На­зва­ний ба­тько

Хто ке­ру­вав су­спіль­ни­ми про­це­са­ми в дру­гій по­ло­ви­ні єль­цин­сько­го прав­лі­н­ня, ко­ли ін­тер­нет став швид­ко роз­ви­ва­ти­ся, а де­мо­кра­ти­чна Ро­сія по­ча­ла го­ту­ва­ти­ся до «вста­ва­н­ня з ко­лін»

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ми­хай­ло БЕРГ

Спо­ча­тку ме­не за­ці­ка­ви­ло пи­та­н­ня: якщо сьо­го­дні ФСБ на­ма­га­є­ться взя­ти весь ро­сій­ський ін­тер­нет під свою дер­жав­ну ру­ку, то чи мо­жна уяви­ти, що ви­ни­кне­н­ня і ста­нов­ле­н­ня ін­тер­не­ту в Ро­сії від­бу­ва­ло­ся без че­кіст­ської уча­сті?

Ре­зон­ні за­пе­ре­че­н­ня: у дру­гій по­ло­ви­ні 90-х че­кі­сти бу­ли як ні­ко­ли слаб­кі — і фі­нан­со­во, і ор­га­ні­за­цій­но. От­же, при­пу­ще­н­ня: про­га­ви­ли, не оці­ни­ли не­без­пе­ку, пу­сти­ли на са­мо­плив, а ко­ли огов­та­лись, то бу­ло вже пі­зно, не по­збав­ле­но, зда­ва­ло­ся б, під­став. Філь­тру­ва­ти все об­тя­жли­во, осо­бли­во якщо ти бі­дний, і те­бе ні­хто не лю­бить, як ФСБ у 90-х.

■ Та да­вай­те при­га­да­є­мо, хто за­прав­ляв су­спіль­ни­ми і по­лі­ти­чни­ми про­це­са­ми в дру­гій по­ло­ви­ні єль­цин­сько­го прав­лі­н­ня, ко­ли ін­тер­нет на одній сьо­мій став швид­ко роз­ви­ва­ти­ся, а де­мо­кра­ти­чна Ро­сія по­ча­ла го­ту­ва­ти­ся до вста­ва­н­ня з ко­лін і до но­во­го пре­зи­ден­та-во­ждя-ме­сії?

Так, ба­га­то чим у ці ро­ки за­прав­ля­ли гро­мад­ські ор­га­ні­за­ції, що з’яв­ля­ли­ся, як гри­би пі­сля до­щу: ча­сом — одно­ден­ки, ча­сом — тем­ні кон­то­ри, ані фі­нан­су­ва­н­ня, ані ор­га­ні­за­цій­на стру­кту­ра яких не­ві­до­ма. Хто да­вав їм ко­шти на ши­ро­ко­мас­шта­бні вкла­ди, у то­му чи­слі в зро­ста­ю­чу зо­ну ві­тчи­зня­но­го ін­тер­не­ту, не­ві­до­мо ши­ро­кій пу­блі­ці й до­сі.

■ То­му по­го­во­ри­мо про один і, мо­жли­во, най­ві­до­мі­ший — «Фонд ефе­ктив­ної по­лі­ти­ки» Глі­ба Па­влов­сько­го. Адже са­ме цей фонд, не­зро­зумі­ло на чиї гро­ші, про­тя­гом ко­ро­тко­го ча­су сфор­му­вав ва­жли­ві ін­тер­нет-про­е­кти та їх ста­тус в су­спіль­стві.

