Нав­здо­гін лі­ту

Ді­ти ра­дять одно­лі­ткам, з яки­ми книж­ка­ми вар­то про­ве­сти сер­пень

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Ма­рія СЕМЕНЧЕНКО, фо­то на­да­но ав­то­ром

Ка­ні­ку­ли до­бі­га­ють кін­ця. Ли­ши­ло­ся зов­сім не­ба­га­то ча­су до по­ча­тку но­во­го на­вчаль­но­го ро­ку. Тож ці кіль­ка ти­жнів хо­че­ться про­ве­сти з ко­ри­стю і при­єм­но. На­при­клад, у ком­па­нії справ­ді кла­сних кни­жок. «День» по­про­си­вю­них чи­та­чів­по­ра­ди­ти ро­ве­сни­кам улю­бле­ні книж­ки і по­ясни­ти, чо­му са­ме на ці тво­ри вар­то ви­тра­ти­ти остан­ні кіль­ка ти­жнів­лі­та. Ось що з цьо­го ви­йшло.

«ЧИТАННЯ ДЛЯ МЕ­НЕ — ЦЕ ВІДПОЧИНОК» Свя­то­слав КОВАЛЬЧУК, 10 ро­ків:

— Я чи­таю ба­га­то, у місяць десь три-чо­ти­ри книж­ки одно­ча­сно. Оби­раю, що по­чи­та­ти, за ав­то­ра­ми: якщо по­пе­ре­дні книж­ки яко­гось ав­то­ра спо­до­ба­ли­ся, то на­сту­пну йо­го книж­ку бе­ру чи­та­ти без ва­гань. А ще — по на­звах. Якщо на­зва ці­ка­ва, ін­три­гує, то теж ви­би­раю цю книж­ку. Мій улю­бле­ний жанр — при­го­дни­цький. А читання для ме­не — відпочинок, я так роз­сла­бля­ю­ся. Крім то­го, зав­дя­ки чи­тан­ню я ді­зна­юсь ба­га­то но­вих слів, які в що­ден­но­му сво­є­му спіл­ку­ван­ні не зу­стрі­чаю, не чую. Та­кож так ді­зна­ю­ся і вже ви­вчив ба­га­то ці­ка­вих ви­сло­вів.

Обра­ти три книж­ки бу­ло не так і лег­ко. Я дов­го ду­мав, і ось мій спи­сок.

Мі­ха­ель Ен­де, «Не­скін­чен­на істо­рія» («Ви­дав­ни­цтво Ста­ро­го Ле­ва», 2008) Ця істо­рія справ­ді ду­же дов­га, це ве­ли­ка за об­ся­гом книж­ка, але ці­ка­ва. Там чи­ма­ло при­год, різ­кі та не­о­чі­ку­ва­ні сю­же­тні по­во­ро­ти. Важ­ко пе­ред­ба­чи­ти, що бу­де вже на на­сту­пній сто­рін­ці. Тра­пля­ло­ся та­ке, чо­го я як чи­тач вза­га­лі не очі­ку­вав. Ме­ні це по­до­ба­є­ться. Та­кі книж­ки лег­ко й ці­ка­во чи­та­ти, на­віть по­при та­ку кіль­кість сто­рі­нок.

Ма­ри­на Ри­бал­ко, «Ма­рі­чка і Чер­во­ний Ко­роль. По­до­рож ту­ди, де сніг» («Ви­дав­ни­цтво Ста­ро­го Ле­ва», 2016) Це книж­ка про дів­чин­ку, яка по­тра­пляє в ча­рів­ний світ, там во­на блу­кає і на­ма­га­є­ться по­вер­ну­ти­ся до­до­му. Во­на по­тра­пляє у цей світ ра­зом із дру­зя­ми, але на по­ча­тку во­ни всі гу­бля­ться. Істо­рія за­плу­та­на, але ці­ка­ва. Ме­ні по­до­ба­є­ться са­ма істо­рія, опис то­го ча­рів­но­го сві­ту. По­до­ба­є­ться, як ав­тор­ка все це ви­га­да- ла. Книж­ка вза­га­лі ду­же кла­сно на­пи­са­на! Я її за­люб­ки ра­джу всім, не ли­ше сво­їм дру­зям.

