«Біль­шість – бре­шуть»

Го­лов­ний ре­да­ктор пор­та­лу FactCheck-Ukrain Оле­ксандр Го­ро­хов­ський — про те, як ви­зна­чи­ти ма­ні­пу­ля­ції в пу­блі­чних за­явах укра­їн­ських по­лі­ти­ків

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ва­дим ЛУБЧАК, «День», На­та­лія САНДАКОВА, Лі­тня шко­ла жур­на­лі­сти­ки «Дня»-2017

«Ана­то­лій Гри­цен­ко за­плу­тав­ся в озна­ках ав­то­ри­тар­ної і де­мо­кра­ти­чної дер­жа­ви і збре­хав що­до рів­ня сво­бо­ди пре­си в Укра­ї­ні», «Ми­хай­ло Доб­кін збре­хав про за­бо­ро­ну ро­сій­ської мо­ви в Укра­ї­ні в 2014 ро­ці», «Олег Ля­шко збре­хав про су­му пря­мих ін­ве­сти­цій в Укра­ї­ну, за­пи­сав­ши на ра­ху­нок США зай­ві вкла­ди на 160 млн до­ла­рів», — по­ді­бні за­го­лов­ки ма­те­рі­а­лів­роз­слі­ду­вань спе­ці­аль­них фа­ктче­кре­сур­сів остан­нім ча­сом при­вер­та­ють ува­гу чи­та­чів. Ви­тра­тив­ши бу­кваль­но кіль­ка хви­лин, пе­ре­сі­чний гро­ма­дя­нин мо­же ді­зна­ти­ся, чи є чер­го­ва за­ява по­лі­ти­ків прав­дою, ма­ні­пу­ля­ці­єю, або ж це від­вер­та бре­хня. Пе­ре­вір­кою до­сто­вір­но­сті фа­ктів у ри­то­ри­ці зна­ко­вих осіб за­йма­ю­ться фа­ктчек-ме­діа, які для Укра­ї­ни є від­но­сно но­вим яви­щем.

Істо­рія « кла­си­чно­го » фа­ктче­ку в Укра­ї­ні роз­по­ча­ла­ся з ре­сур­су StopFake 2014 ро­ку. Він взяв на озбро­є­н­ня са­ме фа­ктче­кін­го­ву ме­то­ди­ку та пе­ре­ві­ряв фа­кти у сфе­рі ан­ти­укра­їн­ської агре­сив­ної ін­фор­ма­ції. На­сту­пною ста­ла пла­тфор­ма VoxCheck. Цей ре­сурс уже зо­се­ре­див­ся на пе­ре­вір­ці за­яв са­ме укра­їн­ських по­лі­ти­ків. Він ство­рює гли­бо­кі ана­лі­ти­чні текс­ти, які ко­ри­сту­ю­ться по­пи­том в екс­пер­тно­му се­ре­до­ви­щі. На­ве­сні 2016 ро­ку стар­ту­вав ще один проект — FactCheck- Ukraine. Жур­на­лі­сти ре­сур­су на­бу­ли до­сві­ду гру­зин­ських ко­лег та фа­ктче­ке­рів із Че­хії, де існує пла­тфор­ма Deма­gog. Во­ни став­лять пе­ред со­бою ме­ту зро­би­ти жанр фа­ктче­ку ко­ри­сним та зро­зумі­лим ко­жно­му укра­їн­цю.

Про осо­бли­во­сті фа­ктче­кін­гу в Укра­ї­ні, хто з на­ших по­лі­ти­ків най­біль­ше бре­ше та як пу­блі­чні лю­ди ре­а­гу­ють на ви­кри­т­тя фа­ктів їхньо­го ма­ні­пу­лю­ва­н­ня в ме­ді­а­про­сто­рі — в ін­терв’ ю з го­лов­ним ре­да­кто­ром пор­та­лу FactCheck- Ukrain Оле­ксан­дром ГОРОХОВСЬКИМ.

