«Тест Са­а­ка­шві­лі»

Про­ва­ли­ли всі уча­сни­ки по­дій, бо по­лі­ти­кум до­сі існує в ста­рій си­сте­мі ко­ор­ди­нат

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Іван КАПСАМУН, Ва­лен­тин ТОРБА, «День»

Мо­жна скіль­ки зав­го­дно спе­ре­ча­ти­ся нав­ко­ло си­ту­а­ції з Са­а­ка­шві­лі, зокре­ма що­до про­ри­ву укра­їн­сько­го кор­до­ну, однак пе­ре­мож­ців у цій істо­рії то­чно не­має. А се­ред тих, хто про­грав, — на­сам­пе­ред дер­жа­ва. Це зву­чить не на ко­ристь на­шої кра­ї­ни, але Укра­ї­на до пев­ної мі­ри під­твер­джує своє ре­но­ме по­ста­чаль­ни­ка скан­да­лів. І до то­го ж, усі ці ре­чі від­бу­ва­ю­ться в умо­вах вій­ни. Тоб­то до­ки укра­їн­ська ар­мія стри­мує ро­сій­сько­го агре­со­ра на схо­ді, на за­хо­ді кра­ї­ни на­чеб­то де­мо­кра­ти­чні си­ли про­ри­ва­ють дер­жав­ний кор­дон.

По­ка­зо­ва істо­рія, яка зно­ву свід­чить про те, що весь ни­ні­шній актив­ний по­лі­ти­кум грає не за пра­ви­ла­ми, по­ру­шу­ю­чи за­ко­ни Укра­ї­ни і не­хту­ю­чи по­ва­гою до са­мої дер­жа­ви. По-пер­ше, вла­да са­ма за­ва­ри­ла цю ка­шу, на­дав­ши, а по­тім ві­ді­брав­ши гро­ма­дян­ство у Са­а­ка­шві­лі. Тоб­то, на­сам­пе­ред, мо­жна кон­ста­ту­ва­ти зне­ва­гу до ін­сти­ту­ту укра­їн­сько­го гро­ма­дян­ства. Вза­га­лі до­сі від­кри­тим за­ли­ша­є­ться пи­та­н­ня — а хто, вла­сне, за­про­сив Са­а­ка­шві­лі в на­шу кра­ї­ну, за­клав­ши своє­рі­дну бом­бу упо­віль­не­ної дії? Ці­ка­во, чи бу­де він на цьо­го­рі­чно­му ро­дин­но­му за­хо­ді Ку­чми — Пін­чу­ка YES? По­тім вла­да ви­ко­ри­ста­ла екс-пре­зи­ден­та Гру­зії у вну­трі­шньо­по­лі­ти­чних «роз­бор­ках», на­цько­ву­ю­чи на тих чи ін­ших опо­нен­тів По­ро­шен­ка. Або зга­дай­мо чер­ні­гів­ські ви­бо­ри, ко­ли то­ді­шній гла­ва Оде­ської ОДА при­їхав під­три­ма­ти Бе­ре­зен­ка про­ти Кор­ба­на.

По- дру­ге, про­рив дер­жав­но­го кор­до­ну Са­а­ка­шві­лі та йо­го при­хиль­ни­ка­ми, яко­го та­кож під­три­ма­ли окре­мі на­ро­дні де­пу­та­ти і по­лі­ти­ки, — це зло­чин, про­во­ка­ція і не­га­тив­на кар­тин­ка для сві­ту. Пре­зи­дент, ко­мен­ту­ю­чи си­ту­а­цію, за­явив, що « ми ма­є­мо роз­гля­да­ти це пи­та­н­ня ли­ше в пра­во­во­му по­лі: ме­ні бай­ду­же, хто са­ме по­ру­шує дер­жав­ний кор­дон, — за це має бу­ти по­ка­ра­н­ня, від­по­від­но до укра­їн­сько­го за­ко­но­давст- ва». За сло­ва­ми По­ро­шен­ка, роз­би ра ти ся в ін ци ден ті ма ють пра - во­охо­рон­ці, і во­ни вже по­ча­ли це ро би ти. Не ви ключ но, що вла да ви ко рис та ла си ту а цію для то го, щоб да­ти мо­жли­вість всім охо­чим по ру ши ти за кон, а по тім за вес ти на всіх кри­мі­наль­ні спра­ви і три­ма­ти на га­чку. Вла­сне, на­ро­дний де­пу­тат Ан­тон Ге­ра­щен­ко уже за­явив, що « де пу та­тсь ка не до тор - кан­ність не по­ши­рю­є­ться на су­то кри­мі­наль­ний зло­чин — не­за­кон - не пе ре прав лен ня осіб че рез дер - жав­ний кор­дон Украї ни».

