У «спра­ві Пу­ка­ча» ва­го­мий по­во­рот

«Я ви­со­ко оці­нюю мо­жли­вість за­до­во­ле­н­ня ка­са­цій­ним су­дом скарг Оле­ксія По­доль­сько­го та йо­го пред­став­ни­ків», — адво­кат Те­тя­на КОСТІНА

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Іван КАПСАМУН, «День»

«Три ро­ки Ге­не­раль­на про­ку­ра­ту­ра від­мов­ля­ла­ся на­віть ре­є­стру­ва­ти за­яву про зло­чин, — пи­ше у се­бе вFB по­тер­пі­лий у «спра­ві Гон­га­дзе — По­доль­сько­го» Оле­ксій По­доль­ський. — Йде­ться про шан­таж Пу­ка­ча і по­гро­зи жи­т­тю йо­го ді­тей. Шан­та­жу­ва­ли і по­гро­жу­ва­ли з одні­єю ме­тою: щоб він за­мість Ку­чми й Ли­тви­на на­звав за­мов­ни­ка­ми вбив­ства Гон­га­дзе Мар­чу­ка та Мо­ро­за. Пу­кач на­зи­ває се­ред шан­та­жи­стів і суд­дю Мель­ни­ка, і Ва­лен­ти­ну Те­ли­чен­ко, і ге­не­ра­лі­вСБУ, і ще ці­лий стос від­став­них і дій­сних пра­ців­ни­ків ГПУ. Ві­дмов­ля­ли по чер­зі п’ять ге­не­раль­них про­ку­ро­рів: Пшон­ка, Ма­хні­цький, Яре­ма, Шо­кін, ну, й Юрій Лу­цен­ко. Те­пер від­мо­ви­ти бу­ло не­мо­жли­во, адже Лу­цен­ка зо­бов’язав за­ре­є­стру­ва­ти за­яву про зло­чин Ви­щий суд Укра­ї­ни. ...Дня­ми бу­ву ки­їв­ській про­ку­ра­ту­рі, де дав слід­чо­му до­кла­дні по­ка­зи на 22 сторінки з 29 до­ку­мен­таль­ни­ми до­да­тка­ми...».

Це до­во­лі сут­тє­вий по­во­рот у ві­до­мій і дов­го­три­ва­лій спра­ві. Чим він ви­кли­ка­ний? Про це ми роз­пи­та­ли адво­ка­та Оле­ксія По­доль­сько­го — Те­тя­ну КОСТІНУ. До про­це­су во­на до­лу­чи­ла­ся вжов тні 2016-го. По­при скла­дність і ре­зо­нан­сність ці­єї істо­рії, за цей час Те­тя­на всти­гла до­ста­тньо до­бре озна­йо­ми­ти­ся зі спра­вою. Більш то­го, во­на вже взя­ла участь вде­кіль­кох за­сі­да­н­нях Ви­що­го спе­ці­а­лі­зо­ва­но­му су­ду що­до ці­єї спра­ви. За сло­ва­ми Оле­ксія По­доль­сько­го, «остан­ні пе­ре­мо­жні для на­шої ко­ман­ди рі­ше­н­ня Ви­що­го спец­су­ду — це са­ме її за­слу­га». «Во­на є про­фе­сій­ним адво­ка­том, має со­лі­дний стаж ро­бо­ти та головне — бо­єць. А вна­шій спра­ві це ду­же ва­жли­во», — ха­ра­кте­ри­зує сво­го адво­ка­та По­доль­ський. Са­ма Те­тя­на Костіна своє до­лу­че­н­ня до спра­ви ар­гу­мен­тує так: «Для ме­не як для юри­ста та гро­ма­дя­ни­на ця спра­ва є ду­же прин­ци­по­вою, не ка­жу­чи вже про кра­ї­ну в ці­ло­му, адже це ключ до ви­рі­ше­н­ня ба­га­тьох про­блем в на­шо­му су­спіль­стві».

«ЗАЛИШАЄТЬСЯ НАДІЯ, ЩО КИ­ЇВ­СЬКА ПРО­КУ­РА­ТУ­РА ПЕРЕВІРИТЬ НАДАНІ НА­МИ ДО­КА­ЗИ Й ДОПИТАЄ ПРИЧЕТНИХ ОСІБ»

— Те­тя­но, от­же, як ми­ну­ла зу­стріч у сто­ли­чній про­ку­ра­ту­рі та які перспективи ці­єї спра­ви?

