«Шу­каю те­бе, го­спо­да­рю»

У ме­жах со­ці­аль­ної акції в Ми­ко­ла­є­ві вже по­над 100 со­бак зна­йшли дім

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Алев­ти­на ДОБРОВОЛЬСЬКА Ми­ко­ла­їв. Фо­то Оле­ксан­дра САЙКОВСЬКОГО

Іні­ці­а­то­ром акції «Мій со­ба­ка без по­ро­ди» ви­сту­пи­ла мі­сце­ва акти­віс­тка Юлія Ані­сі­мо­ва, в її ме­жах з’явив­ся про­ект «Шу­каю те­бе, го­спо­да­рю». Ві­до­мий ми­ко­ла­їв­ський фо­то­граф, який актив­но бе­ре участь у про­е­кті, Оле­ксандр САЙКОВСЬКИЙ роз­по­вів, що все по­ча­ло­ся з фле­шмо­ба у «Фейс­бу­ці», ко­ли лю­ди ви­кла­да­ли фо­то зі сво­ї­ми «со­ба­ка­ми-двор­тер’єра­ми»: «Я як фо­то­граф по­го­див­ся взя­ти участь у про­е­кті, оскіль­ки про­бле­ма без­дом­них ву­ли­чних со­бак для мі­ста на сьо­го­дні ду­же сер­йо­зна. На ву­ли­цях мі­ста со­бак на­справ­ді ба­га­то — по­над 8 ти­сяч. Ми ви­рі­ши­ли, що по­трі­бно про це роз­по­від­а­ти лю­дям, то­му що да­лі бу­де тіль­ки гір­ше, якщо ні­чо­го не зро­би­ти за­раз».

— Як дав­но три­ває про­ект і хто пер­ший від­гу­кнув­ся на про­ха­н­ня взя­ти участь у ньо­му?

— Пер­ша зйом­ка бу­ла во­се­ни 2016 ро­ку. Впер­ше у фо­то­гра­фу­ван­ні із со­ба­ка­ми, які пе­ре­бу­ва­ють у КП «Центр за­хи­сту тва­рин», взя­ли участь вій­сько­во­слу­жбов­ці 79-ї де­сан­тно-штур­мо­вої ае­ро­мо­біль­ної бри­га­ди. По­тім до про­е­кту ми за­лу­чи­ли мор­пі­хів, па­труль­ну по­лі­цію, уча­сниць обла­сно­го кон­кур­су кра­си «Ко­ро­ле­ва По­буж­жя»... Із 2016 ро­ку ми про­ве­ли по­над де­сять зйо­мок. За час зйо­мок по­над 100 со­бак зна­йшли со­бі дім. Де­я­кі ви­їха­ли до Ні­меч­чи­ни. Для ко­гось по­ча­ли­ся не­лег­кі «сол­дат­ські бу­дні» у вій­сько­вих ча­сти­нах і в АТО.

— Яки­ми ще спосо­ба­ми КП при­вер­тає ува­гу до го­строї про­бле­ми без­дом­них тва­рин?

— Ін­ко­ли КП ор­га­ні­зо­вує для шко­ля­рів екс­кур­сію- « те­ра­пію » : пра­ців­ни­ки КП за­про­шу­ють шко­ля­рів у го­сті на під­при­єм­ство, роз­по­від­а­ють ці­ка­ві фа­кти про со­бак. До ре­чі, ді­ти вже ро­зу­мі­ють про­бле­му з без­дом­ни­ми тва­ри­на­ми, яка ли­ше по­си­лю­є­ться в мі­сті, ці­кав­ля­ться до­ля­ми тва­рин, і, зви­чай­но ж, якось ди­ти­ні спо­до­бав­ся со­ба­ка, во­на вмо­ви­ла ба­тьків — і сім’я за­бра­ла до се­бе до­до­му ма­лень­ко­го спа­ні­є­ля.

