«Спра­ва Гон­га­дзе – По­доль­сько­го»: 17 ро­ків

«До­ки ми не розв’яже­мо «ку­чмів­ський ву­зол», на­ша кра­ї­на па­да­ти­ме де­да­лі ниж­че», — екс­перт

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Іван КАПСАМУН, Ва­лен­тин ТОРБА, «День»

На­пе­ре­до­дні чер­го­вої рі­чни­ці ви­кра­де­н­ня і вбив­ства жур­на­лі­ста Ге­ор­гія Гон­га­дзе, 15 ве­ре­сня, жур­на­лі­сти та ме­ді­а­ор­га­ні­за­ції за­про­шу­ють ко­лег та не­бай­ду­жих гро­ма­дян до­лу­чи­ти­ся до спіль­ної акції з уша­ну­ва­н­ня пам’яті Гон­га­дзе та всіх жур­на­лі­стів, які за­ги­ну­ли, ви­ко­ну­ю­чи свої про­фе­сій­ні обов’яз­ки. Це вже ста­ло тра­ди­цій­ним ри­ту­а­лом — ко­жно­го ро­ку зби­ра­ти­ся все­ре­ди­ні ве­ре­сня, ви­го­ло­шу­ва­ти про­мо­ви, за­па­лю­ва­ти сві­чки і за­кли­ка­ти вла­ду роз­слі­ду­ва­ти цю ре­зо­нан­сну спра­ву. Але бу­ло б на­ба­га­то ре­зуль­та­тив­ні­ше, як­би біль­шість із тих, хто бе­ре участь у цих акці­ях, а це і жур­на­лі­сти, і гро­мад­ські ді­я­чі, і по­лі­ти­ки, хо­ди­ли в су­ди, де­мон­стру­ва­ли по­слі­дов­ність, про­яв­ля­ли по­зи­цію і три­ма­ли на кон­тро­лі роз­слі­ду­ва­н­ня спра­ви.

Ви тіль­ки уявіть со­бі — ви­пов­ни­ло­ся вже 17 ро­ків, як жор­сто­ко і по­ка­зо­во вби­ли жур­на­лі­ста, а за­мов­ни­ки при на­яв­но­сті тих же «плі­вок Мель­ни­чен­ка» до­сі не­по­ка­ра­ні, більш то­го, про­дов­жу­ють впли­ва­ти на укра­їн­ську по­лі­ти­ку. Не див­ля­чись на зу­си­л­ля окре­мих лю­дей все­ре­ди­ні кра­ї­ни і чи­слен­ні за­кли­ки За­хо­ду по­ста­ви­ти на­ре­шті кра­пку в ре­зо­нан­сних зло­чи­нах — про­ти Гон­га­дзе, про­ти гро­мад­сько­го ді­я­ча Оле­ксія По­доль­сько­го, яко­го та­кож, як і за­снов­ни­ка «Укра­їн­сько­го прав­ди», ви­кра­ли і по­би­ли, але за­ли­ши­ли жи­вим, про­ти на­ро­дно­го де­пу­та­та II та III скли­кань Оле­ксан­дра Єлья­шке­ви­ча, на яко­го бу­ло ско­є­но за­мах, Укра­ї­на про­дов­жує не ви­ко­ну­ва­ти ре­зо­лю­ції ПАРЄ. Всі ці зло­чи­ни бу­ли ско­є­ні в 2000 ро­ці, але до­сі в юри­ди­чній пло­щи­ні на них не­має від­по­віді.

За цей час ви­ро­сло вже ці­ле по­ко­лі­н­ня, тоб­то лю­ди­на на­ро­ди­ла­ся, пі­шла в ди­тя­чий са­док, по­тім пі­шла в шко­лу і всти­гла її за­кін­чи- ти. Чо­му в Укра­ї­ні, яка за весь цей час пе­ре­жи­ла не одно­го пре­зи­ден­та, тим біль­ше — прем’єра і ген­про­ку­ро­ра, пе­ре­жи­ла два Май­да­ни, в якій вже че­твер­тий рік три­ває вій­на, до­сі не вста­но­ви­ла­ся спра­ве­дли­вість в цих тра­гі­чних пи­та­н­нях? Скіль­ки мо­жна тя­гну­ти цей тя­гар, ко­ли про­бле­ми тіль­ки при­мно­жу­ю­ться? Ко­ли і чим це все за­кін­чи­ться?

ЯКА НАРАЗІ СИ­ТУ­А­ЦІЯ?

