Лю­ди і образ Го­спо­дній

Дра­ма і про­сла­ва Холм­ської чу­до­твор­ної іко­ни Бо­го­ро­ди­ці

Den (Ukrainian) - - Iсторія Та «я» - Дми­тро СТЕПОВИК, до­ктор фі­ло­со­фії, бо­го­слов’я, ми­сте­цтво­знав­ства; ака­де­мік Ака­де­мії на­ук ви­щої осві­ти Укра­ї­ни

■ Яка ж подаль­ша до­ля слав­ної іко­ни у Холм­ський пе­рі­од її бу­т­тя? Цей час три­вав по­над сім сто­літь, то­чні­ше 722 ро­ки — від 1223-го, ко­ли князь — ко­роль Да­ни­ло Га­ли­цький, отри­мав її з Ки­є­ва і во­дру­зив у но­во­збу­до­ва­ний храм у Хол­мі, до 1945 ро­ку, ко­ли донь­ка холм­сько­го свя­ще­ни­ка На­дія Гор­ли­цька пе­ре­се­ли­ла­ся з Хол­ма у Луцьк. В обох мі­стах зна­ко­вий і освя­че­ний са­краль­ний твір за­знав низ­ки дра­ма­ти­чних ко­лі­зій і не раз був на во­ло­си­ні від за­ги­бе­лі. Але з чу­до­твор­ною іко­ною та­ки ста­ло­ся справ­жнє чу­до: во­на вря­то­ва­на! Ле­галь­на істо­рія іко­ни по­чи­на­ю­ться з ве­ли­ко­го хри­сти­ян­сько­го юві­лею — дво­хти­ся­чо­лі­т­тя Рі­здва Хри­сто­во­го.

Дя­ку­ю­чи до­по­мо­зі ди­ре­ктор­ки Во­лин­сько­го му­зею іко­ни Те­тя­ни Єлі­сє­є­вої, я хо­чу роз­по­ві­сти про дра­му і про­сла­ву Холм­ської чу­до­твор­ної іко­ни Бо­го­ро­ди­ці — Холм­сько­го й Во­лин­сько­го пе­рі­о­дів її бу­т­тя.

■ ...На зла­мі ти­ся­чо­літь, тоб­то 2000 ро­ку, в Лу­цьку ста­ла­ся по­дія, яка об’єд­на­ла хри­сти­ян рі­зних кон­фе­сій. У мі­сті з’яви­ла­ся Холм­ська чу­до­твор­на іко­на Бо­жої Ма­те­рі. Ще у ХVІІ сто­літ­ті єпис­коп Яків Су­ша на­пи­сав кни­гу, при­свя­че­ну чу­до­твор­ній Холм­ській «іко­ні Бо­го­ро­ди­ці». На­звав він кни­гу «Фе­нікс», і це ста­ло ви­зна­че­н­ням усі­єї її істо­рії, то­му що час про­слав­ле­н­ня змі­ню­ва­ли ча­си по­не­ві­рянь. Але образ жив і во­скре­сав пі­сля за­бу­т­тя. Іко­на по­ста­ла че­рез ро­ки і ві­ки не­ві­до­мо­сті. Му­зей став мі­сцем пе­ре­бу­ва­н­ня хри­сти­ян­ської свя­ти­ні — уні­каль­ної пам’ятки ві­зан­тій­сько­го іко­но­ма­ляр­ства кін­ця Х сто­лі­т­тя.