Або ось ін­ший при­клад. 18 лю­то­го 2015 ро­ку у Са­а­ка­шві­лі за­пи­та­ли, чи пла­нує він отри­ма­ти укра­їн­ське гро­ма­дян­ство. На що в ін­терв’ю «Бі-Бі-Сі Укра­ї­на» він від­по­вів: «Ні. Са­ме че­рез це я від­мо­вив­ся від то­го, щоб бу­ти пер­шим ві­це-прем’єром в укра­їн­сько­му уря­ді чи ке­рів­ни­ком Ан­ти­ко­ру­пцій­но­го бю­ро, ко­ли ме­ні про­по­ну­ва­ли. Я не хо­тів би ста­ва­ти ча­сти­ною яки­хось вну­трі­шньо­по­лі­ти­чних ігор в Укра­ї­ні. Я — гру­зин­ський по­лі­тик, але до­лі Гру­зії та Укра­ї­ни пов’яза­ні. То­му вва­жаю, що по­трі­бно бу­ти аб­со­лю­тно ней­траль­ним». Що бу­ло да­лі, ві­до­мо.

Мо­жли­во, в Гру­зії Са­а­ка­шві­лі й до сяг ве ли ких ре зуль та тів, але в Укра ї ні на по са ді очіль ни ка Одесь кої об л дер жад мі ніс т ра ції пе ре ла ма ти си ту а цію йо му так і не вда ло ся, хоч він мав « сво їх » лю­дей на по­са­дах — гла­ву обла­сної про ку ра ту ри, гла ву об лас ної по лі ції... За сло ва ми знай о мих оде си тів, Са а каш ві лі на по са ді гла ви ОДА біль ше за пам’ ятав ся пі аром, аніж ре аль ни ми спра ва - ми. Зви­чай­но, ба­га­то що за­ле­жа­ло від ба­жа­н­ня цен­тру здій­сню­ва­ти ре фор ми, але но во спе че ний гро­ма­дя­нин Укра­ї­ни на­вряд чи не знав, у яку си­сте­му він по­тра­пив. І ду­же при­кро, а го­лов­не — з тра­гі­чни­ми на­слід­ка­ми для дер­жа­ви, що ан тип ра ви ла, які бу ли сфор - мо­ва­ні ще в 1990-х за ча­сів пре­зи­дент ст ва Куч ми, ді ють до сі. Ні Май­да­ни, ні вій­на не змо­гли змі­ни ти си ту а цію. Як по каз ник — за снов ник сис те ми пред с тав ляє Укра ї ну в Мінсь ку. Все це — су - пер­ци­нізм укра­їн­ської по­лі­ти­ки. Ко жен ви ко рис то вує дер жа ву у вла­сних ін­те­ре­сах. Як ті, що пе­ре­бу­ва­ють сьо­го­дні у вла­ді (до ре­чі, чи все бу­ло чи­сто, ко­ли во­ни бо­ро­ли­ся про­ти по­пе­ре­дни­ків і під час Май да ну за хоп лю ва ли ад мі ніс т - ра­тив­ні бу­дів­лі, та ін­ші їхні дії?), так і ті, хто хо­че зайня­ти їхнє мі­сце. Про­бле­ма в то­му, що ні­хто до­сі не на­ва­жу­є­ться по­ста­ви­ти кра­пку в цій га­не­бній істо­рії і жи­ти за за­ко­ном.

