«Син мо­же по­сто­я­ти за се­бе. I за Укра­ї­ну»

3 сер­пня укра­їн­ський по­літв’язень Ва­лен­тин Ви­гів­ський втре­тє зу­стрі­чає день на­ро­дже­н­ня у ро­сій­ській в’язни­ці

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Ма­рія ПРОКОПЕНКО, «День»

Ця спра­ва ста­ла одні­єю з най­за­кри­ті­ших се­ред ін­ших справ «в’язнів Крем­ля». Ки­я­ни­на Ва­лен­ти­на Ви­гів­сько­го так зва­на крим­ська са­мо­обо­ро­на за­три­ма­ла у ве­ре­сні 2014 ро­ку в Сім­фе­ро­по­лі, ку­ди він по­їхав у при­ва­тних спра­вах. Зго­дом у Мо­скві чо­ло­ві­ка, якийз ди­тин­ства за­хо­плю­є­ться авіа­ці­єю, зви­ну­ва­ти­ли у шпи­гун­стві йза­су­ди­ли до 11 ро­ків су­во­ро­го ре­жи­му. Ни­ні Ва­лен­тин від­бу­ває по­ка­ра­н­ня у ко­ло­нії в Кі­ровськ ійо­бла­сті РФ.

Ба­тько Ва­лен­ти­на, Пе­тро Ви­гів­ський, на­по­ле­гли­во бо­ре­ться за си­на. Він при­хо­дить май­же на ко­жну акцію, при­свя­че­ну укра­їн­ським по­літв’язням у Ро­сії та Кри­му, вже зна­є­ться на юри­ди­чних тер­мі­нах, об’єд­нує зу­си­л­ля з ро­ди­ча­ми ін­ших «бран­ців Крем­ля». На­пе­ре­до­дні 3 сер­пня, ко­ли Ва­лен­ти­ну ми­нає 34 ро­ки, «День» роз­пи­тав Пе­тра Сте­па­но­ви­ча про те, що за­раз від­бу­ва­є­ться з йо­го си­ном, і про мо­жли­ві шля­хи до­по­мо­ги. Да­лі — пря­ма мо­ва Пе­тра Ви­гів­сько­го.

«СПІЛКУЄМОСЬ, ЯК ЗА НАПОЛЕОНА»

— У нас із си­ном два ви­ди зв’яз­ку. Пер­ший— по­шта, па­пе­ро­ві ли­сти, як іще за Наполеона. І ча­сом він дзво­нить по те­ле­фо­ну — це не за гра­фі­ком, а ко­ли йо­го при­во­дять на те­ле­фон­ну стан­цію. Ва­лен­тин пе­ре­бу­ває в оди­но­чній­ка­ме­рі, там не­ле­галь­них те­ле­фо­нів не­має, і він мо­же тіль­ки ро­би­ти за­яв­ки і дзво­ни­ти так.

Ли­сти йдуть дов­го, мі­сяць, мо­же, й біль­ше — що від нас, що до нас. Був пе­рі­од, ко­ли ли­сти при­три­му­ва­ли. За­раз йдуть нор­маль­но. Ва­лен­ти­ну пе­ре­да­ва­ли книж­ки, дру­зі пе­ре­си­ла­ли одну чи дві бан­де­ро­лі. Ма­буть, про­йшло біль­ше ро­ку, але син їх до­сі не отри­мав. За­раз, якщо йо­му по­трі­бна якась лі­те­ра­ту­ра, про­сто ви­рі­за­є­мо ар­ку­ші — 10, 20, 30 штук — скла­да­є­мо їх у кон­верт і від­прав­ля­є­мо як лист. В основ­но­му ви­си­ла­є­мо те­хні­чні жур­на­ли — теж у кон­вер­ті, як ли­сти, і во­ни до­хо­дять.

«ДО­БРЕ, ЩО РО­СІЯ ПОГОДИЛАСЯ НА ЕКСТРАДИЦІЮ»

— На­стрійВ ален­ти­на — хо­че до­до­му. Весь час пи­тає, які є зру­ше­н­ня у йо­го спра­ві, чи є до­мов­ле­но­сті що­до обмі­ну, екс­тра­ди­ції, що на­ша вла­да ро­бить для йо­го звіль­не­н­ня. А що я мо­жу ска­за­ти? Про­цес екс­тра­ди­ції пі­шов, але за­сто­по­рив­ся у Ро­сії.

