По за­мкну­то­му ко­лу «ре­во­лю­цій»

«Сьо­го­дні є ба­га­то слів та емо­цій, але су­спіль­ство так і не на­вчи­лось які­сно впли­ва­ти на вла­ду», — екс­перт

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Іван КАПСАМУН, Ва­лен­тин ТОРБА, «День»

Ро­змір­ко­ву­ю­чи сьо­го­дні над по­ді­я­ми по­стмай­дан­ної Укра­ї­ни, ба­га­то хто, ана­лі­зу­ю­чи си­ту­а­цію, роз­дає по­ра­ди і за­кли­кає до дій. Однак вар­то звер­та­ти ува­гу не тіль­ки на суть пи­та­н­ня, а й на істо­рію ду­мок тих чи ін­ших істо­ри­ків, по­лі­то­ло­гів, екс­пер­тів. На­при­клад, пев­ний по­див ви­кли­ка­ли не­що­дав­ні за­яви ав­то­ри­те­тно­го істо­ри­ка Яро­сла­ва Гри­ца­ка.

«Уже кіль­ка мі­ся­ців ме­не не за­ли­шає по­чу­т­тя то­го, що ми пе­ре­жи­ва­є­мо контр­ре­во­лю­цію, яку я на­зи­ваю «со­лод­кою» — на ім’я то­го, хто є її сим­во­лом. По­трі­бно ви­зна­ти, що ре­во­лю­ція за­кін­чи­ла­ся. Ми від­ко­чу­є­мо­ся на­зад, адже най­го­лов­ні­ші фор­те­ці не пе­ре­мо­же­ні. ...Ста­ра си­сте­ма вла­ди зно­ву від­чу­ває се­бе без­пе­чно, во­на пе­ре­гру­пу­ва­ла­ся і по­ти­хень­ку пе­ре­хо­дить в на­ступ», — це сло­ва істо­ри­ка і пу­блі­ци­ста Яро­сла­ва ГРИ­ЦА­КА із ко­лон­ки в nv.ua.

Те, що не­має які­сних змін і ді­ють ста­рі пра­ви­ла, це прав­да. Однак, звер­не­мо ува­гу на по­пе­ре­дні за­яви. « В Укра­ї­ні ста­ла цін­ні­сна змі­на. Це вже оче­ви­дно. Її го­лов­ні ру­шії — се­ре­дній клас (у ши­ро­ко­му ро­зу­мін­ні: від жур­на­лі­стів й «ай­ті­шні­ків» до се­ре­дньо­го бі­зне­су) і мо­лодь. Ці лю­ди не ку­плять будь- який про­дукт, будь-яку по­лі­ти­чну пар­тію ли­ше че­рез йо­го «опо­зи­цій­ність» — їм по­трі­бна якість. ... Ме­ні зда­є­ться, що в по­зи­тив­ний бік зі ста­рих по­лі­ти­ків за­раз ево­лю­ціо­ну­вав тіль­ки Юрій Лу­цен­ко. Ви­ра­зно по­му­дрі­шав — вла­сне по­му­дрі­шав, а не про­сто по­ро­зум­ні­шав. Лу­цен­ко де­мон­струє за­раз ін­шу якість » , — це сло­ва Яро­сла­ва Гри­ца­ка, тіль­ки від 30 гру­дня 2013 р., тоб­то під час Єв­ро­май­да­ну ( life.pravda.com.ua).

Зго­дом ми ба­чи­ли, що лю­ди все одно ку­пи­ли ста­рий про­дукт — обра­ли в пар­ла­мент по­лі­ти­чні про­е­кти, які бу­ли ско­ло­че­ні спе­ці­аль­но «під ви­бо­ри». Тоб­то яко­сті бу­ло ду­же ма­ло. Так са­мо є пи­та­н­ня і з при­во­ду ево­лю­ції Юрія Лу­цен­ка. Адже « му­дрість» до­по­мо­гла йо­му та ін­шим по­лі­ти­кам зро­би­ти з ньо­го ген­про­ку­ро­ра кра­ї­ни без юри­ди­чної осві­ти.

« При­йшов час го­ту­ва­ти но­вий Май­дан», — це та­кож заява Яро­сла­ва Гри­ца­ка, але вже від гру­дня 2015- го ( nv. ua). « Ми ма­є­мо зна­йти спо­сіб най­мен­ши­ми жер­тва­ми ра­ди­каль­но змі­ни­ти якість існу­ва­н­ня кра­ї­ни, — ко­мен­тує « Дню » прав­ник, гро­мад­ський ді­яч Ген­на­дій ДРУЗЕНКО. — Ми ма­є­мо за­ми­слю­ва­тись не ли­ше про змі­ну грав­ців, а перш за все, про змі­ну гри та її пра­вил. Гній­ник, який за­гна­ний усе­ре­ди­ну, й да­лі спри­чи­ня­ти­ме для нас ве­ли­че­зний дис­ком­форт. Це ще ста­вить сер­йо­зне пи­та­н­ня про від­по­від­аль­ність тих, хто штов­хає на та­кі псев­до­ре­во­лю­ції. Іно­ді, ко­ли існує за­пит на ре­во­лю­цій­ні змі­ни, лю­дей під­штов­ху­ють до за­ко­ло­тів, а не до які­сних змін. У нас три­ває бо­роть­ба кла­нів між со­бою, але все це від­бу­ва­є­ться в умо­вах по­бу­до­ва­ної си­сте­ми Ку­чми. А от­же, ні­чо­го по су­ті не змі­ню­є­ться. За умов вій­ни ми ли­ше на­ма­га­є­мось пе­ре­гриз­ти пу­по­ви­н­ня, яке нас пов’язує з ра­дян­ським ми­ну­лим. І це від­бу­ва­є­ться не так на рів­ні вла­ди, як на рів­ні су­спіль­ства. На жаль, у го­ло­ві По­ро­шен­ка до­сі жи­ве те, що жи­ло в го­ло­ві Ку­чми, Ти­мо­шен­ко чи Яну­ко­ви­ча».