Вза­га­лі КП на­ма­га­є­ться ви­рі­ши­ти про­бле­му з ве­ли­кою кіль­кі­стю со­бак на ву­ли­цях мі­ста, але са­мо­му йо­му це зро­би­ти не вда­сться. Як ва­рі­ант — со­ба­ки бу­ва­ють агре­сив­ни­ми, якщо в зграї се­ред них є не­сте­ри­лі­зо­ва­на «дів­чин­ка». То­му ко­ли со­ба­ки гу­ля­ють мі­стом згра­я­ми, з ни­ми по­трі­бно бу­ти ду­же обе­ре­жним. У Ми­ко­ла­є­ві існує ця про­бле­ма, то­му що у нас ве­ли­кий при­ва­тний се­ктор (одна з при­чин), лю­ди ви­га­ня­ють тва­ри­ну на ву­ли­цю або ви­пу­ска­ють її по­гу­ля­ти, а по­тім со­ба­ка не мо­же зна­йти до­ро­гу до­до­му. Де­хто про­сто від­прав­ляє тва­рин на «са­мо­ви­гул», щоб не го­ду­ва­ти. Ось то­му, на­при­клад, у Ки­є­ві в ра­зи мен­ше бро­дя­чих со­бак. І лю­ди там більш со­ці­аль­но від­по­від­аль­ні, як ме­ні зда­є­ться... До ре­чі, по се­лах про­бле­ми бро­дя­чих со­бак май­же не­має.

У прин­ци­пі, со­ба­ки до­сить рід­ко ки­да­ю­ться на пе­ре­хо­жих, на ве­ло­си­пе­ди­стів та ав­то­мо­бі­лі­стів — ча­сті­ше. Агре­сив­но ре­а­гу­ють на до­ма­шніх со­бак, бо вва­жа­ють, що ця те­ри­то­рія на­ле­жить їм, і ін­ші, осо­бли­во до­ма­шні тва­ри­ни, не мо­жуть по­ряд із ни­ми пе­ре­бу­ва­ти, зна­чить їх по­трі­бно про­гна­ти. Я впев­не­ний, що про­бле­ма ви­рі­ши­ться. Річ у тім, що ні­хто не за­ймав­ся її ви­рі­ше­н­ням упро­довж кіль­кох ро­ків, і за­раз до­во­лі важ­ко що-не­будь зро­би­ти для мит­тє­во­го ви­рі­ше­н­ня без спіль­ної що­ден­ної ро­бо­ти.

— Роз­ка­жіть про про­цес фо­то­гра­фу­ва­н­ня: чи важ­ко при­ру­чи­ти со­ба­ку, за­во­ю­ва­ти йо­го при­хиль­ність до се­бе на час фо­то­се­сії?

— Фо­то­гра­фу­ва­ти со­бак на­справ­ді важ­ко. Річ у тім, що я сам ду­же бо­ю­ся со­бак, то­му що кіль­ка ра­зів під­да­вав­ся на­па­ду, не раз був по­ку­са­ний. Ко­ли на ме­не гав­кає со­ба­ка, то у ме­не по­чи­на­є­ться па­ні­ка, у пря­мо­му ро­зу­мін­ні. То­му цей про­ект я ви­зна­чив для се­бе як екс­пе­ри­мент — бу­ло ці­ка­во, як я з цим упо­ра­юсь.

Най­скла­дні­шою бу­ла пер­ша фо­то­се­сія, то­му що, як ви­яви­лось, ми аб­со­лю­тно не бу­ли до неї під­го­тов­ле­ні, аб­со­лю­тно не зна­ли, що ро­би­ти. На­ба­га­то про­сті­ше, по­тім уже, бу­ло пра­цю­ва­ти з «мор­пі­ха­ми»: все-та­ки вій­сько­вий гарт грає ве­ли­ку роль — со­ба­ки ро­зумі­ли хло­пців без слів, чі­тко ви­ко­ну­ва­ли ко­ман­ди.

Але най­біль­ше ме­ні за­пам’ята­ла­ся фо­то­се­сія з укра­їн­ською спортс­мен­кою і тре­не­ром, аб­со­лю­тною чем­піон­кою сві­ту з па­у­ер­лі­фтин­гу 2008, 2010 і 2012 ро­ків, ав­то­ром 15 сві­то­вих ре­кор­дів Ган­ною Кур­ку­рі­ною. Во­на фе­но­ме­наль­на лю­ди­на. Ган­на ви­про­мі­нює не­зви­чай­ну, ду­же силь­ну енер­гію. Фо­то­се­сія з нею бу­ла взим­ку, нас за­ме­ло то­ді, дні три не мо­гли ви­їха­ти з КП, але ро­бо­та з Ган­ною бу­ла за­до­во­ле­н­ням.

— Скіль­ки ще ді­я­ти­ме про­ект?

— Осо­би­сто я не ду­маю по­ки що про те, щоб зу­пи­ни­ти­ся. Скіль­ки зна­до­би­ться ча­су, стіль­ки й за­йма­ти­мусь.

У ме­жах со­ці­аль­ної акції в Ми­ко­ла­є­ві вже по­над 100 со­бак зна­йшли дім

ФО­ТО ОЛЕ­КСАН­ДРА САЙКОВСЬКОГО

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.