— Про­тя­гом кіль­кох ро­ків Ге­не­раль­на про­ку­ра­ту­ра зі зго­ди ко­ле­гії суд­дів Апе­ля­цій­но­го су­ду в м. Ки­є­ві, а іно­ді на­віть за їхнім спри­я­н­ням, ігно­ру­ва­ла чи­слен­ні за­яви Оле­ксія Пу­ка­ча, який, бе­зу­мов­но, вин­ний у вбив­стві Ге­ор­гія Гон­га­дзе та жор­сто­ко­му на­сил­лі над Оле­ксі­єм По­доль­ським, про шан­таж, по­гро­зи та ін­ший не­за­кон­ний вплив на ньо­го. Він ствер­джує, що цим ти­ском від ньо­го ви­ма­га­ли змі­ни­ти йо­го свід­че­н­ня, надані під час слід­ства та су­ду що­до тих осіб, чиї зло­чин­ні на­ка­зи він ви­ко­ну­вав, тоб­то свід­че­н­ня са­ме що­до за­мов­ни­ків жор­сто­ких зло­чи­нів. По­ка­за­н­ня, які сто­су­ю­ться ви­щих по­са­до­вих осіб дер­жа­ви то­го ча­су, зокре­ма Ле­о­ні­да Ку­чми та Во­ло­ди­ми­ра Ли­тви­на. Пу­кач ствер­джує, що йо­го шан­та­жу­ва­ли й по­гро­жу­ва­ли під час за­кри­то­го су­до­во­го про­це­су в Пе­чер­сько­му су­ді. Йде­ться про ко­ли­шньо­го суд­дю Пе­чер­сько­го рай­су­ду Ки­є­ва, го­ло­ву­ю­чо­го у спра­ві Пу­ка­ча в су­ді пер­шої ін­стан­ції Ан­дрія Мель­ни­ка, про вже ко­ли­шню пред­став­ни­цю Ми­ро­сла­ви Гон­га­дзе в су­ді Ва­лен­ти­ну Те­ли­чен­ко, про пред­став­ни­ків про­ку­ра­ту­ри та інших сто­рон­ніх осіб.

В Апе­ля­цій­но­му су­ді на­віть до­хо­ди­ло до від­кри­тих су­пе­ре­чок із су­д­дя­ми: як тіль­ки Пу­кач по­чи­нав роз­по­від­а­ти про зло­чин про­ти се­бе, во­ни одра­зу пе­ре­би­ва­ли йо­го і на­ма­га­ли­ся зро­би­ти так, щоб він за­мовк. І тіль­ки зав­дя­ки по­слі­дов­ній і на­по­ле­гли­вій ро­бо­ті Оле­ксія По­доль­сько­го та йо­го пред­став­ни­ка в су­ді Оле­ксан­дра Єлья­шке­ви­ча, ко­ле­гія суд­дів Ви­що­го спе­ці­а­лі­зо­ва­но­го су­ду ще в жов­тні 2016-го прийня­ла єди­не мо­жли­ве і за­кон­не рі­ше­н­ня — ске­ру­ва­ти від­по­від­ні за­яви до ГПУ для вне­се­н­ня ві­до­мо­стей про зло­чин до Єди­но­го ре­є­стру до­су­до­вих роз­слі­ду­вань.

Але, по­при це, Ген­про­ку­ра­ту­ра все одно сві­до­мо про­дов­жу­ва­ла ігно­ру­ва­ти ухва­лу ка­са­цій­ної ін­стан­ції. То­му 31 трав­ня 2017 ро­ку ко­ле­гія суд­дів Ви­що­го спе­ці­а­лі­зо­ва­но­го су­ду по­втор­но прийня­ла рі­ше­н­ня про на­прав­ле­н­ня до ГПУ за­яви для вне­се­н­ня ві­до­мо­стей до ЄРДР. І Ген­про­ку­ра­ту­ра на­ре­шті від­ре­а­гу­ва­ла. Однак її ре­а­кція бу­ла до­сить своє­рі­дною. За­мість то­го, щоб не­від­кла­дно ви­ко­на­ти ухва­лу су­ду — вне­сти до ЄРДР і роз­по­ча­ти роз­слі­ду­ва­н­ня, во­на на­пра­ви­ла цю спра­ву до про­ку­ра­ту­ри м. Ки­є­ва, тоб­то, до під­по­ряд­ко­ва­ної, ниж­чої стру­ктур­ної лан­ки.

