«Не­ти­по­вий» Ай­ва­зов­ський

З на­го­ди 200-річ­чя ми­тця в Оде­сі три­ває пов­но­мас­шта­бна ви­став­ка ро­біт май­стра

Den (Ukrainian) - - Культура - Во­ло­ди­мир КУДЛАЧ

Цьо­го­річ, 29 ли­пня, люд­ство від­зна­чи­ло зна­мен­ну да­ту — 200-річ­чя від дня на­ро­дже­н­ня ви­да­тно­го ма­ри­ні­ста, яскра­во­го пред­став­ни­ка ро­ман­ти­зму, ар­хе­о­ло­га Іва­на Ко­стян­ти­но­ви­ча Ай­ва­зов­сько­го (Ова­нес Ай­ва­зян, 1817—1900), чия твор­чість не­ро­зрив­но пов’яза­на з Укра­ї­ною — з Оде­сою. Ви­мір йо­го та­лан­ту — не­змін­на по­пу­ляр­ність впро­довж двох сто­літь.

В озна­ме­ну­ва­н­ня ці­єї по­дії спів­ро­бі­тни­ки Оде­сько­го ху­до­жньо­го му­зею (ОХМ) ор­га­ні­зу­ва­ли ви­став­ку тво­рів ми­тця, яка роз­мі­сти­ла­ся в «за­лі Ай­ва­зов­сько­го». На ній пред­став­ле­ні як кар­ти­ни з по­стій­ної екс­по­зи­ції, так і з фон­ду му­зею, і охо­плю­ють пе­рі­од 1845 — 1899 ро­ків. Чи не впер­ше за ба­га­то де­ся­ти­літь ми ма­є­мо мо­жли­вість озна­йо­ми­ти­ся з та­кою пов­но­мас­шта­бною ви­став­кою ро­біт цьо­го май­стра, адже, на від­мі­ну від ви­став­ки, яка мала мі­сце п’ять ро­ків то­му, на цій пред­став­ле­на гра­фі­ка Ай­ва­зов­сько­го. З чо­ти­рьох аква­ре­лей осо­бли­ву ува­гу при­вер­тає пар­ний, вір­ту­о­зно ви­ко­на­ний ав­то­порт­рет жи­во­пи­сця з йо­го дру­жи­ною Юлі­єю Гревс. На­га­да­є­мо за­галь­но­ві­до­мий факт: в ОХМ збе­рі­га­є­ться тре­тя по кіль­ко­сті ко­ле­кція тво­рів ма­ри­ні­ста в Укра­ї­ні — пі­сля збі­рок Фе­о­до­сій­ської кар­тин­ної га­ле­реї ім. І.К. Ай­ва­зов­сько­го та Ки­їв­сько­го на­ціо­наль­но­го му­зею ро­сій­сько­го ми­сте­цтва.

Ми схиль­ні до ста­ти­сти­ки, хо­ча не кіль­кі­сний по­ка­зник єви­рі­шаль­ним для ха­ра­кте­ри­сти­ки твор­чо­сті ми­тця. Це, швид­ше, ва­жли­во для до­слі­дже­н­ня, атри­бу­ції, від­окрем­ле­н­ня ори­гі­на­лу від під­роб­ки. «Під кі­нець сво­го жи­т­тя в одно­му з ін­терв’ю Ай­ва­зов­ський ска­зав, що на­пи­сав близь­ко ше­сти ти­сяч кар­тин, — від­зна­чив під час від­кри­т­тя ди­ре­ктор ОХМ Ві­та­лій АБРАМОВ.— Я до­дав би, що ві­до­мо що­най­мен­ше ще шість ти­сяч тво­рів, ав­тор­ство яких при­пи­су­ють цьо­му ху­до­жни­ку, або вва­жа­ють їхні­ми ко­пі­я­ми. Це не­ймо­вір­но, адже ви­хо­дить, що впро­довж 20 ро­ків твор­чої ді­яль­но­сті Ай­ва­зов­ський мав би що­дня пи­са­ти по одній кар­ти­ні (?!). Ни­ні ан­глій­ський до­слі­дник із та­ким яскра­во «бри­тан­ським» прі­зви­щем, як Іван Са­ма­рін, го­ту­є­ка­та­лог-ре­зо­не, при­свя­че­ний твор­чо­сті Іва­на Ай­ва­зов­сько­го, за­да­ча яко­го — від­ді­ли­ти ори­гі­на­ли від ко­пій». За­зна­чи­мо, що ОХМ во­ло­ді­є­ли­ше ау­тен­ти­чни­ми ро­бо­та­ми І.К. Ай­ва­зов­сько­го.

