«Ге­не­раль­ний» пул

«Ми ма­є­мо аб­со­лю­тно по­ста­но­во­чний за­хід, ко­ли че­рез та­ких со­бі «хо­до­ків до Ле­ні­на» ство­рю­є­ться ви­крив­ле­на дій­сність», — жур­на­ліст

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Іван КАПСАМУН, Ва­лен­тин ТОРБА, «День»

Гру­па бло­ге­рів зу­стрі­ла­ся з Ген­про­ку­ро­ром Юрі­єм Лу­цен­ком. Це вже ста­ло пев­ною тра­ди­ці­єю в по­лі­ти­чно­му се­ре­до­ви­щі — за­про­шу­ва­ти до се­бе бло­ге­рів, щоб про­де­мон­стру­ва­ти свою від­кри­тість і по­ді­ли­ти­ся або «зли­ти» пев­ну ін­фор­ма­цію для за­га­лу. Ось де­яка ре­а­кція тих, хто був на зу­стрі­чі з Ген­про­ку­ро­ром.

■ «От­же, я був у Ге­не­раль­ній про­ку­ра­ту­рі, — пи­ше у «Фейс­бу­ці» Ми­ро­слав Гай. — За­про­си­ли бло­ге­рів і ти­пу бло­ге­рів, на зра­зок ме­не. Зу­стріч бу­ла ве­ли­че­зною у всіх сен­сах: бу­ло ба­га­то лю­дей, ду­же рі­зних і рі­зної обі­зна­но­сті, во­на три­ва­ла ЧО­ТИ­РИ го­ди­ни... Не про все мо­жна пи­са­ти — ба­га­то го­во­ри­ло­ся не для ве­ли­кої ау­ди­то­рії, але та­кий­за­кон на­ших не­фор­маль­них зу­стрі­чей» (біль­ше кон­кре­ти­ки про зу­стріч мо­жна про­чи­та­ти на сто­рін­ці ФБ Ми­ро­сла­ва Гая). Се­ред при­су­тніх на зу­стрі­чі та­кож бу­ли — Ві­ктор Тре­гу­бов, Ві­ктор Пу­за­нов, Пав­ло Ка­за­рін, Да­на Яро­вая, Оле­ксій Мі­на­ков, Оле­ся Яхно та ін­ші.

■ В чо­му при­ро­да по­ді­бних зу­стрі­чей? Пі­сля Єв­ро­май­да­ну в Укра­ї­ні роз­ве­ло­ся без­ліч бло­ге­рів, або лю­дей, які ве­дуть свої сто­рін­ки у со­цме­ре­жах і ма­ють ве­ли­ку кіль­кість чи­та­чів. До­бре це чи по­га­но — окре­ме пи­та­н­ня, адже по­ряд із кон­ку­рен­ці­єю ду­мок і жи­вою дис­ку­сі­єю ча­сто мо­жна спо­сте­рі­га­ти вза­єм­ні обра­зи, ви­слов­лю­ва­н­ня дур­ниць і під­мі­ну по­нять.

■ Остан­нє має ве­ли­ке зна­че­н­ня, адже пі­сля обра­н­ня пре­зи­ден­том Пе­тра По­ро­шен­ка, адмі­ні­стра­цію яко­го очо­лив Бо­рис Лож­кін, до Укра­ї­ни фа­кти­чно ма­со­во пе­ре­ко­чу­ва­ла пра­кти­ка «оль­гин­ских бо­тов». Суть у то­му, що фор­му­є­ться ар­мія ло­яль­них ко­ри­сту­ва­чів ме­ре­жі, які пра­цю­ють в ін­тер­не­ті в ін­те­ре­сах вла­ди або кон­кре­тних по­лі­ти­ків. Во­ни тро­лять в со­цме­ре­жах всіх, хто, на­при­клад, кри­ти­кує пре­зи­ден­та і, від­по­від­но, хва­лить По­ро­шен­ка. Ана­ло­гі­чна ситуація і в та­бо­рах ін­ших по­лі­ти­чних сил і по­лі­ти­ків.