Дій­сно, не­що­дав­но Оле­ксій По­доль­ський у мо­їй при­су­тно­сті дав свід­че­н­ня в ки­їв­ській про­ку­ра­ту­рі по цій спра­ві. Та­кож на­ми бу­ло на­да­но близь­ко 30-ти до­ку­мен­тів, які є до­ка­за­ми в цій спра­ві. Оле­ксій Іго­ро­вич, зокре­ма, за­явив про не­об­хі­дність до­пи­та­ти ве­ли­ку кіль­кість осіб, яким ві­до­мі об­ста­ви­ни в цій спра­ві та які ма­ли сто­су­нок до ти­ску, по­гроз та шан­та­жу Пу­ка­ча. Се­ред та­ких осіб, як уже бу­ло ска­за­но, Ан­дрій Мель­ник, Ва­лен­ти­на Те­ли­чен­ко, ще мо­жна на­зва­ти пред­став­ни­ка ГПУ Ан­дрія Тка­чу­ка то­що.

Крім цьо­го, Оле­ксій По­доль­ський ви­ма­гає до­пи­та­ти як свід­ків на­ро­дно­го де­пу­та­та Іго­ря Мо­сій­чу­ка та ко­ли­шньо­го прем’єр-мі­ні­стра Укра­ї­ни Ар­се­нія Яце­ню­ка. Ігор Мо­сій­чук, до ре­чі, пу­блі­чно вже за­яв­ляв, що він го­то­вий да­ва­ти свід­че­н­ня. Як ві­до­мо, да­ний на­ро­дний де­пу­тат ра­ні­ше пе­ре­бу­вав в СІЗО ра­зом із Оле­ксі­єм Пу­ка­чем і роз­по­від­ав, що остан­ньо­го ви­во­зи­ли на­чеб­то до су­ду, хо­ча в ці дні за­сі­дань у спра­ві не бу­ло. А пі­сля то­го, як Пу­кач на­звав у Пе­чер­сько­му су­ді прі­зви­ща Ку­чми й Ли­тви­на, які ма­ють си­ді­ти по­руч із ним на ла­ві під­су­дних, то, за сло­ва­ми Мо­сій­чу­ка, став­ле­н­ня до ньо­го у СІЗО ста­ло на­ба­га­то гір­шим. У свій час, ко­ли Яце­нюк був іще в опо­зи­ції, він та­кож зро­бив пу­блі­чну за­яву про те, що Пу­ка­ча во­зи­ли у Ме­жи­гір’я до то­ді­шньо­го пре­зи­ден­та Ві­кто­ра Яну­ко­ви­ча.

За­раз ми че­ка­є­мо від сто­ли­чної про­ку­ра­ту­ри здій­сне­н­ня не­об­хі­дних та оче­ви­дних про­це­су­аль­них дій, оскіль­ки на­ми дій­сно бу­ло на­да­но ба­га­то ма­те­рі­а­лів, які пе­ред­ба­ча­ють до­пит свід­ків та тих, ко­го Пу­кач зви­ну­ва­чує у зло­чи­ні про­ти се­бе. Ми спо­ді­ва­є­мо­ся, що нам не до­ве­де­ться пу­блі­чно по­ві­дом­ля­ти су­спіль­ству про тих, хто на­ма­га­є­ться не ви­ко­ну­ва­ти рі­ше­н­ня Ви­що­го спе­ці­а­лі­зо­ва­но­го су­ду.

— Про що свід­чить те, що ГПУ «спу­сти­ла» цю спра­ву ки­їв­ській про­ку­ра­ту­рі?

— Це дій­сно ви­кли­кає сум­ні­ви що­до ефе­ктив­но­го роз­слі­ду­ва­н­ня, вра­хо­ву­ю­чи як ре­зо­нан­сність та ва­жли­вість спра­ви, так і ви­мо­ги ухва­ли су­ду. ВССУ до­ру­чив са­ме Ген­про­ку­ра­ту­рі вне­сти ві­до­мо­сті до ЄРДР і роз­по­ча­ти роз­слі­ду­ва­н­ня. Але, зокре­ма, ви­хо­дя­чи з то­го, що на­ми бу­ло на­да­но ба­га­то до­ка­зів, залишається надія, що ки­їв­ська про­ку­ра­ту­ра перевірить ці ма­те­рі­а­ли й допитає причетних осіб.

«ФОНД «ВІДРОДЖЕННЯ» ВІДМОВИВСЯ НАДАВАТИ ІН­ФОР­МА­ЦІЮ ЩО­ДО ОБ­СЯ­ГІВ ФІ­НАН­СУ­ВА­Н­НЯ СПІЛЬНИХ ПРО­Е­КТІВ ЗІ СТРУКТУРАМИ РОДИНИ КУ­ЧМИ — ПІНЧУКА»

— Під час су­до­во­го за­сі­да­н­ня у Ви­що­му спе­ці­а­лі­зо­ва­но­му су­ді, ви за­яви­ли, що на­пра­ви­ли адво­кат­ський за­пит до Між­на­ро­дно­го фон­ду «Відродження». Про що цей за­пит і якою бу­ла ре­а­кція?

