Як від­ро­ди­ти в Оде­сі укра­їн­ський те­атр?

Den (Ukrainian) - - Культура - Та­ї­сія ЛЮТА, жур­на­ліст

На по­ча­тку сер­пня, вже де­сять ро­ків, в Оде­сі від­бу­ва­є­ться укра­їн­ський­те­а­траль­ний фе­сти­валь під сим­во­лі­чною на­звою «Мо­ло­ко». Йо­го ме­та — пред­ста­ви­ти в пів­ден­но­му ре­гіо­ні кра­ї­ни кра­щі зраз­ки су­ча­сно­го на­ціо­наль­но­го те­а­тру. Цьо­го­річ нийю­ві­лей ний фо­рум та­кож пі­дго­ту­вав ці­ка­ву про­гра­му.

Оде­са тра­ди­цій­но зви­кла — до ро­сій­ських га­стро­ле­рів, со­лод­ко­го­ло­сих шан­со­ньє. Хо­ча в цьо­му мі­сті ста­вив свої успі­шні ви­ста­ви Дми­тро Бо­го­ма­зов, ін­ші ре­жи­се­ри та­кож пра­цю­ва­ли актив­но. Втім, про­бле­ма укра­їн­сько­го та укра­ї­но­мов­но­го те­а­тру в Оде­сі — є. На укра­їн­ських ви­ста­вах не зав­ше по­мі­тиш ан­шла­ги. Су­ча­сні укра­їн­ські ав­то­ри — теж ди­ви­на в афі­шах. Та хоч як би там бу­ло, але вже де­сять ро­ків по­спіль са­ме укра­їн­ським те­а­траль­ним фе­сти­ва­лем в Оде­сі опі­ку­є­ться Ми­хай­ло Жу­ра­вель, про­дю­сер, ре­жи­сер. Він очо­лює Оде­ський­кул ьтур­ний­центр. І за­про­шує на свою фе­сти­валь­ну сце­ну та­кі гу­чні на­ціо­наль­ні про­е­кти, як «Со­лод­ка Да­ру­ся» з Іва­но-Фран­ків­ська, «Сла­ва Ге­ро­ям!» із Ки­є­ва, ба­га­то ін­ших.

— Па­не Ми­хай­ле, чи зна­йшли сво­го фе­сти­валь­но­го гля­да­ча? Чи є якісь осо­бли­ві про­дю­сер­ські се­кре­ти, що до­по­ма­га­ють сти­му­лю­ва­ти ці­ка­вість ау­ди­то­рії до про­е­ктів, які не тіль­ки в цен­трі Оде­си?

— Не мі­сце ви­зна­чає лю­бов і ува­гу гля­да­ча до те­а­тру. Без­умов­но, є пи­та­н­ня зви­ка­н­ня до роз­та­шу­ва­н­ня яко­гось за­лу, зру­чність транс­порт­ної розв’яз­ки. В Оде­сі це пи­та­н­ня не актуальне. Біль­шість гля­да­чів їде до бу­дья­ко­го те­а­тру в Оде­сі мі­ським транс­пор­том. Тіль­ки один від­со­ток їх жи­ве по­руч із Опер­ним. Всі ін­ші жи­вуть по­ряд із При­во­зом чи Сьо­мим кі­ло­ме­тром... Ці­ка­вість ау­ди­то­рії сти­му­лю­ють: ви­со­ка ху­до­жня цін­ність ви­став, зда­тність зі сце­ни роз­мов­ля­ти зро­зумі­лою вам те­а­траль­ною мо­вою, по­ру­шу­ва­ти те­ми, що ле­жать в пло­щи­ні ва­ших жит­тє­вих ін­те­ре­сів, без «агі­т­про­пу» та спе­ку­лю­ва­н­ня.

Ви­ста­ви, що ста­ють пла­сти­ром для ва­шої ду­ші, лі­ку­ють її, се­ред ін­шо­го, йвід про­він­цій­но­сті — ось го­лов­ний­се­крет у про­дю­су­ван­ні справ­жньо­го, зокре­ма йукра­їн­сько­го, те­а­тру в Оде­сі.

— Як вза­га­лі спри­ймає Оде­са укра­ї­но­мов­ний те­атр? І що тре­ба зро­би­ти, щоб во­на йо­го спри­йма­ла жва­ві­ше?