«НА­СПРАВ­ДІ ЖО­ДНИХ РЕВОЛЮЦІЙ НЕ ВІДБУВАЛОСЯ»

Оле­ксій ДАНИЛОВ, ко­ли­шній го­ло­ва Лу­ган­ської ОДА, го­ло­ва гро­мад­ської ор­га­ні­за­ції «Су­спіль­не око»:

— По­дії, які від­бу­ва­ли­ся в не­ді­лю, ви­кли­ка­ють у ме­не ве­ли­кий сум і три­во­гу. Ні до чо­го до­бро­го в кра­ї­ні це не при­зве­де. Пи­та­н­ня, яке не бу­ло вар­те ла­ма­но­го гро­ша, ви­не­сли на рі­вень за­галь­но­на­ціо­наль­ної ува­ги. У цьо­му пла­ні оби­дві сто­ро­ни ви­гля­да­ють не най­кра­щим чи­ном. Це ве­ли­ка бі­да, ко­ли дрі­бні пи­та­н­ня по­чи­нає ко­мен­ту­ва­ти на­віть екс- по­сол США в Укра­ї­ні. Та­кі ре­чі по­трі­бно ви­рі­шу­ва­ти іна­кше. За­мість то­го, щоб за­йма­ти­ся роз­бу­до­вою дер­жа­ви, по­лі­ти­ки і дер­жав­ні ді­я­чі за­йма­ю­ться ре­ча­ми, як ідо роз­бу­до­ви дер­жа­ви не ма­ють жод- но­го сто­сун­ку. Більш то­го, їхні дії є не­без­пе­чни­ми для кра­ї­ни. За­кон не має по­ру­шу­ва­ти ні­хто. Ні вла­да, ні опо­зи­ція. Іна­кше та­ка по­ве­дін­ка мо­же при­зве­сти до не­пе­ре­дба чу ва них на слід ків. Я ду же уваж но при ди вив ся би до рад ни - ків на­ших кер­ма­ни чів, які під­ка­зу ють їм, як чи ни ти. Якщо во ни ра дять їм в та кий спо сіб ви рі шу - ва­ти вну­трі­шньо­по­лі­ти­чні пи­та­н­ня і зай ма ти ся дер жа во тво рен - ням, то це бі да. Ба га то хто вва - жає, що в Укра ї ні від бу ли ся три ре­во­лю­ції. На­справ­ді жо­дних революцій не відбувалося. Був бунт, бу ли ма ні пу ля ції, але ре во лю цій з до­ко­рін­ною змі­ною си­сте­ми вла­ди та прин­ци­пів її фун­кціо­ну­ва­н­ня у нас не відбувалося. Від­по­від­но ми до­сі існу­є­мо в по­ро­чній си­сте мі ко ор ди нат. І си ту а ція з Са ака­шві­лі — це тест, який про­ва­ли­ли всі уча­сни­ки по­дій.

«НА ЗАХІДНОМУ КОРДОНІ ВИЯВИЛОСЯ БА­ГА­ТО « ГЕРОЇВ І ПАТРІОТІВ » , ТІЛЬ­КИ ЧОМУСЬ ВО­НИ НЕ ТАМ, ДЕ ЗА­РАЗ ТРИ­ВАЄ ВІЙ­НА»

Да­ни­ло ТУРЧИН, уча­сник бо­йо­вих дій, гро­мад­ський ді­яч, лу­ган­ча­нин:

