...«В го­сті» до агре­со­ра?

У Ра­ду вне­се­ний за­ко­но­про­ект, який має обме­жи­ти мо­жли­вість укра­їн­ським чи­нов­ни­кам по­тра­пля­ти до РФ. Чи до­по­мо­же це ре­ін­те­гра­ції оку­по­ва­них зе­мель?

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Ва­лен­тин ТОРБА, «День»

УВер­хов­ній Ра­ді за­ре­є­стру­ва­ли за­ко­но­про­ект «про вне­се­н­ня змін до де­яких за­ко­но­дав­чих актів Укра­ї­ни» — що­до за­про­ва­дже­н­ня тим­ча­со­во­го обме­же­н­ня пра­ва гро­ма­дян Укра­ї­ни на ви­їзд до дер­жа­ви-агре­со­ра. Цим за­ко­но­про­е­ктом пе­ред­ба­че­но пра­во­ве вре­гу­лю­ва­н­ня обме­же­н­ня для укра­їн­ських по­са­дов­ців пе­ре­ти­ну кор­до­ну з РФ. На­га­да­є­мо, що ра­ні­ше СБУ ви­сту­па­ла з іні­ці­а­ти­вою ство­ре­н­ня за­ко­ну, який за­про­ва­джу­вав би по­ді­бні обме­же­н­ня.

■ Аб­со­лю­тно ло­гі­чним є в ру­слі офі­цій­но­го ви­зна­н­ня Ро­сії кра­ї­ною-агре­со­ром, яка вже че­твер­тий рік по­спіль про­дов­жує вій­ну на Дон­ба­сі й оку­пує ча­сти­ну укра­їн­ських територій, ма­кси­маль­не від­сто­ро­не­н­ня від неї у всіх мо­жли­вих сфе­рах — від ди­пло­ма­ти­чних до будь-яких ко­о­пе­ра­цій. Плу­та­ни­на з тер­мі­на­ми, які бу­ли за­про­ва­дже­ні ще 2014 ро­ку, на­да­ва­ла агре­со­ро­ві мо­жли­вість ма­ні­пу­лю­ва­ти си­ту­а­ці­єю в ін­фор­ма­цій­ній та пра­во­вій сфе­рах. Без сум­ні­ву, що біль­ше ро­вів, рі­чок, стін та ін­ших ого­ро­джень та обме­жень бу­де між на­ми, то біль­ше шан­сів для укра­їн­ців ві­ді­рва­ти­ся від сум­нів­ної ім­пер­ської спад­щи­ни на­віть мен­таль­но. Зре­штою, пред­став­ни­кам си­ло­вих стру­ктур РФ вза­га­лі за­бо­ро­не­но за­ли­ша­ти кор­до­ни сво­єї дер­жа­ви. Укра­їн­ські по­лі­цей­ські, СБУшни­ки та вій­сько­во­слу­жбов­ці, які ро­дом із оку­по­ва­них територій і які у від­по­від­аль­ний мо­мент ста­ли на бік дер­жав­но­сті, не ма­ють мо­жли­во­сті по­тра­пи­ти до сво­їх осель з об’єктив­них при­чин. Але й обза­ве­сти­ся вла­сним жи­тлом на віль­ній території у них да­ле­ко не зав­жди є мо­жли­вість.

■ За­зна­чи­мо, що ві­зи­ти до РФ да­ле­ко не зав­жди озна­ча­ють від­ві­да­н­ня са­ме кра­ї­ни-агре­со­ра. Ча­сто по­тра­пи­ти до оку­по­ва­них територій мо­жли­во ли­ше че­рез те­ри­то­рію РФ. Ро­сія це знає і ко­ри­сту­є­ться. Сво­го ча­су на кор­до­ні між ОРДЛО і РФ ро­сі­я­ни про­по­ну­ва­ли на­віть за­пов­ню­ва­ти від­по­від­ні до­ку­мен­ти, в яких жи­тель цих територій міг по­скар­жи­тись на Укра­ї­ну, яка, мов­ляв, їх роз­стрі­лює. Во­я­жі ж до РФ з ін­шою, на­при­клад ту­ри­сти­чною, ме­тою або по­їзд­ки до оку­по­ва­но­го Кри­му «на ку­рорт» ма­ють ще й при­смак амо­раль­но­сті під час вій­ни. В остан­ньо­му ра­зі це сто­су­є­ться всіх гро­ма­дян.