Холм­ська чу­до­твор­на іко­на Бо­го­ро­ди­ці є одні­єю з най­ві­до­мі­ших і най­ша­нов­ні­ших у хри­сти­ян­сько­му сві­ті. Во­на має слав­ну і во­дно­час дра­ма­ти­чну істо­рію, спов­не­ну та­єм­ниць і за­га­док. Її до­ля від ХІІІ сто­лі­т­тя бу­ла ті­сно пов’яза­на з Хол­мом. Не один раз образ по­ки­дав мі­сто, пе­ре­хо­див із рук у ру­ки по­слі­дов­ни­ків рі­зних ві­ро­спо­відань, та­єм­ни­че зни­кав і чу­дом з’яв­ляв­ся зно­ву. Близь­ко 1223 ро­ку, за кня­зю­ва­н­ня Да­ни­ла Га­ли­цько­го, по­се­ле­н­ня Холм на­бу­ло ста­ту­су мі­ста. Збу­ду­вав князь тут ве­ли­чний храм на ви­со­ко­му па­гор­бі. «І при­кра­сив же іко­ни, при­не­се­ні із Ки­є­ва, ка­мі­н­ням до­ро­гим і бі­се­ром зо­ло­тим. І Спа­са, Пре­чи­сту Бо­го­ро­ди­цю, що йо­му се­стра Фе­о­до­ра да­ла із мо­на­сти­ря «Фе­о­до­ра». Йде­ться про іко­ни з Ки­їв­сько­го мо­на­сти­ря свя­то­го Фе­до­ра Стра­ті­ла­та, по­сла­ні до Хол­ма, се­ред яких був образ Бо­го­ро­ди­ці з Хри­стом. Іко­нам з Ві­зан­тії при­пи­су­ва­ла­ся осо­бли­ва бла­го­дать і чу­до­твор­на си­ла. За­сту­пни­цтвом Пре­свя­тої Бо­го­ро­ди­ці Холм був вря­то­ва­ний від на­ше­стя орд Ба­тия 1240 ро­ку. Ли­ше під час во­єн­них дій 1261 ро­ку мон­голь­ським ор­дин­цям під про­во­дом Бу­рун­дая вда­ло­ся зруй­ну­ва­ти пра­во­слав­ний со­бор і здер­ти з іко­ни зо­ло­тий оклад, ки­нув­ши са­му іко­ну у ру­ї­ни хра­му. Тіль­ки че­рез сто ро­ків іко­на бу­ла від­най­де­на і вне­се­на до від­бу­до­ва­но­го хра­му.

■ 1596 ро­ку, з пе­ре­хо­дом Холм­сько­го пра­во­слав­но­го єпис­ко­па Діо­ни­сія Зби­руй­сько­го в унію, Холм­ський со­бор та чу­до­твор­на іко­на опи­ни­ли­ся в ру­ках гре­ко-ка­то­ли­ків. 1628 ро­ку Холм­ським уні­ат­ським єпис­ко­пом стає Ме­фо­дій Тер­ле­цький, який роз­по­чи­нає зби­ра­ти до­ку­мен­таль­ні свід­че­н­ня бла­го­ді­янь, отри­ма­них за по­се­ре­дни­цтвом обра­зу Пре­свя­тої Бо­го­ро­ди­ці. За йо­го кло­по­та­н­ням 1646 ро­ку бу­ла ство­ре­на ко­мі­сія для ви­вче­н­ня і об­сте­же­н­ня іко­ни, яка під­твер­ди­ла її дав­ність і чу­до­дій­ну си­лу. Цьо­го ж ро­ку ви­йшла кни­га Яко­ва Су­ші «Phoenix redivivus albo obraz starozutny Chelmki Panny u Matki Prenayswietszey slava cydovnych swoich dzel ozylu», у якій бу­ло да­но опис іко­ни і пе­ре­лік чуд.

22 сі­чня 1650 ро­ку за Збо­рів­ською уго­дою, укла­де­ною між Бо­г­да­ном Хмель­ни­цьким і поль­ським ко­ро­лем, гре­ко-ка­то­ли­ки по­вер­ну­ли пра­во­слав­ним Холм­ську ка­фе­дру, на чо­лі якої став Діо­ни­сій Ба­ла­бан. Однак при пе­ре­да­чі хра­му уні­а­ти схо­ва­ли іко­ну і звер­ну­ли­ся до поль­сько­го ко­ро­ля з про­ха­н­ням пе­ре­не­сти її в ін­ше мі­сце. Ли­ше пі­сля дов­гих по­шу­ків, за до­по­мо­гою пра­во­слав­них мі­щан, іко­ну бу­ло зна­йде­но у під­зе­мел­лі і зно­ву вне­се­но до хра­му.