Ви­ко­нав­ці вбив­ства Ге­ор­гія Гон­га­дзе пе­ре­бу­ва­ють за ґра­та­ми — це ко­ли­шні спів­ро­бі­тни­ки мі­лі­ції Ми­ко­ла Про­та­сов ( 13 ро­ків по­збав­ле­н­ня во­лі, по­мер у тюр­мі в бе­ре­зні 2016 р.), Ва­ле­рій Ко­стен­ко та Оле­ксандр По­по­вич (12 ро­ків по­збав­ле­н­ня во­лі). Їхні ви­ро­ки на­бу­ли чин­но­сті в бе­ре­зні 2008 ро­ку. У ви­пад­ку з Оле­ксі­єм По­доль­ським, зло­чин про­ти яко­го був ско­є­ний 9 черв­ня 2000 ро­ку, « пе­ре­вер­тнів в по­го­нах » та­кож за­су­ди­ли — у 2007 ро­ці Апе­ля­цій­ний суд Ки­є­ва ви­ніс ви­рок пол­ков­ни­ку Ми­ко­лі На­ум­цю та ма­йо­ру Оле­гу Ма­ри­ня­ку, які отри­ма­ли три ро­ки по­збав­ле­н­ня во­лі за пе­ре­ви­ще­н­ня слу­жбо­вих пов­но­ва­жень. А от епо­пея що­до го­лов­но­го ви­ко­нав­ця ( в обох ви­пад­ках гру­па­ми мі­лі­ціо­не­рів ке­ру­вав ке­рів­ник де­пар­та­мен­ту зов­ні­шньо­го спо­сте­ре­же­н­ня МВС Оле­ксій Пу­кач) до­сі три­ває. Пе­чер­ський рай­суд сто­ли­ці за­су­див Пу­ка­ча до до­ві­чно­го ув’язне­н­ня, зго­дом Апе­ля­цій­ний суд Ки­є­ва за­ли­шив це рі­ше­н­ня в си­лі. Але сто­ро­ни про­це­су не зу­пи­ни­ли­ся на цьо­му і по­да­ли ка­са­цій­ні скар­ги. Са­ме у Ви­що­му спе­ці­а­лі­зо­ва­но­му су­ді і три­ва­ють наразі основ­ні ба­та­лії.

Остан­нє за­сі­да­н­ня в цьо­му су­ді від­бу­ло­ся 31 трав­ня 2017 р., на яко­му бу­ли ухва­ле­ні та­кі рі­ше­н­ня: «по­втор­но на­пра­ви­ти до ГПУ на­по­ля­га­н­ня про вне­се­н­ня до ЄРДР ві­до­мо­стей про шан­таж і по­гро­зи для про­ве­де­н­ня роз­слі­ду­ва­н­ня (в сер­пні цьо­го ро­ку ста­ло ві­до­мо, що про­ку­ра­ту­ра на­ре­шті за­ре­є­стру­ва­ла цей зло­чин); до­ру­чи­ти го­ло­ві Пе­чер­сько­го рай­су­ду Ки­є­ва та го­ло­ві Апе­ля­цій­но­го су­ду Ки­є­ва вжи­ти за­хо­дів що­до зня­т­тя гри­фу се­кре­тно з ау­діо та те­хні­чних за­пи­сів, які від­бу­ва­ли­ся в су­до­вих за­сі­да­н­нях пер­шої та апе­ля­цій­ної ін­стан­ці­ях; усу­ну­ти Ва­лен­ти­ну Те­ли­чен­ко від подаль­шої уча­сті у спра­ві Пу­ка­ча та за­про­по­ну­ва­ти по­тер­пі­лій Ми­ро­сла­ві Гон­га­дзе при не­об­хі­дно­сті за­без­пе­чи­ти пред­став­ни­цтво її ін­те­ре­сів ін­шим пред­став­ни­ком».

Остан­нє рі­ше­н­ня бу­ло сво­го ро­ду сен­са­цій­ним, що ви­кли­ка­ло, зви­чай­но, обу­ре­н­ня у Ва­лен­ти­ни Те­ли­чен­ко і в са­мої Ми­ро­сла­ви Гон­га­дзе. Але сто­ро­на Оле­ксія По­доль­сько­го, яка за­яви- ла кло­по­та­н­ня про усу­не­н­ня Те­ли­чен­ко, ар­гу­мен­ту­ва­ла йо­го на­сту­пним чи­ном. «Ми це зро­би­ли з тих під­став, що Ва­лен­ти­на Те­ли­чен­ко є свід­ком в за­зна­че­ній спра­ві, то­му від­по­від­но до ст. 63 КПК Укра­ї­ни в ре­да­кції 1960 ро­ку під­ля­гає усу­нен­ню від уча­сті в спра­ві як пред­став­ник по­тер­пі­лої Ми­ро­сла­ви Гон­га­дзе, — за­явив у ко­мен­та­рі « Дню » пред­став­ник Оле­ксія По­доль­сько­го — Оле­ксандр ЄЛЬЯШКЕВИЧ. — Крім то­го, з тих під­став, що Те­ли­чен­ко фа­кти­чно здій­сню­ва­ла пов­но­ва­же­н­ня за­сту­пни­ка ген­про­ку­ро­ра Укра­ї­ни ( на­бу­ті не­ві­до­мим та сум­нів­ним чи­ном) та до по­ча­тку роз­гля­ду спра­ви Ви­щим спе­ці­а­лі­зо­ва­ним су­дом не­о­дно­ра­зо­во по­ві­дом­ля­ла у ЗМІ про свої дії як за­сту­пни­ка ген­про­ку­ро­ра, а та­кож на­да­ва­ла ко­мен­та­рі що­до пер­спе­ктив роз­гля­ду спра­ви за обви­ну­ва­че­н­ням Пу­ка­ча, мо­жли­вих ре­зуль­та­тів роз­слі­ду­ва­н­ня ГПУ спра­ви що­до за­мов­ни­ків вбив­ства Ге­ор­гія Гон­га­дзе та ка­ту­ва­н­ня Оле­ксія По­доль­сько­го».