■ Не бу­де­мо ствер­джу­ва­ти на сто від­со­тків, що гру­па, яка зі­бра­ла­ся у Лу­цен­ка, це йо­го ар­мія під­трим­ки, але біль­шість з них то­чно ло­яль­ні до вла­ди. На­віть якщо до­пу­ска­ю­ться пев­ні но­тки кри­ти­ки на адре­су то­го ж Лу­цен­ка, все одно ви­сно­вок має бу­ти по­зи­тив­ним. «...Так, Ген­про­ку­рор не свя­тий. Він укра­їн­ський по­лі­тик: зі сво­їм ма­лень­ким сві­чним за­во­ди­ком, за­пи­са­ним на дру­жи­ну, сум­нів­ни­ми зв’яз­ка­ми, не­о­дно­зна­чною істо­рі­єю. Але це вже зов­сім ін­ший­сорт лю­дей, ніж Пшон­ки. Я не уяв­ляю си­ту­а­ції, в якійЛу­цен­ко роз­стрі­ляє Май­дан або по­са­дить в тюр­му Ле­щен­ка. Якщо ре­зю­му­ва­ти: на сво­є­му мі­сці лю­ди­на. Бу­ду до­по­ма­га­ти, чим змо­жу. Дя­кую Ро­ма­ну Шрай­ку за ор­га­ні­за­цію зу­стрі­чі, а бло­ге­рам — за ком­па­нію», — це до­пис у ФБ одно­го з го­стейЛу­цен­ка — Сергія Мар­чен­ка.

■ Вза­га­лі пи­та­н­ня — яким чи­ном від­бу­ва­є­ться до­бір уча­сни­ків для зу­стрі­чі? «Ці зу­стрі­чі, які про­во­дять мі­ні­стри або пред­став­ни­ки Адмі­ні­стра­ції Пре­зи­ден­та, без­умов­но, про­во­дя­ться із конк- ре­тно ді­бра­ни­ми лю­дьми, — ко­мен­тує «Дню» жур­на­ліст, бло­гер Сер­гійІва­нов. — Це шту­чно сфор­мо­ва­ний­пул, який­не по­ста­вить не­зру­чних пи­тань. При­найм­ні на­строю во­ни чи­нов­ни­ку не зі­псу­ють. А якщо і по­став­лять на­чеб­то го­стрі за­пи­та­н­ня, то отри­ма­ють ви­клю­чно за­галь­ні від­по­віді і не бу­дуть ма­ти мо­жли­во­сті «роз­кру­ти­ти» спів­ро­змов­ни­ка на­ле­жним чи­ном. Як на­слі­док, ми ма­є­мо аб­со­лю­тно по­ста­нов очний­за­хід, та­кі со­бі «хо­до­ки до Ле­ні­на». Але че­рез них ство­рю­є­ться вра­же­н­ня на­чеб­то від­кри­то­сті і до­сту­пно­сті вла­ди. Хо­ча чи­нов­ни­ки справ­ді зо­бов’яза­ні про­во­ди­ти зу­стрі­чі із лю­дьми, бу­ти до­сту­пни­ми. Ось тіль­ки да­ле­ко не зав­жди це ро­би­ться щи­ро, що про­сто ви­крив­ляє дій­сність».

■ Чо­ти­ри го­ди­ни зу­стрі­чі... Це не­ма­ло ча­су. Зви­чай­но, Ген­про­ку­рор мо­же зу­стрі­ча­ти­ся з пре­сою, хо­ча в да­но­му ви­пад­ку на­вряд чи при­су­тніх мо­жна на­зва­ти пов­но­цін­ни­ми пред­став­ни­ка­ми ЗМІ, але він має пам’ята­ти про свої фун­кціо­наль­ні обов’яз­ки і по­ва­жа­ти ін­сти­ту­цій­ність. На­га­даю, що для то­го, щоб обра­ти Лу­цен­ка Ген­про­ку­ро­ром вла­да на­віть спе­ці­аль­но вне­сла змі­ни до за­ко­но­дав­ства, щоб лю­ди­на без юри­ди­чної осві­ти мо­гла очо­ли­ти ГПУ. По су­ті, за­кон під­ла­шту­ва­ли «під Лу­цен­ка».