■ Але і пра­во­слав­ні не­дов­го вті­ша­ли­ся свя­ти­нею. Збо­рів­ський до­го­вір по­ля­ки по­ру­ши­ли, і 1651 ро­ку во­ни зно­ву роз­по­ча­ли вій­ну з ко­за­ка­ми. За ре­ко­мен­да­ці­єю Яко­ва Су­ші, який на той час був управ­ля­ю­чим Холм­ською єпар­хі­єю, ко­роль Ян Ка­зи­мир від­би­рає у пра­во­слав­них чу­до­твор­ний образ Бо­го­ро­ди­ці і бе­ре її з со­бою у по­хід про­ти ко­за­ків під Бе­ре­сте­чком. Ві­до­мо, що на­пе­ре­до­дні би­тви іко­ну но­си­ли між ря­да­ми поль­сько­го вій­ська з мо­ли­тва­ми про за­сту­пни­цтво й до­по­мо­гу. По­ля­ки пе­ре­мо­гли. Свою пе­ре­мо­гу над ко­за­ка­ми во­ни при­пи­са­ли чу­до­дій­ній до­по­мо­зі іко­ни Бо­го­ро­ди­ці. Пі­сля за­кін­че­н­ня вій­ни Ян Ка­зи­мир з по­че­стя­ми до­ста­вив іко­ну до Вар­ша­ви і вмі­стив її у ка­пли­цю ко­ро­лів­сько­го па­ла­цу. 29 черв­ня 1651 ро­ку він від­но­вив Холм­ську гре­ко-ка­то­ли­цьку ка­фе­дру, управ­ля­ю­чим якої зно­ву при­зна­чив Яко­ва Су­шу. 29 кві­тня 1652 ро­ку на про­ха­н­ня єпис­ко­па і при­хо­жан іко­ну уро­чи­сто по­вер­ну­ли до Хол­ма і вста­но­ви­ли у со­бо­рі.

Але тут від­но­ви­ли­ся во­єн­ні дії з ко­за­ка­ми. При­го­лом­ше­ний по­стій­ни­ми по­раз­ка­ми, ко­роль Ян Ка­зи­мир зно­ву за­би­рає іко­ну на по­ле би­тви. Та на цей раз Бог не ви­явив сво­єї при­хиль­но­сті до по­ля­ків. За­знав­ши ни­щів­ної по­раз­ки під Жван­цем, ко­роль ні­би втра­тив ін­те­рес до іко­ни і по­вер­нув її до Хол­ма. На­сту­пні, 1656 — 1660-ті, ро­ки теж не ви­зна­ча­ли­ся спо­ко­єм. По­лі­ти­чна не­ста­біль­ність зму­шу­ва­ла Яко­ва Су­шу пе­ред ли­цем не­без­пе­ки не­о­дно­ра­зо­во за­би­ра­ти іко­ну з хра­му та ра­зом із нею пе­ре­хо­ву­ва­ти­ся і пе­ре­їжджа­ти з мі­сця на мі­сце.

■ 1660 ро­ку юве­лір Се­ба­стьян Ні­се­вич із Лю­блі­на май­струє до­ро­го­цін­ні ша­ти для чу­дот- вор­ної іко­ни. На цей час за­фі­ксо­ва­но по­над 700 чу­до­дій­них бла­го­ді­янь за по­се­ре­дни­цтвом іко­ни Пре­свя­тої Ді­ви. У 1720—1750 ро­ках гдан­ським юве­лі­ром В. Жо­де бу­ло ство­ре­но срі­бну пли­ту з ба­ре­льє­фним зо­бра­же­н­ням ба­таль­ної сце­ни і ла­тин­ським на­пи­сом. У цен­трі ком­по­зи­ції зо­бра­же­но чу­до­твор­ну іко­ну, пе­ред якою на ко­лі­нах сто­ять ко­роль Ян Ка­зи­мир і єпис­коп Яків Су­ша. Ця пли­та бу­ла вмі­ще­на на ли­цьо­во­му бо­ці го­лов­но­го пре­сто­лу. 1765 ро­ку за кло­по­та­н­ням укра­їн­ських єпис­ко­пів па­па рим­ський Кли­мент ХІІІ ко­ро­нує іко­ну дво­ма зо­ло­ти­ми ко­ро­на­ми. 1875 ро­ку ро­сій­ський цар­ський уряд ска­со­вує унію з Ри­мом. Свя­ти­ня на Холм­ській го­рі по­вер­та­є­ться у пра­во­слав’я. Так три­ває до Пер­шої сві­то­вої вій­ни. 1891 ро­ку чу­до­твор­ну іко­ну при­кра­си­ли но­вим срі­бним окла­дом, оздо­бле­ним до­ро­го­цін­ним ка­мі­н­ням та ема­ля­ми. Їх ви­го­то­вив юве­лір Ов­чин­ні­ков.

І915 ро­ку пра­во­слав­не ду­хо­вен­ство по­ли­шає оку­по­ва­ний ав­стрій­ськи­ми вій­ська­ми Холм. Іко­ну пе­ре­во­зять до Мо­скви. А 1918 ро­ку, ко­ли бу­ла про­го­ло­ше­на Укра­їн­ська На­ро­дна Ре­спу­блі­ка, до скла­ду якої вхо­ди­ла і Холм­щи­на, іко­ну пе­ре­ве­зли до Ки­є­ва і по­мі­сти­ли у цер­кві Фло­рів­сько­го жі­но­чо­го мо­на­сти­ря на По­до­лі.