« Ана­ліз ли­ше не­ве­ли­кої ча­сти­ни дій та ви­слов­лю­вань Ва­лен­ти­ни Те­ли­чен­ко в су­ді та по­за су­дом, на те­ле­ба­чен­ні, її ін­терв’ ю за­со­бам ма­со­вої ін­фор­ма­ції, то­що, які во­на вчи­няє про­тя­гом всіх ро­ків роз­гля­ду «спра­ви Гон­га­дзе — По­доль­сько­го » в су­дах, одно­зна­чно ви­яв­ляє справ­жню роль Те­ли­чен­ко. Во­на — не пред- став­ник по­тер­пі­ло­го, — до­дав Оле­ксандр Єльяшкевич. — Її зав­да­н­ня про­тя­гом ба­га­тьох ро­ків — впли­ва­ти на фор­му­ва­н­ня хи­бної гро­мад­ської дум­ки, при­хо­ву­ва­ти істи­ну, дис­кре­ди­ту­ва­ти ва­жли­ві до­ка­зи, впли­ва­ти на свід­ків та під­су­дно­го, спо­тво­рю­ва­ти фа­кти, які ста­ли їй ві­до­мі у зв’яз­ку з до­пу­ском та уча­стю в спра­ві, вво­ди­ти су­спіль­ство в ома­ну, з ме­тою за­ли­ше­н­ня без­кар­ни­ми Ле­о­ні­да Ку­чми, Во­ло­ди­ми­ра Ли­тви­на та ін­ших чле­нів ор­га­ні­зо­ва­но­го зло­чин­но­го угру­пу­ва­н­ня. У зв’яз­ку з цим, а та­кож су­дя­чи з її ре­а­кції на рі­ше­н­ня су­ду ( во­на пла­нує про­дов­жу­ва­ти ви­ко­ну­ва­ти свої обов’ яз­ки), ми зби­ра­є­мо­ся по­ру­ши­ти пи­та­н­ня про кри­мі­наль­ну від­по­від­аль­ність Ва­лен­ти­ни Те­ли­чен­ко».

На­каз Пу­ка­чу на ско­є­н­ня зло­чи­нів про­ти Гон­га­дзе і По­доль­сько­го, як ві­до­мо, від­дав то­ді­шній мі­ністр вну­трі­шніх справ Юрій Крав­чен­ко. За офі­цій­ною вер­сі­єю, в бе­ре­зні 2005 ро­ку він вчи­нив са­мо­губ­ство... дві­чі ви­стре­лив­ши со­бі в го­ло­ву. За сло­ва­ми Оле­ксія По­доль­сько­го, це бу­ло не са­мо­губ­ство, а вбив­ство, і роз­слі­ду­ва­н­ня цьо­го вбив­ства мо­гло б при­ве­сти нас до за­мов­ни­ків у « спра­ві Гон­га­дзе — По­доль­сько­го». Що­до остан­ніх в Ген­про­ку­ра­ту­рі ве­де­ться окре­ме роз­слі­ду­ва­н­ня, яке, за сло­ва­ми ген­про­ку­ро­ра Юрія Лу­цен­ка, пла­ну­є­ться за­вер­ши­ти до кін­ця тер­мі­ну йо­го пе­ре­бу­ва­н­ня на по­са­ді. Але, як ви­я­ви­ло­ся, ста­тус по­тер­пі­ло­го в «спра­ві за­мов­ни­ків» не змі­нив­ся. «Він, як і ра­ні­ше, не має про­це­су­аль­но­го ста­ту­су по­тер­пі­ло­го, — за­яви­ла в не­що­дав­ньо­му ін­терв’ ю «Дню» (№ 140-141 від 10 сер­пня 2017 р.) адво­кат По­доль­сько­го — Те­тя­на КОСТІНА. — Те, що Оле­ксій Іго­ро­вич не має ста­ту­су по­тер­пі­ло­го у « спра­ві за­мов­ни­ків » , — це по­ру­ше­н­ня чин­но­го укра­їн­сько­го за­ко­но­дав­ства і всіх між­на­ро­дних зо­бов’ язань, які взя­ла на се­бе Укра­ї­на, не ка­жу­чи вже про нор­ми мо­ра­лі. Це ж зло­чин і су­пер­ци­нізм, ко­ли пі­сля по­би­т­тя Оле­ксія По­доль­сько­го ми­ну­ло вже 17 ро­ків, а він до­сі не має ста­ту­су по­тер­пі­ло­го в ча­сти­ні за­мов­ни­ків».

От­же, су­до­ва тя­га­ни­на що­до Пу­ка­ча три­ває, а за­мов­ни­ки у спра­ві «Гон­га­дзе — По­доль­ско­го» і до­сі на во­лі. Зі «спра­вою Єлья­шке­ви­ча» (за­мах на ньо­го від­був­ся 9 лю­то­го 2000 ро­ку) си­ту­а­ція ще гір­ша. Її про­сто не роз­слі­ду­ють. Ще у 2002 р. су­д­дя Ан­дрій Мель­ник — так, це са­ме той, який ви­ніс ви­рок Пу­ка­чу в Пе­чер­сько­му су­ді і яко­го сто­ро­на По­доль­сько­го і сам Пу­кач зви­ну­ва­чу­ють у фаль­си­фі­ка­ції спра­ви, — сфаль­си­фі­ку­вав « спра­ву Єлья­шке­ви­ча » : са­мо­го су­до­во­го про­це­су не бу­ло, по­тер­пі­лий про ньо­го не знав, а пі­до­зрю­ва­ний пі­зні­ше (2006 ро­ку) зі­знав­ся, що не ско­ю­вав да­но­го зло­чи­ну і ви­знав свою про­ви­ну під ти­ском. До ре­чі, зав­да­н­ня ки­їв­ської про­ку­ра­ту­ри, яка бу­де роз­слі­ду­ва­ти шан­таж і по­гро­зи Пу­ка­чу, — да­ти оцін­ку ді­ям і суд­ді Ан­дрія Мель­ни­ка.

