Чо­му укра­їн­ці не ві­рять те­ле­но­ви­нам,

І чи справ­ді є но­ви­на­ми те, що по­ка­зує на­ше те­ле­ба­че­н­ня?

Den (Ukrainian) - - 25 - На­та­ля ІЩЕН­КО

Жи­те­лі Укра­ї­ни рід­ше див­ля­ться те­ле­ба­че­н­ня і мен­ше до­ві­ря­ють то­му, що роз­по­від­а­ють і по­ка­зу­ють їм у ви­пу­сках но­ви­ни на ТБ. Та­ким є один із ви­снов­ків до­слі­дже­н­ня «Став­ле­н­ня на­се­ле­н­ня до ЗМІ та спо­жи­ва­н­ня рі­зних ти­пів ЗМІ в Укра­ї­ні», ре­зуль­та­ти яко­го бу­ли пред­став­ле­ні на по­ча­тку ве­ре­сня. Са­ме опи­ту­ва­н­ня бу­ло про­ве­де­но в трав­ні-черв­ні по­то­чно­го ро­ку ки­їв­ською ком­па­ні­єю InMind на за­мов­ле­н­ня між­на­ро­дно­ї­ор­га­ні­за­ції Internews за про­гра­мою ре­а­лі­за­ції про­е­кту USAID «У-Ме­діа». Се­ред 4048 ре­спон­ден­тів — жи­те­лі всіх ре­гіо­нів Укра­ї­ни, крім Кри­му та ОР­ДЛО, ві­ком від 18 до 65 ро­ків.

Со­ці­о­ло­ги за­фі­ксу­ва­ли тен­ден­цію по­сту­по­во­їв­тра­ти те­ле­ба­че­н­ням сво­є­їа­у­ди­то­рії . Різ­ко­го па­ді­н­ня не­має, але не­га­тив­ний тренд ви­ма­льо­ву­є­ться (див. ді­а­гра­му).

Ко­ли­ва­н­ня рів­ня по­пу­ляр­но­сті ін­ших ме­діа, і тра­ди­цій­них, і так зва­них но­вих, є не на­стіль­ки ви­ра­зни­ми. Мо­жна ли­ше звер­ну­ти ува­гу на не­зна­чне зни­же­н­ня чи- сель­но­сті тих, хто отри­мує но­ви­ни із со­ці­аль­них ме­реж. На дум­ку до­слі­дни­ків, це мо­же бу­ти зу­мов­ле­но обме­же­н­ням до­сту­пу до ро­сій­ських со­ці­аль­них ме­реж («ВКон­та­кте», «Одно­клас­сни­ки»).

Яки­ми за­со­ба­ми ма­со­во­ї­ін­фор­ма­ці­ї­ви ко­ри­сту­ва­ли­ся про­тя­гом остан­ніх 30 днів для отри­ма­н­ня но­вин? (%)

Рі­вень до­ві­ри до но­вин на те­ле­ба­чен­ні та­кож де­мон­струє тен­ден­цію до зни­же­н­ня. А от дру­ге най­по­пу­ляр­ні­ше дже­ре­ло ін­фор­ма­ції, ін­тер­нет-ре­сур­си, в прин­ци­пі, за остан­ні три ро­ки за­ли­ша­є­ться май­же без змін.

На­скіль­ки ви до­ві­ря­є­те но­ви­нам? (У %, по­ка­за­на час­тка тих, хто до­ві­ряє пов­ні­стю або ско­рі­ше до­ві­ряє.)

До ка­та­стро­фі­чно­їв­тра­ти до­ві­ри укра­їн­ським те­ле­ба­че­н­ням ще ду­же і ду­же да­ле­ко. Але тренд оче­ви­дний — де­да­лі біль­ше гля­да­чів де­мон­стру­ють ске­псис і зне­ві­ру.

Став­ка ка­на­лів на емо­цій­ний та яскра­вий ін­фо­тейн­мент за­мість які­сних та про­фе­сій­них но­вин, мо­жли­во, і до­по­ма­гає утри­ма­ти якусь ча­сти­ну ау­ди­то­рі­ї­бі­ля «бла­ки­тних екра­нів», але то­чно не під­ви­щує рів­ня до­ві­ри до ТБ як до дже­ре­ла до­сто­вір­но­ї­та не­за­ан­га­жо­ва­но­ї­ін­фор­ма­ції .