■ Про­те, з одно­го бо­ку, зро­зумі­ла мо­ти­ва­ція по­ста­ви­ти чи­нов­ни­ків пе­ред ви­бо­ром: їзди­ти до РФ чи залишатись на по­са­дах — отри­ма­ла не зав­жди одно­зна­чну оцін­ку. Про­бле­ма в то­му, що для ба­га­тьох та­ким чи­ном бу­де вза­га­лі обме­же­ний до­ступ до сво­їх осель на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях. І го­лов­не — чи розв’яже цей за­кон про­бле­му держ­без­пе­ки в цьо­му аспе­кті і як він ко­ре­спон­ду­є­ться із за­де­кла­ро­ва­ни­ми на­мі­ра­ми ре­ін­те­гра­ції укра­їн­ських тим­ча­со­во оку­по­ва­них територій?

«ПО­ТРІ­БНО ОБИРАТИ — АБО ВІДВІДУВАТИ ОКУПОВАНІ ТЕРИТОРІЇ, АБО ЗАЛИШАТИСЬ ДЕРЖСЛУЖБОВЦЕМ»

«Я мо­жу ска­за­ти, що у нас з’яви­лась ці­ла ка­те­го­рія суд­дів, які ре­гу­ляр­но їздять на окуповані території, — ка­же «Дню» на­ро­дний де­пу­тат V, VI, VII скли­кань, а ни­ні го­ло­ва ГО «Си­ла пра­ва» Ан­дрій СЕНЧЕНКО. — На­при­клад, є су­д­дя в лу­ган­ській апе­ля­ції, яка ми­ну­ло­го ро­ку про­ве­ла 87 днів на оку­по­ва­ній території: в пер­шо­му пів­річ­чі цьо­го ро­ку — 49 днів, а в дру­го­му пів­річ­чі 2015 ро­ку — 52 дні. Ми ро­зу­мі­є­мо, що це жи­т­тя і не во­на вин­на в оку­па­ції. У неї там мо­жуть бу­ти ді­ти, ба­тьки, не­ру­хо­мість. Але ця су­д­дя пе­ре­бу­ває в оче­ви­дно­му ста­ні кон­флі­кту ін­те­ре­сів. Якщо су­д­дя при­їздить на три мі­ся­ці на рік до Лу­ган­ська, во­на, по-пер­ше, по­ру­шує тру­до­ве за­ко­но­дав­ство, а по­дру­ге, во­на по су­ті стає за­ру­чни­ком. А по­тім, уявіть со­бі, во­на по­тра­пляє, ска­жі­мо, в ко­ле­гію, яка роз­гля­дає спра­ву то­го ж Оле­ксан­дра Єфре­мо­ва. Як во­на бу­де йо­го су­ди­ти? Або, зно­ву ж та­ки, як во­на бу­де роз­гля­да­ти за­яву про вста­нов­ле­н­ня фа­кту то­го, що лю­ди­на по­стра­жда­ла вна­слі­док ро­сій­ської агре­сії? Ця су­д­дя ство­ри­ла нав­ко­ло се­бе ці­лу гру­пу суд­дів, які ту­ди їздять, і фа­кти­чно по­бу­ду­ва­ла пар­кан про­ти всіх по­стра­жда­лих від агре­сії. Во­ни згур­ту­ва­ли­ся й від­штов­ху­ють всі по­ді­бні за­яви по­стра­жда­лих. Так са­мо уявіть со­бі спів­ро­бі­тни­ка СБУ або про­ку­ро­ра, який пе­рі­о­ди­чно ту­ди їзди­ти­ме. Це і ри­зи­ки вер­бов­ки, і ри­зи­ки не­без­пе­ки для сво­го жи­т­тя і сво­бо­ди. «Си­ла пра­ва» на­пи­са­ла ли­ста на ім’я го­ло­ви СБУ Ва­си­ля Гри­ца­ка що­до вка­за­них суд­дів, і я вва­жаю, що не­об­хі­дно на за­ко­но­дав­чо­му рів­ні за­бо­ро­ни­ти лю­дям, які ви­ко­ну­ють фун­кції від іме­ні дер­жа­ви Укра­ї­на, а не про­сто гро­ма­дя­нам Укра­ї­ни, від­ві­ду­ва­н­ня оку­по­ва­них територій. У та­кій си­ту­а­ції лю­ди­ні по­трі­бно обирати — або відвідувати окуповані території, або залишатись на сво­їй по­са­ді. Жи­т­тя ін­ко­ли при­му­шує змі­ню­ва­ти про­фе­сію».