Не­за­ба­ром ми ста­не­мо свід­ка­ми ви­хо­ду чер­го­во­го ви­пу­ску «Ві­сни­ка Оде­сько­го ху­до­жньо­го му­зею», який при­свя­че­ний юві­ля­ру.

АЙ­ВА­ЗОВ­СЬКИЙ І ОДЕСА

Іме­ни­тий ма­ри­ніст ча­сто від­ві­ду­вав на­ше пор­то­ве мі­сто. Вза­га­лі, Укра­ї­на для ньо­го бу­ла близь­кою: він віль­но во­ло­дів укра­їн­ською мо­вою, був осо­би­сто зна­йо­мий з Ми­ко­лою Го­го­лем і Та­ра­сом Шев­чен­ком. У твор­чо­сті ху­до­жни­ка чи­ма­ло сю­же­тних пей­за­жів із ви­да­ми Укра­ї­ни («Укра­їн­ський пей­заж», «Оче­рет на Дні­прі» та ін.) Ві­до­мо та­кож, що під час уро­чи­сто­стей у Пе­тер­бур­зі він від­тво­рю­вав на скри­пці ме­ло­дії укра­їн­ських бан­ду­ри­стів.

До на­ро­дже­н­ня Ай­ва­зов­сько­го в Фе­о­до­сії йо­го ба­тьки жи­ли в Га­ли­чи­ні — по­бли­зу Льво­ва. Пер­ші по­ві­дом­ле­н­ня в оде­ській пе­рі­о­ди­ці про Гай­ва­зов­сько­го (так на поль­ський ма­нер спер­шу йо­го на­зи­ва­ли) да­ту­ю­ться 1841 ро­ком, а пер­ша пер­со­наль­на ви­став­ка в Оде­сі мала мі­сце у 1846 ро­ці. Іван Ай­ва­зов­ський на­ле­жить до піо­не­рів по­ді­бних ім­през, адже пер­со­наль­ні ви­став­ки у ті ча­си на те­ре­нах Ро­сій­ської ім­пе­рії бу­ли чи­мось не­ти­по­вим. Усьо­го в Оде­сі від­бу­ло­ся 14 при­жит­тє­вих пер­со­наль­них ви­ста­вок мис­тця. 1894 ро­ку Іван Ко­стян­ти­но­вич став чле­ном То­ва­ри­ства пів­ден­но­ро­сій­ських ху­до­жни­ків. Цьо­му пе­ре­ду­ва­ла йо­го актив­на ді­яль­ність в Оде­сько­му то­ва­ри­стві кра­сних ми­стецтв та Оде­сько­му то­ва­ри­стві істо­рії і ста­ро­жи­тно­стей (від­по­від­но, 1865 і 1871 рр.). Про зв’яз­ки Ай­ва­зов­сько­го з Оде­сою єґрун­тов­на ста­т­тя На­та­лі По­лі­щук і Ла­ри­си Ко­ле­сні­чен­ко під на­звою, яка ви­не­се­на у на­зву роз­ді­лу да­ної стат­ті.

Іван Ай­ва­зов­ський ча­сто бу­вав у бу­дин­ку сво­го пле­мін­ни­ка, ві­до­мо­го ар­хі­те­кто­ра Де­мо­сфе­на Ма­зі­ро­ва, що роз­та­шо­ва­ний на ву­ли­ці Со­фі­їв­ській. Але, крім мо­ря, най­більш при­тя­галь­на си­ла Оде­си кри­ла­ся в йо­го ро­дин­них сто­сун­ках: тут жи­ла сім’я Ай­ва­зов­сько­го — пер­ша дру­жи­на Юлія Гревс і їхні до­не­чки, яких ма­ма «ви­ве­зла на ви­да­н­ня» з про­він­цій­ної Фе­о­до­сії. Один з ону­ків ста­не іме­ни­тим ху­до­жни ком­пей­за­жи­стом— Ми­хай­ло Ла­трі.