Ек­стра­ди­ція — дов­гий­про­цес. Я на­пи­сав за­яву, на­ше Мі­ні­стер­ство юсти­ції ви­ко­на­ло по­трі­бні з йо­го бо­ку про­це­ду­ри, від­пра­ви­ло до­ку­мен­ти до Ро­сії. У РФ зре­а­гу­ва­ли, за їхньою про­це­ду­рою обро­би­ли ці до­ку­мен­ти, да­ли зго­ду на екстрадицію, пе­ре­сла­ли до­ку­мен­ти до Укра­ї­ни, тут про­йшли пев­ні про­це­ду­ри, і до­ку­мен­ти знов від­пра­ви­ли до Ро­сії. Те­пер сло­во за Ро­сі­єю. До­ку­мен­ти від­пра­ви­ли до Ро­сії у лю­то­му, і від­то­ді жо­дної ін­фор­ма­ції звід­ти не­має. Але до­бре, що там по­го­ди­ли­ся на екстрадицію. Бо що­до Ста­ні­сла­ва Кли­ха та Ми­ко­ли Кар­пю­ка ре­а­кції не­має, Оле­гу Сен­цо­ву в екс­тра­ди­ції від­мо­ви­ли.

Ми го­то­ві до будь-яко­го шля­ху до­по­мо­ги, ек­стра­ди­ція — один із тих, який­ми за­пу­сти­ли і де є зру­ше­н­ня. Але якщо Ва­лен­ти­на екс­тра­ду­ють до Укра­ї­ни, він має від­си­джу­ва­ти свій­тер­мін у на­шійв’язни­ці.

Укра­їнсь кий­кон­сул Ген­на­дійБр еска­лен­ко від­ві­дує Ва­лен­ти­на по змо­зі. Востан­нє був там десь пів­то­ра мі­ся­ця то­му. У Кі­ровськ ійо­бла­сті си­дять три укра­їн­ці: крім Ва­лен­ти­на, у Кі­ро­во-Че­пе­цьку від­бу­ває по­ка­ра­н­ня Оле­ксандр Ко­стен­ко, в ін­шо­му мі­сті — один кримськ ий­та­та­рин (Фе­рат Сай­фул­ла­єв. — Ред.). Кон­сул, ко­ли їде ту­ди, за­їжджає одра­зу до трьох.

«СИН КА­ЖЕ, ЩО ЗВИК ДО КО­ЛО­НІЇ»

— У Ва­лен­ти­на є про­бле­ми з зу­ба­ми. У ко­ло­нії лі­ку­ва­ти їх не ри­зи­кує. Ін­ші в’язні по­ра­ди­ли, якщо є мо­жли­вість, по­тер­пі­ти, бо кра­ще зро­би­ти все вдо­ма. Бу­ли йін­ші про­бле­ми, але по­ки син не скар­жи­ться. Ва­лен­тин ні­ко­ли не скар­жи­ться ані на здо­ров’я, ані на умо­ви утри­ма­н­ня. Все зно­сить сто­ї­чно.

Є кіль­ка ва­рі­ан­тів, чо­му син пе­ре­бу­ває в оди­но­чній­ка­ме­рі. Адво­ка­ту Іл­лі Но­ві­ко­ву по­ясни­ли, що так йо­го утри­му­ють у без­пе­чно­му мі­сці. Ду­маю, ча­сти­на прав­ди у цьо­му є. Бо якщо він йде на екстрадицію, ма­буть, адмі­ні­стра­ція ко­ло­нії не хо­че, щоб бу­ли якісь екс­це­си. Тим біль­ше, як ска­за­ли в адмі­ні­стра­ції ко­ло­нії, там си­дять кри­мі­наль­ні еле­мен­ти з «Лу­ган­до­нії», тож не хо­чуть кон­флі­кту між про­ро­сій­ськи­ми і «бан­де­рів­ця­ми». Бо в нас Ва­лен­тин не буй­ний, але якщо йо­го за­чі­па­ти, мо­же по­сто­я­ти за се­бе. І за Укра­ї­ну.

