Про фул-кон­такт із су­про­тив­ни­ком

Чи справ­ді трьох з по­ло­ви­ною ро­ків за­ма­ло для пе­ре­озбро­є­н­ня ар­мії?

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Сер­гій ГРАБОВСЬКИЙ

Ва­силь ГРИЦАК: «Ми бу­де­мо ро­би­ти все для то­го, щоб по­вер­ну­ти Пав­ла Гри­ба в Укра­ї­ну»

Три з по­ло­ви­ною ро­ки ми­ну­ло від ча­су, ко­ли про­ро­сій­ські бо­йо­ви­ки «ЛНР» і «ДНР» за­хо­пи­ли єди­ні в Укра­ї­ні за­во­ди з ви­ро­бни­цтва ви­бу­хів­ки та па­тро­нів, роз­та­шо­ва­ні в До­не­цьку та Лу­ган­ську, але й до­сі не по­бу­до­ва­ні від­по­від­ні но­ві під­при­єм­ства. А чи мо­же успі­шно во­ю­ва­ти ар­мія (осо­бли­во у ра­зі гі­по­те­ти­чно­го, але до­ста­тньо ймо­вір­но­го, мас­шта­бно­го во­ро­жо­го втор­гне­н­ня, ко­ли до­ве­де­ться до­во­ди­ти її чи­сло — ра­зом із те­ри­то­рі­аль­ною обо­ро­ною — до міль­йо­на «ба­гне­тів») ли­ше на ста­рих ра­дян­ських за­па­сах, без на­ла­го­дже­но­го ви­пу­ску всіх рі­зно­ви­дів по­трі­бних на­бо­їв? Тим біль­ше, за умов, ко­ли на ве­ле­тен­ських скла­дах ра­дян­ських боє­при­па­сів ре­гу­ляр­но ви­ни­ка­ють форс-ма­жор­ні об­ста­ви­ни — чи то ро­сій­ські без­пі­ло­тни­ки їх ата­ку­ють, чи то вза­га­лі якісь «чор­ти­ки» вла­што­ву­ють зсе­ре­ди­ни цих скла­дів по­же­жі та ви­бу­хи...

Я вже не ка­жу про те, що до­сі не роз­гор­ну­тий се­рій­ний ви­пуск ве­ли­ко­го чи­сла пер­спе­ктив­них ві­тчи­зня­них мо­де­лей озбро­є­н­ня — від бо­йо­вих вер­то­льо­тів до уні­вер­саль­них про­ти ко­ра­бель­них си­стем даль­ньої дії, а якщо й роз­гор­ну­то, то но­ві­тні тан­ки, БТР і БМП, про­ти­тан­ко­ві ра­ке­тні ком­пле­кси то­що йдуть на екс­порт. Мов­ляв, «Укр­обо­рон­про­му» по­трі­бна ва­лю­та, щоб роз­ви­ва­ти­ся та ма­ти змо­гу в май­бу­тньо­му за­без­пе­чи­ти укра­їн­ське вій­сько но­ві­тні­ми зраз­ка­ми зброї, а на це по­трі­бен час і ще раз час. До­бре, що хоч до ви­ро­бни­цтва де­яких рі­зно­ви­дів стрі­ле­цької зброї ру­ки ді­йшли — про­те, пе­ре­ва­жно у ви­гля­ді не­ве­ли­ких пар­тій для ви­про­бу­ва­н­ня у вій­ськах...

І от тут по­стає са­кра­мен­таль­не за­пи­та­н­ня: а скіль­ки са­ме по­трі­бно ча­су укра­їн­ським збро­я­рам, ме­не­дже­рам і уря­дов­цям для ство­ре­н­ня но­ві­тніх зраз­ків зброї, їхньо­го впро­ва­дже­н­ня у ви­ро­бни­цтво та на­си­че­н­ня вій­ська ці­єю збро­єю? І скіль­ки по­трі­бно ча­су для по­бу­до­ви за­во­дів боє­при­па­сів рі­зно­го ґа­тун­ку, які б за­без­пе­чи­ли ефе­ктив­не ви­ко­ри­ста­н­ня й но­вих, і вже на­яв­них ви­дів озбро­є­н­ня без по­стій­но­го ози­ра­н­ня: а чи ви­ста­чить на­бо­їв?