«Бе­зу­мов­но, ви­зна­чи­ти вбив­цю і за­мов­ни­ків мо­же тіль­ки суд, — ко­мен­тує «Дню» по­лі­ти­чний екс­перт Єв­ген МАГДА. — По­ки що суд спра­цю­вав ли­ше на рів­ні ви­зна­че­н­ня ви­ко­нав­ців. Тоб­то Пу­кач і йо­го спіль­ни­ки за­су­дже­ні. А от­же, мо­жна го­во­ри­ти ли­ше про час­тко­ву са­ти­сфа­кцію по­тре­би у спра­ве­дли­во­сті. Чо­му су­спіль­ство не мо­же отри­ма­ти чі­ткої від­по­віді сто­сов­но за­мов­ни­ків? З одно­го бо­ку, су­спіль­ство про­тя­гом три­ва­ло­го ча­су са­ме хо­ди­ло ма­нів­ця­ми на цю те­му. З ін­шо­го бо­ку, тре­ба ска­за­ти від­вер­то, в Укра­ї­ні не­має до­сві­ду при-

тя­гну­ти до від­по­від­аль­но­сті пер­сон, які за­йма­ли чи за­йма­ють на­дви­со­ке по­ло­же­н­ня. Де­які з них на­чеб­то по цей день не збе­рі­га­ють ва­же­лів вла­ди, але все одно де-фа­кто за­ли­ша­ю­ться при вла­ді. Для ме­не осо­би­сто, ма­буть, не так ва­жли­во по­ба­чи­ти кон­кре­тних лю­дей на ла­ві під­су­дних, як по­ба­чи­ти, як діє ме­ха­нізм, який має обме­жу­ва­ти сва­ві­л­ля ви­со­ко­по­са­дов­ців, і чи змі­нив­ся він».

«В УКРА­Ї­НІ ВЖЕ ГО­ТУ­ЮТЬ АЛЬТЕРНАТИВУ ФОРУМУ YES»

Якраз на рі­чни­цю вбив­ства Гон­га­дзе в Ки­є­ві про­хо­ди­ти­ме ро­дин­ний захід Ку­чми — Пін­чу­ка — фо­рум YES. Це вже ста­ло ци­ні­чною тра­ди­ці­єю про­во­ди­ти цей захід са­ме на рі­чни­цю вбив­ства жур­на­лі­ста. Але ще ци­ні­чні­ше ви­гля­дає кар­ти­на, ко­ли де­ся­тки лю­дей, не зва­жа­ю­чи на всю ін­фор­ма­цію, яка існує з цьо­го при­во­ду, все одно йдуть до Пін­чу­ка. Цьо­го ро­ку го­стей, як укра­їн­ських, так і за­кор­дон­них, бу­де ба­га­то. З сай­та YES ді­зна­є­мо­ся, що 15 ве­ре­сня 2017 ро­ку пле­нар­ні за­сі­да­н­ня 14-ї Що­рі­чної зу­стрі­чі Ял­тин­ської Єв­ро­пей­ської Стра­те­гії роз­по­чну­ться ви­сту­пом Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни Пе­тра По­ро­шен­ка.

«Се­ред спі­ке­рів пер­шо­го пле­нар­но­го дня: ві­це-пре­зи­дент Єв­ро­пей­ської ко­мі­сії з пи­тань Енер­ге­ти­чно­го со­ю­зу Ма­рош Ше­фчо­вич; ла­у­ре­ат Но­бе­лів­ської пре­мії з еко­но­мі­ки Пол Кру­гман; дер­жав­ний се­кре­тар США (2013—2017) Джон Кер­рі; прем’єр-мі­ністр Ве­ли­кої Бри­та­нії (2010—2016 рр.) Де­від Ке­ме­рон; дер­жав­ний се­кре­тар США (2005—2009 рр.) Кон­до­лі­за Райс; пре­зи­дент Єв­ро­пей­сько­го бан­ку ре­кон­стру­кції та роз­ви­тку Су­ма Ча­кра­бар­ті; мі­ністр обо­ро­ни США (2006—2011) Ро­берт Гейтс; ко­ли­шній спі­кер Па­ла­ти пред­став­ни­ків Кон­гре­су США Ньют Гін­гріч; фі­ло­соф і пи­сьмен­ник Бер­на­рАн­рі Ле­ві; ге­не­раль­ний ди­ре­ктор Vitol Ян Тей­лор; член на­гля­до­вої ра­ди Ін­сти­ту­ту ви­вче­н­ня вій­ни, ге­не­рал Джек Кейн; екс-ди­ре­ктор Аген­ції на­ціо­наль­ної без­пе­ки США Кіт Але­ксан­дер», — йде­ться на yes-ukraine.org.