Син ка­же, що вже звик. Пі­сля зи­ми біль­ше мі­ся­ця си­дів удвох із лю­ди­ною, зви­ну­ва- че­ною в екс­тре­мі­змі. По­тім си­дів один, а остан­нім ча­сом — зно­ву зі ще одні­єю лю­ди­ною. Зи­мою в тих ка­ме­рах бу­ло ду­же хо­ло­дно, май­же ну­льо­ва тем­пе­ра­ту­ра, і схо­же на те, що за­раз там три­ває ре­монт і оди­но­чни­ків ущіль­ню­ють. То­му йси­дить удвох із хло­пцем. Це кра­ще, ніж одно­му — мо­жна по­го­во­ри­ти.

Ва­лен­тин за­йма­є­ться спор­том, на­скіль­ки це до­зво­ляє ка­ме­ра: при­сі­дає, від­ти­ска­є­ться, ро­бить роз­тяж­ку, щоб під­три­му­ва­ти фор­му. Зро­бив «ган­те­лі» з пля­шок із во­дою. Чи­тає ба­га­то. Що­прав­да, там бі­бліо­те­ка сла­бень­ка по­рів­ня­но з Ле­фор­тов­ською тюр­мою. Син пи­ше нам, на які те­ми при­си­ла­ти лі­те­ра­ту­ру. Ми зна­хо­ди­мо по­трі­бне в ін­тер­не­ті, дру­ку­є­мо і від­прав­ля­є­мо до Кі­ро­во-Че­пе­цька. Біль­ше Ва­лен­ти­на ці­ка­вить те­хні­ка. На­ма­га­юсь опи­су­ва­ти йо­му по­лі­ти­чну си­ту­а­цію, але все так швид­ко змі­ню­є­ться, що по­ки лист ді­йде, ін­фор­ма­ція за­ста­рі­ла. Те­ле­ві­зо­ра там не­має, га­зе­ти ді­ста­ють, але не­ре­гу­ляр­но.

«АДВОКАТ ПОРЕКОМЕНДУВАВ НЕ ПОДАВАТИ НА КАСАЦІЮ»

— На ста­дії слід­ства і в су­ді пер­шої ін­стан­ції у Ва­лен­ти­на бу­ли адво­ка­ти за при­зна­че­н­ням, а в Апе­ля­цій­но­му су­ді під­клю­чив­ся Іл­ля Но­ві­ков, який­су­про­во­джує цю спра­ву да­лі. Не­за­ба­ром він має по­їха­ти до Ва­лен­ти­на, йо­му дов­го не да­ва­ли до­звіл на від­ві­ду­ва­н­ня.

По­ки ми не звер­та­ли­ся до Єв­ро­пей­сько­го су­ду з прав лю­ди­ни, бо пе­ред цим тре­ба прой­ти ста­дію ка­са­ції. Не по­да­ва­ли ка­са­цій­ну скар­гу, адже, як ска­зав Іл­ля Но­ві­ков, ми у будь-яко­му ви­пад­ку її про­гра­є­мо, а це остан­ній­шанс. Адвокат порекомендував нам при­бе­рег­ти цей­шанс на ви­па­док, ко­ли у Ро­сії по­чне мі­ня­ти­ся по­лі­ти­чна ситуація.

«КО­ЖНУ ЦУКЕРКУ РОЗЛАМУЮТЬ НА ТРИ ЧА­СТИ­НИ»

— Вза­га­лі я пен­сіо­нер. Але ж пен­сії ні на що не ви­ста­чить, до­во­ди­ться шу­ка­ти під­ро­бі­тки. Одна пе­ре­да­ча си­ну до­рів­нює мо­їй­пен­сії, хо­ча во­на вва­жа­є­ться не­ма­лень­кою, чор­но- биль­ська. Втім, пе­ре­да­чу ро­би­ли один раз, за до­по­мо­гою Ар­ту­ра Аба­ше­ва (член Гро­мад­ської на­гля­до­вої ко­мі­сії Кі­ров­ської обла­сті. — Ред.). І її так пе­ре­ло­па­ти­ли — ко­жну цукерку розламують на три ча­сти­ни! То­му ви­рі­ши­ли, що кра­ще від­прав­ля­ти Ва­лен­ти­ну гро­ші, а він сам ку­пить со­бі ті ж са­мі цу­кер­ки в ма­га­зи­ні на те­ри­то­рії ко­ло­нії. Ці­ни там дра­ко­нів­ські, десь удві­чі біль­ші, ніж у са­мо­му Кі­ро­ві. Та в ко­ло­нії їжа та­ка, що без до­по­мо­ги з во­лі ви­жи­ти тяж­ко.