— Ме­ні си­ту­а­ція, яка ста­ла­ся на за­хо­ді з Са­а­ка­шві­лі, ду­же на­га­дує си ту а цію 2014 ро ку на схо ді. По­я­сню, чо­му. Я до­бре пам’ятаю, як від­бу­ло­ся за­хо­пле­н­ня Лу­ган­ська. З ви­ко­ри­ста­н­ням жі­нок, ді­тей, яки­хось акти­ві­стів. За їхні­ми спи­на­ми сто­я­ли ро­сій­ські бо­йо­ви­ки. Так ро­сі­я­ни фа­кти­чно прор­ва­ли кор дон. Ті по лі ти ки, які по їха ли зу­стрі­ча­ти Са­а­ка­шві­лі і про­во­ди­ти йо­го че­рез кор­дон, про­сто по­ве- ли се­бе аб­со­лю­тно без­від­по­від­аль­но. Як­би Са­а­ка­шві­лі за­їжджав до Укра­ї­ни че­рез Ма­йорськ зі схо­ду, то ми вже Гор­лів­ку за­чи­сти­ли б... Але чомусь ні­хто по­ді­бні во­я­жі ту­ди не ро­бить. Се­мен­чен­ко зі­брав п’ять со­тень АТОшни­ків і по­віз на Кра­ко­вець. Ме­ні при­га­ду­є­ться на­ше вій­сько­ве при­слів’ я: у Ки­є­ві ду­же ба­га­то героїв, але чомусь сол­дат ма­ло — во­ю­ва­ти ні­ко­му. Так са­ме і на західному кордоні ви­яви­лось ба­га­то героїв і патріотів, тіль­ки чомусь во­ни не там, де за­раз три­ває вій­на. Те­ма АТОшни­ків ста­ла еле­мен­том ма­ні­пу­лю­ва­н­ня. І по­ча­лось це ще то­ді, ко­ли де­які ком­ба­ти пі­шли в по­лі­ти­ку. Не всі це по­мі­ча­ли, і ба­га­то хто ві­рив у щи­рість цих лю­дей, які на­чеб­то ма­ли пред­став­ля­ти дух тих, що пра­гнуть ре­аль­них змін. Та ви­яви­лось, що вій­на для де­яких із них ста­ла тлом для по­бу­до­ви вла­сної кар’єри. У нас ви­ни­кла на­віть ка­ста «зо­ло­тих» во­лон­те­рів, ство­рю­ю­ться фей­ко­ві гро­мад­ські ор­га­ні­за­ції, рі­зно­ма­ні­тні проф­спіл­ки ве­те­ра­нів АТО то­що. Так що ті ж са­мі АТОшни­ки теж бу­ва­ють рі­зні. Все ж та­ки вій­сько­ві ма­ють за­йма­ти­ся вій­сько­вою спра­вою, а по­лі­ти­ки за­йма­ти­ся по­лі­ти­кою. Те, що ми ма­є­мо, є гли­бо­кою кри­зою вла­ди і аб­со­лю­тною без­від­по­від­аль­ні­стю на­шо­го по­лі­ти­ку­му.

«ТЕ, ЩО ВІД­БУ­ЛО­СЯ В КРАКОВЦІ, Є НА­СЛІД­КОМ КОЛОСАЛЬНОГО БЕЗЗАКОННЯ»

Iгор ЛУЦЕНКО, на­ро­дний де­пу­тат, «Ба­тьків­щи­на»:

— Від по ві даль ність за те, що від бу ло ся, пок ла де на на тих, хто є га­ран­том Кон­сти­ту­ції, а де-фа­кто не ви­ко­нує ці­єї функ ції. Якщо Кон­сти­ту­цію по­ру­шу­ють ви­щі по­са до ві осо би, то на слід ки мо жуть бу ти різ ні, в то му чис лі Май дан. От­же, те, що від бу ло ся в Кра ков - ці, є на слід ком ко ло саль но го без - за­ко­н­ня, яке перш за все па­нує на Бан ко вій. Ті, що бу ли з ін шо го бо ку, не є га ран та ми Основ но го за­ко­ну. Не мо­же бу­ти та­ко­го, щоб гла ва дер жа ви за од ну ніч да вав гро ма дян ст во і за од ну ніч за би - рав йо го. Все це при зво дить до про тес ту, при чо му, на мою дум - ку, аб со лют но ви прав да но го. Якщо Порошенко ствер­джує, що гро ма дян ст во бу ло ви да но з по ру­шен ням за ко ну, то то ді тре ба з’ ясо ву ва ти, хто вин ний в цьо му. Хто про явив та ку ха лат ність або на вмис но за крив очі на не дос то - вір ність ін фор ма ції, яку на дав Са а каш ві лі. Якщо та кий факт дій с но мав міс це і гро ма дян ст во бу­ло на­да­но не­пра­во­мір­но, то тре­ба при тяг ти до від по ві даль нос ті кон к рет них осіб. Зро зу мі ло, що Порошенко у нас не­до­тор­кан­ний, але хтось із при двор них мав би за це від по ві да ти. То му все це є прос то ма ні пу ля ці­єю пов но ва - жен ня ми з бо ку по са до вих осіб.