■ У 20—30-х ро­ках ХХ сто­лі­т­тя іко­ну ста­ло не­без­пе­чно утри­му­ва­ти у цер­кві, оскіль­ки без­бо­жна вла­да біль­шо­ви­ків, під при­во­дом до­по­мо­ги го­ло­ду­ю­чим, про­во­ди­ла то­таль­ну кон­фі­ска­цію цер­ков­них цін­но­стей. Свя­ти­ню ви­не­сли з мо­на­сти­ря і по­ча­ли пе­ре­хо­ву­ва­ти у при­ва­тних гро­ма­дян Ки­є­ва. За спо­га­да­ми істо­ри­ка На­та­лі По­лон­ської-Василенко, яки­ми во­на по­ді­ли­ла­ся у ли­сті до Іва­на Огі­єн­ка, іко­на спо­ча­тку збе­рі­га­ла­ся у неї, але пі­сля кіль­кох об­шу­ків у її квар­ти­рі ви­рі­ше­но бу­ло пе­ре­не­сти іко­ну в ін­ше мі­сце. Один із холм­ських укра­їн­ських па­трі­о­тів за­брав іко­ну до се­бе. Щоб уни­кну­ти кон­фі­ска­ції іко­ни при об­шу­ку, з неї зня­ли до­ро­го­цін­ний оклад, ро­зі­бра­ли на окре­мі до­шки і роз­да­ли в рі­зні ру­ки. Під час аре­шту цьо­го па­трі­о­та при­кра­си з іко­ни зна­йшли і за­бра­ли.

З пу­блі­ка­ції М. Ону­фрій­чу­ка ді­зна­є­мо­ся, що іко­на Холм­ської Бо­го­ро­ди­ці пі­сля то­го, як во­на бу­ла ви­не­се­на з Фло­рів­сько­го мо­на­сти­ря, зна­хо­ди­лась у істо­ри­ка, ви­кла­да­ча Укра­їн­ської ака­де­мії аук М. Кор­ни­ло­ви­ча (мо­жли­во, це са­ме той па­трі­от, про яко­го йде­ться в ли­сті Н. По­лон­ської-Василенко).

■ 1940 ро­ку в оку­по­ва­ній нім­ця­ми Поль­щі бу­ла від­нов­ле­на Холм­ська пра­во­слав­на єпар­хія, на чо­лі якої став ар­хі­єпис­коп Іла­ріон (Іван Огі­єн­ко). Са­ме йо­го ста­ра­н­ня­ми іко­на бу­ла від­най­де­на. Ста­ло ві­до­мо, що ар­хі­єпис­коп Іла­ріон від­ря­див до Ки­є­ва сво­го ма­гі­стра М. Се­ре­дю­ка і дав йо­му 1000 кар­бо­ван­ців для ре­став­ра­ції іко­ни. Так зва­ну ма­лу ре­став­ра­цію здій­снив про­фе­сор Ми­ко­ла Пра­хов — син ке­рів­ни­ка бу­дів­ни­цтва й роз­спи­су­ва­н­ня Во­ло­ди­мир­сько­го со­бо­ру в Ки­є­ві Ан­дрі­я­на Пра­хо­ва.

27 ве­ре­сня 1943 ро­ку на свя­то Во­здви­же­н­ня Че­сно­го Хре­ста іко­на бу­ла уро­чи­сто вне­се­на до ка­фе­драль­но­го со­бо­ру Хол­ма. За спо­га­да­ми На­дії Гор­ли­цької, іко­на зна­хо­ди­ла­ся у по­ме­шкан­ні ар­хі­єпис­ко­па Іла­ріо­на, оскіль­ки у со­бо­рі від­бу­вав­ся ре­монт. 1944 ро­ку фpoнт від­ко­тив­ся на захід, во­єн­ні дії йшли по­бли­зу Хол­ма; ар­хі­єпис­коп Іла­ріон зму­ше­ний був емі­гру­ва­ти. Оче­ви­дно, іко­ну він пла­ну­вав за­бра­ти із со­бою. Бу­ло спо­ря­дже­но два еше­ло­ни — один із лю­дьми, дру­гий — із май­ном, цер­ков­ним на­чи­н­ням та іко­на­ми, се­ред яких бу­ла і Холм­ська іко­на Бо­го­ро­ди­ці. Са­ме цей еше­лон по­тра­пив під бом­бар­ду­ва­н­ня бі­ля Кра­ко­ва. Лю­ди, які бу­ли свід­кам цьо­го ли­ха, вря­ту­ва­ли цю та де­я­кі ін­ші іко­ни. Свя­ти­ню пе­ре­не­сла до Лю­блі­на при­хо­жан­ка холм­сько­го со­бо­ру Іла­рія Бул­га­ко­ва і пе­ре­да­ла пра­во­слав­но­му свя­ще­ни­ку, а вже він спо­ві­стив до Хол­ма про її мі­сце­зна­хо­дже­н­ня.