— Оле­ксан­дре, жанр фа­ктче­ку в кла­си­чній фор­мі існує в Укра­ї­ні від­но­сно не­дов­го. Чи вда­ло­ся за­во­ю­ва­ти до­ві­ру на­се­ле­н­ня?

— Ми до цьо­го ще йде­мо. Тре­ба ро­зу­мі­ти, що наш ін­фор­ма­цій­ний про­стір ду­же ши­ро­кий. Чи­та­чу важ­ко орі­єн­ту­ва­ти­ся. Крім то­го, ве­ли­ка кіль­кість фей­ко­вої ін­фор­ма­ції, яка «вки­да­є­ться» в по­тік по­ві­дом­лень, ство­рює так зва­ний ін­фор­ма­цій­ний шум, від­во­лі- кає ува­гу чи­та­ча, « роз­ми­ває » до­сто­вір­ність. Фа­ктчек-ре­сур­си існу­ють на гран­то­вих за­са­дах, що дає їм, з одно­го бо­ку, не­за­ле­жність, а з ін­шо­го — тро­хи обме­жує мо­жли­во­сті. Фа­ктчек-ре­сур­си не мо­жуть со­бі до­зво­ли­ти ма­ти ба­га­то­ти­ся­чні бю­дже­ти на про­су­ва­н­ня. То­му це ро­би­ться че­рез со­цме­ре­жі, роз­сил­ки, пу­блі­чні за­хо­ди. Це шлях дов­гий. Але ми ру­ха­є­мось, і до­ві­ра зро­стає, про що свід­чить збіль­ше­н­ня від­ві­ду­ва­н­ня на­ших сай­тів та лай­ків у Facebook — во­ни при­мно­жи­ли­ся в де­ся­тки ра­зів про­тя­гом ро­ку. Це го­во­рить про те, що не­ве­ли­чкий крок до за­во­ю­ва­н­ня сво­го чи­та­ча вже зро­бле­но.

— Ви го­во­ри­те, що пев­ні кро­ки до за­во­ю­ва­н­ня до­ві­ри зро­бле­но, а хто є ва­шим чи­та­чем?

— Це, як за­раз ка­жуть, — пе­ре­сі­чний гро­ма­дя­нин. Але до пра­виль­но­го сприйня­т­тя та­кої ін­фор­ма­ції, яку на­дає фа­ктчек-ре­сурс, укра­їн­сько­го чи­та­ча тре­ба при­вча­ти. Па­ра­докс у то­му, що на­ші гро­ма­дя­ни зви­кли, що їм бре­шуть. Ме­не це зав­жди ди­ву­ва­ло. Лю­дей чо­мусь не обу­рює, що їм бре­шуть ті, які в пев­них си­ту­а­ці­ях від­по­від­а­ють за їхнє жи­т­тя й май­бу­тнє їхніх ді­тей. Са­ме то­му від са­мо­го за­сну­ва­н­ня ми по­ста­ви­ли зав­да­н­ня — ро­би­ти ана­лі­ти­ку до­сту­пно­го фор­ма­ту, зро­зумі­лою для біль­шо­сті гро­ма­дян-ви­бор­ців. Factcheck не тіль­ки кон­ста­тує факт бре­хні чи ма­ні­пу­ля­ції в тій чи ін­шій за­яві, а й по­яснює, як це бу­ло з’ясо­ва­но, які дже­ре­ла за­сто­со­ва­ні, які кри­те­рії ви­ко­ри­ста­ні, щоб об­ґрун­то­ва­но ска­за­ти: це бре­хня, то­му що... а це ма­ні­пу­ля­ція, то­му що... а тут за­ява є прав­ди­вою. Та­ким чи­ном, де­мон­стру­є­ться рі­вень ком­пе­тен­тно­сті та від­по­від­аль­но­сті по­лі­ти­ків чи мо­жно­влад­ців.

— Як ча­сто укра­їн­ські по­лі­ти­ки бре­шуть у пу­блі­чних за­явах?