Про­е­ктів ФЕП бу­ла так ба­га­то, що зга­да­є­мо ли­ше най­ві­до­мі­ші: що­ден­ний, ме­ре­же­вий «Рус­ский жур­нал» (www.russ.ru), на ба­зі яко­го че­рез кіль­ка ро­ків бу­ло ство­ре­но ме­ре­же­вий огляд «Ре­ли­гия в Рос­сии». 1998 — одна з пер­ших що­ден­них ін­тер­нет-га­зет (www.gazeta.ru), по­тім www.lenta.ru, у цьо­му ж ро­ці «Ве­сти» (www.vesty.ru), про­ект «СМИ.RU: Ин­фор­ма­ция и де­зин­фор­ма­ция» (www.smi.ru). Одно­ча­сно ін­тер­нет-сай­ти «Мо­сков­ская аль­тер­на­ти­ва» і «Не­о­фи­ци­аль­ная Мо­сква», ме­ре­же­вий про­ект «Ин­тер­нет-пар­ла­мент» (www.elections.ru), до ство­ре­н­ня яко­го мав без­по­се­ре­днє від­но­ше­н­ня Сер­гій Ки­рі­єн­ко.

■ Кіль­ка слів і про те, що без­по­се­ре­дньо, зда­ва­ло­ся б, не ма­ло сто­сун­ку до ін­тер­нет-про­е­ктів, але са­ме ФЕП у рам­ках кам­па­ній з ви­бо­рів де­пу­та­тів Дер­жду­ми в гру­дні 1999 р. і пер­ших ви­бо­рах Пу­ті­на в бе­ре­зні 2000 р. здій­снив про­ект що­до пу­блі­ка­ції в ін­тер­не­ті ре­зуль­та­тів exit polls. Хо­ча ці ре­зуль­та­ти не зав­жди від­по­від­а­ли дій­сно­сті, са­ме в ци­фрах ФЕП «Єд­ність» впер­ше за­во­ю­ва­ла пе­ре­мо­гу, про яку стру­кту­ри Па­влов­сько­го і за­яви­ли су­спіль­ству, ви­пе­ре­джа­ю­чи на ін­тер­нет-схо­дин­ку сам офлайн.

При цьо­му ство­ре­н­ня ко­ри­сних для вла­ди (пе­ред­ба­ча­ло­ся — для су­спіль­ства) ін­тер­нет-ре­сур­сів три­ва­ло. 2000 ро­ку — екс­пер­тний сайт VVP.ru, де бу­ло іні­ці­йо­ва­но обго­во­ре­н­ня «екс­пер­тним спів­то­ва­ри­ством» про­блем і зав­дань для Пу- ті­на. На­ве­сні 2001 р. ФЕП ство­рив сайт жур­на­лу «Фас» для Ми­хай­ла Ле­он­тьє­ва, в ли­сто­па­ді 2001 р. — ін­тер­нет-сайт «Гра­ж­дан­ско­го фо­ру­ма».

■ Кар­ти­на да­ле­ко не пов­на, ми бе­ре­мо ли­ше вер­шки, але на­віть без ко­рін­ців — вра­жа­ю­ча актив­ність для не­зро­зумі­ло, як і звід­ки фі­нан­со­ва­ної гро­мад­ської ор­га­ні­за­ції, зда­тної за­лу­чи­ти до ро­бо­ти най­більш до­свід­че­ний пер­со­нал і за­без­пе­чи­ти фун­кціо­ну­ва­н­ня на­стіль­ки скла­дних про­е­ктів на рі­зних ета­пах, що пе­ре­ва­жно зда­ва­ли­ся успі­шни­ми.

Не бу­де­мо ста­ви­ти ри­то­ри­чних пи­тань: звід­ки у ФЕП стіль­ки гро­шей, пов­но­ва­жень і всі­ля­ких ре­сур­сів, вла­дних і ор­га­ні­за­цій­них?

