Йо­го на­зи­ва­ють Га­ли­цьким Ор­фе­єм

Львів­щи­на го­ту­є­ться від­зна­чи­ти 150-річ­чя Оси­па Ма­ко­вея

Den (Ukrainian) - - Тайм-аут - Йо­сип МАРУХНЯК, Львів­щи­на, фото ав­то­ра

■ Осип Ма­ко­вей — над­зви­чай­но обда­ро­ва­на особистість, адже він во­ло­дів не ли­ше сло­вом, а й пи­сав му­зи­ку до сво­їх вір­шів, грав на ба­га­тьох ін­стру­мен­тах, ке­ру­вав хо­ром і ор­ке­стром, а ще — до­бре ма­лю­вав, то ж не­да­рем­но йо­го на­зи­ва­ють Га­ли­цьким Ор­фе­єм. Про свій жит­тє­вий ви­бір Осип Ма­ко­вей жар­то­ма ви­сло­вив­ся­так: «Ма­лю­ва­ти яне міг на­вчи­ти­ся, бо за­ва­жа­ла ко­ро­тко­зо­рість і бра­ку­ва­ло ча­су че­рез те, що да­вав ле­кції, му­зи­ки та­кож не міг на­вчи­ти­ся, бо бра­ку­ва­ло гро­шей, щоб ку­пи­ти ін­стру­мент, і за­ли­ши­лось те, що най­мен­ше ко­шту­ва­ло: пе­ро, чор­ни­ло і па­пір».

■ Осип Ма­ко­вей на­пи­сав «Марш сі­чо­вих стріль­ців», істо­ри­чну по­вість «Яро­шен­ко», пре­кра­сне й актуальне в на­ші дні опо­віда­н­ня «Гра­ни­ця», вірш «Бра­ти» — про зу­стріч на по­лі бою в ча­си Пер­шої сві­то­вої двох укра­їн­ців, які во­ю­ва­ли по рі­зні лі­нії фрон­ту: один — за ці­са­ря, дру­гий — за ца­ря, і ли­ше за ці кіль­ка тво­рів він за­слу­го­вує на все­на­ро­дне ви­зна­н­ня, а весь йо­го твор­чий до­ро­бок — це вір­ші, опо­віда­н­ня, по­ві­сті, фей­ле­то­ни, дра­ма­ти­чні та пу­блі­ци­сти­чні тво­ри, ре­цен­зії. Ба­га­то з них ще й до­ни­ні не опу­блі­ко­ва­но.

■ ...Біль­ше ді­зна­ти­ся­про цю не­пе­ре­сі­чну по­стать на­шої куль­ту­ри мо­жна у му­зеї-са­ди­бі Оси­па Ма­ко­ве­яу мі­сті Яво­ро­ві на Львів­щи­ні. Він роз­та­шо­ва­ний у ста­рій ха­ті (по­ча­тку ХХ сто­лі­т­тя) на ро­дин­но­му обій­сті Ма­ко­ве­їв. Цю ха­ту на мі­сці ста­рої, де на­ро­див­ся­пи­сьмен­ник, збу­ду­ва­ли йо­го бра­ти, й сю­ди Осип Ма­ко­вей ча­сто при­їжджав. По су­сід­ству і до­сі жи­вуть йо­го ро­ди­чі.

■ «На цьо­му обій­сті у по­друж­жя­Ка­те­ри­ни та Сте­па­на Ма­ко­ве­їв 23 сер­пня1867 ро­ку на­ро­див­ся пер­ві­сток — хло­пчик Осип, яко­го Бог на­ді­лив ве­ли­ким та­лан­том, — роз­по­від­ає за­ві­ду­ва­чка му­зею, вну­ча­та пле­мін­ни­ця Оси­па Ма­ко­вея Да­ни­ї­ла МИСЮК. — По­ча­тко­ву осві­ту Осип Ма­ко­вей здо­бу­вав у поль­ській шко­лі в Яво­ро­ві, а пі­сля неї ба­тьки від­да­ли си­на до єди­ної на той час в Га­ли­чи­ні укра­їн­ської гім­на­зії у Льво­ві. За­кін­чив­ши успі­шно гім­на­зію, він всту­пив до Львів­сько­го уні­вер­си­те­ту на фі­ло­соф­ський фа­куль­тет. Ще у гім­на­зій­ні ро­ки Осип Ма­ко­вей по­зна­йо­мив­сяз Іва­ном Фран­ком, який ду­же під­три­мав мо­ло­до­го лі­те­ра­то­ра. Ця дру­жба ма­ла ва­го­мий вплив на подаль­шу до­лю Оси­па Ма­ко­вея».

