Су­до­ми

Без жо­дно­го пе­ре­біль­ше­н­ня мо­жна ска­за­ти, що в Ро­сії ого­ло­ше­но над­зви­чай­ну ін­фор­ма­цій­ну ситуацію

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ігор ЯКОВЕНКО, Мо­сква, спе­ці­аль­но для «Дня»

Ми­ну­ло­го мі­ся­ця гла­ва «ДНР» Оле­ксандр За­хар­чен­ко по­ві­до­мив пла­не­ту, що він ска­со­вує Укра­ї­ну, ство­рює на цьо­му мі­сці Ма­ло­ро­сію з цен­тром у До­не­цьку. Че­рез три ти­жні За­хар­чен­ко за­дум­ли­во по­ві­до­мив: «Уже за­раз мо­жна ска­за­ти, що на­зви «Ма­ло­ро­сія» не бу­де, оскіль­ки во­на ви­кли­кає у ба­га­тьох від­тор­гне­н­ня » . Оскіль­ки, як з’ ясу­ва­ло­ся, За­хар­чен­ко і йо­го ко­ле­ги по бан­ди­ти­зму спри­йма­ють світ есте­ти­чно, за­ли­ши­ло­ся, ма­буть, їх пе­ре­ко­на­ти, що то­по­ні­ми «ОРДЛО», «ДНР» і «ЛНР» уже кіль­ка ро­ків ви­кли­ка­ють блю­во­тний ре­флекс у біль­шо­сті лю­дей, які зна­ють, що за ни­ми сто­їть.

■ За­сту­пник мі­ні­стра МЗС РФ Сер­гій Ряб­ков в ін­терв’ю ви­дан­ню «Мі­жна­ро­дне жи­т­тя» 7.08.17 по­яснив, що у від­по­відь на аме­ри­кан­ські сан­кції Ро­сія мо­же від­мо­ви­ти­ся від до­ла­ра, при­найм­ні час­тко­во. «Ми, зви­чай­но, акти­ві­зу­є­мо ро­бо­ту, пов’яза­ну з ім­пор­то­за­мі­ще­н­ням, ско­ро­че­н­ням яко­їсь за­ле­жно­сті від аме­ри­кан­ської пла­ті­жної си­сте­ми, від до­ла­ра як роз­ра­хун­ко­вої ва­лю­ти то­що», — по­ві­до­мив Ряб­ков. На жаль, Сер­гій Оле­ксі­йо­вич не по­яснив, що в цьо­му ви­пад­ку ста­не­ться з еко­но­мі­кою Ро­сії, чим са­ме він зби­ра­є­ться пла­ти­ти за ім­порт, за яку ва­лю­ту він пла­нує про­да­ва­ти на­фту і газ в умо­вах, ко­ли дві тре­ти­ни сві­то­вих ва­лю­тних ре­зер­вів — у до­ла­рах США, ще 20% — у євро, по 2% в до­ла­рах Ка­на­ди й Ав­стра­лії і ще 1%— у юа­нях...

■ Лі­дер пар­тії «Спра­ве­дли­ва Ро­сія» Сер­гій Ми­ро­нов на­пов­нив ідею сво­го тез­ки з МЗС кон­кре­тним змі­стом. Як по­ві­до­ми­ло агент­ство «РИА Но­во­сти», Сер­гій Ми­хай­ло­вич ви­дав во­йов­ни­чий клич: «На вій­ні як на вій­ні». І за­жа­дав у від­по­відь на сан­кції вве­сти кон­тр­сан­кції про­ти про­ду­кції CocaCola, Mars, а та­кож ім­порт­ної ко­сме­ти­ки, пар­фу­мів, по­бу­то­вих то­ва­рів та ал­ко­го­лю. Крім то­го, Ми­ро­нов по­яснив кра­ї­ні, що їй по­трі­бно в про­це­сі ім­пор­то­за­мі­ще­н­ня від­мо­ви­ти­ся від про­грам­них продуктів Microsoft. На ща­стя, лі­дер «Спра­ве­дли­вої Ро­сії» не став за­бо­ро­ня­ти ро­сі­я­нам ко­ри­сту­ва­ти­ся про­ду­кці­єю Adode, Corel, Apple та інших «за­бу­гор­них фірм» у сфе­рі IT-те­хно­ло­гій, оскіль­ки, швид­ше за все, не пі­до­зрю­вав про їх існу­ва­н­ня.