Сті­вен Го­кі­нґ, Лю­сі Го­кі­нґ, «Джордж і та­єм­ний ключ до Все­сві­ту» («Ви­дав­ни­цтво Ста­ро­го Ле­ва», 2016) Це ду­же ці­ка­ва книж­ка про до­слі­дже­н­ня ко­смо­су, про те, що те­хно­ло­гії — це не є по­га­но, й що все мо­жна і тре­ба до­слі­джу­ва­ти. У ці­єї опо­від­ки кла­сний сю­жет: ге­рої по­до­ро­жу­ють Все­сві­том, за­зна­ють де­яких нев­дач, до­ся­га­ють де­яких пе­ре­мог. Але головне — здо­бу­ва­ють но­ві зна­н­ня. А ра­зом з ни­ми —і я як чи­тач. Із неї я, на­при­клад, ді­знав­ся про рів­ня­н­ня Дрей­ка, яке до­по­ма­гає ви­ра­ху­ва­ти пла­не­ту, де існує жи­т­тя.

Є ба­га­то кни­жок про ко­смос, але ця ме­ні по­до­ба­є­ться, бо вній змі­ша­ні но­ві зна­н­ня з при­го­да­ми. Я не зу­стрі­чав­ще та­ких кни­жок, де ра­зом чу­до­во ужи­ва­ю­ться фа­кти й ви­гад­ка. А ця са­ме та­ка. Ав­тор по­дає ці­ка­ву ін­фор­ма­цію з астро­но­мії у ви­гля­ді при­год.

«ВИ ТІЛЬ­КИ УЯВІТЬ — ЛЕВ У КВАРТИРІ!» Ма­рія ГЕТМАНЕЦЬ, де­сять ро­ків:

Ві­ра Ча­плі­на, «Во­ни жи­ли у зоо­пар­ку» («За­дру­га», 2007) У цій книж­ці роз­по­від­а­є­ться про рі­зних тва­рин. Зде­біль­шо­го, з ни­ми тра­пля­ю­ться за­хо­плю­ю­чі по­дії. Мій улю­бле­ний твір — про ле­ве­ня По­кинь­ка. Пи­сьмен­ни­ця бе­ре до се­бе ле­ве­ня­тко, яке за­ли­ши­ло­ся без ма­те­рі, й до­гля­дає йо­го. Во­на лю­бить йо­го, пе­стить, гра­є­ться з ним. І ви­ро­стає здо­ро­вий ду­жий лев! Ви тіль­ки уявіть со­бі — лев у квартирі! А ці всі істо­рії — ре­аль­ні. Від цьо­го книж­ка стає ще ці­ка­ві­шою!

Са­шко Дер­ман­ський, «Ко­роль бу­ків, або Та­єм­ни­ця Сма­ра­гдо­вої Кни­ги» («Те­за», «Нав­чаль­на кни­га — Бо­г­дан», 2014) Чи лю­би­те ви за­гад­ки і та­єм­ни­ці? А ці дру­зі лю­блять. Бу­ко­ві Гав­ри­ко­ві, дра­ко­ни­ці Джу­льєт­ті, дрі­бнень­ко­му го­роб­чи­ко­ві Пе­тя­ко­ві, пу­га­чу Пон­тію та ін­шим по­трі­бно вря­ту­ва­ти мі­сто від зло­го ча­клу­на На­ри­та. Але як по­до­ла­ти На­ри­та, якщо він ні­чо­го не бо­ї­ться, крім во­гню? Тож дру­зі ви­ру­ша­ють на по­шу­ки дра­ко­нів. До­ро­гою з ни­ми тра­пля­є­ться ба­га­то рі­зних при­год, але дру­жба і вза­є­мо­під­трим­ка до­по­ма­га­ють їм все по­до­ла­ти. Хо­че­те ді­зна­ти­ся біль­ше? То скоріше від­кри­вай­те цю книж­ку!

