Ру­си­фі­ка­ція на кро­ві

«На­ціо­наль­ні опе­ра­ції» як скла­до­ва Ве­ли­ко­го те­ро­ру

Den (Ukrainian) - - Iсторія Та «я» - Сер­гій ГРАБОВСЬКИЙ

11ли­пня 1937 ро­ку «за­лі­зний нар­ком» Єжов під­пи­сав на­каз НКВД № 00485 про по­ча­ток з 20 серпня ши­ро­ко­мас­шта­бної опе­ра­ції, спря­мо­ва­ної на «пов­ну лі­кві­да­цію » мі­фі­чних стру­ктур «Поль­ської ор­га­ні­за­ції вій­сько­вої» на те­ре­нах СРСР. Цим по­ча­ла­ся т. зв. «поль­ська опе­ра­ція» НКВД, яка ста­ла най­біль­шою з-по­між ана­ло­гі­чних їй «на­ціо­наль­них опе­ра­цій»: за­га­лом під час її про­ве­де­н­ня «трій­ки» за­су­ди­ли 139 815 осіб, з них 111 071 до роз­стрі­лу. У трав­ні 1938-го в Мо­скві був за­а­ре­што­ва­ний ко­ли­шній ген­сек ЦК КП(б)У Ста­ні­слав Ко­сі­ор, яко­му ін­кри­мі­ну­ва­ло­ся ке­рів­ни­цтво ці­єю ор­га­ні­за­ці­єю; на­сту­пно­го розу Ко­сі­ор був стра­че­ний. А 17 серпня Єжов від­дав на­каз що­до про­ве­де­н­ня «ру­мун­ської опе­ра­ції», спря­мо­ва­ної пе­ред­усім про­ти емі­гран­тів та пе­ре­біж­чи­ків із Ру­му­нії; за­су­дже­но 8 292 осіб, із них до роз­стрі­лу — 5 439.

■ Ці да­ти зна­ме­ну­ють со­бою тра­гі­чні ві­хи істо­рії Укра­ї­ни, бо біль­ша ча­сти­на «поль­ської опе­ра­ції» та пра­кти­чно вся «ру­мун­ська опе­ра­ція» роз­гор­та­ли­ся на те­ри­то­рії УРСР і жер­тва­ми їхні­ми ста­ва­ли лю­ди, які або пе­ре­се­ли­ли­ся на укра­їн­ські те­ре­ни, або — що сто­су­є­ться по­ля­ків — від на­ро­дже­н­ня жи­ли там.

■ За­га­лом «на­ціо­наль­ні опе­ра­ції» НКВД бу­ли ва­жли­вою скла­до­вою Ве­ли­ко­го те­ро­ру; спря­мо­ву­ва­ли­ся во­ни зде­біль­шо­го про­ти пред­став­ни­ків тих на­цій та етно­сів, які вва­жа­ли­ся «не­ко­рін­ни­ми» для то­ді­шньо­го Ра­дян­сько­го Со­ю­зу — по­ля­ків, нім­ців, ла­ти­шів, ли­тов­ців, естон­ців, фі­нів, гре­ків, бол­гар, ки­тай­ців, іран­ців, ко­рей­ців, ру­му­нів, пу­шту­нів то­що (хо­ча ще не­дав­но ба­га­то які з них ма­ли вла­сні на­ціо­наль­ні ра­йо­ни та сіль­ра­ди на те­ри­то­рії СРСР і вва­жа­ли­ся ціл­ком «ко­рін­ни­ми», а ін­ші фі­гу­ру­ва­ли як «пред­став­ни­ки при­гно­бле­них сві­то­вим ка­пі­та­лом на­ро­дів, які від­на­йшли в Кра­ї­ні Рад свою справ­жню ба­тьків­щи­ну»). Як скла­до­ва «на­ціо­наль­них опе­ра­цій» (тер­мін з’явив­ся то­ді ж, у 1930ті) роз­гля­да­ли­ся і ре­пре­сії про­ти та­кої на­ціо­наль­ної спіль­но­ти, як «хар­бін­ці», тоб­то етні­чних ро­сі­ян й укра­їн­ців, які ще з цар­ських ча­сів жи­ли і пра­цю­ва­ли в Маньч­жу­рії (а це бу­ли де­ся­тки і де­ся­тки ти­сяч осіб, чи­ма­ло з них там і на­ро­ди­ли­ся); ча­сти­на з них ма­ла не­обе­ре­жність пі­сля під­пи­са­н­ня уго­ди про пе­ре­да­чу Ра­дян­ським Со­ю­зом Ки­тай­сько-Схі­дної за­лі­зни­ці ма­ріо­не­тко­вій дер­жа­ві Маньч­жоу-ґо у 1935 ро­ці пе­ре­їха­ти до СРСР, де май­же одра­зу бу­ла ре­тель­но «за­чи­ще­на».