— Справ­жній­те­атр має уні­вер­саль­ну мо­ву. В те­а­трі ін­ко­ли не так ва­жли­во — «про що го­во­рять», а ва­жли­во — «що ро­блять» і «чо­го хо­чуть » . Так, Бри­тан­ська ра­да в Укра­ї­ні під­три­мує ін­те­рес до сво­го куль­тур­но­го на­дба­н­ня рі­зни­ми спосо­ба­ми, та­кож і фі­нан­со­во. Укра­їн ський­те­атр в Оде­сі має фі­нан­су­ва­ти­ся біль­ше, ніж ін­ші те­а­три. За­вер­шу

Про «Мо­ло­ко» — фо­рум, який свя­тку­ва­ти­ме юві­лей, і чо­му в Пів­ден­ній Паль­мі­рі важ­ко про­ро­ста­ють на­ціо­наль­ні «ко­рін­ці», роз­по­від­ає за­снов­ник фе­сти­ва­лю Ми­хай­ло Жу­ра­вель

від­по­відь за Че­хо­вим: «По кра­пли­ні ви­дав­лю­ва­ти ра­ба із се­бе».

— Роз­ка­жіть про цьо­го­рі­чну про­гра­му фе­сти­ва­лю «Мо­ло­ко». На яких про­е­ктах ви ро­би­те основ­ний акцент?

— До­кла­да­є­мо зу­силь, щоб збе­рег­ти тра­ди­ції, які скла­ли­ся за остан­ній пе­рі­од: от­же, пе­ре­мо­жець по­пе­ре­дньо­го ро­ку від­кри­ває ни­ні­шній фе­сти­валь. Це бу­де по­ста­нов­ка «Ка­лі­ка з остро­ва Іні­шма­ан» Мар­ті­на Ма­кДо­на­ха Рів­нен­сько­го те­а­тру.

Ще одна ви­ста­ва — «Ко­ро­ле­ва кра­си» — цьо­го ж ав­то­ра є в про­гра­мі на­шо­го фо­ру­му. До­да­є­мо до свя­тко­во­го сто­лу но­вих страв: сто­ли­чний­те­атр з істо­ри­чною дра­мою «Ро­ксо­ла­на» в жан­рі те­а­тру ті­ней— по­ту­жна, яскра­ва робота.

До фе­сту при­єд­нав­ся йгру­зинс ькийТе­атр Сан­дро Ахме­те­лі про­сто не­ба, во­ни по­ка­жуть ста­ро­вин­ну істо­рію за мо­ти­ва­ми тво­ру Ва­жа Пша­ве­ла «Гість і Го­спо­дар», ре­жи­сер — Іра­клі Го­гія. Ви­ста­ва на­пов­не­на ав­тен­ти­чним спів­ом та зву­ча­н­ням жи­вих тра­ди­цій­них гру­зин­ських на­ро­дних ін­стру­мен­тів.

Те­а­траль нийХар­ків бу­де пред­став­лен ий­ви­ста­вою Іго­ря Ла­ден­ка за тво­ром аме­ри­кан­ця До­на Ні­гро «Зві­ря­чі істо­рії». А за­кри­ва­ти­ме фе­сти­валь ви­ста­ва за Шмід­том — «Оскар» (ко­про­ду­кція Оде­сько­го та сто­ли­чно­го те­а­трів, во­ло­дар Гран-прі 2012 ро­ку. За цю ви­ста­ву ЮрійРа­діо­нов — ни­ні актор Ки­їв­сько­го те­а­тру дра­ми і ко­ме­дії на лі­во­му бе­ре­зі Дні­пра — 2012 ро­ку отри­мав від­зна­ку «За кра­щу чо­ло­ві­чу роль»).

Цьо­го­річ ма­ти­ме­мо ці­ка­ву ди­тя­чу про­гра­му, пред­став­ле­ну те­а­тра­ми Оде­си, Рів­но­го, Іва­но-Фран­ків­ська, Ізма­ї­ла, з тра­ди­цій­ни­ми ви­ста­ва­ми та ви­ста­ва­ми су­ча­сних по­пу­ляр­них дра­ма­тур­гів.

Пі­сля то­рі­шньо­го успі­ху та ан­шла­гів на зу­стрі­чах із пи­сьмен­ни­ка­ми ни­ні ми ре­тель­но під­го­ту­ва­ли ряд пре­зен­та цій­кни­жок. Бу­дуть: Бра­ти Ка­пра­но­ви з «Те­а­тром одні­єї книж­ки», Ру­слан Го­ро­вий— йо­го «Бар­се­ло­на» йде в Мо­ло­до­му те­а­трі. А ще Ан­дрій Люб­ка, дра­ма­тург і пе­ре­кла­дач Оле­ксандр Ір­ва­нець, дра­ма­тург Оле­ксандр Мар­дань, ми­сте­цтво­зна­вець Олег Зай­цев. Ве­де­мо пе­ре­мо­ви­ни з ав­то­ром сце­на­рію до філь­му «Чер­во­ний», що ви­хо­дить в сер­пні у все­укра­їн­ський про­кат, Ан­дрі­єм Ко­ко­тю­хою та Ма­рі­єю Ма­ті­ос, книж­ки, якої на по­за­ми­ну­ло­му фе­сти­ва­лі ро­зі­бра­ли за го­ди­ну...