Ще тре­ба по­стій­но ку­пля­ти фор­му і бі­ли­зну. Фор­ма, яку ви­да­ють у ко­ло­нії, ви­три­мує ма­кси­мум мі­сяць, а по­тім роз­ла­зи­ться по швах, тка­ни­на ло­па­є­ться. Сів не­вда­ло, і во­на роз­лі­злась. Або ви­прав раз — і вже не го­ди­ться. У ма­га­зи­ні є фор­ма з хо­ро­шої тка­ни­ни, у ній мо­жна хо­ди­ти і рік. Бі­ли­зну ви­да­ють бру­дну чи всю в дір­ках, то­му її теж тре­ба ку­пу­ва­ти.

Тож до­по­мо­га по­трі­бна зав­жди. От уже пі­ді­йшов час, ко­ли мо­жна їха­ти до Ва­лен­ти­на на по­ба­че­н­ня. Дру­жи­на вже дві­чі їзди­ла до ко­ло­нії, за­га­лом мо­жна ро­би­ти це три­чі на рік. Зби­ра­є­мо кошти, бо це до­ро­го, а ще йта­ри­фи на ко­му­нал­ку під­ня­ли­ся. Ду­ма­ли на­при­кін­ці лі­та по­їха­ти, але не всти­га­є­мо на­зби­ра­ти гро­ші.

«У ПРЕ­ЗИ­ДЕН­ТА НАС НЕ БАЧАТЬ. А АГЕЄВУ — БАЧАТЬ»

— Вла­да ка­же, що щось ро­бить. Але що са­ме? Крім ін­фор­ма­ції про екстрадицію, нам ні­чо­го не го­во­рять. Спо­ді­ва­ю­ся, щось ру­ха­є­ться, але по­ки ре­зуль­та­тів не бачимо.

За­раз ро­ди­чі «в’язнів Крем­ля» ство­ри­ли об’єд­на­н­ня. Бо ра­ні­ше бу­ло так: я пі­шов до Іри­ни Ге­ра­щен­ко (пред­став­ни­ця Укра­ї­ни в гу­ма­ні­тар ній­пі­д­гру­пі Три­сто­рон­ньої кон­та­ктної гру­пи. — Ред.), че­рез день — Клих Та­ма­ра Іва­нів­на, по­тім ще хтось... Що­дня ті са­мі пи­та­н­ня, на які отри­му­є­мо ті ж са­мі від­по­віді. То ми ство­ри­ли об’єд­на­н­ня ро­ди­чів «в’язнів Крем­ля», і про­су­ва­ти спра­ву ста­ло кра­ще. Про нас зна­ють, лег­ше отри­му­ва­ти аде­ква­тні від­по­віді на на­ші за­пи­ти. Дня­ми з’явив­ся вже 45-йпо­літв’язень — 61-рі­чно­го чо­ло­ві­ка за­су­ди­ли на 12 ро­ків (укра­їн­цю Оле­ксію Си­зо­но­ви­чу в Ро­сії за­ки­да­ють не­за­кон­ни йпе­ре­тин кор­до­ну і під­го­тов­ку те­ра­кту у мі­сті Ка­менськ-Ша­хтин­ський. — Ред.). Бу­де­мо шу­ка­ти йо­го ро­ди­чів, щоб три­ма­ти си­ту­а­цію під кон­тро­лем.