■ На­га­да­є­мо ли­ше, що ФЕП зі сво­єю ін­тер­нет-ім­пе­рі­єю при­йшов на пов­ні­стю під­го­тов­ле­ний грунт. Фонд не­на­ви­сно­го в па­трі­о­ти­чній Ро­сії Со­ро­са (або ін­сти­тут «Открытое об­ще­ство», ра­ні­ше «Куль­тур­ная аль­тер­на­ти­ва») за­клав осно­ву існу­ва­н­ня уні­вер­си­тет­сько­го ін­тер­не­ту на со­тні міль­йо­нів до­ла­рів. Ви­тра­тив­ши гро­ші якраз на те, що в цей час ко­шту­ва­ло до­рож­че: комп’юте­ри, на­зем­ні ка­на­ли зв’яз­ку, фі­нан­со­ву під­трим­ку уні­вер­си­тет­ських ме­ре­же­вих цен­трів. І ось ли­ше то­ді, ко­ли ма­те­рі­аль­ний фун­да­мент бу­ло якщо не ство­ре­но, то за­кла­де­но, з’яв­ля­є­ться ФЕП і по­чи­нає за­пов­ню­ва­ти но­вий ін­фор­ма­цій­ний про­стір на вла­сний ви­бір.

Чим же був зна­ме­ни­тий до цьо­го ча­су ФЕП, що опи­нив­ся бі­ля скри­пу­чо­го ін­тер­нет-кер­ма, і на ко­го він пра­цю­вав? Пи­та­н­ня не ви­пад­ко­ве.

■ Го­ло­ва ФЕП звер­нув на се­бе ува­гу, ко­ли в 1994 став ав­то­ром-ор­га­ні­за­то­ром пер­шої кон­спі­ро­ло­гі­чної «Вер­сії №1» з ви­яв­ле­н­ня змо­ви про­ти Єль­ци­на. Пер­ша ре­пе­ти­ція по­пе­ре­дже­н­ня-до­но­су, зго­дом ка­но­ні­зо­ва­на Бєл­ков­ським, на­справ­ді, близь­кою до Глі­ба Па­влов­сько­го лю­ди­ною.

Па­влов­ський у сво­їй вер­сії по­пе­ре­джає пре­зи­ден­та (фор­маль­но — су­спіль­ство), за­ці­кав­ле­них осіб та ор­га­ні­за­ції, що низ­ка ви­со­ко­по­са­дов­ців го­тує змо­ву про­ти слаб­ко­го на здо­ров’я (на ни­ві ал­ко­го­лі­зму) ца­ря Бориса.

■ Мо­жли­во, справ­ді пі­клу­є­ться? Є сум­ні­ви. Па­влов­ський був се­ред кри­ти­ків «роз­стрі­лу Бі­ло­го до­му Єль­ци­ним» у 1993-му. А вер­сія про змо­ву з’яв­ля­є­ться від­ра­зу пі­сля ого­ло­ше­н­ня ам­ні­стії змов­ни­кам 1994-го. Вер­сія Па­влов­сько­го час­тко­во пі­а­ри­ла по­тен­цій­них змов­ни­ків, але ще біль­ше дис­кре­ди­ту­ва­ла са­мо­го пре­зи­ден­та чу­тка­ми про йо­го по­га­не здо­ров’я і лю­бов до зі­л­ля.

Аби то­чні­ше уяви­ти со­бі по­гля­ди гла­ви ФЕП, мо­жна при­га­да­ти, що він був імі­джмей­ке­ром у кам­па­нії ге­не­ра­ла Ле- бе­дя, що в на­сту­пній гу­чній акції — «спра­ві з убив­ства жур­на­лі­ста Фе­ді­на» — ним бу­ло ви­кри­то зв’яз­ки го­лов­них ли­хо­ді­їв епо­хи — Гу­син­сько­го і Бе­ре­зов­сько­го. За вер­сі­єю Па­влов­сько­го, по­тен­цій­ні за­мов­ни­ки вбив­ства Фе­ді­на.