■ На за­пи­та­н­ня, як спів­від­но­си­ться за­кон про «тим­ча­со­ве обме­же­н­ня на ви­їзд до дер­жа­ви агре­со­ра» із за­ко­ном «про ре­ін­те­гра- цію», Ан­дрій Сенченко від­по­вів: « Що­до так зва­но­го за­ко­ну про ре­ін­те­гра­цію, то я б не на­зи­вав йо­го так. Про ре­ін­те­гра­цію оку­по­ва­них територій там ні­чо­го не­має. В цьо­му за­ко­ні є кіль­ка по­зи­тив­них мо­мен­тів, а все ре­шта — ка­ша. По­зи­тив­ни­ми мо­мен­та­ми я вва­жаю те, що дер­жа­ва від­хо­дить від тер­мі­на АТО, хо­ча все одно за­ко­но­дав­цям за­бра­кло ду­ху да­ти пря­мі оцін­ки си­ту­а­ції. Дво­зна­чність АТО чи вій­на до­зво­ля­ла по­да­ва­ти по­зо­ви про­ти дер­жа­ви Укра­ї­на. Це — по­зо­ви руй­нів­но­го ха­ра­кте­ру, ко­ли йде­ться про за­галь­ну су­му пре­тен­зій у 100 млрд до­ла­рів. Спи­ра­ю­чись на За­кон про бо­роть­бу з те­ро­ри­змом та йо­го ста­т­тю 19, лю­ди звер­та­ли­ся до су­ду. Аген­ту­ра ро­сій­ських спец­служб сти­му­лю­ва­ла рі­зні де­які, так би мо­ви­ти, «пра­во­за­хи­сні» ор­га­ні­за­ції та адво­ка­тів, аби во­ни під­штов­ху­ва­ли гро­ма­дян звер­та­ти­ся з по­зо­ва­ми про­ти сво­єї ж дер­жа­ви. То­му для то­го, щоб уни­кну­ти та­кої дво­зна­чно­сті, ва­жли­во бу­ло ві­ді­йти від тер­мі­на АТО. По­ки що це на­зва­ли опе­ра­ці­єю з від­нов­ле­н­ня дер­жав­но­го су­ве­ре­ні­те­ту. До­бре, що роз­ста­ви­ли то­чки над «і» в ча­сти­ні оцін­ки то­го, що від­бу­ва­є­ться на території Дон­ба­су. Тоб­то чі­тко ви­зна­че­но хто є оку­пан­том. Кі­нець кін­цем, на­ре­шті во­ни на­ва­жи­ли­ся ви­зна­ти те, що ми в су­дах упро­довж двох ро­ків з успі­хом до­во­ди­ли».