■ На пер­шо­му пла­ні в іде­о­ло­гії біль­шо­ви­цької вла­ди то­ді був «про­ле­тар­ський ін­тер­на­ціо­на­лізм», то­му ре­пре­сії про­ти «на­ціо­на­лів» до­пі­ру бу­ли то­чко­ви­ми, за­чі­па­ли тіль­ки ін­те­лі­ген­цію і пар­тій­них «ухиль­ни­ків», як-от гру­пу Ве­лі Ібра­ї­мо­ва в Кри­му. Про­те на по­ча­тку 1930-х Ста­лін та йо­го ото­че­н­ня роз­по­ча­ли від­хід від лі­нії на «ко­ре­ні­за­цію» жи­т­тя на­ро­дів СРСР на користь по­лі­ти­ки ру­си­фі­ка­ції та цен­тра­лі­за­ції. Одні­єю з го­лов­них при­чин цьо­го ста­ла пе­ре­орі­єн­та­ція ке­рів­ни­цтва ВКП(б) і пов­ні­стю за­ле­жно­го від неї Ко­мін­тер­ну з «роз­па­лю­ва­н­ня сві­то­вої ре­во­лю­ції» на «ре­во­лю­цію ззов­ні», яка ма­ла бу­ти при­не­се­на на ба­гне­тах Чер­во­ної ар­мії. Від­так, го­ту­ю­чись по­сла­ти «ви­зво­ля­ти Єв­ро­пу й Азію» мо­но­лі­тну в на­ціо­наль­но­му сен­сі Чер­во­ну ар­мію, де ко­ман­ди від­да­ва­ли­ся б ро­сій­ською мо­вою і без­за­сте­ре­жно ви­ко­ну­ва­ли­ся, ке­рів­ни­цтво ЦК ВКП(б) здій­сни­ло в пер­шій по­ло­ви­ні 1930-х гран­діо­зні спе­цо­пе­ра­ції з упо­ко­ре­н­ня го­ло­до­мо­ра­ми «не­на­дій­них» на­цій (пе­ред­усім укра­їн­ців і ка­за­хів) й уста­но­ви­ло на се­лі «кол­го­спний лад» (фа­кти­чно — від­но­ви­ло крі­па­цтво). У се­ре­ди­ні 1930-х бу­ли здій­сне­ні «то­чко­ві» де­пор­та­ції з при­кор­дон­них ра­йо­нів СРСР «не­на­дій­них» на­ціо­на­лів. Так, на під­ста­ві та­єм­но­го на­ка­зу НКВД від 25 бе­ре­зня 1935 ро­ку з при­кор­дон­них ра­йо­нів під Ле­нін­гра­дом бу­ли ви­се­ле­ні фі­ни-ін­гер­ман­ланд­ці. А че­рез рік із те­ри­то­рій ра­дян­ської Укра­ї­ни, які при­ля­га­ли до поль­сько­го кор­до­ну, бу­ли ви­се­ле­ні до Ка­зах­ста­ну 15 ти­сяч поль­ських і ні­ме­цьких сі­мей (по­над 65 ти­сяч осіб). Та це бу­ла ли­ше пре­лю­дія до «на­ціо­наль­них опе­ра­цій» НКВД, які ста­ли скла­до­вою Ве­ли­ко­го те­ро­ру.