16 ве­ре­сня дру­гий пле­нар­ний день роз­по­чне­ться про­мо­вою прем’ єр- мі­ні­стра Укра­ї­ни Во­ло­ди­ми­ра Грой­сма­на. Крім то­го, окре­му се­сію з уча­стю ге­не­раль­но­го про­ку­ро­ра Укра­ї­ни Юрія Лу­цен­ка бу­де при­свя­че­но пи­та­н­ням вер­хо­вен­ства пра­ва. Ко­ли­шній прем’єр-мі­ністр Ве­ли­кої Бри­та­нії То­ні Блер ви­сту­пить з «Про­мо­вою ми­ру іме­ні Ши­мо­на Пе­ре­са». «Се­ред уча­сни­ків па­нель­них дис­ку­сій: стар­ший пар­тнер FreemanSpogli Institute for International Studies Стен­форд­сько­го уні­вер­си­те­ту Майкл Ма­кфол; мі­ністр обо­ро­ни США ( 2006— 2011) Ро­берт Гейтс; Дер­жав­ний се­кре­тар у спра­вах Єв­ро­пи та Аме­ри­ки Мі­ні­стер­ства за­кор­дон­них справ Ве­ли­кої Бри­та­нії Алан Дун­кан; мі­ністр за­кор­дон­них справ Укра­ї­ни Пав­ло Клім­кін; член Па­ла­ти пред­став­ни­ків США Уїл Хьорд; екс­прем’єр-мі­ністр Укра­ї­ни Ар­се­ній Яце­нюк; го­ло­ва Мюн­хен­ської кон­фе­рен­ції з без­пе­ки Вольф­ганг Ішін­гер; ге­не­раль­ний се­кре­тар НАТО ( 2009— 2014) та член Прав­лі­н­ня YES Ан­дерс Фог Ра­смус­сен; го­ло­ва ме­джлі­су крим­сько­та­тар­сько­го на­ро­ду Ре­фат Чу­ба­ров; спе­ці­аль­ний пред­став­ник дер­жав­но­го де­пар­та­мен­ту Спо­лу­че­них Шта­тів на пе­ре­го­во­рах з пи­тань Укра­ї­ни Курт Вол­кер; ко­ли­шній Пре­зи­дент Укра­ї­ни ( 1994— 2004) Ле­о­нід Ку­чма » , — чи­та­є­мо на сай­ті.

Мо­жли­во, за­над­то де­таль­но, але це ва­жли­во, осо­бли­во якщо ми зга­да­є­мо, що бу­кваль­но в гру­дні 2016 ро­ку Ві­ктор Пін­чук на­пи­сав ста­т­тю в аме­ри­кан­сько­му ви­дан­ні Wall Street Journal з так зва­ни­ми «бо­лі­сни­ми ком­про­мі­са­ми». В тій пу­блі­ка­ції олі­гарх фа­кти­чно ви­вів фор­му­лу ком­про­мі­су за­ра­ди до­ся­гне­н­ня «ми­ру», умов­но ви­зна­ю­чи укра­їн­ські те­ри­то­рії за Укра­ї­ною, де-фа­кто ж він про­по­ну­вав від­мо­ви­тись від них на ко­ристь оку­пан­та до кра­щих ча­сів. І пі­сля цьо­го всьо­го ми ба­чи­мо, що пер­ші осо­би укра­їн­ської дер­жа­ви все одно у ньо­го в го­стях. На­че ні­чо­го і не від­бу­ло­ся. З іно­зем­ця­ми окре­ма істо­рія, адже в то­му, що зло не по­ка­ра­не, ви­ну­ва­ті в пер­шу чер­гу ми са­мі.

«Не­по­ка­ра­не зло дає ме­та­ста

зи, — ко­мен­тує «Дню» прав­ник

Ген­на­дій ДРУЗЕНКО. — У ско­єн­ні цьо­го зла, а са­ме вбив­стві Гон­га­дзе, є всі під­ста­ви вва­жа­ти вин­ною то­ді­шню вла­ду. То­му аб­со­лю­тно по­го­джу­юсь, що між та­ки­ми жер­тва­ми вла­ди, як Ге­ор­гій Гон­га­дзе, со­тня­ми жертв на Май­да­ні і ти­ся­ча­ми жер­тва­ми на вій­ні є пря­мий зв’язок. Це як кар­ма. По­ки ми її не ви­пра­ви­мо, а ви­пра­ви­ти її мо­жна, ли­ше по­ка­рав­ши вин­них, це зло бу­де не ли­ше від­тво­рю­ва­тись, а й роз­мно­жу­ва­тись. Му­шу ска­за­ти, що спо­сте­рі­га­є­ться ве­ли­че­зна не­да­ле­ко­гля­дність та без­від­по­від­аль­ність у тих, у ко­го за­раз в ру­ках меч пра­во­су­д­дя. Якщо го­во­ри­ти про Лу­цен­ка, то він сам на со­бі ви­про­бу­вав, яким цей меч бу­ває кри­вим, але при цьо­му він не до­во­дить до кін­ця зна­ко­ві спра­ви».

«В то­му, що на­ша так зва­на елі­та по­лю­бляє хо­ди­ти на за­хо­ди зя­тя Ку­чми, я вба­чаю аб­со­лю­тну мо­раль­ну де­зо­рі­єн­та­цію, — про­дов­жує Ген­на­дій Друзенко. — На­га­даю, що ті, хто сво­го ча­су зро­бив со­бі кар’єру на ви­дан­ні, яке за­сну­вав Ге­ор­гій Гон­га­дзе, вже три­ва­лий час фа­кти­чно па­су­ться з рук зя­тя лю­ди­ни, що­до якої існує пі­до­зра, що во­на іні­ці­ю­ва­ла вбив­ство Ге­ор­гія. Якон­кре­тно го­во­рю про Пін­чу­ка і Ку­чму. Яб по­ра­див взя­ти без­ко­штов­ний урок у ли­тов­ців, які чі­тко за­яви­ли, що існу­ють ре­чі, пі­сля ко­трих та чи ін­ша лю­ди­на стає про­сто ру­ко­не­по­ти­сною. Та­ких лю­дей не за­про­шу­ють у свою кра­ї­ну. Йде­ться про кон­сти­ту­цій­них суд­дів РФ, які «освя­ти­ли» ане­ксію Кри­му. Це від­по­відь на те, чо­му Укра­ї­на, де не до­три­му­ю­ться по­ді­бних прин­ци­пів, до­сі бі­гає по ко­лу пост­ра­дян­ських про­клять, а Ли­тва ста­ла ци­ві­лі­зо­ва­ною єв­ро­пей­ською кра­ї­ною, яка на­віть ін­шим єв­ро­пей­цям на­га­дує про єв­ро­пей­ські за­са­дни­чі прин­ци­пи».