Як ві­до­мо, ін­фо­тейн­мент (від англ. information — ін­фор­ма­ція та entertainment — роз­ва­га) — ме­тод по­да­ва­н­ня ін­фор­ма­ці­їв роз­ва­жаль­но­му фор­ма­ті. Про­гра­ми в сти­лі ін­фо­тейн­мент по­да­ють пе­ре­ва­жно по­вер­хо­ві ві­до­мо­сті, і то­му ще одна на­зва цьо­го яви­ща — soft news («лег­кі но­ви­ни»), на про­ти­ва­гу hard news — «ва­го­мим», або «справ­жнім», но­ви­нам.

Зав­да­н­ня ін­фо­тейн­мен­ту — роз­ва­жа­ти лю­ди­ну, а «справ­жніх» но­вин — ін­фор­му­ва­ти. Най­ва­жли­ві­шою від­мін­ною ри­сою ін­фо­тейн­мен­ту є апе­ля­ція до емо­цій гля­да­чів. Пе­ре­гля­да­ю­чи ви­пу­ски но­вин у та­ко­му сти­лі, гля­дач має смі­я­ти­ся, пла­ка­ти, ля­ка­ти­ся, від­чу­ва­ти будь-які ін­ші емо­ції, але в будь-яко­му ра­зі не має про щось сер­йо­зно за­ми­слю­ва­ти­ся.

Зви­чай­но, не всі ма­те­рі­а­ли в те­ле­но­ви­нах на­ших ка­на­лів є роз­ва­жаль­ним про­ду­ктом. Але одно­го та­ко­го сю­же­ту у ви­пу­ску до­сить для то­го, щоб вся про­гра­ма пе­ре­тво­ри­ла­ся на шоу, на «но­вин­ний про­дукт» за­мість но­вин. І та­ко­го про­ду­кту на на­ших екра­нах стає де­да­лі біль­ше.

Хтось мо­же за­ува­жи­ти, що за­си­л­ля ін­фо­тейн­мен­ту — сві­то­ва тен­ден­ція. Але це не зов­сім так — у сві­ті те­ле­но­ви­ни за­ли­ша­ю­ться но­ви­на­ми на­віть у наш час. Мо­же­те, до ре­чі, са­мі пе­ре­гля­ну­ти ви­пу­ски но­вин на ка­на­лах ін­ших кра­їн: Єв­ро­пи, Пів­ні­чної Аме­ри­ки. Рі­зни­цю мо­жна по­ба­чи­ти, на­віть не зна­ю­чи іно­зем­них мов, ли­ше по­рів­ню­ю­чи «кар­тин­ки».

То­чно так, як і про­па­ган­да, ін­фо­тейн­мент не є жур­на­лі­сти­кою в її кла­си­чно­му ви­зна­чен­ні. Це — шоу-бі­знес, зі сво­ї­ми зав­да­н­ня­ми, се­ред яких не­має зав­да­н­ня «про­ін­фор­му­ва­ти» або ви­ко­на­ти «осві­тню» фун­кцію. Від­по­від­но, цей фор­мат має свої вла­сні, а не жур­на­ліст­ські ме­то­ди­ки і стан­дар­ти ро­бо­ти.

Остан­нім ча­сом ме­ді­а­екс­пер­ти зо­се­ре­ди­лись на ана­лі­зі до­три­ма­н­ня укра­їн­ськи­ми ме­діа, на­сам­пе­ред те­ле­ка­на­ла­ми, жур­на­ліст­ських стан­дар­тів — прин­ци­пів зба­лан­со­ва­но­сті ма­те­рі­а­лів, об’єктив­но­сті. Але всі ці за­сте­ре­же­н­ня не ма­ють жо­дно­го сен­су в сві­ті ін­фо­тейн­мен­ту.

За та­ких умов до­ві­ра до те­ле­но­вин і да­лі зни­жу­ва­ти­ме­ться. То­му що на­віть най­на­їв­ні­шо­му та не над­то осві­че­но­му гля­да­че­ві не спа­де на дум­ку ві­ри­ти в ре­аль­ність миль­них опер, цир­ко­вих ви­став або філь­мів жа­хів.

На­та­ля ІЩЕН­КО

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.