«Си­гна­ли» від Ма­ле­ви­ча

Ки­їв­ський пам’ятник ху­до­жни­ко­ві — дав­но не в най­кра­що­му ста­ні. Що ще на­га­дує про ав­то­ра «Чор­но­го ква­дра­та» у йо­го рі­дно­му мі­сті?

Den (Ukrainian) - - Тайм-аут - Ін­на ЛИХОВИД, фото Миколи ТИМЧЕНКА, «День»

■ Зви­чай­на про­гу­лян­ка біль­дре­да­кто­ра «Дня» Миколи Тимченка ста­ла сю­же­том для цьо­го ма­те­рі­а­лу. Ко­ле­гу за­ма­ни­ла ву­ли­ця Во­ло­ди­ми­ро-Ли­бід­ська у Го­ло­сі­їв­сько­му ра­йо­ні сто­ли­ці. Во­на не вхо­дить до то­пу місць, ко­трі не­о­дмін­но вар­то по­ба­чи­ти ту­ри­стам. Та наш фо­то­граф пі­ймав у кадр ори­гі­наль­ний пам’ятний знак, при­свя­че­ний ге­ні­аль­но­му Ка­зи­ми­ро­ві Ма­ле­ви­чу. Йде­ться про куб із ме­та­ле­вих ра­мок бі­ло­го ко­льо­ру, на одній з яких є на­пис ве­ли­ки­ми бу­ква­ми «Ка­зи­мир Ма­ле­вич». Куб сто­їть на та­кій со­бі сце­ні, що сим­во­лі­зує чор­ний ква­драт. Мі­сце для пам’ятно­го зна­ку обра­но не­ви­пад­ко­во — на су­сі­дній ву­ли­ці, яка до 2012 ро­ку ма­ла на­зву Бо­жен­ка, а те­пер — Ка­зи­ми­ра Ма­ле­ви­ча, на­ро­див­ся та пев­ний час жив ху­до­жник-аван­гар­дист, за­снов­ник су­пре­ма­ти­зму та ку­бо­фу­ту­ри­зму.

■ Най­ві­до­мі­шою є кар­ти­на Ма­ле­ви­ча «Чор­ний ква­драт», ко­тра й обі­гра­на у пам’ятно­му зна­ку. Йо­го уро­чи­сто від­кри­ли 2008 ро­ку в мі­сце­во­му скве­рі. Та вже че­рез кіль­ка ро­ків ки­я­ни обу­рю­ва­ли­ся, що за цим мі­сцем ні­хто не до­гля­дає. По­руч із ме­та­ле­вим ку­бом у скве­ри­ку вста­но­ви­ли не­ор­ди­нар­ні ла­ви­ці. За­раз обли­цю­валь­на пли­тка у біль­шо­сті місць від­па­ла, а там, де збе­ре­гла­ся, вуль­гар­но по­ма­льо­ва­на. Ку­бі­чну кон­стру­кцію мі­сця­ми з’їла ір­жа, бру­ків­ка по­руч на­га­дує ста­ру не­ла­та­ну ху­сти­ну. До­ве­сти пам’ятний знак до за­не­дба­но­го ста­ну «до­по­мо­гли» ван­да­ли — та­ких ви­пад­ків у нас не­ма­ло. Мо­жли­во, та­кож стра­ждає якість ви­ко­на­них ро­біт. Амо­жли­во ще, по­ба­че­ний «Днем» за­не­дба­ний пам’ятний знак є си­гна­лом від са­мо­го ху­до­жни­ка?

■ Ки­їв — не чу­же для Ка­зи­ми­ра Ма­ле­ви­ча мі­сто. Тут він на­ро­див­ся, пі­сля про­жи­ва­н­ня у Мо­скві, Ві­теб­ську та Санкт-Пе­тер­бур­зі жи­т­тя зно­ву за­не­сло йо­го на ба­тьків­щи­ну. У сто­ли­ці він про­жив з 1927-го по 1930 ро­ки, у цей пе­рі­од ви­кла­дав у Ки­їв­сько­му ху­до­жньо­му ін­сти­ту­ті (ни­ні — На­ціо­наль­на ака­де­мія обра­зо­твор­чо­го ми­сте­цтва та ар­хі­те­кту­ри). І са­ме про цей пе­рі­од твор­чо­го шля­ху ху­до­жни­ка рік то­му ви­йшла кни­га «Ка­зи­мир Ма­ле­вич. Ки­їв­ський пе­рі­од 1928— 1930», яку під­го­ту­ва­ло ви­дав­ни­цтво «Ро­до­від» і KMBS.