— Тут ці­ка­ва ста­ти­сти­ка. З 550 про­ана­лі­зо­ва­них ре­сур­сом за­яв ми кон­ста­ту­ва­ли, що 53% мі­стя­ться фа­кти бре­хні, при­бли­зно 26% — на­пів­прав­да і ли­ше 21% — прав­да. Що­до вер­ди­кту «на­пів­прав­да», то він за­сто­со­ву­є­ться в тих ви­пад­ках, ко­ли по­лі­тик у пу­блі­чних ви­слов­лю­ва­н­нях по­ми­ля­є­ться, але ця по­хиб­ка не впли­ва­ти­ме на пра­виль­ність сприйня­т­тя за­галь­ної кар­ти­ни. В той же час бу­ва­ють ін­ші си­ту­а­ції, ко­ли по­лі­тик, нав­па­ки, ма­ні­пу­лює ци­фра­ми, то­му при­бли­зно 56% за­яв із вер­ди­ктом «на­пів­прав­да» — це сві­до­ма ма­ні­пу­ля­ція. Та­ка сум­на ста­ти­сти­ка мо­же на­ве­сти на дум­ку, що фа­ктче­ке­ри шу­ка­ють бре­хні. Ні. Фа­ктчек не шу­кає бре­хні. Йо­го ме­та — вста­нов­ле­н­ня до­сто­вір­но­сті та істин­но­сті фа­ктів, які є в те­зах пу­блі­чних пер­сон. Про­те ста­ти­сти­ка го­во­рить са­ма за се­бе: укра­їн­ські по­лі­ти­ки бре­шуть і ма­ні­пу­лю­ють фа­кта­ми на по­ря­док ча­сті­ше, ніж ка­жуть прав­ду. І одни­ми з лі­де­рів за від­со­тком бре­хні та ма­ні­пу­ля­тив­них фа­ктів у пу­блі­чних за­явах, згі­дно з на­ши­ми ана­лі­ти­чни­ми до­слі­дже­н­ня­ми, є Юлія Ти­мо­шен­ко, Олег Ля­шко, Оле­ксандр Віл­кул, Єв­ген Му­ра­єв, Ар­се­ній Яце­нюк...

— Оле­ксан­дре, які у вас осо­бли­во­сті від­бо­ру за­яв? Чи ма­ють укра­їн­ські фа­ктчек-ви­да­н­ня свій під­хід у цих пи­та­н­нях?

— Фа­ктчек — це, перш за все, пе­ре­вір­ка фа­кти­чних за­яв, цифр, до­ку­мен­тів, які бу­ли опри­лю­дне­ні пу­блі­чно. А обі­цян­ки «ВВП кра­ї­ни не зро­сте», «ми за де­кіль­ка ро­ків при­йде­мо до сві­тло­го май­бу­тньо­го» — та­кі за­яви пе­ре­ві­ри­ти не­мо­жли­во. В них не­має кон­кре­тно­го фа­кту. Кор­до­ни пе­ре­вір­ки — хи­бні. Та­кож не пе­ре­ві­ря­ють за­яви, спря­мо­ва­ні на пер­спе­кти­ву, ті, що ма­ють суб’єктив­ну дум­ку чи ду­же уза­галь­не­ні. На­ші че­ські ко­ле­ги пі­шли ре­пре­зен­та­тив­ним шля­хом. Во­ни мо­ні­то­рять одне по­лі­ти­чне шоу, до­слі­джу­ють усі за­яви то­по­вих по­лі­ти­ків, які мі­стять якийсь факт. То­му в них ду­же ба­га­то пе­ре­ві­рок і ви­со­кий рі­вень прав­ди. Ми пі­шли ін­шим шля­хом. Фа­ктчек у на­шо­му укра­їн­сько­му ва­рі­ан­ті бу­ду­є­ться на пе­ре­вір­ках пу­блі­чних за­яв по­лі­ти­ків, чи­нов­ни­ків, гро­мад­ських ді­я­чів, які ма­ють по­ту­жний вплив на гро­мад­ську дум­ку, на став­ле­н­ня до пев­них по­дій. Ін­ший кри­те­рій — акту­аль­ність до­слі­джу­ва­ної те­ми. Ми пра­кти­чно не мо­ні­то­ри­мо те, що є у ЗМІ, бо там уже при­су­тня пев­на ре­да­кту­ра. За час існу­ва­н­ня ми на­вчи­ли­ся філь­тру­ва­ти не тіль­ки ри­то­ри­ку по­лі­ти­ків, а й ді­йшли ви­снов­ку, що в нас ли­ше 150—170 по­лі­ти­ків активно ви­сту­па­ють у ЗМІ. У будь-якій пар­тії є ли­ше 10—20 пу­блі­чних спі­ке­рів.