■ Не­зва­жа­ю­чи на скан­да­ли, ав­то­ри­тет Па­влов­сько­го се­ред вла­ди ли­ше ви­ріс, і йо­го Фонд ефе­ктив­ної по­лі­ти­ки став спе­ці­а­лі­зу­ва­ти­ся на по­лі­ти­чно­му кон­суль­ту­ван­ні, ви­бор­чих те­хно­ло­гі­ях та ро­бо­ті зі ЗМІ. Хо­ча най­пер­шим про­е­ктом ФЕП ста­ла участь у ви­бор­чій кам­па­нії «Кон­грес­са рус­ских об­щин» на пар­ла­мент­ських ви­бо­рах 1995-го. Го­лов­ни­ми при­йо­ма­ми ста­ло про­ве­де­н­ня при­хо­ва­ної агі­та­ції за блок і йо­го лідерів. А та­кож роз­кру­чу­ва­н­ня Ро­го­зі­на, Ле­бе­дя і (те­пер пе­ре­ва­жно за­бу­то­го) Юрія Ско­ко­ва, на яко­го ста­вив Па­влов­ський, вва­жа­ю­чи і, мо­жли­во, ба­жа­ю­чи, аби слаб­ко­го де­мо­кра­ти­чно­го Єль­ци­на за­мі­нив силь­ний, але ке­ро­ва­ний ро­сій­ський на­ціо­на­ліст.

Ба­га­то­рі­чною фі­шкою Па­влов­сько­го бу­ло де­мон­стра­тив­не, шо­ку­ю­че лі­бе­ра­лів дер­жав­ни­цтво, близь­ке йо­му ще в ди­си­дент­ській юно­сті, в якій він ку­пу­вав свою сво­бо­ду, зда­ю­чи дру­зів по сам­ви­да­ву — си­на Сер­гія Ко­ва­льо­ва, Іва­на, йо­го дру­жи­ну Те­тя­ну Оси­по­ву, ще ра­ні­ше — В’яче­сла­ва Ігру­но­ва.

■ А ко­ли все-та­ки отри­мав ду­же сим­во­лі­чне (в по­рів­нян­ні з ін­ши­ми) по­ка­ра­н­ня, ти­пу за­сла­н­ня в Ко­мі, був, як ба­га­то ра­зів ствер­джу­ють, за­вер­бо­ва­ний, отри­мав аген­тур­ний псев­до­нім «Си­вий» і в па­трі­о­ти­чно­му за­па­лі ма­ло не що­не­ді­лі пи­сав ли­сти до По­літ­бю­ро ЦК КПРС.

«Я жив у ста­ні яко­гось дер­жав­ни­цько­го ша­лен­ства, пи­сав до По­літ­бю­ро і в КДБ тра­кта­ти з по­вча­н­ня­ми, як вря­ту­ва­ти СРСР, на­по­ле­гли­во іме­ну­ю­чи йо­го «Ро­сі­єю». Мі­сце­вий ал­ко­го­лік-опе­ру­пов­но­ва­же­ний чи­тав їх і під­ши­вав до мо­єї спра­ви. Так ми пе­ре­пи­су­ва­ли­ся з істо­рі­єю».

■ Най­більш не­ви­ра­зним пе­рі­о­дом жи­т­тя на­шо­го ге­роя є час пі­сля по­вер­не­н­ня із за­сла­н­ня до Мо­скви ча­сів пе­ре­бу­до­ви і май­же стрім­ко­го про­су­ва­н­ня, ні­би хтось за ни­то­чки сми­кав, по­лі­ти­чни­ми схо­да­ми до отри­ма­н­ня ста­ту­су «сі­ро­го кар­ди­на­ла Крем­ля».

Зви­чай­но, дру­жи­на Луж­ко­ва теж бу­ла та­ла­но­ви­тою, але за­сла­нець, з під­мо­че­ною ре­пу­та­ці­єю, який під­дав­ся остра­кі­зму біль­ші­стю ди­си­дент­сько­го се­ре­до­ви­ща, мав обме­же­н­ня на про­жи­ва­н­ня в сто­ли­ці, Па­влов­ський з’яв­ля­є­ться в Мо­скві і тут же по­чи­нає бур­хли­ву ді­яль­ність, чо­му мо­жна ли­ше по­за­здри­ти.