■ Ме­тою «на­ціо­наль­них опе­ра­цій» про­го­ло­шу­ва­ла­ся «бо­роть­ба з ди­вер­сій­но-пов­стан­ськи­ми та шпи­гун­ськи­ми ка­дра­ми роз­ві­док ка­пі­та­лі­сти­чних кра­їн». За­га­лом із серпня 1937-го до ли­сто­па­да 1938-го в рам­ках усіх «на­ціо­наль­них опе­ра­цій» бу­ло за­су­дже­но 335 513 осіб, із них роз­стрі­ля­но 247 157 осіб, тоб­то 73,66% від усьо­го чи­сла за­су­дже­них «трій­ка­ми» та — як у ви­пад­ку з Ко­сі­о­ром й ін­ши­ми ді­я­ча­ми ви­со­ко­го рів­ня — очо­лю­ва­ною сум­но­зві­сним Уль­рі­хом вій­сько­вою ко­ле­гі­єю Вер­хов­но­го су­ду, тоб­то «трій­кою» най­ви­що­го рів­ня, якою ке­ру­ва­ли без­по­се­ре­дньо по­літ­бю­ро ЦК ВКП(б) та осо­би­сто Ста­лін.

■ Коротко зу­пи­ни­мо­ся на скла­до­вих «на­ціо­наль­них опе­ра­цій», і пе­ред­усім на тій, яка та­кож без­по­се­ре­дньо істо­тно за­че­пи­ла УРСР. 25 ли­пня 1937 ро­ку Єжов під­пи­сав і за­про­ва­див у дію по те­ле­гра­фу на­каз № 00439, яким зо­бов’язав мі­сце­ві ор­га­ни НКВД у п’яти­ден­ний тер­мін за­а­ре­шту­ва­ти всіх ні­ме­цьких під­да­них, в то­му чис- лі по­лі­ти­чних емі­гран­тів, які пра­цю­ють або ра­ні­ше пра­цю­ва­ли на вій­сько­вих за­во­дах і під­при­єм­ствах, що ма­ли обо­рон­ні це­хи, а та­кож на за­лі­зни­чно­му транс­пор­ті. Слід­ство у цих спра­вах по­вин­не бу­ло «до­ма­га­ти­ся ви­чер­пно­го роз­кри­т­тя не­ви­кри­тої до­сі аген­ту­ри ні­ме­цької роз­від­ки». У сер­пні-ве­ре­сні 1937-го ре­пре­сії роз­по­ча­ли­ся на пра­кти­ці за зраз­ком «поль­ської опе­ра­ції». Всьо­го по «ні­ме­цької лі­нії» бу­ли за­су­дже­но 55 005 осіб, із них 41 898 осіб роз­стрі­ля­но.

■ Спо­ча­тку об’єкта­ми ре­пре­сій ста­ли тра­ди­цій­но «пі­до­зрі­лі» кон­тин­ген­ти: по­лі­т­емі­гран­ти, пе­ре­біж­чи­ки, ко­ли­шні вій­сько­во­по­ло­не­ні, одер­жу­ва­чі ли­стів і по­си­лок з Ні­меч­чи­ни, від­ві­ду­ва­чі ні­ме­цьких кон­сульств, уча­сни­ки куль­тур­но-на­ціо­наль­но­го ру­ху то­що. Ви­чер­пав­ши кар­то­те­ки за ци­ми категоріями, пра­ців­ни­ки НКВД по­ча­ли за­а­ре­што­ву­ва­ти лю­дей на під­ста­ві їхньо­го ні­ме­цько­го по­хо­дже­н­ня або на­віть за пі­до­зрою що­до та­ко­го. Міг бу­ти за­а­ре­што­ва­ним будь-хто, в ко­го, на дум­ку «ком­пе­тен­тних ор­га­нів», бу­ло ні­ме­цьке прі­зви­ще. Вже пі­сля за­вер­ше­н­ня «на­ціо­наль­них опе­ра­цій», ко­ли Єжо­ва за­мі­стив на по­са­ді нар­ко­ма Лав­рен­тій Бе­рія, який згі­дно з ди­ре­кти­вою Ста­лі­на «ви­прав­ляв пе­ре­ги­ни», пев­не чи­сло за­над­то рев­них ви­ко­нав­ців бу­ло за­а­ре­што­ва­не. Їхні свід­че­н­ня — без­цін­ні до­ку­мен­ти, які опи­су­ють ме­ха­ні­зми Ве­ли­ко­го те­ро­ру. Так, слід­чі НКВД УРСР за­яви­ли на до­пи­тах та­ке: «Бу­ла уста­нов­ка Успен­сько­го (1938-го — нар­ком вну­трі­шніх справ УРСР, 1940-го роз­стрі­ля­ний, оскіль­ки «за­ги­див ме­то­ди фі­зи­чно­го впли­ву». — С.Г.) про те, щоб ви­би­ти ба­зу у поль­ській та ні­ме­цькій роз­ві­док...слід бу­ло аре­што­ву­ва­ти по­ля­ків і нім­ців не­за­ле­жно від то­го, чи до­сить на них ма­те­рі­а­лів для аре­шту. На цій під­ста­ві при скла­дан­ні до­ку­мен­тів на аре­шти по­ля­ків і нім­ців до­мі­ну­ю­чу роль ві­ді­гра­ва­ла їхня на­ціо­наль­ність».