Ска­жі­мо, під час Дру­гої сві­то­вої війни Спо­лу­че­ним Шта­там зна­до­би­ли­ся один рік і де­сять мі­ся­ців, що­би ство­ри­ти й ви­про­бу­ва­ти ядер­ну бом­бу. Т. зв. Ман­хет­тен­ський про­ект бу­ло роз­по­ча­то 17 ве­ре­сня 1943-го, а пер­шу ядер­ну бом­бу ви­про­бу­ва­ли 16 ли­пня 1945-го у шта­ті Нью-Ме­кси­ко. Мо­жуть ска­за­ти — так то ж мо­гу­тня Аме­ри­ка, яка за­лу­чи­ла вче­них-емі­гран­тів з Єв­ро­пи... Так, Аме­ри­ка, і по­чи­нав­ся про­ект цей не на по­ро­жньо­му мі­сці. Про­те хі­ба ж у нас уже зни­кла вла­сна на­у­ка? Хі­ба за­чи­ни­ли­ся за­во­ди з ви­со­ко­те­хно­ло­гі­чним ви­ро­бни­цтвом? І «з ну­ля» у нас ба­га­то чо­го вмі­ли та вмі­ють ство­рю­ва­ти. Он у 1960-х КБ «Пів­ден­не» під ке­рів­ни­цтвом ака­де­мі­ка Ян­ге­ля ство­ри­ло, а «Пів­ден­маш» по­бу­ду­вав близько де­ся­тка (!) ко­ра­блів 11Ф94, при­зна­че­них для по­сад­ки ко­смо­нав­та на Мі­сяць, стар­ту з ньо­го та сти­ку­ва­н­ня з пі­ло­то­ва­ним мі­ся­чним ор­бі­таль­ним ко­ра­блем 7К-ЛОК, який мав до­ста­ви­ти ра­дян­ських по­ко­ри­те­лів ко­смо­су до Мі­ся­ця та по­вер­ну­ти їх на Зем­лю. І не ви­на Ян­ге­ля та «Пів­ден­ма­шу», що екс­пе­ди­ція не від­бу­ла­ся — пі­сля смер­ті Ко­ро­льо­ва по­ту­жний ра­ке­то­но­сій Н-1 так і не вда­ло­ся до­ве­сти, а 7КЛОК пе­ре­тво­рив­ся на при­зна­че­ний для ви­ко­ри­ста­н­ня на нав­ко­ло­зем­них ор­бі­тах «Со­юз». Але КБ «Пів­ден­не» та «Пів­ден­маш», які до цьо­го ма­ли спра­ви тіль­ки з бо­йо­ви­ми стра­те­гі­чни­ми ра­ке­та­ми, за кіль­ка ро­ків зумі­ли осво­ї­ти аб­со­лю­тно но­ву для се­бе про­бле­ма­ти­ку. Ро­зроб­ка ця не оста­то­чно за­ста­рі­ла й сьо­го­дні — ЗМІ по­ві­дом­ля­ють, що Ки­тай чи то вже ку­пив, чи то при­ці­ню­є­ться до ку­пів­лі всі­єї до­ку­мен­та­ції по ко­ра­блю 11Ф94, щоб ви­ко­ри­ста­ти дав­ні роз­роб­ки на­ших кон­стру­кто­рів для по­льо­тів тай­ко­нав­тів на Мі­сяць...