В Укра­ї­ні та­кож на­га­ду­ють про прин­ци­пи. Ще в 2014 р. на той час ще гро­мад­ська ді­я­чка Ган­на Го­пко під­три­ма­ла по­зи­цію Оле­ксія По­доль­сько­го і за­кли­ка­ла всіх — бой­ко­ту­ва­ти ро­дин­ні за­хо­ди Ку­чми-Пін­чу­ка. При­чо­му зро­би­ла це у сво­їй пу­блі­чній від­по­віді на за­про­ше­н­ня взя­ти участь у за­хо­ді від гла­ви На­гля­до­вої ра­ди YES Оле­ксан­дра Ква­снєв­сько­го.

Цьо­го ро­ку вже на­ро­дний де­пу­тат, го­ло­ва Ко­мі­те­ту­Вер­хов­ної Ра­ди уза­кор­дон­них спра­вах Ган­на

ГО­ПКО ра­зом з ін­ши­ми де­пу­та­та­ми ви­сту­пи­ла із іні­ці­а­ти­вою: ство­ри­ти аль­тер­на­тив­ний до що­рі­чно­го форуму YES май­дан­чик, на яко­му змо­жуть зу­стрі­ча­тись про­від­ні по­лі­ти­ки, ди­пло­ма­ти, бі­зне­сме­ни, гро­ма­дян­ські акти­ві­сти та екс­пер­ти. В ко­мен­та­рі «Дню» Ган­на Го­пко по­ві­до­ми­ла, що за­зна­че­на ініціатива на­ро­дних де­пу­та­тів Укра­ї­ни отри­ма­ла під­трим­ку в Адмі­ні­стра­ції Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни, Мі­ні­стер­стві зов­ні­шніх справ та Мі­ні­стер­стві еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку і тор­гів­лі Укра­ї­ни.

По­тре­бу за­мі­ни го­лов­но­го «де-фа­кто» мі­жна­ро­дно­го форуму в Укра­ї­ні під па­тро­на­том Ві­кто­ра Пін­чу­ка на дис­ку­сій­ну пла­тфор­му під дер­жав­ним па­тро­на­том ор­га­ні­за­то­ри мо­ти­ву­ють від­су­тні­стю у го­лов­но­го спон­со­ра YES дер­жав­ни­цької та па­трі­о­ти­чної по­зи­ції. «Вже не пер­ший рік укра­їн­ські ін­те­ле­кту­а­ли і по­лі­ти­ки, се­ред яких і ав­то­ри цьо­го звер­не­н­ня, за­кли­ка­ють до бой­ко­ту та­ких за­хо­дів, ор­га­ні­зо­ва­них Сім’єю Ку­чми — Пін­чу­ка. Участь у них стає пер­ма­нен­тним дже­ре­лом ре­пу­та­цій­них втрат та за­гро­зою на­ціо­наль­ній без­пе­ці Укра­ї­ни. Адже справ­жні укра­їн­ські ін­те­ре­си на цих зі­бра­н­нях під­мі­ню­ю­ться «бо­лі­сни­ми ком­про­мі­са­ми» Ві­кто­ра Пін­чу­ка. За та­ких об­ста­вин осо­бли­во оче­ви­дно, що в ча­си зов­ні­шньої агре­сії і сер­йо­зних ви­про­бу­вань для на­ціо­наль­ної дер­жав­но­сті Укра­ї­на по­тре­бує ді­є­вої пла­тфор­ми з обго­во­ре­н­ня ва­жли­вих ви­кли­ків для на­шої кра­ї­ни і всьо­го сві­ту», — го­во­ри­ться у звер­нен­ні де­пу­та­тів до Пре­зи­ден­та, го­ло­ви ВР та прем’єр-мі­ні­стра.

Ган­на Го­пко за­кли­ка­ла не до­по­ма­га­ти олі­гар­хам від­бі­лю­ва­ти свій імідж та не від­ві­ду­ва­ти олі­гар­хі­чні пла­тфор­ми, де вла­сник нав’язує свій по­ря­док ден­ний, а ство­ри­ти свою альтернативу. За її сло­ва­ми, Адмі­ні­стра­ція Пре­зи­ден­та, Мі­ні­стер­ство за­кор­дон­них справ та Мі­ні­стер­ство еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку і тор­гів­лі Укра­ї­ни ви­сло­ви­ли свою під­трим­ку в пи­та­н­нях ор­га­ні­за­ції та­ко­го май­дан­чи­ка та на­дан­ні до­по­мо­ги у йо­го про­ве­ден­ні.

ДЕ ШУ­КА­ТИ АЛЬТЕРНАТИВУ?

Це пи­та­н­ня сто­су­є­ться всіх. Де шу­ка­ти альтернативу, ко­ли про­тя­гом ба­га­тьох ро­ків за­мов­ни­ки за­ли­ша­ю­ться без­кар­ни­ми, бо ма­ють мо­жли­вість за до­по­мо­гою впли­ву і гро­шей нав’язу­ва­ти хи­бну ре­аль­ність?