— Адво­кат­ський за­пит я під­го­ту­ва­ла й по­да­ла до Фон­ду за два ти­жні до остан­ньо­го за­сі­да­н­ня в ка­са­цій­но­му су­ді, тоб­то, до 31 трав­ня. На той мо­мент пи­та­н­ня усу­не­н­ня Ва­лен­ти­ни Те­ли­чен­ко з су­до­во­го про­це­су ще не бу­ло ви­рі­ше­но. У сво­є­му за­пи­ті я пе­ре­лі­чи­ла кон­кре­тні за­пи­та­н­ня, від­по­віді на які по­ви­нен був да­ти Фонд, адже в йо­го роз­по­ря­джен­ні є ця ін­фор­ма­ція. За­пи­та­н­ня сто­су­ва­ли­ся, зокре­ма, об­ся­гів фі­нан­су­ва­н­ня спільних про­е­ктів Фон­ду зі структурами родини Ку­чми — Пінчука, фі­нан­су­ва­н­ня Фон­дом «Відродження» Ва­лен­ти­ни Те­ли­чен­ко у зв’яз­ку зі «спра­вою Гон­га­дзе — По­доль­сько­го», а та­кож фі­нан­су­ва­н­ня де­яких пред­став­ни­ків пра­во­охо­рон­них ор­га­нів, окре­мих на­ро­дних де­пу­та­тів та жур­на­лі­стів, де­яких по­са­до­вих осіб дер­жав­них ор­га­нів, зно­ву ж та­ки, у зв’яз­ку зі «спра­вою Гон­га­дзе — По­доль­сько­го».

Але у кон­кре­тних від­по­від­ях на на­ші за­пи­та­н­ня Фонд від­мо­вив, ар­гу­мен­ту­вав­ши це ви­мо­га­ми кон­фі­ден­цій­но­сті. І то­му, ні­би­то, та­ка ін­фор­ма­ція не мо­же бу­ти на­да­на. Хо­ча ми й не ста­ви­ли пи­та­н­ня що­до фі­нан­су­ва­н­ня на­ро­дних де­пу­та­тів чи пред­став­ни­ків пра­во­охо­рон­них стру­ктур за­ра­ди то­го, щоб на­зва­ти їхні прі­зви­ща, ми про­си­ли на­да­ти ін­фор­ма­цію — які су­ми бу­ли на­ра­хо­ва­ні для фі­нан­су­ва­н­ня тих чи інших по­са­до­вих осіб са­ме у цій спра­ві. Зві­сно, від­мо­ва на­да­ти ін­фор­ма­цію ви­кли­кає по­див, адже са­ме Мі­жна­ро­дний фонд «Відродження» про­па­гує від­кри­тість су­спіль­ства. Як ба­чи­мо, ко­ли йде­ться про «спра­ву Гон­га­дзе — По­доль­сько­го», про своє основ­не га­сло во­ни одра­зу за­бу­ли. Хо­ча з інших дже­рел (від­по­від­ей на на­ші за­пи­ти) ми вже з’ясу­ва­ли, що Фонд мі­льяр­де­ра Джор­джа Со­ро­са та­ки ске­ро­ву­вав зна­чні су­ми на фі­нан­су­ва­н­ня пев­них осіб, які пов’яза­ні зі «спра­вою Гон­га­дзе — По­доль­сько­го». І ми не зби­ра­є­мо­ся зу­пи­ня­ти­ся, а бу­де­мо й на­да­лі з’ясо­ву­ва­ти цю ін­фор­ма­цію.

«ВІД­СУ­ТНІСТЬ СТАТУСУ ПОТЕРПІЛОГО У ПО­ДОЛЬ­СЬКО­ГО В «СПРА­ВІ ЗА­МОВ­НИ­КІВ» — ЦЕ ПО­РУ­ШЕ­Н­НЯ УКРА­ЇН­СЬКИХ ЗА­КО­НІВ І ВСІХ МІЖ­НА­РО­ДНИХ ЗО­БОВ’ЯЗАНЬ»

— Ген­про­ку­рор Юрій Лу­цен­ко кіль­ка мі­ся­ців то­му за­явив, що «спра­ву Гон­га­дзе — По­доль­сько­го» в ча­сти­ні за­мов­ни­ків пла­ну­є­ться за­вер­ши­ти до кін­ця тер­мі­ну йо­го пе­ре­бу­ва­н­ня на по­са­ді. Але він ні­чо­го не по­ві­до­мив про про­це­су­аль­ний ста­тус Оле­ксія По­доль­сько­го у цій спра­ві. Йо­го вже ви­зна­но по­тер­пі­лим?

