Не всім «ва­ря­гам» мі­сце тут...

«27.07-10.08.2017»

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ан­дрій ПЛАХОНІН

За­гад­ка при­ро­ди, справ­жній ви­клик для вче­них по­ясни­ти, чо­му За­кон збе­ре­же­н­ня на по­ля­ків в укра­їн­ській вла­ді діє, а на ли­тов­ців і гру­зи­нів — ні. Ого­ло­ше­на в се­ре­ду від­став­ка Вой­це­ха Бал­чу­на — вже дру­гий за остан­ні ти­жні гу­чний ка­мінг- аут одно­го з ко­лись ши­ро­ко роз­ре­кла­мо­ва­них «ва­ря­гів» — іно­зем­них фа­хів­ців, на до­по­мо­гу яких укра­їн­ці по­кла­да­ли­ся в на­дії при­ско­ри­ти про­ве­де­н­ня ре­форм. І якщо до­бро­віль­но-ви­му­ше­на від­став­ка очіль­ни­ка «Укр­за­лі­зни­ці» збі­гла­ся з при­зна­че­н­ням ін­шо­го йо­го спів­ві­тчи­зни­ка Юзе­фа Стан­ча­ка пре­зи­ден­том ПАТ «Укр­транс­газ», «ва­ря­ги пер­шої хви­лі» — гру­зи­ни, пра­кти­чно зни­кли з ко­ри­до­рів укра­їн­ської вла­ди, де­які не без скан­да­лу, як і у сво­їй рі­дній кра­ї­ні.

■ За­раз, пі­сля тро­хи менш ніж 3 ро­ків, біль­шість укра­їн­ців вже май­же не пам’ ята­ють за­пе­клу дис­ку­сію дов­ко­ла ідеї за­про­ше­н­ня на ке­рів­ні по­са­ди в ор­га­нах вла­ди і дер­жав­них під­при­єм­ствах Укра­ї­ни іно­зем­ців з гу­чни­ми іме­на­ми, що за­ре­ко­мен­ду­ва­ли се­бе на ба­тьків­щи­ні. Біль­шо­сті, і ав­то­ро­ві цих ряд­ків та­кож, то­ді зда­ва­ло­ся, що до­свід ре­фор­му­ва­н­ня пост­ра­дян­ських стру­ктур дасть їм змо­гу обі­йти всі мі­ли­ни, уни­кну­ти всіх по­ми­лок, і, що головне, ство­ри­ти для укра­їн­ців, що сум­ні­ва­ю­ться, та за­ру­бі­жних ін­ве­сто­рів хо­ча б кіль­ка ефе­ктних ві­трин укра­їн­ських ре­форм. Ре­зуль­тат ви­йшов як з бу­ва­лим ло­цма­ном у філь­мі « Вол­га- Вол­га » : на шля­ху ре­форм ми до кро­ві обдер­ли зад об ко­жну мі­ли­ну, а за­мість «ві­три­ни » ми отри­ма­ли ли­ше кіль­ка го­лих ма­не­ке­нів, зда­тних при­вер­ну­ти хі­ба що жов­тих жур­на­лі­стів, про­те аж ні­як не за­ру­бі­жний ка­пі­тал. Той, хто че­кав від них по­вто­ре­н­ня ко­ли­шніх успі­хів, у кра­що­му ра­зі як в Оде­сі, йо­го отри­мав як фарс.