«Ко­лись з ви­мо­гою зна­йти і по­ка­ра­ти за­мов­ни­ків вбив­ства Ге­ор­гія Гон­га­дзе на ву­ли­цю ви­хо­ди­ли

ти­ся­чі лю­дей, — пи­ше у FB го­лов­ний ре­да­ктор «Цен­зор.НЕТ» Юрій

БУТУСОВ. — І всі ді­ю­чі по­лі­ти­чні лі­де­ри, вклю­ча­ю­чи ге­не­раль­но­го про­ку­ро­ра Юрія Лу­цен­ка здо­бу­ли по­пу­ляр­ність в по­лі­ти­ці зав­дя­ки ви­сту­пам «Укра­ї­ни без Ку­чми». Спо­ді­ва­ю­ся, Юрій Ві­та­лі­йо­вич і всі ін­ші, хто да­вав кля­тву зна­йти і при­тя­гну­ти до від­по­від­аль­но­сті за­мов­ни­ка вбив­ства, вша­ну­ють пам’ять на­шо­го ко­ле­ги-жур­на­лі­ста, уби­то­го пі­сля ви­кра­де­н­ня, за­мов­ле­но­го екс-пре­зи­ден­том Ле­о­ні­дом Ку­чмою. «Спра­ва Гон­га­дзе» — це тест на бо­роть­бу зі сва­ві­л­лям і ав­то­ри­та­ри­змом. І су­спіль­ство цей тест не скла­ло. І всі ті, хто хо­дить на сні­дан­ки до Ві­кто­ра Пін­чу­ка, на йо­го фо­ру­ми, по­вин­ні, на мій по­гляд, до­ве­сти свою прин­ци­по­вість і від­ві­да­ти обов’яз­ко­во мі­тинг пам’яті Гон­га­дзе. Це бу­де че­сно. 17 ро­ків то­му був уби­тий жур­на­ліст че­рез свою ро­бо­ту, і те, що суд над Ку­чмою бло­кує чин­на вла­да, го­во­рить про те, що ми ще не ста­ли тим су­спіль­ством, де жи­т­тя лю­ди­ни і сво­бо­да сло­ва є най­ви­щою цін­ні­стю. Ку­чму не від­да­ють під суд тіль­ки че­рез до­го­вор­няк з ді­ю­чи­ми дер­жав­ни­ми лі­де­ра­ми, при­чо­му, як з вла­ди, так і з опо­зи­ції, які бе­руть участь у змо­ві мов­ча­н­ня по спра­ві».

«Три ре­во­лю­ції за 25 ро­ків — це не по­ка­зник ви­со­ко­го рів­ня де­мо­кра­тії і ста­ло­сті ро­зу­мі­н­ня цих на­ціо­наль­них ін­те­ре­сів, — ка­же Єв­ген Магда. — Нав­па­ки, це рад­ше по­ка­зник то­го, що у нас не пра­цю­ють де­мо­кра­ти­чні про­це­ду­ри. Три­ва­лий час у нас по­лі­ти­ки бу­ли са­мі по со­бі, а су­спіль­ство са­ме по со­бі. Ли­ше ро­сій­ське втру­ча­н­ня тро­шки змі­ни­ло стан ре­чей. Ко­ли ми спо­сте­рі­га­є­мо апа­тію су­спіль­ства в то­му чи­слі до «спра­ви Гон­га­дзе», то тут вар­то при­га­да­ти, що і на ви­бо­рах ні­хто не при­му­шує бра­ти гро­ші за го­ло­си. Зви­чай­но, лю­ди по­став­ле­ні в та­кі умо­ви, ко­ли еко­но­мі­чна скру­та, адмі­ні­стра­тив­ний тиск то­що, під­штов­ху­ють лю­ди­ну фо­к­усу­ва­ти свою ува­гу на бу­ден­них мо­мен­тах. Якщо су­спіль­ство зна­йде в со­бі си­ли зро­ста­ти, то і ви­мо­ги до по­лі­ти­ків, до їх по­ве­дін­ки і без­кар­но­сті бу­дуть зов­сім ін­ши­ми. Про­бле­ма в то­му, що істо­рія укра­їн­сько­го на­ро­ду є три­ва­лі­шою за істо­рію укра­їн­ської дер­жав­но­сті. У нас від­су­тня пам’ять фор­му­ва­н­ня на­шої дер­жав­но­сті. Ми все по­чи­на­є­мо зно­ву. То­му нам до­ве­де­ться шу­ка­ти від­по­віді на скла­дні пи­та­н­ня».