■ Ін­ши­ми сло­ва­ми, про­ле­тар­ський ін­тер­на­ціо­на­лізм за­ли­шив­ся для «па­ра­ду», а на пра­кти­ці в СРСР за­па­ну­вав зви­чай­ний ро­сій­ський на­цизм...

■ При цьо­му ре­пре­сії по «ні­ме­цької лі­нії» що­до жи­те­лів ав­то­но­мії нім­ців По­вол­жя не бу­ли то­ді над­то мас­шта­бни­ми ( то­таль­ни­ми во­ни ста­нуть 1941-го); це пов’язу­ва­ло­ся з тим, що для Ста­лі­на то бу­ли «свої» нім­ці, які здав­на ком­па­ктно про­жи­ва­ли на офі­цій­но за­крі­пле­ній за ни­ми те­ри­то­рії. Схо­жою ло­гі­кою ке­ру­ва­ли­ся й Гі­тлер з Гімм­ле­ром, ко­ли на­ка­за­ли не чі­па­ти «осі­лих», «арі­ї­зо­ва­них» ні­ме­цьких ци­ган, а ко­чо­вих — від­прав­ля­ти у та­бо­ри смер­ті.

■ Усьо­го в ме­жах «ні­ме­цької опе­ра­ції» бу­ло за­а­ре­што­ва­но від 65 до 68 ти­сяч осіб, за­су­дже­но 55 005, із них до роз­стрі­лу — 41 898, до ув’язне­н­ня й за­сла­н­ня — 13 107. Із до­прав­ле­них до ГУЛАГу нім­ців і «за­пі­до­зре­них у ні­ме­цько­му по­хо­джен­ні» біль­шість за­ги­ну­ла, а де­хто з уці­лі­лих за ко­лю­чим дро­том ан­ти­фа­ши­стів у 1939—1940 ро­ках, пі­сля під­пи­са­н­ня двох ві­до­мих угод між СРСР і Тре­тім Рай­хом, був ви­да­ний Гі­тле­ру.

■ Отож, як ба­чи­мо, кіль­ком ти­ся­чам нім­ців Укра­ї­ни по­ща­сти­ло — у зв’яз­ку з усу­не­н­ням з по­сад Єжо­ва й Успен­сько­го їх ви­пу­сти­ли на во­лю. До 1941-го...

■ У ве­ре­сні 1937 ро­ку на під­ста­ві спіль­ної по­ста­но­ви Ра­днар­ко­му й ЦК ВКП(б) № 1428-326 «Про ви­се­ле­н­ня ко­рей­сько­го на­се­ле­н­ня із при­кор­дон­них ра­йо­нів Да­ле­ко­схі­дно­го краю», під­пи­са­ної Ста­лі­ним і Мо­ло­то­вим, 172 ти­ся­чі етні­чних ко­рей­ців бу­ли ви­се­ле­ні із при­кор­дон­них ра­йо­нів Да­ле­ко­го Схо­ду до ре­спу­блік Се­ре­дньої Азії. Теж по­ща­сти­ло — ли­ше де­пор­ту­ва­ли...

