Блу­ка­н­ня в тем­ря­ві

Бу­дів­ни­цтво дер­жа­ви без дер­жав­ни­ків за­хли­на­є­ться

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» - Оле­ксандр ГРОМОВ, м. Ки­їв

Вла­да має на­ле­жа­ти кра­щим. Ця дум­ка за­ро­ди­ла­ся в си­ву дав­ни­ну, ко­ли по­ча­ли утво­рю­ва­ти­ся пер­ші дер­жа­ви, й во­на ви­три­ма­ла ви­про­бу­ва­н­ня ча­сом. У ба­га­тьох кра­ї­нах зна­хо­дять та­ких лю­дей для ви­ко­на­н­ня вла­дних пов­но­ва­же­ньі на­да­ю­тьїм та­ку мо­жли­вість. Якщо так десь від­бу­ва­є­ться, то чо­му б і нам не слі­ду­ва­ти по­ді­бним на­мі­рам, відкритим і щи­рим?

■ При­га­ду­є­ться га­сло ча­сів пе­ре­бу­до­ви: « Ми ви­ма­га­є­мо змін! » . По­тім роз­пав­ся Ра­дян­ський Со­юз, на йо­го мі­сці утво­ри­ли­ся са­мо­стій­ні дер­жа­ви. У нас той же склад Вер­хов­ної Ра­ди, обра­ний за ра­дян­ських ча­сів, про­го­ло­сив не­за­ле­жність Укра­ї­ни, пе­ре­хід на умо­ви рин­ко­вих від­но­син, при­ва­ти­за­цію. Але пов­но­мас­шта­бної стра­те­гії роз­ви­тку ми не по­ба­чи­ли. Не­ві­до­мою за­ли­ши­ла­ся й іде­о­ло­гія дер­жав­но­го бу­дів­ни­цтва, ме­та су­спіль­но- по­лі­ти­чних пе­ре­тво­рень. Спер­шу тре­ба на­ла­го­ди­ти ви­ро­бни­цтво, куль­ту­ра і ду­хов­ні за­пи­ти лю­дей за­че­ка­ють, та й ко­шти на них по­трі­бні, а де їх взя­ти? « Укра­ї­ні­за­ції не бу­де » , — чо­му­сьта­ке ви­ни­кло у вла­дних ка­бі­не­тах і по­ши­ри­ло­ся бу­цім­то ми­ро­лю­бне, а на­справ­ді да­ле­к­ося­жне роз­по­ря­дже­н­ня...

■ І то­ді отри­ма­ли... Без­кар­ність і без­від­по­від­аль­ність — що мо­же бу­ти гір­шо­го в су­спіль­стві, скіль­ки при­ни­же­ньі стра­ж­да­ньво­ни при­но­сять!.. Ще одне по­пе­ре­дже­н­ня: «У ко­го кар­ман пов­ні­ший, до то­го й суд пра­виль­ні­ший». Це теж дав­нє при­слів’я, яке дає не­схваль­ну оцін­ку та­ко­му яви­щу, як не­спра­ве­дли­ве су­до­чин­ство. У нас та­ко­го на­дмір, що пе­ре­кре­слює будь-які спо­ді­ва­н­ня лю­дей ви­рі­ши­ти яку­сьсу­пе­ре­чку на осно­ві до­ка­зів, а не втру­ча­н­ня сто­рон­ніх сил.

■ Про на­шу Вер­хов­ну Ра­ду є ба­га­то рі­зних ду­мок, оці­нок, ви­слов- лю­вань, а до на­ро­дних де­пу­та­тів — на­рі­ка­ньі за­ки­дів. Адже са­мі со­бі при­зна­чи­ли не­до­тор­кан­ність, умо­ви пра­ці, опла­ту за неї, а як від­кли­ка­ти на­ро­дно­го де­пу­та­та за рі­зні не­при­стой­ні вчин­ки чи без­ді­яль­ність— не пе­ред­ба­чи­ли, на­віть ні­де не зга­да­ли.