■ Вже 1985 ро­ку — один із за­снов­ни­ків пер­шої в Ро­сії ле­галь­ної по­лі­ти­чної опо­зи­цій­ної ор­га­ні­за­ції — «Клуб со-

ци­аль­ных ини­ци­а­тив». По­тім участь у ство­рен­ні Мо­сков­сько­го на­ро­дно­го фрон­ту. Він се­ред іде­о­ло­гів і за­снов­ни­ків ін­фор­ма­цій­но­го ко­опе­ра­ти­ву «Факт», за­снов­ник ін­фор­ма­цій­но­го агент­ства «Пос­тфа­ктум», по­тім з мі­сця в кар’єр — спів­ро­бі­тник і не­за­ба­ром го­лов­ний ре­да­ктор впли­во­во­го в ін­те­лі­ген­тно­му се­ре­до­ви­щі жур­на­лу «Век XX и мир». Член клу­бу «Пе­ре­строй­ка», за­сту­пник го­ло­ви прав­лі­н­ня Ви­дав­ни­чо­го до­му «Ком­мер­сан­тъ».

Хо­ча це важ­ко, але уяви­ти со­бі, що сла­бо­силь­ні та­єм­ні слу­жби Крем­ля за­ли­ши­ли ці та ін­ші іні­ці­а­ти­ви на­шо­го ге­роя без ува­ги, мо­жна, але не­о­бов’яз­ко­во.

Па­влов­ський — один з пер­ших се­ред всьо­го, що ру­ха­є­ться і пред­став­ля­є­ться не­без­пе­чним та пі­до­зрі­лим тра­ди­цій­ній свідомості пі­зньо­го совка. Ли­ше з’яв­ля­є­ться ва­кан­сія, як нею вже во­ло­діє Па­влов­ський.

І при цьо­му — на­га­да­є­мо — в жов­тні 1993 ро­ку ви­сту­пив про­ти ука­зу №1400. Тоб­то пра­кти­чно про­ти єль­цин­сько­го ре­жи­му, що не за­ва­жає йо­му швид­ко ста­ти для ці­єї вла­ди і цьо­го ре­жи­му сво­їм і вже в 1995 ро­ці не­зро­зумі­ло з чи­єю до­по­мо­гою (і за чи­єї іні­ці­а­ти­ви) ор­га­ні­зу­ва­ти ФЕП.

Па­влов­ський, зро­зумі­ло, не сам ор­га­ні­зо­ву­вав но­вий фонд з ор­га­ні­за­ції ін­тер­не­ту в Ро­сії, але ха­ра­ктер­но, що пра­кти­чно для всіх бі­тьків- за­снов­ни­ків ФЕП — це схо­дин­ка пе­ред ви­со­ким чи­нов­ни­цьким по­стом або ве­ли­кою по­са­дою в Адмі­ні­стра­ції пре­зи­ден­та.

Але ми не про те, хто пи­сав по­лі­ти­чні про­гра­ми пре­зи­ден­то­ві Пу­ті­ну, хто спри­яв ста­нов­лен­ню йо­го ре­жи­му в то­му са­ме ру­слі, в яко­му цей ре­жим став роз­ви­ва­ти­ся. Ми, вла­сне, про ста­нов­ле­н­ня ро­сій­сько­го ін­тер­не­ту як стру­кту­ри, що від­кри­то пра­цює на вла­ду і ре­кру­тує для ці­єї ро­бо­ти най­кра­щі ін­те­ле­кту­аль­ні та ор­га­ні­за­цій­ні си­ли (пе­ре­лі­чи­ти всіх, хто пра­цю­вав на Па­влов­сько­го — не так фі­зи­чно, як пси­хо­ло­гі­чно важ­ко, сльо­зи ду­шать).

У нас не­має жо­дних до­ка­зів, що ста­нов­ле­н­ня Ру­не­ту бу­ло ча­сти­ною опе­ра­ції спец­служб, це ві­ро­гі­дно, але по­ки що не до­ве­де­но. Але те, що за ста­нов­ле­н­ням Ру­не­ту че­рез ФЕП сто­я­ли чи­нов­ни­ки з Адмі­ні­стра­ції пре­зи­ден­та та ін­ших ві­домств пер­шої ве­ли­чи­ни, не­має жо­дних сум­ні­вів.