Ми ро­би­мо все, щоб на­ші ді­ти швид­ше опи­ни­лись удо­ма. От влі­тку зло­ви­ли ро­сій­сько­го ди­вер­сан­та Аге­є­ва, йо­го ма­ти при­їзди­ла до Укра­ї­ни, Адмі­ні­стра­ція Пре­зи­ден­та на неї зре­а­гу­ва­ла. А на на­ші за­пи­ти зу­стрі­ти­ся з Пре­зи­ден­том чи пред­став­ни­ка­ми йо­го адмі­ні­стра­ції ні­як не ре­а­гу­ють уже по­над пів­ро­ку. Про­си­мо зу­стрі­чі, але на­ше об’єд­на­н­ня про­сто не бачать. А Агеєву бачать. Та все ж до­бре, що во­на при­їха­ла, що зу­стрі­лась із ма­мою Ста­ні­сла­ва Кли­ха.

«ВІД СБУ З НА­МИ СПІЛКУЮТЬСЯ «ГРОМОВІДВОДИ»

— Я ро­зу­мію, що від на­ших ма­ло що за­ле­жить. Але у нас, в об’єд­на­н­ня ро­ди­чів по­літв’язнів, є про­по­зи­ція, що мо­жна зро­би­ти. Ми про­си­ли СБУ да­ти нам прі­зви­ща ро­сі­ян, ФСБшни­ків, які в Укра­ї­ні си­дять за­су­дже­ні, щоб ми мо­гли зв’яза­ти­ся з їхні­ми ба­тька­ми. То­ді ми б під­ні­ма­ли хви­лю з їхньо­го бо­ку, а во­ни — у Ро­сії. Ду­маю, це зру­ши­ло би з мі­сця обмі­ни. Та СБУ ду­же не хо­че да­ва­ти нам ці ко­ор­ди­на­ти. Ро­зу­мію, це що­до тих, по ко­му ще три­ває слід­ство. Але якщо во­но за­кін­че­но — чо­му хо­ва­ти цих лю­дей? Нав­па­ки, тре­ба про них роз­по­від­а­ти, щоб світ знав — є та­кі ро­сі­я­ни в Укра­ї­ні, во­ни ро­би­ли те-то йте­то, за те-то за­су­дже­ні, і їх мо­жна по­мі­ня­ти на укра­їн­ців. А то на­че укра­їн­ці в Ро­сії є, а ро­сі­ян в Укра­ї­ні не­має — хо­ча, пев­но, їх не мен­ше. Знаю, що ро­сій­ські ор­га­ни вла­ди по­да­ва­ли до Укра­ї­ни за­пи­ти на ро­сі­ян, які їх ці­кав­лять. Це ва­жли­вийа­кцент.

Вза­га­лі десь раз на два-три мі­ся­ці ми, ро­ди­чі по­літв’язнів, зу­стрі­ча­є­мось із пред­став­ни­ка­ми вла­ди. Від Мі­ні­стер­ства за­кор­дон­них справ, Мі­ні­стер­ства юсти­ції то­що при­хо­дять нор­маль­ні лю­ди. А від СБУ та­кі, яких на­зи­ваю «гро­мо­від­во­да­ми»: та­кий­прий шов, по­слу­хав, ска­зав, що ні­чо­го не ви­рі­шує, і пі­шов.

«ПО­ШТА КО­ЛО­НІЇ ПРАЦЮЄ НА ВА­ЛЕН­ТИ­НА»

— Лю­ди мо­жуть пи­са­ти Ва­лен­ти­ну. Що біль­ше — то кра­ще. Бу­ває, він отри­мує ду­же ба­га­то ли­стів, а бу­ває — ні. Ка­зав, що в основ­но­му по­шта ко­ло­нії працює на ньо­го. По­над по­ло­ви­на ли­стів у ко­ло­нію при­хо­дить до ньо­го. Тож над­си­лай­те ли­сти, ли­стів­ки з рі­зни­ми мі­сце­во­стя­ми Укра­ї­ни. Тіль­ки пи­шіть ро­сій­ською мо­вою.

***

Адре­са, за якою тре­ба пи­са­ти Ва­лен­ти­ну Ви­гів­сько­му: ФКУ ИК-11 УФСИН Рос­сии по Ки­ровск ойо­бла­сти, пос. Утро­би­но, Ки­ров­ская обл., Рос­сия, 613040, Выгов­ски йВа­лен­тин Пе­тро­вич, 1983 г. р. Ли­сти ма­ють бу­ти по­лі­ти­чно ней­траль­ни­ми.

ФОТО МИ­КО­ЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.