« В то­му, що ста­ло­ся на Май­да­ні, за­ли­ша­є­ться ба­га­то не­ясно­го, — вва­жає до­ктор істо­ри­чних на­ук Юрій ШАПОВАЛ. —І в на­шо­му су­спіль­стві про це ма­ло го­во­рять. Не­має ясно­сті й ро­зу­мі­н­ня ме­ха­ні­змів то­го, як все від­бу­ва­ло­ся. Ме­ні зда­є­ться, що від­су­тність спроб більш- менш ре­а­лі­сти­чно, а не в ро­ман­ти­чних ка­те­го­рі­ях, це по­ясни­ти є сут­тє­вою про­бле­мою і про­во­кує тлу­ма­чи­ти ці по­дії з пе­си­мі­сти­чних по­зи­цій або ба­чи­ти ли­ше чор­не чи бі­ле».

В цьо­му кон­текс­ті чі­тку за­яву зро­бив Ау­дрюс БУТКЯВІЧЮС, яко­го на­зи­ва­ють «ба­тьком» ко­льо­ро­вих ре­во­лю­цій та аде­птом іде­о­ло­га цих ре­во­лю­цій Джи­на Шар­па. В ін­терв’ю uain.press він ска­зав: «По­ча­ток цьо­го про­це­су (Май­да­ну. — Ред.) — це спра­ва рук ро­сі­ян... Як ми вже зна­є­мо, Ро­сія го­ту­ва­ла опе­ра­цію по ане­ксії Кри­му дав­но, при­бли­зно з 2005-го ро­ку. І по­тім у во­сьмо­му, і в дев’ято­му бу­ли про­бні акції, спря­мо­ва­ні на те, щоб ві­ді­рва­ти Крим і вза­га­лі зруй­ну­ва­ти Укра­ї­ну. І, на мій по­гляд, ро­сій­ським стра­те­гам гі­бри­дної вій­ни ду­же хо­ті­лось ство­ри­ти та­ку си­ту­а­цію, в якій дії Ро­сії про­ти Укра­ї­ни ста­ли б ле­гі­тим­ни­ми».

Те­пер що­до са­мих по­нять. Іно­ді від не­то­чно­сті ви­зна­че­н­ня тих чи ін­ших слів у су­спіль­стві ство­рю­є­ться хи­бне уяв­ле­н­ня про пев­ні про­це­си. У зв’яз­ку з по­ді­я­ми в кра­ї­ні, одним із по­ши­ре­них по­нять є « ре­во­лю­ція » . Їх у нас на­лі­чу­ють мі­ні­мум три: Ре­во­лю­ція на гра­ні­ті 1990 р., по­ма­ран­че­ва ре­во­лю­ція 2004 р., Ре­во­лю­ція гі­дно­сті 2013—2014 рр. Це ва­жли­ві ба на­віть тра­гі­чні сто­рін­ки в на­шій но­ві­тній істо­рії, які ма­ють свої ви­зна­че­н­ня та по­ясне­н­ня.

« Хоч ми й на­зи­ва­є­мо Ре­во­лю­цію на гра­ні­ті, по­ма­ран­че­ву та гі­дно­сті ре­во­лю­ці­я­ми, на­справ­ді, во­ни та­ки­ми не бу­ли, — ка­же Ген­на­дій Друзенко. — Ре­во­лю­ція — це гли­бин­на змі­на си­сте­ми. У цих трьох ви­пад­ках зов­сім не йде­ться про кла­си­чну ре­во­лю­цію. Ми є за­ру­чни­ка­ми пев­них сте­ре­о­ти­пів. Ко­ли вжи­ва­є­мо цей тер­мін, то пер­ше, що спли­ває в пам’яті, — це жов­тне­ва ре­во­лю­ція, яка на­справ­ді бу­ла за­ко­ло­том. Справ­жня ре­во­лю­ція має пе­ре­рі­за­ти пу­по­ви­н­ня на­шої ра­дян­сько­сті, на­шої прив’ яза­но­сті до тої не­до­лу­гої ім­пе­рії і має ви­ве­сти нас на но­ву якість. Але для цьо­го не тре­ба жер­тву­ва­ти лю­дьми. Існу­ють та­кож ре­во­лю­ції, одну з яких, ска­жі­мо, здій­снює сьо­го­дні Ілон Маск у те­хно­ло­гі­ях. Той же са­мий еле­ктро­мо­біль є справ­жньою ре­во­лю­ці­єю».