■ А «чер­во­не ко­ле­со» ко­ти­ло­ся і ко­ти­ло­ся. 30 ли­сто­па­да 1937 ро­ку. На­каз Єжо­ва про про­ве­де­н­ня «ла­ти­ської опе­ра­ції». За­су­дже­но 21 300 осіб, із яких 16 575 роз­стрі­ля­но. 11 гру­дня 1937 ро­ку. На­каз Єжо­ва про про­ве­де­н­ня «гре­цької опе­ра­ції». 14 гру­дня 1937 ро­ку Ди­ре­кти­ва НКВД про по­ши­ре­н­ня ре­пре­сій по «ла­ти­ської лі­нії» на естон­ців, ли­тов­ців, фі­нів, а та­кож бол­гар. По « ес тонсь кій лі нії » за суд же но 9 735 осіб, в то­му чи­слі до роз­стрі­лу 7 998. По «фін­ській лі­нії» за­су­дже­но 11 066 осіб, із них до роз­стрі­лу — 9 078. 29 сі­чня 1938 ро­ку. Ди­ре­кти­ва НКВД про «іран­ську опе­ра­цію». За­су­дже­но 13 297 осіб, з яких роз­стрі­ля­но 2 046. 1 лю­то­го 1938 ро­ку. Ди­ре­кти­ва НКВД про «на­ціо­наль­ні опе­ра­ції» що­до бол­гар і ма­ке­дон­ців. 16 лю­то­го 1938 ро­ку. Ди­ре­кти­ва НКВД про аре­шти по «аф­ган­ській лі­нії». За­су­дже­но 1 557 осіб, із них до роз­стрі­лу — 366. 23 бе­ре­зня 1938 ро­ку. По­ста­но­ва по­літ­бю­ро ЦК ВКП(б) про «очи­ще­н­ня обо­рон­ної про­ми­сло­во­сті» від осіб, які на­ле­жать до на­ціо­наль­но­стей, що­до яких про­во­дя­ться ре­пре­сії. 26 трав­ня 1938 ро­ку. По­ста­но­ва по­літ­бю­ро ЦК ВКП(б) про про­дов­же­н­ня на­ціо­наль­них опе­ра­цій до 1 серпня то­го ж ро­ку. 24 черв­ня 1938 ро­ку. Ди­ре­кти­ва нар­ко­ма­ту обо­ро­ни про звіль­не­н­ня з Чер­во­ної ар­мії вій­сько­во­слу­жбов­ців на­ціо­наль­но­стей, не пред­став­ле­них на те­ри­то­рії СРСР. 15 ве­ре­сня 1938 ро­ку. По­ста­но­ва по­літ­бю­ро ЦК ВКП(б) про ство­ре­н­ня «осо­бли­вих трі­йок» для тер­мі­но­во­го роз­гля­ду справ осіб, за­а­ре­што­ва­них за «на­ціо­наль­ни­ми лі­ні­я­ми» до 1 серпня то­го ж ро­ку. ■ Утім, аре­шти, ви­ро­ки та стра­ти в ме­жах «на­ціо­наль­них опе­ра­цій», по­при за­зна­че­ні ви­ще обмеження в тер­мі­нах, три­ва­ли до ли­сто­па­да 1938-го вклю­чно.

■ Що ж, Ста­лі­ну й ке­рів­ни­цтву ВКП(б) в ре­зуль­та­ті про­ве­де­н­ня «на­ціо­наль­них опе­ра­цій» вда­ло­ся до­мог­ти­ся зна­чно­го по­си­ле­н­ня го­мо­ген­но­сті на­се­ле­н­ня СРСР, йо­го ру­си­фі­ко­ва­но­сті та де­на­ціо­на­лі­зо­ва­но­сті. Во­дно­час на­слід­ком цих опе­ра­цій ста­ли мар­гі­на­лі­за­ція етні­чних груп, які бу­ли об’єкта­ми ре­пре­сій (че­рез ни­ще­н­ня їхньої ін­те­лі­ген­ції), по­сла­бле­н­ня Чер­во­ної ар­мії та вій­сько­вої про­ми­сло­во­сті, за­галь­на де­мо­ра­лі­за­ція су­спіль­ства. Це все да­ло­ся взна­ки 22 черв­ня 1941-го і пі­зні­ше...

Го­лов­ні ді­йо­ві осо­би Ве­ли­ко­го те­ро­ру 1937 р.: Ста­лін, Мо­ло­тов, Во­ро­ши­лов, Єжов. По­ка­зо­ва істо­рія цьо­го знім­ка. Ко­ли Єжов ви­ко­нав свою кри­ва­ву мі­сію, то був за­а­ре­што­ва­ний 1939 р. осо­би­сто сво­їм на­сту­пни­ком Бе­рі­єю, а 1940-го роз­стрі­ля­ний як «во­рог на­ро­ду», але не за свої звір­ства, а за «під­го­тов­ку дер­жав­но­го пе­ре­во­ро­ту». Пі­сля 1939 ро­ку це фо­то з’яви­ло­ся у від­ре­ту­шо­ва­но­му ви­гля­ді — без нар­ко­ма вну­трі­шніх справ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.