■ У сві­тлі всіх цих ідей ці­ка­во бу­ло б у по­ряд­ку екс­пе­ри­мен­ту за­про­по­ну­ва­ти ро­сій­ським мі­ні­страм, їхнім за­сту­пни­кам і всім пар­ла­мен­та­рям на па­ру мі­ся­ців від­мо­ви­ти­ся від ви­ко­ри­ста­н­ня всьо­го то­го, що ви­го­тов­ле­но з ви­ко­ри­ста­н­ням те­хно­ло­гій За­хо­ду. Вва­жаю, що ви­гляд го­лих пред­став­ни­ків ро­сій­ської по­лі­ти­чної елі­ти, які по­ну­ро бро­дять лі­са­ми в по­шу­ках під­ні­жно­го кор­му, на­дов­го від­штов­хнув би ві­тчи­зня­ну по­пу­ля­цію від по­шу­ків « на­ціо­наль­ної ідеї», а та­кож «сво­го істо­ри­чно­го шля­ху».

■ Але, оскіль­ки та­кий екс­пе­ри­мент, при­найм­ні по­ки що, мо­жли­вий ли­ше як уяв­ний, то вся ця ма­я­чня про про­ти­сто­я­н­ня із За­хо­дом і свій шлях бур­хли­вим по­то­ком хли­ще з ро­сій­сько­го те­ле­ві­зо­ра, на­пов­ню­ю­чи го­ло­ви ро­сі­ян і при­во­дя­чи їх у стан пов­но­го сту­по­ру. Осо­бли­вість лі­тньо­го пе­рі­о­ду 2017 ро­ку по­ля­гає в то­му, що ін­фор­ма­цій­ні вій­ська від­мо­ви­ли­ся від ка­ні­кул. На мі­сці всі про­гра­ми, що ге­не­ру­ють не­на­висть. Ні­хто не пі­шов у від­пус­тку, окрім, на­пев­но, Дми­тра Ки­се­льо­ва, яко­го ціл­ком успі­шно за­мі­нює Ан­дрій Кон­дра­шов. Усі ін- ші, вклю­ча­ю­чи Ска­бе­є­ву, По­по­ва і Со­лов­йо­ва, як і ра­ні­ше, що­дня стро­чать зі сво­їх ку­ле­ме­тів. І це — в сер­пні! Без жо­дно­го пе­ре­біль­ше­н­ня мо­жна ска­за­ти, що в кра­ї­ні ого­ло­ше­но над­зви­чай­ну ін­фор­ма­цій­ну ситуацію.

■ Ра­зом із ве­ду­чи­ми на бо­йо­ву ва­хту ви­хо­дять і їхні під­ру­чні « екс­пер­ти » . У сту­дії про­гра­ми « Ве­чер » від 9.08.17 весь тра­ди­цій­ний на­бір. Обго­во­рю­ють ро­сій­ську від­по­відь на сан­кції. Пер­ший, зві­сно, Ж. При­чи­на, че­рез яку пу­тін­ський те­ле­ві­зор по­си­ле­но про­су­ває лі­де­ра ЛДПР, ле­жить на по­верх­ні. Ж. у ро­сій­ській по­лі­ти­ці відіграє ту са­му за­спо­кій­ли­ву роль, яку для оби­ва­те­ля ві­ді­гра­ють пе­ре­гля­ди філь­мів жа­хів і три­ле­рів. По­пу­ляр­ність усіх цих «кри­ків», «дра­кул» та інших « ко­шма­рів на ву­ли­ці В’ язів » ба­зу­є­ться, по-пер­ше, на без­пе­чно­му за­до­во­лен­ні при­стра­сті до на­силь­ства, а по- дру­ге — на до­ся­гнен­ні при­єм­но­го кон­тра­сту між жа­хом на екра­ні і за­ти­шним крі­слом, із яко­го цей жах мо­жна спо­сте­рі­га­ти, за­пи­ва­ю­чи йо­го пи­вом і за­їда­ю­чи чі­пса­ми. Ж. не­об­хі­дний Пу­ті­ну, як опе­ре­тко­вий зло­дій не­об­хі­дний опе­ре­тко­во­му ж ге­рою. То­му по­ки Пу­тін у Крем­лі, Ж. бу­де в те­ле­ві­зо­рі і в Ду­мі.