■ У му­зеї є ви­пи­ска про хре­ще­н­ня­Оси­па Ма­ко­ве­я­о­тцем Йо­си­пом Ло­зин­ським, який теж був ви­да­тною по­ста­т­тю в Га­ли­чи­ні, ба­га­то до­клав­ся­до то­го, щоб у Яво­ро­ві від­кри­ли укра­їн­ську гім­на­зію. Та­кож тут є чи­ма­ло ста­рих сві­тлин, які роз­по­від­а­ють про жит­тє­вий шлях пи­сьмен­ни­ка, кіль­ка ці­ка­вих екс­по­на­тів, як-от брон­зо­вий ба­ре­льєф пи­сьмен­ни­ка, який у 1937 ро­ці йо­го за­мо­ви­ли вчи­те­лі Яво­рів­ської гім­на­зії у львів­сько­го скуль­пто­ра Е. Про­ко­по­ви­ча. Це бу­ла пер­ша ро­бо­та мо­ло­до­го скуль­пто­ра, яка при­кра­си­ла фа­сад укра­їн­ської гім­на­зії, але у 1939 ро­ці при­йшли біль­шо­ви­ки і цей ба­ре­льєф ви­ки­ну­ли на смі­т­тя. Один чо­ло­вік йо­го зна­йшов, при­ніс до­до­му і дов­гі ро­ки пе­ре­хо­ву­вав. Уже за не­за­ле­жної Укра­ї­ни йо­го по­вер­нув до му­зею брат цьо­го чо­ло­ві­ка. По­руч із ба­ре­льє­фом екс­по­ну­є­ться­ме­та­ле­ва пла­сти­на з на­пи­сом поль­ською мо­вою «вул. Ма­ко­вея», що свід­чить про по­ша­ну­ва­н­ня­йо­го за ча­сів Поль­щі.

■ Та­кож у му­зеї екс­по­ну­ю­ться пре­дме­ти по­бу­ту, ме­блі, ви­шив­ка та одяг, які від­тво­рю­ють ті ча­си, у які жив пи­сьмен­ник. Цін­ність цих ре­чей у то­му, що во­ни справ­ді на­ле­жа­ли ро­ди­ні Ма­ко­ве­їв. Да­ни­ї­ла Оси­пів­на про­дов­жує роз­по­від­а­ти: «Пі­сля­дру­го­го кур­су уні­вер­си­те­ту Оси­па Ма­ко­ве­я­бе­руть в ар­мію. Він пі­шов зви­чай- ним сол­да­том, там склав якийсь іспит і че­рез рік по­вер­нув­сяв­же офі­це­ром. По­чав біль­ше ви­вча­ти істо­рію, іно­зем­ні мо­ви. Він знав ві­сім іно­зем­них мов, пра­цю­вав як на­у­ко­вець у Ві­дні, там на­пи­сав до­слі­дже­н­ня­про Пань­ка Ку­лі­ша й отри­мав зва­н­ня­до­кто­ра фі­ло­соф­ських на­ук. А ось при­мір­ни­ки га­зе­ти «Бу­ко­ви­на», яку він ре­да­гу­вав. Тут він дру­ку­вав тво­ри Ле­сі Укра­їн­ки, Оль­ги Ко­би­лян­ської, пе­ред­ру­ко­ву­вав тво­ри Шев­чен­ка, свої пу­блі­ку­вав, да­вав до­ро­гу ба­га­тьом мо­ло­дим, то­ді ще не­зна­ним, пи­сьмен­ни­кам. У Чер­нів­цях він та­кож пра­цю­вав вчи­те­лем укра­їн­ської мо­ви і лі­те­ра­ту­ри...».

■ ...Ци­ми дня­ми Яво­рів­щи­на актив­но го­ту­є­ться­до від­зна­че­н­ня 150-річ­чя­сво­го слав­но­го зем­ля­ка. 23 сер­пняв ра­йон­но­му На­ро­дно­му до­мі «Со­кіл» від­бу­де­ться­уро­чи­ста ака­де­мія. «Цьо­го ж дня про­ве­де­мо на­у­ко­ву кон­фе­рен­цію за уча­стю ба­га­тьох на­у­ков­ців та гро­мад­ських ді­я­чів, — роз­по­від­ає на­чаль­ник від­ді­лу куль­ту­ри та ту­ри­зму Яво­рів­сько­го рай­держ­адмі­ні­стра­ції Во­ло­ди­мир БАЛУХ. — За­лу­ча­є­мо на­шу ра­йон­ну бі­бліо­те­ку, яка го­тує ви­став­ку тво­рів Оси­па Ма­ко­вея, а ра­йон­ній ра­ді яна­ки­нув ідею пов­но­го ви­да­н­ня­тво­рів Оси­па Ма­ко­вея, бо якщо Яво­рів цьо­го не зро­бить, то ні­хто не зро­бить. По­тім до­ве­де­ться че­ка­ти хі­ба 200-лі­т­тя­пи­сьмен­ни­ка... На­ро­дний те­атр го­тує ви­ста­ву за тво­ра­ми Оси­па Ма­ко­вея, адже він пи­сав і дра­ма­ти­чні тво­ри, наш мі­сце­вий ком­по­зи­тор на­пи­сав з де­ся­ток му­зи­чних тво­рів на сло­ва Ма­ко­вея, во­ни теж ви­ко­ну­ва­ти­му­ться­під час лі­те­ра­тур­но-ми­сте­цько­го ве­чо­ра. Та­кож го­ту­є­мо фо­то­аль­бом про ньо­го та фо­то­ви­став­ку, при­свя­че­ну йо­го жи­т­тю і твор­чо­сті».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.