«Я ні­ко­ли не за­бу­ду то­го 11 ве­ре­сня»

«День» від­шу­кав лю­ди­ну, ко­тра пе­ре­бу­ва­ла у Пів­ні­чній ве­жі Все­сві­тньо­го тор­го­вель­но­го цен­тру на мо­мент те­ра­кту 16 ро­ків то­му

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - ФОТО РЕЙТЕР

Вчо­ра у США від­зна­чи­ли День Пам’ яті за­ги­блих під час те­ра­кту в Нью­Йор­ку. На­га­да­є­мо, 16 ро­ків то­му «Аль-Ка­ї­да» за­хо­пи­ла чо­ти­ри авіа­лай­не­ри ком­па­нії American Airlines та United Airlines. Два з них врі­за­ли­ся у Ве­жі-Бли­зню­ки, один — у Пен­та­гон. Остан­ній не до­ле­тів до ме­ти — Бі­ло­го до­му вна­слі­док бун­ту, що йо­го здійня­ли па­са­жи­ри. Він роз­бив­ся у шта­ті Пен­сіль­ва­нія. Вна­слі­док те­ра­кту за­ги­ну­ли 2977 лю­дей, се­ред яких бу­ло 11 укра­їн­ців. Та­кож то­го дня по­мер­ли 343 по­же­жни­ки та 60 спів­ро­бі­тни­ків по­лі­ції, які хо­ро­бро бо­ро­ли­ся за жи­т­тя ко­жної лю­ди­ни. Се­ред тих, хто пе­ре­бу­вав у Ве­жах під час обва­ле­н­ня, ви­жи­ли ли­ше 20. Один із вря­то­ва­них — Су­джо ДЖОН. Йо­го жи­т­тя на­зав­жди змі­ни­ло­ся пі­сля ці­єї тра­ге­дії. Су­джо Джон став мо­ти­ва­цій­ним ора­то­ром, який за до­по­мо­гою сво­їх тре­нін­гів да­рує лю­дям на­дію та ві­ру. Він ви­рі­шив, що по­ви­нен ря­ту­ва­ти лю­дей від раб­ства. Су­джо ство­рив не­ко­мер­цій­ну бла­го­дій­ну ор­га­ні­за­цію по бо­роть­бі з тор­гів­лею жін­ка­ми й ді­тьми — YouCanFreeUs, про що та­кож роз­по­вів на­шій ре­да­кції.

ПРО ТЕРАКТ

— Той день по­чав­ся так, як і будь-який ін­ший, але по­тім все змі­ни­ло­ся на­зав­жди. Я ні­ко­ли не за­бу­ду то­го 11 ве­ре­сня. Важ­ко по­ві­ри­ти, що ми­ну­ло вже 16 ро­ків. Усе та­ке сві­же в мо­їй сві­до­мо­сті... Я від­чу­ваю за­пах ре­актив­но­го па­ли­ва, май­же від­чу­ваю жар во­гню, та по­чу­т­тя, як бу­дів­ля руй­ну­є­ться бі­ля ме­не, що це є та­ким сві­жим і ре­аль­ним до сьо­го­дні. На рів­ні за­ли я пі­ді­йшов до Пів­ден­ної ве­жі, щоб шу­ка­ти свою дру­жи­ну, а по­тім зем­ля по­ча­ла трем­ті­ти, бу­ло схо­же на зем­ле­трус. Це бу­ла Пів­ден­на ве­жа, і я був по­руч із нею. Ті з нас, хто був там, зі­бра­ли­ся ра­зом і по­ча­ли мо­ли­ти­ся, ду­ма­ю­чи, що ми вмре­мо. Усі 28 лю­дей із мо­го офі­су вря­ту­ва­ли­ся, хоч най­мен­ше як во­сьме­ро на на­шо­му по­вер­сі за­ги­ну­ли.

ПРО РЯТУВАЛЬНИКІВ

— Хо­ро­брі чо­ло­ві­ки, які пер­ши­ми по­ча­ли ря­ту­валь­ну опе­ра- цію 11 ве­ре­сня, по­мер­ли, щоб ін­ші мо­гли жи­ти. Во­ни по­ка­за­ли сві­то­ві те, з чо­го скла­да­є­ться Аме­ри­ка. По­ка­за­ли, що є лю­ди, які на­стіль­ки лю­блять сво­бо­ду, що за­хи­ща­ти­муть Ба­тьків­щи­ну, на­віть якщо по­трі­бно бу­де від­да­ти вла­сне жи­т­тя. Пі­сля то­го як Пів­ден­на ве­жа обва­ли­ла­ся бі­ля ме­не, ме­не вря­ту­вав агент ФБР, який ви­тя­гнув ме­не звід­ти і при­вів до без­пе­чно­го мі­сця.