■ «У свій­час я сам був при­су­тнім на зу­стрі­чі Са­ква­ре­лі­дзе із бло­ге­ра­ми, — про­дов­жує Сер­гій Іва­нов. — Але то­ді пул при­су­тніх бло­ге­рів був до­сить сер­йо­зний, а не про­сто «гру­па під­трим­ки По­ро­шен­ка». Да­ле­ко не всі бло­ге­ри, або як їх ще на­зи­ва­ють опі­ніон­лі­де­ра­ми, на­справ­ді зда­тні про­ду­ку­ва­ти нові сми­сли. По Ста­ні­слав­сько­му — я їм не ві­рю. Ко­ли ж ве­ли­ка ком­па­нія бло­ге­рів за­хо­дить до чи­нов­ни­ка, то які­сно та змі­стов­но по­го­во­ри­ти з ним не ви­да­є­ться. То­му те­му по­ді­бних хо­дінь я для се­бе за­крив одра­зу. На­ба­га­то ці­ка­ві­ше зу­стрі­ча­тись з лю­ди­ною один на один в рам­ках, на­при­клад, ін­терв’ю. Це до­зво­ляє роз­кри­ти її, а не по­вер­хо­во про­біг­тись по під­го­тов­ле­ним ме­се­джам. Ба­га­то хто з цих бло­ге­рів ви­хо­дять пі­сля та­ких зу­стрі­чей під вра­же­н­ням вла­сної осо­бли­вої зна­чу­що­сті, мов­ляв, їм до­зво­ли­ти до­тор­кну­тись до чо­гось ви­со­ко­го, не для всіх дося­жно­го. Без­умов­но, на це та­кож ро­би­ться роз­ра­ху­нок».

■ Чо­му на зу­стрі­чі не бу­ло са­ме жур­на­лі­стів, які б ма­ли мо­жли­вість по­тім від­кри­то про це на­пи­са­ти, а го­лов­не — по­ста­ви­ти ва­жли­ві і акту­аль­ні за­пи­та­н­ня? На­при­клад, ко­ли на­ре­шті бу­де по­став­ле­но кра­пку що­до за­мов­ни­ків в дав­нійі ре­зо­нанс ній«спра­ві Гон­га­дзе — По­доль­сько­го»? Або «га­ря­че» пи­та­н­ня — пе­ред усіма сьо­го­дні мер м. Глу­хо­ва, що на Сум­щи­ні, Мі­шель Те­ре­щен­ко на­ма­га­є­ться за­хи­сти­ти­ся від ві­до­мо­го в ре­гіо­ні кла­ну, який на­ха­бно цькує і ство­рює про­бле­ми за­кон­но обра­но­му мі­сько­му го­ло­ві, — хі­ба не зав­да­н­ня Ген­про­ку­ро­ра пе­ре­ві­ри­ти за­яви Те­ре­щен­ка, тим біль­ше Лу­цен­ко пре­кра­сно знає, хто ве­де вій­ну про­ти ме­ра?.. На жаль, від­по­віді на ці за­пи­та­н­ня по­ки не бу­де, то­му що в рам­ках обра­но­го фор­ма­та ні­ко­му їх по­ста­ви­ти. По-су­ті, та­кі зу­стрі­чі по­трі­бні тіль­ки са­мим уча­сни­кам. У ко­жно­го своя ме­та. Для су­спіль­ства ж ва­жли­во ро­зі­бра­ти­ся і не ве­стись на імі­та­цію.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.