■ Істо­рія по­яви ви­да­н­ня не­зви­чна, як і до­ро­бок са­мо­го Ма­ле­ви­ча. На­при­кін­ці 2015 ро­ку в ми­сте­цьких ко­лах жва­во обго­во­рю­ва­ли сен­са­цію — у Ки­є­ві від­най­де­ні но­ві текс­ти Ка­зи­ми­ра Ма­ле­ви­ча та до­ку­мен­ти сто­сов­но йо­го ви­кла­да­н­ня в Ки­їв­сько­му ху­до­жньо­му ін­сти­ту­ті у 1929—1930 ро­ках. По­над 70 ма­ши­но­пи­сних та кіль­ка ру­ко­пи­сних ар­ку­шів май­же 90 ро­ків збе­рі­га­ли­ся в ар­хі­ві ми­тця Мар’яна Кро­пив­ни­цько­го. Во­ни й уві­йшли до уні­каль­но­го ви­да­н­ня ра­зом із тво­ра­ми Ка­зи­ми­ра Ма­ле­ви­ча з йо­го пер­со­наль­ної ви­став­ки 1930 ро­ку, ста­т­тя­ми ху­до­жни­ка та ін­ши­ми до­ку­мен­та­ми, пов’яза­ни­ми з ки­їв­ськи­ми про­е­кта­ми ми­тця.

■ «Увесь світ по­ви­нен зна­ти, що Ма­ле­вич — ки­я­нин», — а це ци­та­та з пе­ти­ції на сай­ті Ки­їв­ської мі­ської ра­ди, яка з’яви­лась у трав­ні цьо­го ро­ку. У ній іде­ться про при­сво­є­н­ня пло­щі Льва Тол­сто­го іме­ні Ка­зи­ми­ра Ма­ле­ви­ча. До сло­ва, не­що­дав­но акти­ві­сти про­си­ли при­сво­ї­ти ім’я ху­до­жни­ка ае­ро­пор­ту «Бо­ри­спіль». Хоч пам’ятний знак у сто­ли­ці за­не­дба­ний, ки­я­ни хо­чуть зна­ти та роз­по­від­а­ти сві­ту про ге­ні­аль­но­го спів­ві­тчи­зни­ка, вва­жа­ю­чи йо­го ім’я та твор­чість укра­їн­ським брен­дом.

■ «Я ор­га­ні­зо­ву­вав це­ре­мо­нію від­кри­т­тя пам’ятно­го зна­ку Ма­ле­ви­чу, — при­га­дує Оле­ксій Ку­жель­ний, на­ро­дний ар­тист Укра­ї­ни та ху­до­жній ке­рів­ник те­а­тру «Су­зір’я». — Ме­не вра­зи­ло, що то­ді ви­ни­кла чу­до­ва ідея зро­би­ти алею-му­зей тво­рів Ма­ле­ви­ча. У цій це­ре­мо­нії нам вда­лось на пар­ка­ні, який взяв­ся пра­кти­чно ні­звід­ки бі­ля но­во­бу­до­ви, зро­би­ти ба­нер­ну екс­по­зи­цію з 36 кар­тин ху­до­жни­ка. Зна­є­те, якісь ве­ли­кі ідеї не­ви­пад­ко­во на­ро­джу­ю­ться у пев­но­му мі­сці. От за­раз, ко­ли то­чи­ться дис­ку­сія що­до Те­а­тру на По­до­лі, ме­ні зда­є­ться, це ще раз при­йшов Ма­ле­вич і на­га­дав про се­бе оцим чор­ним ква­дра­том, чор­ним ку­бом, який сьо­го­дні є на Ан­дрі­їв­сько­му узво­зі. І який, я пе­вен, ра­но чи пі­зно ста­не при­ро­дною ча­сти­ною узво­зу, бо він за­раз ні­би з ко­смо­су з’явив­ся, з тої ве­ли­кою пам’яті про ге­ні­аль­но­го ху­до­жни­ка. Це теж ці­ка­вий знак, адже ве­ли­кі ідеї та ге­нії, які їх вті­лю­ють, які на­ро­джу­ю­ться у пев­но­му мі­сці, йо­го не за­ли­ша­ють. І ду­же ва­жли­во, щоб ми збе­рі­га­ли пам’ять про ве­ли­ких ки­ян, щоб їхні ідеї та ме­ха­нізм на­ро­дже­н­ня ідей у Ки­є­ві не зу­пи­ня­ли­ся».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.