— На сьо­го­дні­шній день ста­тус Оле­ксія По­доль­сько­го у цій «спра­ві за­мов­ни­ків» не змі­нив­ся. У цій спра­ві (тоб­то що­до за­мов­ни­ків зло­чи­нів, ско­є­них що­до ньо­го та Ге­ор­гія Гон­га­дзе) він, як і ра­ні­ше, не має про­це­су­аль­но­го статусу потерпілого. По­над те, від­по­відь ГПУ на мій адво­кат­ський за­пит із цьо­го при­во­ду є ана­ло­гі­чною до ті­єї, яку я отри­ма­ла від Фон­ду «Відродження». Тоб­то, во­ни від­мов­ля­ю­ться від­по­від­а­ти по су­ті. На­при­клад, ми та­кож за­пи­ту­ва­ли в ГПУ про ді­яль­ність Гро­мад­ської ра­ди з пи­тань ре­форм при Ген­про­ку­ра­ту­рі на чо­лі з Ва­лен­ти­ною Те­ли­чен­ко. Але нам і цю ін­фор­ма­цію не на­да­ють. Хо­ча йде­ться про ді­яль­ність Гро­мад­ської ра­ди з пи­тань ре­форм при дер­жав­но­му ор­га­ні, яка має бу­ти від­кри­тою. Від­мо­ва на наш за­пит мо­же свід­чи­ти тіль­ки про одне — ця Гро­мад­ська ра­да або вза­га­лі не ви­ко­нує за­де­кла­ро­ва­них фун­кцій, тоб­то не існує, або є шир­мою і при­кри­т­тям для ін­шої ді­яль­но­сті Ген­про­ку­ра­ту­ри, яку во­ни не хо­чуть роз­го­ло­шу­ва­ти пу­блі­чно.

Ми це роз­ці­ню­є­мо не ли­ше як сві­до­ме не­ба­жа­н­ня надавати Оле­ксію По­доль­сько­му ста­тус потерпілого, а й як не­ба­жа­н­ня ви­рі­шу­ва­ти пи­та­н­ня що­до Те­ли­чен­ко, яку ка­са­цій­на ін­стан­ція на­ре­шті об­ґрун­то­ва­но й за­кон­но усу­ну­ла від су­до­во­го про­це­су у «спра­ві Гон­га­дзе — По­доль­сько­го». Те, що Оле­ксій Іго­ро­вич не­має статусу потерпілого у «спра­ві за­мов­ни­ків», це по­ру­ше­н­ня чин­но­го укра­їн­сько­го за­ко­но­дав­ства і всіх між­на­ро­дних зо­бов’язань, які взя­ла на се­бе Україна, не ка­жу­чи вже про нор­ми мо­ра­лі. Це ж зло­чин і су­пер­ци­нізм, ко­ли пі­сля по­би­т­тя Оле­ксія По­доль­сько­го ми­ну­ло вже 17 ро­ків, а він до­сі не має статусу потерпілого в ча­сти­ні за­мов­ни­ків, а па­ра­лель­но нам від­мов­ля­ють у на­дан­ні ін­фор­ма­ції що­до Ва­лен­ти­ни Те­ли­чен­ко, яка вза­га­лі не має пра­ва бу­ти при­су­тньою на цій спра­ві.

Та­кож я б хо­ті­ла звер­ну­ти­ся до тих спів­ро­бі­тни­ків ГПУ, які від­по­від­а­ють на