■ За су­пе­ре­чка­ми, чи є по­збав­ле­н­ня гро­ма­дян­ства Са­а­ка­шві­лі або від­став­ка Бал­чу­на від­сту­пом від кур­су ре­форм, чи на­віть, у ви­пад­ку з пер­шим, по­ру­ше­н­ням за­ко­ну, чи­слен­ні ко­мен­та­то­ри та екс­пер­ти якось за­бу­ли обго­во­ри­ти, а чи не при- пу­сти­ли­ся ми, їх при­зна­ча­ю­чи, по­ми­лок, чо­го че­ка­ли ми від то­го ж та­ки Са­а­ка­шві­лі — ефе­ктив­но­го ме­не­джмен­ту чи оглу­шли­во­го по­ро­жньо­го са­мо­пі­а­ру, ре­аль­них ре­зуль­та­тів йо­го ро­бо­ти чи спроб за будь- яку ці­ну пе­ре­кла­сти про­ви­ну на опо­нен­тів за свій оглу­шли­вий оде­ський про­вал. Так са­мо і з Бал­чу­ном, йо­го не­спі­шні ре­фор­ми, тер­пи­мість до біль­шо­сті ко­ру­пцій­них схем, вре­шті-решт те, що день у день впа­да­ло у ві­чі укра­їн­цям, — ві­чно, всу­пе­реч пе­ре­мо­жним прес- ре­лі­зам, не­пра­цю­ю­чі еска­ла­то­ри на ки­їв­сько­му вок­за­лі чи не­пра­цю­ю­чі по­се­ред спе­ко­тно­го лі­та кон­ди­ціо­не­ри у щой­но від­ре­мон­то­ва­них по­тя­гах. — Чи цьо­го ми че­ка­ли від роз­ре­кла­мо­ва­но­го поль­сько­го ре­фор­ма­то­ра і скіль­ки ще нам до­ве­ло­ся б че­ка­ти ре­зуль­та­тів йо­го ре­форм? Пу­блі­чно ви­зна­ти про­ви­ну за свої ко­ли­шні по­мил­ки одна­ко­вою мі­рою не хо­чуть ні укра­їн­ське гро­ма­дян­ське су­спіль­ство, ні Пре­зи­дент. Як ре­зуль­тат — за­галь­не опла­ку­ва­н­ня нев­да­чі там, де по­трі­бно бу­ло б ви­но­си­ти урок.

■ Під­дав­шись спо­ку­сі про­стих рі­шень, ми від­би­ра­ли « ва­ря­гів» по оде­жи­ні, то­ді як слід бу­ло б це зро­би­ти по уму. Ре­фор­ма­тор — це не ли­ше ві­три­на, не ли­ше «зір­ка», яка раз по раз з’ яв­ля­є­ться на екра­ні, а й зла­го­дже­на ко­ман­да за йо­го спи­ною. Без неї « ві­три­на » не біль­ше, ніж кар­тон­ний му­ляж, який швид­ко втра­тить свій блиск, роз­пов­зе­ться під пер­шим же до­щем. Про­сті рі­ше­н­ня не пра­цю­ють, не­мо­жли­во до­сяг­ти успі­ху в ре­фор­мах, за­мі­нив­ши ли­ше го­ло­ву. Хоч би що там 2 ти­ся­чі ро­ків то­му ствер­джу­вав грек Плу­тарх, ри­ба гниє не з го­ло­ви, а з ки­шок.

■ Як в укра­їн­сько­му фут­бо­лі, і в дер­жав­но­му се­кто­рі час при­дба­ня го­то­вих « зі­рок » ми­нув. Ви­я­ви­лось, в мі­ні­стер­ствах, на ке­рів­них по­са­дах у все ще дер­жав­них кор­по­ра­ці­ях нам по­трі­бні не кіль­ка роз­кру­че­них, що до­бре пи­шуть у со­ці­аль­них ме­ре­жах і го­во­рять го­лів, які ма­ють при­ва­бли­вий ви­гляд на екра­нах, а де­ся­тки ти­сяч сі­ро­го ко­льо­ру те­хно­кра­тів. Не Са­а­ка­шві­лі та Бал­чун, а но­ві Яре­сько, і ду­же хо­ті­ло­ся б ще раз не по­ми­ли­ти­ся, но­ві Су­прун. На­ле­жить зро­би­ти ба­га­то бру­дної ро­бо­ти, а про успі­хи ре­форм де­да­лі біль­ше су­дять не за вда­лим пі­а­ром, а за ре­аль­ни­ми ре­зуль­та­та­ми. Якщо пі­сля ре­мон­ту вми­ка­єш, і не пра­цює, шу­ка­єш но­во­го май­стра. І не­ма чо­го пе­ре­жи­ва­ти, що ко­ли­шній за­ли­шив­ся без ро­бо­ти — сам ви­нен.

■ Ну а « зір­ки » , стіль­ки ра­зів об­пі­кшись на за­їжджих, чи не кра­ще на­да­лі за­па­лю­ва­ти свої?

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.