«ПО­ЛІ­ТИ­КИ ВИКОРИСТОВУЮТЬ ДЕР­ЖА­ВУ ВИ­КЛЮ­ЧНО ДЛЯ ВЛА­СНИХ ЦІЛЕЙ»

Оле­ксандр ГАГАЄВ, ві­це-пре­зи­дент ПДМШ ім. М. Пи­ро­го­ва:

— Ви бо ри на но сі, а от же, за - ко но мір ним є те, що по лі ти ки і по літ тех но ло ги ак ти ві зу ва лись. Те, що від бу ва лось на за хід но му кор до ні, є по літ тех но ло гі­єю, але її ре алі за цію зро би ла мож ли вою на ша вла да. Для ме не дру го ряд - ним є пи­та­н­ня сто­сун­ків Са­а­каш - ві лі і По ро шен ка. По ро шен ко не цар і не ко роль, який мо же так лег ко да ва ти та за би ра ти гро ма - дян ст во. Але, на жаль, ук ра їн ці про дов жу ють ві ри ти в ме сію, в яко гось ца ря. Звіс но, ко ли лю ди -

на мріє про якесь сві­тле май­бу­тнє, во­на во­ліє бо­роть­бу за ньо­го пе­ре­кла­да­ти на чи­їсь пле­чі і ві­ри­ти в то­го, хто це май­бу­тнє на­бли­зить. Хтось по­кла­дав ці на­дії на Пу­ті­на — «Пу­тин при­дет и по­ря­док на­ве­дет » , хтось на Са­а­ка­шві­лі, хтось ще на ко­гось. То­му лю­ди під­да­ю­ться рі­зним ма­ні­пу­ля­ці­ям, то­му по­літ­те­хно­ло­гам ду­же про­сто за­лу­ча­ти їх до сво­їх ма­хі­на­цій. Шко­да, що на­віть щи­рі лю­ди, які в то­му чи­слі бу­ли на фрон­ті, ста­ли за­ру­чни­ка­ми та­ких ма­ні­пу­ля­цій. Ні для ко­го не є се­кре­том те, що да­ту 10 ве­ре­сня анон­су­ва­ли за­зда­ле­гідь, ува­гу до неї ро­зі­грі­ва­ли пев­ний час. Пев­ною мі­рою те, що від­бу­ло­ся в не­ді­лю, та­кож є зво­ро­тнім си­гна­лом на дії вла­ди. На жаль, в по­лі­ти­ку і до вла­ди ідуть лю­ди, які пра­гнуть ви­пле­ка­ти свою си­сте­му цін­но­стей, в яких їм осо­би­сто бу­де ком­фор­тно існу­ва­ти, ніж ство­рю­ва­ти кар­кас дер­жа­ви. Та­ким чи­ном, во­ни не бу­ду­ють Укра­ї­ну, а використовують її. На­при­клад, ко­ли во­ни при­йма­ють ті чи ін­ші за­ко­но­дав­чі акти, ці за­ко­ни не про­сто не до­пов­ню­ють один одно­го, а ча­сто на­віть су­пе­ре­чать. Від­по­від­но дер­жа­ва існує у до­сить ви­крив­ле­ній пра­во­вій ре­аль­но­сті. Тож не див­но, що вла­да та по­лі­ти­ки її використовують ви­клю­чно для вла­сних цілей.

Не мо­жу по­зба­ви­ти­ся від­чу­т­тя, що я це вже ба­чи­ла. Пред­став­ни­ки вла­ди, які де­мон­стру­ють пов­не без­си­л­ля, пред­став­ни­ки охло­су, які бо­же­во­лі­ють від все­до­зво­ле­но­сті, та па­тен­то­ва­ні по­кидь­ки, які вже під­ра­хо­ву­ють, як во­ни мо­жуть ско­ри­ста­ти­ся з си­ту­а­ції. Всі уча­сни­ки сьо­го­дні­шніх по­дій до­кла­ли­ся до зне­ці­не­н­ня Укра­ї­ни. Всі зав­зя­то де­мон­стру­ва­ли но­ву мо­дель по­ве­дін­ки: «До бі­са кра­ї­ну, якщо я так ска­зав». Якщо це не хи­жа­ки, за­ма­ско­ва­ні у лі­де­рів, якщо це не агре­со­ри, які при­кри­ва­ю­ться жін­ка­ми та ді­тьми, — то що то­ді?

