«РАХIВ – мі­сте­чко­ре­корд­смен»

Чим ва­бить ту­ри­стів «центр Єв­ро­пи» у За­кар­пат­ті

Den (Ukrainian) - - Суспільство -

Ко­ли по­тяг зу­пи­ня­є­ться на кін­це­вій стан­ції Ра­хів (бо да­лі вже Ру­му­нія), одра­зу при­вер­тає ува­гу ко­лія, що не за­кін­чу­є­ться тут, а бі­жить, ку­ди ся­гає око. Як зго­дом з’ясу­ва­ло­ся — це не пер­ша мі­сце­ва ди­ви­на.

Ра­хів — гу­цуль­ське мі­сте­чко, де жи­вуть щи­рі та при­ві­тні лю­ди, про­те спер­шу зро­зу­мі­ти їхню мо­ву важ­ко. То­му, пла­ну­ю­чи від­по­чи­нок із зу­пин­кою тут, вар­то взя­ти на озбро­є­н­ня слов­ни­чок гу­цуль­ської го­вір­ки. Ось де­що із зі­бра­но­го, що вар­то за­пам’ята­ти: Йо — так; До го­рі — до го­ри; Ві­зів­но — то­чно; Ка­пчу­ри — вов­ня­ні шкар­пе­тки; Гінь, ле­гінь — хло­пець; Зво­ри — по­ті­чки, ко­трі на­ве­сні пов­но­во­дні, й те­чуть, ви­да­ю­чи спе­ци­фі­чні зву­ки, схожі на ви­т­тя; Фа­зен­да — да­ча; Тар­ка­ті — рі­зно­ко­льо­ро­ві; Ві­ла­го­же­на ха­та — ха­та в по­ряд­ку.

А от, на до­да­чу, хви­лин­ка гу­цуль­сько­го гу­мо­ру.

При­їха­ли ту­ри­сти в За­кар­па­т­тя і пи­та­ють вуй­ка: — Вуй­ко, що та­ке «йо»? — Так, — від­по­від­ає. — Але хто має осві­ту, той ка­же «так», а хто не має — «йо». — А ви, вуй­ку, ма­є­те? — Йо.

НАЙСКЛАДНІШИЙ ВЕЛОПРОБІГ І УНІКАЛЬНІ ПРАЛІСИ

Я лю­блю ді­зна­ва­ти­ся ці­ка­ві фа­кти про но­ве мі­сто, то­му вда­лим рі­ше­н­ням бу­ло зна­йти гі­да. Оль­га Шку­ро, гео­граф і кра­є­зна­вець, до­по­мо­гла роз­ди­ви­ти­ся Ра­хів пиль­ні­ше.

Наш гід одра­зу за­зна­чи­ла: «Ра­хів — мі­сте­чко-ре­корд­смен». Зу­пи­ни­мо­ся на цих ре­кор­дах де­таль­ні­ше.

❶ Ра­хів зна­хо­ди­ться на ви­со­ті 430 ме­трів над рів­нем мо­ря — най­ви­ще се­ред усіх ра­йон­них цен­трів кра­ї­ни (ви­со­ту ра­ху­ють бі­ля бу­дів­лі по­што­во­го від­ді­ле­н­ня). До ре­чі, на­зва мі­ста по­хо­дить від прі­зви­ща бра­тів Рах, про яких іде­ться у пер­шій пи­сьмо­вій згад­ці про по­се­ле­н­ня тут 1447 ро­ку. Цьо­го­річ мі­сте­чку ми­нає 570 ро­ків.

❷ У ден­дро­пар­ку «Бур­кут» ро­стуть най­ви­щі мо­дри­ни, єди­ні хвой­ні де­ре­ва, ко­трі на зи­му ски­да­ють гі­ло­чки. Тут во­ни ся­га­ють ви­со­ти 50-60 ме­трів.

❸ У Ра­хо­ві по­чи­на­є­ться рі­чка Ти­са, най­дов­ша при­то­ка Ду­наю. Її на­зва по­хо­дить від сло­ва «по­тіск» — по­ча­ток, ви­тік. У ме­жах Ра­хо­ва во­на про­стя­га­є­ться на 200 кі­ло­ме­трів, а в ці­ло­му її дов­жи­на — май­же 1000 кі­ло­ме­трів. У сві­ті Ти­су зна­ють не міл­ко­во­дною, як у Ра­хо­ві, а пов­но­во­дною су­дно­плав­ною рі­чкою. Ти­са є при­ро­дним кор­до­ном між Укра­ї­ною та Ру­му­ні­єю.