Чи був у нас шанс пі­ти ін­шим шля­хом? «При­кро те, що ми втра­ти­ли ду­же ба­га­то ча­су, — від­по­від­ає Ген­на­дій Друзенко. — У нас бу­ли мо­жли­во­сті пі­ти ін­шим шля­хом. Для цьо­го бу­ла аль­тер­на­ти­ва обра­ти не ку­чмів­ський курс. Але, на жаль, був нав’яза­ний са­ме йо­го курс — на олі­гар­хат і з прин­ци­пом: «Дру­зям — все, а во­ро­гам — за­кон». Ку­чма про­я­вив се­бе як най­більш ци­ні­чний по­лі­тик. Бі­да на­віть не в то­му, що він зі­грав ци­ні­чно, але ефе­ктив­но для се­бе, а в то­му, що йо­го опо­нен­ти по­го­ди­лись бу­ти пі­ша­ка­ми в йо­го грі. Тут зга­ду­є­ться вчи­нок Оле­ксан­дра Мо­ро­за, який фа­кти­чно роз­ва­лив «Ка­нів­ську че­твір­ку». Зокре­ма, йо­го ам­бі­ції не до­зво­ли­ли по­вер­ну­ти істо­рію в ін­ший бік. То­му вла­да, яка має не­сти спра­ве­дли­вість за сво­єю озна­кою, ста­ла то­ді дже­ре­лом зло­чи­нів. І до­ки в «спра­ві Гон­га­дзе» ми не по­ста­ви­мо пе­ре­кон­ли­ву кра­пку, не бу­де нам всім про­ще­н­ня. До­ки ми від цьо­го не очи­сти­мось, ми бу­де­мо ли­ше ту­пцю­ва­ти на тих са­ме гра­блях. Ці­на — втра­че­ні жи­т­тя, що зро­ста­ють в гео­ме­три­чній про­гре­сії. До­ки ми не розв’яже­мо «ку­чмів­ський ву­зол», на­ша кра­ї­на па­да­ти­ме де­да­лі ниж­че, і нам го­ді спо­ді­ва­тись на які­сні про­ри­ви в май­бу­тньо­му».

«Маю на­дію, що ни­ні по­лі­ти­ки під пиль­ним оком на­ро­ду, який му­дрі­шає, зу­мі­ють бу­ти більш кон­стру­ктив­ни­ми і спи­ра­тись на за­са­дни­чі дер­жав­ні прин­ци­пи, — на­го­ло­шує Ген­на­дій Друзенко. — Якщо не бу­де прин­ци­пів, то не бу­де вза­га­лі про що го­во­ри­ти. Най­біль­ше про­кля­т­тя Ре­во­лю­ції Гі­дно­сті по­ля­гає в то­му, що за вже чо­ти­ри ро­ки ми так і не по­ба­чи­ли які­сної, по­ту­жної аль­тер­на­ти­ви. Ми по­стій­но ба­чи­мо одних і тих са­мих лю­дей. Якщо ми ще не до­зрі­ли до сво­го Ва­шинг­то­на, то ми при­найм­ні ма­є­мо раз у раз ста­ви­ти вла­ду на мі­сце, чі­тко від­рі­зня­ю­чи, де є дер­жав­ни­цька по­зи­ція і де є ви­ко­ри­ста­н­ня дер­жа­ви у вла­сних ці­лях, що є фа­кти­чно фе­о­да­лі­змом. Вла­ду тре­ба що­ра­зу би­ти по ру­ках, ко­ли во­на пра­гне дер­жав­ні це­гли­ни ви­ко­ри­ста­ти для по­бу­до­ви вла­сної фа­бри­ки. Яхо­чу по­дя­ку­ва­ти га­зе­ті «День» за те, що во­на на­га­дує про прин­ци­по­ві ре­чі, зокре­ма і про спра­ву вбив­ства Гон­га­дзе».

У цій ре­зо­нан­сній спра­ві, дій­сно, ва­жли­ва роль рі­зних сил — в су­спіль­стві, по­лі­ти­ку­мі, жур­на­лі­сти­ці. Окре­ми­ми зу­си­л­ля­ми окре­мих лю­дей чи ЗМІ ру­ха­ти про­цес по очи­щен­ню кра­ї­ни ду­же скла­дно. І тут, зви­чай­но, ду­же ва­жли­вою є роль жур­на­лі­стів, тим біль­ше, без­кар­ним за­ли­ша­є­ться вбив­ство їхньо­го ко­ле­ги. До ре­чі, се­ред офі­цій­них ме­діа-пар­тне­рів форуму YES, що зав­жди бу­ло по­ка­зо­во, від­бу­ли­ся змі­ни. За­мість «Укра­їн­ської прав­ди» в пе­ре­лі­ку з’яви­ло­ся «Дзер­ка­ло ти­жня. Укра­ї­на». На­вряд чи це озна­чає якісь кар­ди­наль­ні змі­ни у вза­є­мо­сто­сун­ках «УП» і Пін­чу­ка, це ско­рі­ше ві­двер­тість у сто­сун­ках «ДТ» і Пін­чу­ка. То­му мас-ме­діа ду­же ва­жли­во не про­да­ва­ти­ся, не за­бу­ва­ти про цю спра­ву і по­слі­дов­но до­ма­га­ти­ся прав­ди. Зви­чай­но, вша­но­ву­ва­ти пам’ять вби­тих жур­на­лі­стів на акці­ях мо­жна, але не по­трі­бно за­бу­ва­ти і про що­ден­ну кро­пі­тку ро­бо­ту. Тіль­ки так мо­жна пе­ре­мог­ти.

ФО­ТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Київ. 2010 р.

ФО­ТО МИ­КО­ЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Похо­рон жур­на­лі­ста Ге­ор­гія Гон­га­дзе від­був­ся 22 бе­ре­зня 2016 р. у дво­рі те­ри­то­рії цер­кви Ми­ко­ли Чу­до­твор­ця На­бе­ре­жно­го на По­до­лі в Ки­є­ві. По­хо­ва­ли жур­на­лі­ста бі­ля хре­ста пам'яті но­во­му­че­ни­кам зем­лі Укра­їн­ської — жер­твам то­та­лі­тар­но­го ко­му­ні­сти­чно­го ре­жи­му в ХХ сто­літ­ті. Так ви­гля­дає мо­ги­ла Ге­ор­гія сьо­го­дні

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.