мої адво­кат­ські за­пи­ти, хо­ча я звер­та­ю­ся осо­би­сто до ген­про­ку­ро­ра, і ска­за­ти їм, якщо во­ни не зна­ють: Юрій Лу­цен­ко — це лю­ди­на, ко­тра зро­би­ла со­бі по­лі­ти­чну кар’єру на цій ре­зо­нан­сній спра­ві. При­га­ду­є­те зна­ме­ни­ту прес-кон­фе­рен­цію Оле­ксан­дра Мо­ро­за вли­сто­па­ді 2000 р., ко­ли бу­ли опри­лю­дне­ні так зва­ні плів­ки Мель­ни­чен­ка. Хто то­ді на­ти­скав­на кно­пку ма­гні­то­фо­на? Са­ме сво­єю вла­сною ру­кою Юрій Лу­цен­ко роз­по­чав« ка­се­тний скан­дал». А хто бу­во­дним з лі­де­рі­ва­кції «Україна без Ку­чми»? Той са­мий Юрій Лу­цен­ко. Хто не­о­дно­ра­зо­во за­яв­ляв, що ця спра­ва — це спра­ва че­сті для ньо­го, зокре­ма, бу­ду­чи го­ло­вою МВС? Юрій Лу­цен­ко. Сьо­го­дні він — Ген­про­ку­рор кра­ї­ни. Але як юрист я мо­жу ска­за­ти, що про­сто шо­ко­ва­на тим, що до­сі у спра­ві за­мов­ни­ків вбив­ства Гон­га­дзе і ка­ту­ва­н­ня По­доль­сько­го, остан­ньо­го не ви­зна­но по­тер­пі­лим. Скла­да­є­ться вра­же­н­ня, що Оле­ксій По­доль­ський у ста­ту­сі потерпілого про­сто за­ва­жає пра­во­охо­рон­ним ор­га­нам.

— А чо­му спра­ва що­до за­мов­ни­ків роз­слі­ду­є­ться окре­мо від ре­шти «спра­ви Гон­га­дзе — По­доль­сько­го»?

— Від са­мо­го по­ча­тку спра­ву бу­ло по­ру­ше­но що­до без­ві­сти зни­кло­го Ге­ор­гія Гон­га­дзе. По­тім, ко­ли зна­йшли ті­ло, це вже бу­ла спра­ва за фа­ктом уми­сно­го вбив­ства. Пі­зні­ше, ко­ли зна­йшли ви­ко­нав­ців, це бу­ла спра­ва про­ти кон­кре­тних осіб. Зго­дом спра­ву про­ти Пу­ка­ча бу­ло ви­ді­ле­но із за­галь­ної спра­ви і ске­ро­ва­но до су­ду пер­шої ін­стан­ції. Так са­мо во­ни ви­ді­ли­ли в окре­му спра­ву головне пи­та­н­ня, яке сто­су­є­ться вста­нов­ле­н­ня за­мов­ни­ків. Су­то фор­маль­но це роз­ді­ле­н­ня не є по­ру­ше­н­ням, але фа­кти­чно мо­же ви­ко­ри­сто­ву­ва­тись як спо­сіб за­без­пе­че­н­ня без­кар­но­сті са­ме за­мов­ни­ків. Хо­ча ба­га­то ро­ків­ні­чо­го не пе­ре­шко­джає роз­слі­ду­ва­ти спра­ву в ча­сти­ні за­мов­ни­кі­ві ні­чо­го не пе­ре­шко­джає на­да­ти Оле­ксію По­доль­сько­му ста­тус потерпілого. Але все це сві­до­мо не ро­би­ться. Ви­снов­ки оче­ви­дні...

«ЧО­МУ ЗАСЕКРЕТИЛИ

ОБВИНУВАЛЬНИЙ

ВИСНОВОК ПУКАЧУ?

СКОРІШЕ,

ЩОБ ЗА­ЛИ­ШИ­ТИ

ЗА­МОВ­НИ­КІВ

БЕЗКАРНИМИ»

— Під час остан­ньо­го су­до­во­го за­сі­да­н­ня Оле­ксій По­доль­ський за­явив про те, що в про­то­ко­лах спра­ви від­су­тні зна­ме­ни­ті сло­ва Оле­ксія Пу­ка­ча про Ле­о­ні­да Ку­чму й Во­ло­ди­ми­ра Ли­тви­на. На­га­да­є­мо, що пі­сля ого­ло­ше­н­ня ви­ро­ку в су­ді пер­шої ін­стан­ції, су­д­дя Ан­дрій Мель­ник за­пи­тав у за­су­дже­но­го, чи по­го­джу­є­ться він з ви­ро­ком, на що той від­по­вів: «Я по­го­джу­ся, ко­ли у цій клі­тці зі мною бу­дуть Ку­чма і Ли­твин». Ко­ле­гія суд­дів Ви­що­го спе­ці­а­лі­зо­ва­но­го су­ду прийня­ла рі­ше­н­ня про роз­се­кре­че­н­ня ау­діо­за­пи­сів із Пе­чер­сько­го су­ду. Як від­бу­ва­є­ться цей про­цес і ко­ли він за­вер­ши­ться?