❹ У Ра­хо­ві ви­го­тов­ля­ють трем­бі­ти, за­не­се­ні в Кни­гу ре­кор­дів Гін­нес­са. Їх мо­жна по­ба­чи­ти у му­зеї Кар­пат­сько­го біо­сфер­но­го за­по­від­ни­ка.

❺ Ра­хів­ський ра­йон­ний центр зна­хо­ди­ться най­ближ­че до гео­гра­фі­чно­го цен­тру Єв­ро­пи, то­му ту­ри­сти ча­сто називають Ра­хів «мі­сте­чком у цен­трі Єв­ро­пи».

❻ У За­кар­пат­ській обла­сті ли­ше у Ра­хів­сько­му ра­йо­ні жи­вуть гу­цу­ли.

❼ У Кар­пат­сько­му біо­сфер­но­му за­по­від­ни­ку є праліси, ста­ро­дав­ні не­за­йма­ні лі­си, які у 2008 ро­ці вне­сли до Спи­ску Все­сві­тньої спад­щи­ни ЮНЕСКО на рів­ні з Єл­ло­устон­ським пар­ком і най­ви­щи­ми во­до­спа­да­ми сві­ту. Це єди­ний при­ро­дний об’єкт в Укра­ї­ні, що є ча­сти­ною спад­щи­ни ЮНЕСКО.

❽ Велопробіг «Стеж­ка­ми опри­шків» від­бу­ва­є­ться тут у День не­за­ле­жно­сті. Він є най­скла­дні­шим се­ред усіх ве­ло­про­бі­гів в Укра­ї­ні. Пер­ше кіль­це, ко­тре до­ла­ють уча­сни­ки, має у дов­жи- ну 40 кі­ло­ме­трів, ін­ше — 80. Мар­ку­ва­н­ня (жов­ті кра­пки і стріл­ки) на стов­пах для ве­ло­си­пе­ди­стів мо­жуть слу­гу­ва­ти орі­єн­ти­ра­ми і для пі­ших ту­ри­стів.

❾ За­кар­пат­ська область єди­на в Укра­ї­ні ме­жує із чо­тир­ма кра­ї­на­ми: Поль­щею, Сло­вач­чи­ною, Угор­щи­ною і Ру­му­ні­єю.

МІ­СЦЕ ЗУ­СТРІ­ЧІ — ТУНЕЛЬ

«За­лі­зни­цю у Ра­хо­ві бу­ду­ва­ли іта­лій­ські ар­хі­те­кто­ри та ін­же­не­ри, а за­лі­зни­чна стан­ція Ра­хів є кін­це­вою в Укра­ї­ні, про­те ко­лія ве­де да­лі», — роз­по­від­ає Оль­га Шку­ро.

Із сьо­го­де­н­ня па­ні Оль­га пе­ре­не­сла нас у кі­нець XIX сто­лі­т­тя. Гід звер­ну­ла ува­гу, що мрі­єю пра­ви­те­лів Ав­стро-Угор­щи­ни, Габс­бур­гів, бу­ло про­кла­де­н­ня за­лі­зни­ці. За Фран­ца Йо­си­фа у 1894 ро­ці Ра­хо­вом про­йшов пер­ший по­тяг, а з 1895 ро­ку за­лі­зни­ця за­пра­цю­ва­ла на пов­ну. Щоб по­бу­ду­ва­ти ко­лію від Ав­стро-Угор­щи­ни до Поль­щі, за­лу­чи­ли 17 ти­сяч іта­лій­ців, ко­трі на той час бу­ли най­кра­щи­ми бу­дів­ни­чи­ми за­лі­зниць та ін­же­не­ра­ми, які вмі­ють про­кла­да­ти ту­не­лі. Ту­не­лів бу­ло ба­га­то, а скла­дність їхньо­го зве­де­н­ня по­ля­га­ла у то­му, що тре­ба бу­ло бу­ду­ва­ти з двох бо­ків — тоб­то бри­га­да по­вин­на бу­ла зу­стрі­ти­ся все­ре­ди­ні ту­не­лю. Роз­по­від­а­є­ться, що одно­му з ін­же­не­рів спа­ло на дум­ку, що са­ме тут зна­хо­ди­ться гео­гра­фі­чний центр Єв­ро­пи. По­тім з Ві­дня при­їха­ли фа­хів­ці вій­сько­во­го ін­сти­ту­ту і під­твер­ди­ли та­ку дум­ку. Сьо­го­дні про це на­га­дує стовп, що сим­во­лі­зує центр Єв­ро­пи. Ка­жуть, що обі­йшов­ши йо­го три­чі, що­ра­зу по­ти­ра­ю­чи мі­дну «кно­пку» (яка, вла­сне, і є цен­тром), мо­жна за­га­да­ти ба­жа­н­ня, і во­но обов’яз­ко­во збу­де­ться.