Що­до осо­бли­во­стей укра­їн­сько­го фа­ктче­ку. Ко­ли ми осво­ю­ва­ли кон­цепт, він зда­вав­ся нам до­сить кон­се­рва­тив­ним, на від­мі­ну від кла­си­чно­го жур­на­ліст­сько­го роз­слі­ду­ва­н­ня. Та в про­це­сі ро­бо­ти ста­ло зро­зумі­ло, що фа­ктчек — це та­ка со­бі ба­зо­ва ма­три­ця, а, зва­жа­ю­чи на по­лі­ти­чні умо­ви в кра­ї­ні, мен­та­лі­тет, від­кри­тість дже­рел ін­фор­ма­ції, її мо­жна змі­ню­ва­ти, збе­рі­га­ю­чи ба­зо­ву стру­кту­ру. То­му, на мою дум­ку, фа­ктчек — жанр гну­чкий. Сьо­го­дні ми ство­ри­ли що­ти­жне­вий рей­тинг прав­ди-бре­хні окре­мих по­лі­ти­ків, пар­тій, дер­жав­них ді­я­чів. Ро­би­мо по­ту­жну ві­зу­а­лі­за­цію (ін­фо­гра­фі­ки, слай­ди, ті­зе­ри).

— Не­що­дав­но, окрім сво­го основ­но­го пор­та­лу factcheck. com. ua, ви за­пу­сти­ли но­вий, що спе­ці­а­лі­зу­є­ться на пе­ре­вір­ці за­яв ре­гіо­наль­них по­лі­ти­ків. Ска­жіть, де від­со­ток не­прав­ди пе­ре­ва­жає — у за­явах ре­гіо­наль­них по­лі­ти­ків чи у пред­став­ни­ків цен­траль­них ор­га­нів вла­ди?

— На­справ­ді, пра­кти­чно одна­ко­ві по­ка­зни­ки. Ми про­ана­лі­зу­ва­ли вже по­над 40 за­яв, при­бли­зно від­со­тків 60 із них ви­яви­ли­ся бре­хнею. Ві­дмін­ність же по­ля­гає в то­му, що рі­вень бре­хні у ре­гіо­наль­них по­лі­ти­ків де­що «по­бу­то­вий » , більш « при­зем­ле­ний » . На­при­клад, бре­шуть про те, яке мі­сце зайня­ла область за тим чи ін­шим еко­но­мі­чним по­ка­зни­ком, скіль­ки ге­кта­рів зем­лі бу­ло на­да­но ве­те­ра­нам АТО, скіль­ки ву­лиць бу­ло від­ре­мон­то­ва­но. По­лі­ти­ки на­ціо­наль­но­го рів­ня бре­шуть про те, як вза­га­лі во­ни по­кра­щи­ли на­ше жи­т­тя. Та­кож, за на­ши­ми спо­сте­ре­же­н­ня­ми, не мо­жна ска­за­ти, що по­лі­ти­ки схо­ду бре­шуть мен­ше, а за­хо­ду — біль­ше, чи нав­па­ки. Від­со­ток бре­хні укра­їн­ських по­лі­ти­ків із рі­зних ре­гіо­нів і рі­зно­го статусу при­бли­зно одна­ко­вий.

ФО­ТО МИКОЛИ ЛАЗАРЕНКА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.