« По­дії 2013— 2014 ро­ків — це пов­ста­н­ня про­ти бру­таль­но­сті ре­жи­му, — про­дов­жує Ген­на­дій Друзенко. — Тоб­то, ко­ли ре­жим пе­ре­йшов чер­во­ні лі­нії, на­род пов­став. Зви­чай­но, по­тім ви­йшли на аре­ну олі­гар­хі­чні кла­ни, і Ро­сія це ви­ко­ри­ста­ла у сво­їх ці­лях. По­ро­шен­ко та­кож уга­дав за­пит су­спіль­ства, ко­ли за­про­по­ну­вав га­сло « Жи­ти по­но­во­му». Але це га­сло так і за­ли­ши­ло­ся га­слом. Сам По­ро­шен­ко ні­ко­ли не ви­рі­зняв­ся ре­во­лю­цій­ні­стю. Та­кож не мо­жна го­во­ри­ти про контр­ре­во­лю­цію, адже як та­кої ре­во­лю­ції ще не бу­ло. Май­дан міг по­ро­ди­ти но­ву кра­ї­ну, а міг ре­а­ні­му­ва­ти по­стУРСР. На жаль, на мою дум­ку, ста­ло­ся дру­ге » .

На­га­да­є­мо, ра­ні­ше в ін­терв’ю «Дню» на­ро­дний де­пу­тат II, V і VI скли­кань Во­ло­ди­мир ЛАНОВИЙ за­яв­ляв, що справ­жня контр­ре­во­лю­ція від­бу­ла­ся ще 1993— 1994 рр., ко­ли до вла­ди при­йшов Ле­о­нід Ку­чма. « Так зва­на Ре­во­лю­ція гі­дно­сті, по су­ті, не при­зве­ла до жо­дних які­сних змін в ін­сти­ту­тах на­шої дер­жа­ви, — ка­же за­раз в ко­мен­та­рі « Дню » Во­ло­ди­мир Лановий. — То­му і ре­во­лю­ці­єю це на­зва­ти не мо­жна. Це бу­ло пов­ста­н­ня, а ре­жим, який я на­зи­ваю олі­гар­хі­чним ла­дом, за­ли­шив­ся, яким і був. Олі­гар­хат ви­су­ває рі­зних по­лі­ти­ків, жон­глює ни­ми, але су­тність від то­го не змі­ню­є­ться. Тер­мін « ре­во­лю­ція » ча­сто вжи­ва­ють для то­го, щоб за­спо­ко­ї­ти лю­дей що­до то­го, що ні­би­то від­бу­ва­ю­ться якісь змі­ни. Це і є одним із спосо­бів про­дов­же­н­ня пе­ре­бу­ва­н­ня при вла­ді всі­єї ці­єї кле­пто­кра­ти­чної та олі­гар­хі­чної вер­хів­ки».

« Лю­ди Май­да­ну, без­пе­ре­чно, за­слу­го­ву­ють на по­ва­гу. Але в по­ня­т­тя ре­во­лю­ції тре­ба вкла­да­ти біль­ший сенс. Ре­во­лю­ція не мо­же бу­ти одно­мо­мен­тним про­це­сом, — ка­же Юрій Шаповал. — До всьо­го, що пов’яза­не з Май­да­ном, слід ста­ви­ти­ся спо­кій­но. Бо я пам’ятаю ту істе­ри­ку ін­те­ле­кту­а­лів, яку бу­ло вла­што­ва­но дов­ко­ла по­ма­ран­че­вої ре­во­лю­ції. Бу­ло ска­за­но ба­га­то та­ко­го, що не від­по­від­а­ло дій­сно­сті. Будь- яка ре­во­лю­ція зав­жди по­вин­на ма­ти на­слід­ки. Зро­зумі­ло, що це не мо­же бу­ти зро­бле­но за день чи за ти­ждень. Пі­сля по­ма­ран­че­вих по­дій су­спіль­ство вже ма­ло б бу­ти на­вче­ним. Ба­га­то слів, ба­га­то емо­цій, а в ре­зуль­та­ті су­спіль­ство так і не на­вчи­лось які­сно впли­ва­ти на вла­ду. Ана­ло­гі­чна ситуація і пі­сля Май­да­ну 2014-го. Не вар­то впа­да­ти в пе­си­мізм, але і ви­снов­ки не­об­хі­дно ро­би­ти від­по­від­ні».

Справ­ді, від­по­від­аль­ні не тіль­ки істо­ри­ки чи по­лі­то­ло­ги, а й су­спіль­ство. Во­но та­кож має бу­ти обе­ре­жні­шим, то­ді йо­го бу­де скла­дні­ше ви­ко­ри­ста­ти. Ко­ли це вко­тре зно­ву за­хо­чуть зро­би­ти по­лі­ти­ки чи їхні по­літ­те­хно­ло­ги. Або Кремль.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.