Іта­лій­ці за­ли­ши­ли­ся тут жи­ти, ство­ри­ли сім’ї, то­му до сьо­го­дні у се­лі Ді­ло­ве по­руч із Ра­хо­вом є на­щад­ки бу­дів­ни­чих із прі­зви­ща­ми Ко­ра­ді­ні, Ман­фре­ді, До­лі­зот­ті.

ГАЗОВАНА ВО­ДА З-ПІД ЗЕМ­ЛІ

Сьо­го­дні Ра­хів роз­ви­ва­є­ться. Як за­ува­жи­ла Оль­га Шку­ро, 2016 ро­ку бу­ла за­твер­дже­на про­гра­ма бу­дів­ни­цтва гір­сько­ли­жно­го ку­рор­ту «Сви­до­вець». Це ста­не сво­го ро­ду про­дов­же­н­ням «Бу­ко­ве­лю», ку­рорт за­пра­цює у 2018 ро­ці. А ще для роз­ви­тку ту­ри­зму ду­же до­ре­чна но­ва до­ро­га, яку про­кла­да­ють швид­ко і до­во­лі які­сно. Тра­са «Му­ка­че­во — Ро­га­тин» зго­дом має ся­гну­ти єв­ро­пей­сько­го зраз­ка.

Гід роз­по­ві­ла, що в бу­дин­ках у го­рах лю­ди жи­вуть як по­стій­но, так і тим­ча­со­во, і за­пев­ни­ла, що «у всіх кра­ї­нах сві­ту, не­ва­жли­во, ба­га­та ця кра­ї­на чи бі­дна, стиль жи­т­тя в гір­ських мі­сце­во­стях схо­жий на кар­пат­ський».

Від­по­чи­ва­ю­чи у Ра­хо­ві, вар­то на­пи­ти­ся з мі­не­раль­но­го дже­ре­ла Бур­кут, з яко­го те­че при­ро­дна газована во­да. На гу­цуль­сько­му ді­а­ле­кті «бур­кут» — «той, що те­че з-під зем­лі». Ску­шту­ва­ти цю во­ду мо­жна по­бли­зу вхо­ду до пар­ку «Бур­кут» і до­ро­гою на Ли­су го­ру. До ре­чі, зби­ра­ю­чись на Ли­су го­ру, та­кож мо­жна спро­бу­ва­ти еко­ло­гі­чно чи­сті афи­ни, тоб­то чор­ни­ці.

Ма­буть, Ра­хів ві­до­мий на­сам­пе­ред че­рез роз­та­шу­ва­н­ня там гео­гра­фі­чно­го цен­тру Єв­ро­пи. До сло­ва, із цен­тру мі­сте­чка до ви­ще­вка­за­но­го мі­сця ду­же про­сто ді­ста­ти­ся ве­ло­си­пе­дом або й пі­шки. Ще обов’яз­ко­во прой­діть під Ар­кою єв­ро­пей­ської дру­жби (знов за­га­дав­ши ба­жа­н­ня), бо там осо­бли­ва по­зи­тив­на енер­ге­ти­ка (до­ве­де­но на­у­ков­ця­ми!). Вар­то на­ві­да­ти­ся і до му­зею-ко­ли­би, бо гу­цуль­ська атмо­сфе­ра, окрім гір, скон­цен­тро­ва­на са­ме там.

І, зви­чай­но, го­ри! Ли­са го­ра, Те­рен­тин, Бли­зни­ці, Жан­дарм, Пі­пІван Чор­но­го­ра і гір­сько­ли­жний ку­рорт Дра­го­брат — ця ве­лич при­ро­ди зов­сім по­ряд!

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.