■ Ж. че­сно від­пра­цьо­вує свій хліб. « Не по­вин­но бу­ти в Ки­є­ві цьо­го уря­ду! » — над­са­джу­є­ться Ж. — «Сті­ну во­ни бу­ду­ва­ти­муть! У Ма­га­да­ні не­хай бу­ду­ють! Ки­їв тре­ба бра­ти! Ля­ка­ти тре­ба! Вся пла­не­та Зем­ля — ве­ли­ка до­ро­га! Не­хай від­чу­ють ро­сій­ський ку­лак! Гро­ми­ко, Лав­ров — роз­ма­зні! » — во­лає Ж. І ра­птом, по­мі­тив­ши нав­про­ти се­бе де­пу­та­та Ні­ко­но­ва, кри­чить на ньо­го: «На­ві­що по­вер­ну­ли Горь­ко­го бі­ля Бі­ло­ру­сько­го вок­за­лу?!».

■ Де­пу­тат Ні­ко­нов яв­но не тя­гне на роль ге­роя, на­віть опе­ре­тко­во­го. У ньо­го ін­ше ам­плуа. Він ви­ко­нує роль осо­би, яка осо­бли­во упов­но­ва­же­на го­во­ри­ти від іме­ні двох ге­ро­їв: су­ча­сно­го, тоб­то Пу­ті­на, й істо­ри­чно­го, тоб­то сво­го ді­ду­ся, який слу­жив одним із най­го­лов­ні­ших ста­лін­ських ка­тів. То­му ко­ли він не­се будь- яку ма­я­чню на кшталт ті­єї, що він ніс цьо­го ра­зу, про те, що Горь­кий — одна з трьох най­біль­ших по­ста­тей ро­сій­ської куль­ту­ри або що Ро­сія — п’ята еко­но­мі­ка пла­не­ти, це зав­жди зу­стрі­ча­є­ться бур­хли­ви­ми опле­ска­ми.

■ Окрім зло­дія і ге­роя, на сце­ні має бу­ти при­су­тній пер­со­наж для ком­фор­тно­го по­би­т­тя. У фран­цузь­ко­му яр­мар­ко­во­му те­а­трі це роль П’ єро. У ро­сій­сько­му те­ле­ві­зо­рі це або опе­ре­тко­ві укра­їн­ці, або ка­ри­ка­тур­ні аме­ри­кан­ці, або ро­сій­ські лі­бе­ра­ли. Цьо­го ра­зу би­ли «ябло­чни­ка» Ри­ба­ко­ва. На за­пи­та­н­ня, чо­го він че­кає від май­бу­тньо­го Ро­сії, « ябло­чник » Ри­ба­ков ска­зав, що, по-пер­ше, хо­че, щоб лю­ди в Ро­сії мо­гли віль­но тво­ри­ти і щоб ні­яку « Ма­тіль­ду » ні­хто не за­бо­ро­няв, по-дру­ге, щоб дер­жа­ва не ки­да­ла лю­дей по­хи­ло­го ві­ку, а по- тре­тє, щоб не бу­ло вій­ни. При­чо­му, на своє ли­хо, «ябло­чник» Ри­ба­ков уто­чнив, що має на ува­зі своє не­ба­жа­н­ня, щоб Ро­сія во­ю­ва­ла з Україною.