Не втри­ма­юсь, щоб не на­ве­сти ще кіль­ка кра­сно­мов­ні «ко­смі­чні» при­кла­ди. За 11 мі­ся­ців ко­ман­дою Сер­гія Ко­ро­льо­ва бу­ло спро­е­кто­ва­но, по­бу­до­ва­но й за­пу­ще­но пер­ший шту­чний су­пу­тник Зем­лі. На про­е­кту­ва­н­ня, по­бу­до­ву й за­пуск дру­го­го шту­чно­го су­пу­тни­ка — зна­чно важ­чо­го, з со­ба­кою Лай­кою на бор­ту — бу­ло ви­тра­че­но... один мі­сяць. А пер­ший у сві­ті ба­га­то­мі­сний ко­ра­бель «Во­сход» ство­ри­ли й за­пу­сти­ли за 10 мі­ся­ців. Пер­ша у сві­ті пі­ло­то­ва­на ор­бі­таль­на стан­ція «Са­лют» бу­ла ство­ре­на ко­ле­кти­вом учня Ко­ро­льо­ва кон­стру­кто­ра й ко­смо­нав­та Фе­о­кти­сто­ва за пів­то­ра ро­ку. На­ре­шті, вся аме­ри­кан­ська про­гра­ма ви­сад­ки лю­ди­ни на Мі­сяць від мо­мен­ту її про­го­ло­ше­н­ня пре­зи­ден­том Кен­не­ді до ви­сад­ки астро­нав­тів Арм­строн­га й Ол­дрі­на на по­верх­ню при­ро­дно­го су­пу­тни­ка Зем­лі зайня­ла дев’ять ро­ків. Ми в умо­вах «гі­бри­дної війни» про­жи­ли вже по­над тре­ти­ну цьо­го стро­ку...

За та­кий, на­віть де­що мен­ший тер­мін у Ве­ли­ко­бри­та­нії під час війни був скон­стру­йо­ва­ний, ви­про­бу­ва­ний та прийня­тий на озбро­є­н­ня ре­актив­ний ви­ни­щу­вач Gloster Meteor, який здій­снив пер­ші бо­йо­ві ви­льо­ти 27 ли­пня 1944 ро­ку. На них сто­я­ли дви­гу­ни Rolls-Royce Derwent 5, ство­ре­ні за цей же тер­мін; пі­сля за­кін­че­н­ня війни уряд бри­тан­ських лей­бо­ри­стів зду­ру про­дав ці дви­гу­ни «дя­де­чко­ві Джо»; їх шви­день­ко ско­пі­ю­ва­ли і під мар­кою РД-500 ста­ви­ли на ви­ни­щу­ва­чах Ла-15 та Як-23. Сам же бри­тан­ський ви­ни­щу­вач був ско­пі­йо­ва­ний КБ Су­хо­го й одер­жав на­зву Су-11, але в се­рію не пі­шов — на під­хо­ді в СРСР був уже МіГ-15, а за ним — і МіГ-17, теж із бри­тан­ським дви­гу­ном Rolls-Royce Nene (ра­дян­ські псев­до РД-45 та ВК-1). Впа­дає в око, що дви­гун Nene був ство­ре­ний бри­тан­ськи­ми кон­стру­кто­ра­ми та за­пу­ще­ний у се­рію та­кож у роз­пал війни й мен­ше, ніж за рік...

Ска­жуть — так у США при вла­ді був під час війни Ру­звельт, а у Бри­та­нії — Чер­чилль. У нас же, во­че­видь, пер­со­на­жі ін­шо­го ти­пу, які по­сту­па­ю­ться на­віть Хру­що­ву, ко­трий чи­ма­ло зро­бив ко­ри­сно­го на зо­рі ра­дян­ської ко­смо­нав­ти­ки. Вір­но. Але ж про ство­ре­н­ня швид­ки­ми тем­па­ми укра­їн­ської ди­во-зброї чи фе­но­ме­наль­ні на­у­ко­ві про­ри­ви і не йде­ться, чи не так? Мо­ва про нор­маль­ну роз­бу­до­ву ВПК за умов війни, тоб­то швид­ку й ефе­ктив­ну, з мо­бі­лі­за­ці­єю всіх мо­жли­вих ре­сур­сів. Щоб і фронт, і за­па­сні ча­сти­ни, і ре­зерв­на ар­мія, яка в Укра­ї­ні має бу­ти ство­ре­на, мо­гли успі­шно ве­сти бої та не­сти не­ве­ли­кі втра­ти.

ФО­ТО ОЛЕ­КСАН­ДРА КОВШУНА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.