ПРО УРОКИ, ВИНЕСЕНІ ПІ­СЛЯ ТЕ­РА­КТУ

— Уроки 11 ве­ре­сня (у США цей теракт на­зи­ва­ють ко­ро­тко — 9/11) по­вин­ні бу­ти ви­вче­ні Аме­ри­кою і на­ро­да­ми сві­ту, щоб та­ко­го біль­ше не по­вто­ри­ло­ся. Та­ким чи­ном, не­мо­жли­во зу­пи­ни­ти всі те­ро­ри­сти­чні на­па­ди, але ми мо­же­мо зу­пи­ни­ти біль­шість із них, опе­ра­тив­ні­ше зби­ра­ти роз­ві­ду­валь­ні да­ні й по­кра­щи­ти за­хо­ди без­пе­ки. Наш спо­сіб жи­т­тя змі­нив­ся з то­го дня. Шко­да, ми втра­ти­ли де­які з на­ших гро­ма­дян­ських сво­бод. Най­біль­ший урок по­ля­гає в то­му, що ми по­вин­ні звер­ну­ти ува­гу на за­гро­зи, на­віть якщо во­ни на від­ста­ні ти­сяч кі­ло­ме­трів від нас, ра­ні­ше, ніж во­ни до­ся­гнуть на­ших бе­ре­гів. Аме­ри­кан­ці від­чу­ли се­бе вра­зли­ви­ми з 11 ве­ре­сня, ко­ли зро­зумі­ли, що у нас є справ­жній во­рог.

ПРО ПО­ЛІ­ТИ­КУ ТРАМПА ЩО­ДО ТЕ­РО­РИ­ЗМУ

— Аме­ри­ка по­вин­на зро­би­ти все мо­жли­ве, щоб за­хи­сти­ти свою кра­ї­ну від за­гроз ра­ди­каль­но­го ісла­му, який хо­че зни­щи­ти за­хі­дну ци­ві­лі­за­цію та її куль­ту­ру.

ПРО СІМ’Ю

— Моя дру­жи­на та­кож пра­цю­ва­ла у Все­сві­тньо­му тор­го­вель­но­му цен­трі. Во­на пра­цю­ва­ла на 71 по­вер­сі Пів­ден­ної ве­жі. На той час во­на бу­ла на че­твер­то­му мі­ся­ці ва­гі­тно­сті. Ме­не не бу­ло по­руч з нею, і я ду­мав, що во­на мер­тва, і во­на ду­ма­ла, що я за­ги­нув. Во­на спі­зни­ла­ся на ро­бо­ту, і це вря­ту­ва­ло їй жи­т­тя. За­раз у нас троє ді­тей: хло­пчик 15 ро­ків, ко­трим бу­ла ва­гі­тна на той час моя дру­жи­на, дів­чин­ка 11 ро­ків та ше­сти­рі­чний хло­пчик. На­ші ді­ти зна­ють про цей день, то­му що він впли­нув на на­ше жи­т­тя ба­га­то в чо­му. Я ро­зу­мію, що ва­жли­во роз­мов­ля­ти з ді­тьми про те, що у сві­ті є зло, але та­кож на­га­дую їм, що до­бро зав­жди пе­ре­ма­гає крив­ду.

ПРО ЖИ­Т­ТЯ ПІ­СЛЯ ТЕ­РА­КТУ

— Моє жи­т­тя ду­же змі­ни­ло­ся. Рі­зні ЗМІ ви­сві­тлю­ва­ли на­шу істо­рію, і це при­ве­ло ме­не до то­го, що я став мо­ти­ва­цій­ним ора­то­ром. Я по­ді­лив­ся сво­єю істо­рі­єю на­дії та ві­ри з усім сві­том. Та­кож я роз­по­чав не­ко­мер­цій­ну ді­яль­ність під на­звою Фонд YouCanFreeUs, який ря­тує жі­нок та ді­тей від су­ча­сно­го раб­ства. Ко­ли я по­ба­чив жах жертв тор­гів­лі лю­дьми, то зро­зу­мів, що з то­го ча­су, як я був вря­то­ва­ний, я по­ви­нен те­пер ря­ту­ва­ти тих, хто по­тра­пив у пас­тку.

До­кла­дні­шу ін­фор­ма­цію про ді­яль­ність YouCanFreeUs мо­жна зна­йти на сай­ті www.youcanfree.us.

ФОТО РЕЙТЕР

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.