Зро­зумі­ло, що пев­на мі­ра сво­бо­ди в усіх ор­га­ні­зо­ва­них ін­тер­нет-ре­сур­сах ФЕП на пер­ших їх кро­ках бу­ла. Бу­ло б не­дбаль­ством по­рів­ню­ва­ти ці ре­сур­си зі спля­чи­ми аген­та­ми, але те, що управ­лі­н­ня ни­ми до­зво­ля­ло у будь-який мо­мент змі­ню­ва­ти і ме­не­джмент, і вла­сни­ків — це ми ба­чи­мо на вла­сні очі. Тоб­то ме­та ФЕП і по­ля­га­ла в то­му, аби ство­ри­ти ке­ро­ва­ні стру­кту­ри, об’єкти для ма­ні­пу­ля­цій. І те, що Па­влов­ський вре­шті-решт не зі­йшов­ся з Пу­ті­ним в ці­ні, в зма­ган­ні ам­бі­цій, вва­жа­ю­чи се­бе не­за­мін­ним та­том Кар­ло но­во­го па­трі­о­ти­зму з не­о­бме­же­ни­ми пов­но­ва­же­н­ня­ми і не­ви­чер­пною вдя­чні­стю, не має зна­че­н­ня. Ке­ро­ва­ність бу­ла і за­ли­ши­ла­ся го­лов­ною які­стю ін­тер­нет-ви­дань, ство­ре­них Па­влов­ським.

На за­вер­ше­н­ня — про один ва­жли­вий аспект. Кон­троль над ін­фор­ма­ці­єю про вла­сну ді­яль­ність. Тут так все під­чи­ще­но, що ли­ше пі­сля кін­ця ре­жи­му мо­жна бу­де зна­йти ар­гу­мен­ти для роз­рі­зне­н­ня спе­цо­пе­ра­цій че­кі­стів та іні­ці­а­тив Адмі­ні­стра­ції пре­зи­ден­та — як офі­цій­них, так і ні.

Зви­чай­но, са­ме Па­влов­ський — ба­тько Ру­не­ту, ре­шта — за ви­ня­тком ба­тьків­за­снов­ни­ків — на зар­пла­ті або по­сил­ках. На­зва­ним є той ба­тько, го­лов­на фун­кція яко­го роз­да­ва­ти най­більш пер­спе­ктив­них ді­тей-го­мун­ку­лів у пра­виль­ні ру­ки.

Остан­нім при­кла­дом, який я на­ве­ду, бу­де ще одне ха­ра­ктер­не ноу-хау Па­влов­сько­го — ство­ре­н­ня спой­ле­ра для Спіл­ки жур­на­лі­стів, так зва­ний «Ме­ди­а­со­юз». Це ні­би від­да­ле­на ко­пія то­го, що від­бу­ва­ло­ся з Ру­не­том. «Ме­ди­а­со­юз» ство­рю­вав­ся на про­ти­ва­гу Спіл­ці жур­на­лі­стів при не­ке­ро­ва­но­му Іго­рі Яко­вен­ко­ві. ФЕП ви­рі­шив і Яко­вен­ка змі­сти­ти, а но­вий со­юз-спой­лер про всяк ви­па­док ство­ри­ти. Все за­ра­ди зна­йо­мої ке­ро­ва­но­сті. В прин­ци­пі, «Ме­ди­а­со­юз» був та­ким ду­бле­ром, по­слу­ги яко­го до­сі не ду­же зна­до­би­ли­ся. І без ньо­го все га­разд. Але спро­буй­те зна­йти ін­фор­ма­цію про «Ме­ди­а­со­юз», че­рез який про­хо­ди­ли міль­йо­ни і тіль­ки до­ві­ре­ні осо­би, а ін­фор­ма­ція за­чи­ще­на, як і в си­ту­а­ції з ін­тер­нет-про­е­кта­ми. От як тре­ба пра­цю­ва­ти на вла­ду: всі кін­ці у во­ду. На­зва­ний ба­тько, від­дав-прийняв.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.