■ Холм­ський свя­ще­ник про­то­і­єрей Гав­ри­їл Ко­роб­чук (ба­тько На­дії Гор­ли­цької) спо­ря­див до Лю­блі­на су­про­від — ди­я­ко­на Су­ри­ко­ва та свою стар­шу до­чку Лю­бу. Пе­ре­віз­ши іко­ну до Хол­ма, її вже не вно­си­ли до хра­му, а та­єм­но пе­ре­хо­ву­ва­ли у ро­ди­ні Ко­роб­чу­ків. 1945 ро­ку під час на­силь­но­го пе­ре­се­ле­н­ня укра­їн­ців із те­ри­то­рії Холм­щи­ни ро­ди­на ви­їха­ла до Лу­цька, взяв­ши із со­бою іко­ну. В Лу­цьку іко­на пе­ре­хо­ву­ва­ла­ся до 1968 ро­ку, до­ки був жи­вий отець Гав­ри­їл. Пі­сля йо­го смер­ті донь­ка Лю­ба пе­ре­ве­зла іко­ну до се­бе на Іва­но-Фран­ків­щи­ну. 1979 ро­ку іко­ну бу­ло не фа­хо­во по­нов­ле­но — зро­бле­но гру­бе за­ма­лю­ва­н­ня по ста­ро­му по­шко­дже­но­му ма­ляр­ству. Так во­на пе­ре­бу­ва­ла на Іва­но-Фран­ків­щи­ні до 1996 ро­ку. То­ді ж На­дія Гор­ли­цька пе­ре­ве­зла іко­ну до Лу­цька. Зва­жа­ю­чи на її по­шко­дже­н­ня, На­дія Гав­ри­лів­на ви­рі­ши­ла пе­ре­да­ти іко­ну на ре­став­ра­цію. Це ста­ло­ся 16 ли­сто­па­да 1996 ро­ку; твір по­тра­пив до ре­став­ра­то­ра Во­лин­сько­го кра­є­знав­чо­го му­зею Ана­то­лія Ква­сю­ка. Він був пер­шим із му­зей­них пра­ців­ни­ків, хто по­ба­чив іко­ну і ко­му ви­па­ла не­лег­ка мі­сія її по­вер­не­н­ня до пер­ві­сно­го ви­гля­ду. 15 ве­ре­сня 2000 р. бу­ло під­пи­са­но до­го­вір да­ру­ва­н­ня, за яким па­ні Гор­ли­цька пе­ре­дає без­ко­штов­но у до­ві­чну вла­сність Во­лин­сько­му кра­є­знав­чо­му му­зею Холм­ську іко­ну Бо­го­ро­ди­ці.

Ли­ше бі­блій­не й уцер­ков­ле­не ро­зу­мі­н­ня лю­бо­ві й ша­ни до са­краль­них ре­чей про­ли­ває сві­тло на те, як ря­ту­ва­ли бла­го­че­сти­ві лю­ди упро­довж сто­літь Холм­ську чу­до­твор­ну іко­ну Бо­го­ро­ди­ці з ма­лим Хри­стом на її ру­ках; скіль­ки зу­силь, за­со­бів, ста­рань до­кла­ли Во­лин­ський кра­є­знав­чий му­зей і Во­лин­ський му­зей іко­ни для її збе­ре­же­н­ня, ре­став­ра­ції й онов­ле­но­го, від­ро­дже­но­го бу­т­тя пі­сля бла­го­сло­вен­но­го 2000 ро­ку!

Ве­ду­чий сто­рін­ки «Iсто­рія та «Я» — Iгор СЮНДЮКОВ. Те­ле­фон: 303-96-13. Адре­са еле­ктрон­ної по­шти (e-mail):

master@day.kiev.ua

ФО­ТО З САЙТА WIKIMEDIA.ORG

Пра­дав­ній Холм — сто­ли­ця ру­ських ко­ро­лів ХІІІ ст. Тут бу­ло збе­ре­же­но і вря­то­ва­но свя­щен­ну іко­ну Бо­жої ма­те­рі

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.