■ Чо­му в Укра­ї­ні та­кий не­до­лу­гий пе­ре­біг по­дій? Укра­їн­ці сто­лі­т­тя­ми бо­ро­ли­ся за свою дер­жа­ву, до­во­ди­ло­ся і за зброю бра­ти­ся. А отри­ма­ли з кра­хом ко­му­ні­сти­чної си­сте­ми зов­ні­шньо­го чин­ни­ка. Сприйня­ли і та­ке, але во­ни не роз­га­да­ли по­во­дже­н­ня пар­тно­мен­кла­ту­ри й тої мі­сце­вої вла­ди та адмі­ні­стра­ції, яка за­ли­ши­ла­ся на сво­їх мі­сцях. Са­ме в їхньо­му се­ре­до­ви­щі за­ро­джу­ю­ться фі­нан­со­во-про­ми­сло­ві гру­пи, бан­ки, на­гро­ма­джу­ю­ться ка­пі­та­ли. А да­лі за­яв­ля­ю­ть­про се­бе ве­ли­кий бі­знес і ство­ре­ні за йо­го гро­ші по­лі­ти­чні пар­тії. І всі бай­ду­жі до на­ціо­наль­но­го відродження, а то й про­тив­ни­ки, бо не вба­ча­ю­тьв ньо­му ні­чо­го при­ва­бли­во­го для се­бе, нав­па­ки, са­ме звід­ти ви­ни­кне за­гро­за для збе­ре­же­н­ня вла­дних пов­но­ва­жень, па­нів­но­го ста­но­ви­ща і зба­га­че­н­ня. Ши­ро­ко вжи­ва­ю­ться під­куп, пе­ре­ма­ню­ва­н­ня на свій бік по­трі­бних ка­дрів, ство­рю­ю­ться умо­ви для за­хо­пле­н­ня ін­фор­ма­цій­но­го про­сто­ру. Мов з під­зе­ме­л­ля, ви­ри­нає плем’я без­ба­тчен­ків, при­сто­су­ван­ців, ко­ри­сто­люб­ців. І бу­дів­ни­цтво дер­жа­ви без дер­жав­ни­ків за­хли­на­є­ться.

■ По­лі­ти­ка — це ді­яль­ність на бла­го лю­дей, в ін­те­ре­сах су­спіль­ства, во­на ви­ма­гає осві­че­но­сті, знань, зді­бно­стей. І, ра­зом з тим, во­на не для схиль­них до пра­во­по­ру­шень, тим біль­ше — причетних до бу­дья­ких зв’яз­ків з кри­мі­наль­ним сві­том, не для су­ди­мих, окрім по­лі­ти­чних в’язнів ра­дян­сько­го пе­рі­о­ду. Де ж зна­йти та­ких лю­дей без­до­ган­ної по­ве­дін­ки? Тре­ба вмі­ти ба­чи­ти, що теж є ви­мо­гою роз­ви­тку су­спіль­ства, під­три­му­ва­ти тих, ко­го зна­єш як па­трі­о­ти­чно на­ла­што­ва­них.

■ Мо­ва, цер­ква, осві­та не тіль­ки шкіль­на, а й всьо­го на­се­ле­н­ня — осьтри ки­ти, на яких по­вин­на бу­ду­ва­ти­ся Українська дер­жа­ва. І всі во­ни ви­яви­ли­ся ки­ну­ти­ми на­при­зво­ля­ще, без все­бі­чно­го ви­вче­н­ня і під­трим­ки, щоб во­ни зайня­ли на­ле­жну їм про­від­ну ро­льу на­шо­му жит­ті. Вда­ли­ся до най­лег­шо­го та най­про­сті­шо­го — роз­по­ді­лу на­ро­дно­го до­бра. А це по­черк тим­ча­сов­ців, для них ва­жли­ві­шим є при­бра­ти до сво­їх рук усе, що тіль­ки мо­жли­во, шу­ка­ти до­хі­дли­ві мі­сця, збіль­шу­ва­ти свої ста­тки.

■ Бе­зу­мов­но, дер­жав­не бу­дів­ни­цтво ви­ма­гає дер­жав­но­го ми­сле­н­ня, ши­ро­ких знань, ве­ли­ких зу­силь. І бу­дьмо обе­ре­жни­ми та оба­чли­ви­ми, бо прір­ва без­пам’ят­ства і ма­те­рі­аль­но­го зи­ску за­тя­гне у свої те­не­та ко­жно­го, хто не знає істо­рії укра­їн­сько­го на­ро­ду, йо­го здо­бу­тків, на­ро­дну му­дрість, на­ма­га­є­ться бу­ти осто­ронь­то­го, що від­бу­ва­є­ться в кра­ї­ні. Та це вже — для прийня­т­тя на­сту­пних пра­виль­них і дов­го­о­чі­ку­ва­них рі­шень.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.