«Фо­то­ви­став­ка «Дня» як... скла­до­ва пе­ре­мо­ги»

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ва­дим ЛУБ­ЧАК, «День»

— На пе­ре­до­вій не­має хло­пчи­ків і дів­ча­ток, там не­має чо­ло­ві­ків і жі­нок — там всі про­фе­сіо­на­ли сво­єї спра­ви. І ду­же ря­тує в ба­га­тьох си­ту­а­ці­ях вза­є­мо­ви­ру­чка не ли­ше в ото­чен­ні фо­то­гра­фів, а й жур­на­лі­стів за­га­лом. Ми ду­же дру­жньо пра­цю­є­мо, ро­бо­та нас всіх об’ єд­на­ла, адже на­справ­ді всі ро­зу­мі­ють, що пра­цю­є­мо за ве­ли­ким ра­хун­ком на одну ме­ту — то­му всі ко­ле­ги, з яки­ми ме­ні до­во­ди­ться пра­цю­ва­ти на фрон­ті, — ні­би одна ко­ман­да. Та­кож до­по­ма­гає під­трим­ка бій­ців. Во­ни ро­зу­мі­ють осо­бли­во­сті на­шої ро­бо­ти, це ці­ну­ють і по­ва­жа­ють. Бій­цям на­справ­ді ду­же ва­жли­во, що жур­на­лі­сти до них при­їздять і че­сно роз­по­від­а­ють про вій­ну... — го­во­рить Алі­на Ко­ма­ро­ва. — Рі­зних ню­ан­сів, які за­га­лом я б не хо­ті­ла в сво­є­му жит­ті зна­ти, до­во­ди­ться ро­зу­мі­ти — що та­ке « 120- ка » і як її ви­зна­чи­ти за зву­ком. За ро­ки вій­ни до­ве­ло­ся ви­вчи­ти чи­ма­ло вій­сько­вої тер­мі­но­ло­гії і ре­а­лій. Пе­ре­дов­сім, для се­бе, щоб бу­ти го­то­вим вря­ту­ва­ти­ся. Тим, хто має від­ря­дже­н­ня в зо­ну АТО, зав­жди до­во­ди­ться ба­га­то пра­цю­ва­ти. Зви­чай­но, ми не ду­ма­ли, що бу­де вій­на, не бу­ли до неї го­то­ві. Але сьо­го­дні укра­їн­ська жур­на­лі­сти­ка по­вин­на бу­ти з укра­їн­ською ар­мі­єю. Тіль­ки так ми мо­же­мо пе­ре­мог­ти. Якось я вже го­во­ри­ла, що про­фе­сіо­наль­ний фо­то­жур­на­ліст обов’ яз­ко­во хоч один раз по­ви­нен по­пра­цю­ва­ти на пе­ре­до­вій. Хоч як би це бу­ло стра­шно — це по­трі­бно. Пе­ре­до­ва до­по­ма­гає жур­на­лі­стам від­чу­ти суть тра­ге­дії і рі­вень не­без­пе­ки.

— Алі­но, ва­ші ро­бо­ти вра­зи­ли від­ві­ду­ва­чів фо­то­ви­став­ки «Дня»2016. Вже від­би­ра­є­те фо­то­гра­фії на цьо­го­рі­чний кон­курс?

— Так, я знаю, що «День» вже ого­ло­сив старт кон­кур­су. Але це з ко­жним ро­ком все по­ту­жні­ший і по­ту­жні­ший кон­курс, яко­му тре­ба від­по­від­а­ти про­фе­сій­ним рів­нем. Я тут го­во­рю щи­ро і від­вер­то — тре­ба ре­тель­но й са­мо­кри­ти­чно пе­ре­ди­ви­ти­ся свої сві­жі ро­бо­ти і зро­зу­мі­ти, чи маю щось та­ке, щоб за­слу­го­ву­ва­ло по­тра­пи­ти на ви­став­ку «Дня», щоб за­слу­го­ву­ва­ло бу­ти по­ба­че­ним де­ся­тка­ми ти­сяч лю­дей з усі­єї Укра­ї­ни. У вас є ама­то­ри, але є і ду­же силь­ні уча­сни­ки-про­фе­сіо­на­ли. За ра­ху­нок про­фе­сій­но­го жу­рі в кін­це­во­му ре­зуль­та­ті від­бір про­хо­дять ли­ше най­кра­щі фо­то­гра­фи кра­ї­ни. Спо­ді­ва­юсь, що і цьо­го ро­ку щось моє по­тра­пить. На­пев­но, це бу­де вій­сько­ва те­ма­ти­ка, бо за­раз ба­га­то пра­цюю на вій­ні.

На­справ­ді «День» — це най­більш по­ту­жний сти­мул для мо­ло­дих фо­то­жур­на­лі­стів. Я сте­жу за кон­кур­сом від са­мо­го по­ча­тку. Ду­же ва­жли­во, що ви дав­но ви­їха­ли за ме­жі Ки­є­ва. Вас ба­чать у ре­гіо­нах. Однак я аб­со­лю­тно пе­ре­ко­на­на, що ця ви­став­ка по­трі­бна не ли­ше в Укра­ї­ні — від ма­лень­ких мі­сте­чок і сіл до ве­ли­ких міст —а й за кор­до­ном. Во­на ду­же силь­на, ва­жли­ва, її див­ля­ться всі — від ма­ло­го до ве­ли­ко­го, на ви­став­ки ча­сто при­хо­дять бій­ці. Я за­раз зга­дую, як фо­то­ви­став­ка «День»-2016 при­їзди­ла в Ма­рі­у­поль, у Слов’янськ.. і ро­зу­мію, що, аб­со­лю­тно без пе­ре­біль­ше­н­ня ка­жу, — це одна з ва­жли­вих скла­до­вих на­шої пе­ре­мо­ги.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.