— Дій­сно, в про­то­ко­лах спра­ви ці ві­до­мі на весь світ сло­ва Пу­ка­ча від­су­тні. Ко­ле­гія суд­дів на чо­лі з Ан­дрі­єм Мель­ни­ком ви­рі­ши­ла, що цих слів у про­то­ко­лі не має бу­ти. На на­шу дум­ку, це без­пре­це­ден­тне по­ру­ше­н­ня і ста­ло остан­ньою кра­плею для суд­дів ка­са­цій­ної ін­стан­ції, які прийня­ли рі­ше­н­ня — роз­се­кре­ти­ти всі про­то­ко­ли у спра­ві Пу­ка­ча. Зви­чай­но, ми ро­зу­мі­є­мо, що це про­дов­жує про­цес, але для всіх та­кож оче­ви­дно — те, що від­бу­ва­ло­ся в су­ді пер­шої ін­стан­ції, на­зва­ти су­дом не мо­жна. То­му по­трі­бні роз­се­кре­че­н­ня і пу­блі­чність.

Ко­ли бу­де за­вер­ше­но цей про­цес? По­ки не­ві­до­мо. Ми по­ра­ху­ва­ли, що за­галь­ний час су­до­вих за­сі­дань у Пе­чер­сько­му су­ді скла­дає 165 го­дин. Про­цес роз­се­кре­че­н­ня роз­по­ча­то, до ці­єї ро­бо­ти за­лу­че­ні фа­хів­ці з рі­зних дер­жав­них уста­нов. По­трі­бно про­слу­ха­ти всі ці за­пи­си і по­рів­ня­ти їх із про­то­ко­ла­ми за­сі­да­н­ня, а головне, пе­ре­ві­ри­ти — чи дій­сно там бу­ли се­кре­ти, че­рез які су­д­дя Мель­ник одно­о­сі­бно ви­рі­шив за­се­кре­ти­ти про­то­ко­ли. Осо­би­сто я з ми­ну­ло­го ро­ку зна­йом­лю­ся з ма­те­рі­а­ла­ми ці­єї спра­ви, але по­ки ні­яких се­кре­тів там не зу­стрі­ла. У на­шої сто­ро­ни із са­мо­го по­ча­тку ви­ни­кло пи­та­н­ня — чо­му та за яких під­став бу­ло за­се­кре­че­но обвинувальний висновок? Скоріше, при­чи­ною бу­ло не да­ти су­спіль­ству ді­зна­ти­ся прав­ду і за­ли­ши­ти за­мов­ни­ків безкарними. Що біль­ше я зна­йом­лю­ся із ма­те­рі­а­ла­ми спра­ви, то біль­ше пе­ре­ко­ну­ю­ся в цьо­му.

По­зи­тив­но те, що про­цес роз­се­кре­че­н­ня ау­діо­за­пи­сів роз­по­чав­ся, і, швид­ше за все, кро­пі­тка ро­бо­та займе ще кіль­ка мі­ся­ців. Пі­сля чо­го ми бу­де­мо пе­ре­ві­ря­ти, до­слі­джу­ва­ти, по­рів­ню­ва­ти ма­те­рі­а­ли спра­ви із про­то­ко­ла­ми су­до­вих за­сі­дань, зокре­ма, і з при­во­ду слів Пу­ка­ча що­до Ку­чми й Ли­тви­на.

● «ЯК­БИ НЕ ВБИВСТВО

ГЕ­ОР­ГІЯ ГОН­ГА­ДЗЕ,

ТО ВЖЕ ЗА КІЛЬ­КА ДНІВ

ВІН МАВ СТА­ТИ

ПРЕС-СЕКРЕТАРЕМ

НА ТОЙ ЧАС ДЕ­ПУ­ТА­ТА

ПЕТРА ПОРОШЕНКА»

— Які, на ваш по­гляд, перспективи ка­са­ції Оле­ксія По­доль­сько­го та ка­са­цій йо­го пред­став­ни­ків — Ві­кто­ра Ши­шкі­на й Оле­ксан­дра Єлья­шке­ви­ча? Чи від­бу­де­ться від­кри­тий су­до­вий про­цес у цій ре­зо­нан­сній спра­ві?