P. S. Справ ж ня ка та стро фа в то му, що ук ра їнсь ким гро ма дя - нам — щи­рим, па­трі­о­ти­чним, за­ко ха ним у омрі я ну Укра ї ну — тре ба по яс ню ва ти, що в кра ї ні, яка ве­де бо­роть­бу за свою те­ри­то - рі­аль­ну ці­лі­сність, не мо­жна про­ри ва ти кор до ни. Що це є на ру га над всі­ма на­ми — не­за­кон­но пе­ре­ти­на­ти кор­до­ни, ко­ли ми екс­тра­ду є мо всіх, хто це ро бить. За кон один для всіх? Чи всі зві рі рів ні, але гру­зин­ські рів­ні­ші? Це справ­жня від­су­тність мо­раль­них орі­єн­ти рів — не ро зу мі ти, що не мож - ли­во одно­ча­сно ви­ма­га­ти від одно­го по лі ти ка до три му ва ти ся за ко - ну, ка­ра­ти дру­зів та во ро­гів за по­ру­ше­н­ня за­ко­ну і да­ру­ва­ти це сво­є­му улю­блен­цю.

«І ЗНО­ВУ ТРИ­ВАЄ ВОЙ, І СЕРЦЮ ТРИВОЖНО В ГРУДЯХ»

Оле­ксандр ПРИЛИПКО,

бло­гер, Оде­са:

— Ви­ма­га­ти по­ка­ра­н­ня за зло­чин­ні пе­ре­тин, втор­гне­н­ня, пе­ре­о­бра­н­ня, ви­гна­н­ня, по­збав­ле­н­ня та ін­ші не­кон­сти­ту­цій­ні дії мо­жна і по­трі­бно, але не­ві­до­мо, з яко­го ча­су. Один не­за­кон­но по­збав­ляє, ін­ший пе­ре­ти­нає, тре­тій за­су­джує, че­твер­тий на­бу­ває... По­ко­лі­н­ня VIPів ви­ро­сло на тра­ди­ції ви­ко­ри­ста­н­ня нор­ма­тив­но-пра­во­вих актів ви­клю­чно для кон­ку­рен­тної бо­роть­би. В цьо­му і про­бле­ма. Хви­лі на­ро­дно­го гні­ву пе­рі­о­ди­чно пе­ре­мі­шу­ють істе­блі­шмент, і по­бор­ни­ки пра­во­су­д­дя ра­пто­во ви­яв­ля­ю­ться йо­го жер­тва­ми. Сьо­го­дні ти про­ку­рор і ви­ма­га­єш за­лу­че­н­ня, а зав­тра сам одні­єю сі­дни­цею від­чу­ва­єш ла­ву. Бу­ває і нав­па­ки. То­му гнів­ні ви­гу­ки на адре­су Са­а­ка­шві­лі ні­чо­го не да­дуть, крім за­сві­че­н­ня патріотів ре­жи­му. Яких, до ре­чі, теж чи­ма­ло. Бу­де­мо кра­ще ро­зу­мі­ти жур­на­лі­стів, по­лі­то­ло­гів і юри­стів, які пе­ре­бу­ва­ють в по­лі обра­них Пе­тром без Павла. А пу­блі­ці, яка ту­пає но­га­ми, про­кли­на­ю­чи не­лю­би­мо­го гла­ді­а­то­ра за удар по па­но­ві, по­ра­джу зо­се­ре­ди­ти­ся на не­за­кон­них ма­со­вих про­ни­кне­н­нях зі схо­ду, а не оди­ни­чних із за­хо­ду.

ФОТО РЕЙТЕР

ФОТО ПАВЛА ПАЛАМАРЧУКА

ФОТО ПАВЛА ПАЛАМАРЧУКА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.