Еле­о­нор Пор­тер, «По­лі­ан­на» («Час май­стрів», 2016) У цій книж­ці роз­по­від­а­є­ться про дів­чин­ку По­лі­ан­ну. Та­то на­вчи­вїї «грі вра­дість». По­лі­ан­на спов­не­на опти­мі­зму, і во­на ме­ні ду­же по­до­ба­є­ться. Во­на вміє зна­хо­ди­ти хо­ро­ше у бу­дья­кій си­ту­а­ції. А де­віз книж­ки та­кий: «Ра­дій то­му, що вте­бе є!».

Оле­ксандр ГЕТМАНЕЦЬ, сім ро­ків:

Франц Го­лер, Ні­ко­ла­ус Гай­дель­бах, «Ве­ли­ка книж­ка. Істо­рії для ді­тей» («Чор­ні вів­ці», 2017)

У цій книж­ці ду­же ве­се­лі та смі­шні опо­віда­н­ня. Моє най­улю­бле­ні­ше — «Дур­на істо­рія » . Ав­тор книж­ки — ду­же при­коль­ний. Якщо ви бу­де­те чи­та­ти цю книж­ку, то обов’ яз­ко­во зна­йде­те, з чо­го по­ве­се­ли­ти­ся. Та й ба­тькам бу­де з чо­го по­ве­се­ли­ти­ся, не ли­ше ді­тям.

Іан Вай­броу, «Ка­по­сна книж­ка Ма­ло­го Вов­чи­ка» («Ви­дав­ни­цтво Ста­ро­го Ле­ва», 2008) У цій кни­же­чці йде­ться про те, як ма­ло­го вов­чи­ка від­пра­ви­ли до Шко­ли по­ган­ців. Ав­тор опи­сує ку­ме­дні при­го­ди, що з ним тра­пля­ю­ться вцій шко­лі. Ця книж­ка кла­сна і смі­шна. Ме­ні стра­шен­но по­до­ба­є­ться її го­лов­ний ге­рой — Ма­лий Вов­чик. Він до­брий і ла­гі­дний, не та­кий, як ін­ші вов­ки.

Джо­ан Ро­у­лінг, «Гар­рі Пот­тер і фі­ло­соф­ський ка­мінь» («А-БА-БА-ГА-ЛА-МАГА», 2009) Це не­зви­чай­на книж­ка. Фан­та­сти­чна! У го­лов­но­го ге­роя — Гар­рі Пот­те­ра — ду­же не­про­сте жи­т­тя. Він по­тра­пляє врі­зні при­го­ди, до­лає не­без­пе­ки. Чи­та­ти цю книж­ку ці­ка­во, то­му я ра­джу її в сім.

«ЦЕ НАЙДОТЕПНІША КНИЖ­КА, ЯКУ Я ЧИТАЛА» Ва­ле­рія ОСТАЩЕНКО, 8,5 ро­ків:

Все­во­лод Не­стай­ко, «Ча­рів­ні оку­ля­ри» («Нав­чаль­на кни­га — Бо­г­дан», 2016) Я обра­ла цю книж­ку, бо во­на ці­ка­ва, по­вчаль­на й ду­же ве­се­ла. Це — істо­рія про справ­жню дру­жбу та вза­є­мо­до­по­мо­гу.

Са­ша Ко­чу­бей, «Сім не­скла­дух Го­во­ру­хи» («Фон­тан ка­зок», 2016) Це найдотепніша книж­ка, яку я ко­ли-не­будь читала. У ній чи­тач зна­йде ба­га­то ве­се­лих мо­мен­тів. Це ці­ка­ва і лег­ка книж­ка, яку до­бре по­чи­та­ти для від­по­чин­ку. У ме­не вже є про­дов­же­н­ня ці­єї істо­рії, на­зи­ва­є­ться «Кни­га ре­кор­дів Го­во­ру­хи» — не до­че­ка­ю­ся, ко­ли по­чну її чи­та­ти.

Лью­їс Кер­рол, «Алі­са в Кра­ї­ні чу­дес» («Рі­дна мо­ва», 2010) Муль­тфільм, зня­тий за мо­ти­ва­ми цьо­го тво­ру, — один із мо­їх най­улю­бле­ні­ших, то­му я дав­но мрі­я­ла по­чи­та­ти цю книж­ку. Во­на ме­ні ду­же спо­до­ба­ла­ся. Не­зви­чай­на, на­віть тро­хи хи­мер­на, але ці­ка­ва істо­рія.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.