■ Важ­ко уяви­ти со­бі, що ці, ціл­ком ба­наль­ні у сво­їй оче­ви­дно­сті по­ба­жа­н­ня мо­жуть ви­кли­ка­ти у нор­маль­них лю­дей на­пад зло­сті й не­на­ви­сті. А в сту­дії Со­лов­йо­ва во­ни спри­чи­ни­ли са­ме та­ку ре­а­кцію. При­чо­му ма­со­ву. Яблу­чно­го « П’ єро » Ри­ба­ко­ва би­ли всім ко­ле­кти­вом. Со­лов­йов тут же за­хо­див­ся кри­ча­ти: «Ви про­ти вій­ни? А якщо Україна за­хо­че вби­ва­ти своє ро­сій­ське на­се­ле­н­ня?!». «Ябло­чник» Ри­ба­ков спро­бу­вав щось від­по­ві­сти, але йо­го пе­ре­бив крик по­лі­то­ло­га Мі­хе­є­ва: « Ви не хо­че­те во­ю­ва­ти?! А якщо на нас на­па­дуть?!». Хто кон­кре­тно зби­ра­є­ться на­па­сти на по­лі­то­ло­га Мі­хе­є­ва, він не по­ві­до­мив, але кри­чав так, що бу­ло ясно: на­пад якщо вже не став­ся, то від­бу­де­ться з хви­ли­ни на хви­ли­ну.

■ Ва­жли­ви­ми мір­ку­ва­н­ня­ми з при­во­ду си­ту­а­ції у сві­ті по­ді­ли­ли­ся схо­до­зна­вець Са­та­нов­ський і ре­жи­сер Ша­хна­за­ров. Са­та­нов­ський по­ві­до­мив, що йо­му на­чха­ти на ядер­ну вій­ну. «Якщо во­на бу­де, то я про це не ді­зна­ю­ся » , — спра­ве­дли­во за­зна­чив ве­ли­кий у всіх сен­сах цьо­го сло­ва схо­до­зна­вець. На жаль, схо­до­зна­вець Са­та­нов­ський не по­яснив, чи озна­чає це, що ядер­ну вій­ну Ро­сія по­вин­на роз­по­ча­ти не­гай­но, оскіль­ки їй, як і Са­та­нов­сько­му, має бу­ти на неї на­чха­ти.

■ Ре­жи­сер Ша­хна­за­ров, у свою чер­гу, про­дов­жив свої ві­чні сто­го­ни що­до відсутності у Ро­сії на­ді­деї, без якої ро­сі­я­ни, ви­яв­ля­є­ться, ні­як не мо­жуть обі­йти­ся. Як та­ку на­ді­дею ре­жи­сер Ша­хна­за­ров на­вів ге­роя ро­ма­ну Пла­то­но­ва « Че­вен­гур » , який лі­тав на ко­би­лі Про­ле­тар­ська Си­ла. В прин­ци­пі з ре­жи­се­ром Ша­хна­за­ро­вим мо­жна по­го­ди­ти­ся. Оскіль­ки те су­спіль­ство, яке опи­са­не в цій уто­пії Пла­то­но­ва, — пе­ре­хід на під­ні­жний корм, від­мо­ва від будь-якої пра­ці, окрім ідіот­ських су­бо­тни­ків, зни­ще­н­ня всіх нор­маль­них лю­дей і рі­шу­че усу­спіль­не­н­ня дру­жин — це са­ме той, єди­но мо­жли­вий осо­бли­вий шлях Ро­сії, ку­ди в пер­спе­кти­ві ве­де про­ти­сто­я­н­ня із За­хо­дом. Ті су­до­ро­ги, в яких упро­довж остан­ніх мі­ся­ців пе­ре­бу­ва­ють ро­сій­ські по­лі­ти­ки, свід­чать, що сце­на­рій Ан­дрія Пла­то­но­ви­ча Пла­то­но­ва мо­же ви­яви­ти­ся не та­кою вже уто­пі­єю.

МАЛЮНОК ВІ­КТО­РА БОГОРАДА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.