Оде­сі Ай­ва­зов­ський по­да­ру­вав одну з кра­щих ро­біт сво­єї «пу­шкі­ні­а­ни» — «Пу­шкін на бе­ре­зі Чор­но­го мо­ря» (1897), в якій фі­гу­ру по­е­та пи­сав І.Ю. Рє­пін. Іван Ай­ва­зов­ський був по­се­ред- нім порт­ре­ти­стом, у цьо­му жан­рі, зда­є­ться, йо­му зав­жди бра­ку­ва­ло про­сто­ру і сві­тла. Фор­ма у ньо­го в’яла, пси­хо­ло­гі­чно образ сла­бо окре­сле­ний. Однак єо­дна ро­бо­та, якою ав­тор пи­шав­ся — з впи­са­ною фі­гу­рою в пей­заж, — «Пу­шкін в Гур­зу­фі», яку при­вла­снив ві­до­мий оде­ський ко­ле­кціо­нер О. М. Рус­сов. Се­ред тво­рів, які ча­сто ви­ді­ля­ють екс­кур­со­во­ди, слід на­зва­ти «Ніч на Чор­но­му мо­рі», яка на­пи­са­на в Оде­ській ри­су­валь­ній шко­лі. Во­на свід­чить про силь­ну ху­до­жню пам’ять і уяву жи­во­пи­сця — якість, яка так за­хо­плю­ва­ла в по­ру на­вча­н­ня в оде­ській гім­на­зії М. Вру­бе­ля. Ось що пи­са­ла га­зе­та «Одес­ские но­во­сти» від 1 ли­сто­па­да 1886 ро­ку — ци­тую в пе­ре­кла­ді укра­їн­ською: «...Зна­ме­ни­тий ма­ляр про­де­мон­стру­вав учо­ра учням ту­те­шньої ри­су­валь­ної шко­ли при­йо­ми сво­го пи­сьма... Те­мою кар­ти­ни Іван Ко­стян­ти­но­вич ви­брав сві­же ба­че­ну при по­їзд­ці з Кри­му до Оде­си мі­ся­чну ніч на мо­рі... Кар­ти­на бу­ла на­пи­са­на від 1-ї го­ди­ни до 4-ї по­по­лу­дні». Цей твір ав­тор по­да­ру­вав за­кла­ду, в сті­нах яко­го він був ство­ре­ний. Бла­го­дій­ність мис­тця — це окре­ма те­ма. Фа­кти­чно усі зга­да­ні ви­ще ви­став­ки услав­ле­но­го ма­ри­ні­ста в Оде­сі но­си­ли бла­го­дій­ний ха­ра­ктер.

За­вер­ши­ти ста­т­тю хо­ті­лось би ви­трим­кою з ви­ще зга­ду­ва­ної стат­ті По­лі­щук і Ко­ле­сні­чен­ко: «І.К. Ай­ва­зов­ський за­ли­ша­є­ться одним із най­більш за­тре­бу­ва­них ху­до­жни­ків на сві­то­во­му ху­до­жньо­му рин­ку. На жаль, на да­ний час нам не ві­до­мий си­сте­ма­ти­чний ка­та­лог-ре­зю­ме ро­біт І.К. Ай­ва­зов­сько­го». П’ять ро­ків то­му був ви­да­ний ка­та­лог тво­рів зна­ме­ни­то­го ма­ри­ні­ста із зі­бра­н­ня ОХМ. Спо­ді­ва­є­мо­ся, що подаль­ша ро­бо­та у цьо­му на­пря­мі бу­де про­ду­ктив­ною.

P.S.

Див­на ситуація — все­сві­тньо ві­до­мий ми­тець, гор­дість укра­їн­сько­го, ро­сій­сько­го і вір­мен­сько­го ми­сте­цтва, який у сво­їх тво­рах про­сла­вив Оде­су, був чле­ном кіль­кох мі­сце­вих то­ва­риств, за­ймав­ся бла­го­дій­ні­стю на ко­ристь мі­ста, ще не удо­сто­їв­ся че­сті, щоб йо­го ім’ям бу­ла на­зва­на одна з ву­лиць чи про­вул­ків Оде­си. Ли­ше в се­ли­щі Фон­тан­ка по­бли­зу Оде­си (Ли­ман­ський р-н) єву­ли­ця іме­ні Ай­ва­зов­сько­го.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.