— На ва­шу дум­ку, які ре­аль­ні кро­ки мо­жна здій­сни­ти, щоб не­дер­жав­ні те­а­три в Укра­ї­ні не по­чу­ва­ли­ся «пад­чір­ка­ми» се­ред рі­дні?

—Яз опти­мі­змом спри­ймаю про­цес зростання ін­те­ре­су дер­жа­ви до аль­тер­на­тив­них форм те­а­тру. Ко­мусь він ви­да­є­ться по­віль­ним. Але де­ре­во ро­сте со­рок ро­ків. То­му не маю очі­ку­вань, що з не­дер­жав­ни­ми те­а­тра­ми все змі­ни­ться за пів­то­ра ро­ку. Ни­ні ко­жен у сво­є­му мі­сті від­на­хо­дить фор­ми спів­пра­ці з дер­жа­вою. Будь-яки­йо­бла­сний те­атр (до при­кла­ду) — це 20 міль­йо­нів гри­вень з бю­дже­ту, а я про­по­ную від­да­ва­ти 5 % із ці­єї су­ми не­дер­жав­но­му ко­ле­кти­ву за про­зо­рим, чі­тким, підзві­тним ме­ха­ні­змом. Ко­ристь від існу­ва­н­ня двох ко­ле­кти­вів оче­ви­дна всім.

Зно­ву ж та­ки, бу­ває, що не­дер­жа вний­те­атр по­пу­ляр­ні­ший, бо ство­рює сво­ї­ми ви­ста­ва­ми дис­ку­сію, на від­мі­ну від ко­лег. У цьо­му при­йо­мі ба­чу ство­ре­н­ня кон­ку­рен­ції, ви­со­ку ефе­ктив­ність ви­ко­ри­ста­н­ня і пер­ши­ми і дру­ги­ми дер­жав­них ко­штів.

— Тра­ди­цій­но ваш фе­сти­валь пе­ред­ба­чає при­зо­вий фонд — 50 ти­сяч гри­вень. На­скіль­ки для те­а­трів ва­жли­ва са­ме фі­нан­со­ва скла­до­ва? Адже де­я­кі те­а­три, як ві­до­мо, їздять на фе­сти­ва­лі вла­сним ко­штом?

— Фі­нан­со­ва ви­на­го­ро­да те­а­тру — це спо­сіб до­лу­чи­ти­ся до ви­ро­бни­цтва но­вої ви­ста­ви ра­зом із те­а­тром-пе­ре­мож­цем. За­без­пе­чив­ши фі­нан­са­ми ре­жи­се­ра чи ко­ле­ктив, розв’язу­є­мо йо­му ру­ки для твор­чо­сті йзвіль­ня­є­мо від по­шу­ків фі­нан­сів на но­ву по­ста­нов­ку.

Фе­сти­валь пе­ред­ба­чає зма­галь­ни йха­ра­ктер, отож на­го­ро­да на фі­ні­ші — це кра­пка за «кра­щість». Бе­ру­чи участь у ба­га­тьох фо­ру­мах, ми зро­зумі­ли, що про­стий­па­пі­рець з на­звою тво­го те­а­тру — це до­бре, фі­нан­со­ва під­трим­ка — це не тіль­ки пре­стиж фе­сти­ва­лю, а йкон­кре­тні спра­ви у роз­бу­до­ві укра­їн­сько­го те­а­тру.

Пе­ре­ко­на­ний, що са­ме та­ким має бу­ти на­ціо­нальн ий­фе­сти­валь в Укра­ї­ні. При цьо­му я б роз­ді­лив і роз­ши­рив ви­на­го­ро­ди: на­при­клад, ре­жи­сер отри­має «зе­ле­не сві­тло», фі­нан­си на но­ву ви­ста­ву та мо­жли­вість по­ста­ви­ти її на пер­шій­сце­ні кра­ї­ни чи в то­му те­а­трі, в яко­му йо­му хо­ті­ло­ся б.

ФОТО НАДАНО ТЕ­А­ТРОМ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.