— Нам по­трі­бен спра­ве­дли­вий і пу­блі­чний суд, який не бу­де по­ру­шу­ва­ти пра­ва сто­рін про­це­су. На­при­клад, хо­ча б ви­кли­че до су­ду тих, ко­го по­тер­пі­лий Оле­ксій По­доль­ський вже три­ва­лий час на­зи­ває за­мов­ни­ка­ми зло­чи­нів про­ти се­бе й Гон­га­дзе. Озна­йо­мив­шись із ча­сти­ною ма­те­рі­а­лів спра­ви, ме­ні ста­ли ві­до­мі окре­мі фа­кти, які мо­жуть впли­ну­ти на роз­слі­ду­ва­н­ня, зокре­ма на за­до­во­ле­н­ня ка­са­цій­ним су­дом скарг По­доль­сько­го та йо­го пред­став­ни­ків, оскіль­ки юри­ди­чних під­став більш ніж до­сить. Я ви­со­ко оці­нюю та­ку мо­жли­вість. І вва­жаю, що в цьо­му має бу­ти за­ці­кав­ле­ний Пре­зи­дент Укра­ї­ни Пе­тро По­ро­шен­ко. До ре­чі, як свід­чать ма­те­рі­а­ли спра­ви, як­би не вбивство Ге­ор­гія Гон­га­дзе, то вже за кіль­ка днів він мав ста­ти прес-секретарем на той час на­ро­дно­го де­пу­та­та Петра Порошенка. Тоб­то, як­би Ге­ор­гія не вби­ли, він сьо­го­дні міг би за­йма­ти гі­дне мі­сце в укра­їн­сько­му по­лі­ти­чно­му жит­ті, і не ви­клю­че­но, що був би прес-секретарем Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни. То­му для ни­ні­шньо­го Пре­зи­ден­та ця спра­ва дій­сно має бу­ти спра­вою че­сті, як він про це не­о­дно­ра­зо­во за­яв­ляв і на­віть ста­вав на ко­лі­на пе­ред пам’ятною до­шкою вби­то­го жур­на­лі­ста.

«СПРА­ВУ ГОН­ГА­ДЗЕ —

ПО­ДОЛЬ­СЬКО­ГО»

ПО­ТРІ­БНО НА­РЕ­ШТІ

ЗА­ВЕР­ШИ­ТИ — ЗА­РА­ДИ

ОЧИ­ЩЕ­Н­НЯ КРА­Ї­НИ»

— Чим ця ре­зо­нан­сна істо­рія ста­ла для вас осо­би­сто, адже на­вряд чи у ва­шій пра­кти­ці до цьо­го бу­ли по­ді­бні спра­ви? Чи змі­ни­ли­ся ва­ші по­гля­ди на но­ві­тню істо­рію Укра­ї­ни?

— Бе­зу­мов­но, я ра­ні­ше чу­ла про цю спра­ву. Але тіль­ки пі­сля то­го, як я до­лу­чи­ла­ся до ко­ман­ди Оле­ксія По­доль­сько­го та по­ча­ла зна­йо­ми­ти­ся із ма­те­рі­а­ла­ми спра­ви, для ме­не ста­ло оче­ви­дно та зро­зумі­ло, як в дій­сно­сті від­бу­ва­лись ці жа­хли­ві зло­чи­ни. Чим біль­ше я чи­таю цю спра­ву, тим біль­ше я пе­ре­оці­нюю та пе­ре­о­сми­слюю... Я дій­сно ді­зна­ла­ся ба­га­то но­во­го про на­шу но­ві­тню істо­рію. Для ме­не це є об’єктив­на істи­на, і са­ме цю об’єктив­ну істи­ну, про яку вже ро­ка­ми го­во­рять Оле­ксій По­доль­ський і Оле­ксандр Єлья­шке­вич, хо­че­ться до­не­сти до гро­мад­сько­сті. По­ки не бу­де ви­рі­ше­но цю спра­ву, ми не мо­же­мо го­во­ри­ти про ре­фор­му пра­во­охо­рон­ної чи су­до­вої си­стем, вза­га­лі про пра­во­ву дер­жа­ву. І тут я пов­ні­стю по­го­джу­ю­ся з дум кою, яка є го лов ною в кни зі «Дня» — «Ко­тел», або Спра­ва без тер­мі­ну дав­но­сті»: ми по­вин­ні на­ре­шті по­ста­ви­ти юри­ди­чну кра­пку в цій спра­ві в ча­сти­ні за­мов­ни­ків, іна­кше во­на пе­ре­слі­ду­ва­ти­ме на­шу кра­ї­ну без­кі­не­чно і ми ні­ко­ли не ви­бе­ре­мо­ся з тих про­блем, в яких пе­ре­бу­ва­є­мо сьо­го­дні. «Спра­ва Гон­га­дзе — По­доль­сько­го» є най­більш по­ка­зо­вою і ре­зо­нан­сною. Її по­трі­бно на­ре­шті за­вер­ши­ти — за­ра­ди очи­ще­н­ня кра­ї­ни.

« / »

ФО­ТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.