■ «Се­ред мі­ну­сів же за­ко­ну за­ли­ша­є­ться за­гро­за то­го, що на яко­мусь ета­пі ту­ди зно­ву ж та­ки бу­де спро­ба вти­сну­ти Мін­ські до­мов­ле­но­сті, — про­дов­жує Ан­дрій Сенченко. — Цьо­го допу­сти­ти не мо­жна. Ду­же по­га­но, що зно­ву на­ма­га­ю­ться ді­ли­ти окуповані території на два сор­ти — Крим і Дон­бас. В остан­ньо­му абза­ці стат­ті 6 за­зна­че­но, що Укра­ї­на не від­по­від­ає за дії ро­сій­ської вла­ди та ма­ріо­не­тко­вих ре­жи­мів. І це вір­но. Але при цьо­му за­бу­ли до­да­ти ще один абзац із по­си­ла­н­ням на Же­нев­ську кон­вен­цію 1949 ро­ку та до­да­тко­ві про­то­ко­ли, щоб за­зна­чи­ти, що РФ не­се пов­ну від­по­від­аль­ність за без­пе­чне жи­т­тя лю­дей на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях. Фор­му­лу «ми не від­по­від­а­є­мо за їхні дії» вар­то бу­ло ви­кла­сти як те, що «РФ від­по­від­ає за те, що від­бу­ва­є­ться на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях», на­віть якщо кон­кре­тний зло­чин ско­їть якась бан­да, а не, ска­жі­мо, ре­гу­ляр­ні вій­ська. Крім то­го, Пре­зи­дент на­ма­га­є­ться бу­дья­кою ці­ною уни­кну­ти від ви­ко­на­н­ня сво­їх без­по­се­ре­дніх кон­сти­ту­цій­них обов’яз­ків як Вер­хов­ний Го­лов­но­ко­ман­ду­вач. Для цьо­го він ви­га­дав Опе­ра­тив­ний штаб ко­ман­ду­ва­н­ня. В кіль­кох мі­сцях зга­да­но Ген­штаб, а в усіх ін­ших — Опе­ра­тив­ний штаб, але ні­де не­має кон­ту­рів цьо­го Опе­ра­тив­но­го шта­бу — як він фор­му­є­ться, зо­на йо­го від­по­від­аль­но­сті, як він ко­ре­спон­ду­є­ться з Ген­шта­бом, хто ко­му на­чаль­ник то­що. Це може при­зве­сти до кон­флі­кту стру­ктур і без­від­по­від­аль­но­сті». Зі сво­го бо­ку, Ан­дрій Сенченко анон­сує роз­роб­ку кон­це­пції де­о­ку­па­ції та ре­ін­те­гра­ції, яку «Си­ла пра­ва» пла­нує ви­не­сти на обго­во­ре­н­ня із гро­мад­ські­стю.

«УКРАЇНСЬКА СТО­РО­НА НЕ МАЄ ЧІТКОЇ ПРО­ГРА­МИ ПОВЕРНЕННЯ ТЕРИТОРІЙ»

Тоб­то, як ба­чи­мо, не­зва­жа­ю­чи на юри­ди­чне вста­нов­ле­н­ня фа­ктів агре­сії, оку­па­ції та пра­во­ве вре­гу­лю­ва­н­ня пов’яза­них із цим пи­тань, дер­жа­ва так і не ар­ти­ку­лю­ва­ла ал­го­ри­тмів від­нов­ле­н­ня су­ве­ре­ні­те­ту. Ситуація ж із від­нов­ле­н­ням су­ве­ре­ні­те­ту впи­ра­є­ться без­по­се­ре­дньо в ро­бо­ту з гро­ма­дя­на­ми. Во­ю­ють, зре­штою, не за зем­лі, а за лю­дей. Лю­ди ж на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях і ті, хто їх по­ли­шив, опи­ни­ли­ся в си­ту­а­ції ве­ли­ких ма­те­рі­аль­них і мо­раль­них втрат.

■ «На­ве­ду вам кон­кре­тні при­кла­ди, — ді­ли­ться з «Днем» лу­ган­ський адво­кат На­дія ПОБЕРЕЖНА, ко­тра ни­ні ме­шкає в Ки­є­ві. — Мій чо­ло­вік не був у Лу­ган­ську більш ніж три ро­ки. Син — держ­слу­жбо­вець. Че­рез блок­по­сти він не може за­їха­ти до Лу­ган­ська, то­му що йо­му це не до­зво­ле­но. Че­рез РФ він не змо­же за­їха­ти, якщо бу­де ухва­ле­но за­кон про обме­же­н­ня пе­ре­су­ва­н­ня. На­ше май­но опи­са­но на оку­по­ва­ній території, і якщо ми не бу­де­мо на­ві­ду­ва­ти­ся ту­ди, то йо­го про­сто кон­фі­ску­ють. Але го­лов­не для нас — ми не мо­же­мо від­ві­да­ти мо­ги­ли ба­тьків. Ро­сія, без­умов­но, ско­ри­ста­є­ться цим, адже в прин­ци­пі во­на ні­чо­го від то­го не втра­тить. За­со­би за­ки­да­н­ня аген­ту­ри на те­ри­то­рію Укра­ї­ни у неї на­ла­го­дже­ні. А ось ін­фор­ма­цій­но во­на зро­бить все, щоб пе­ре­ма­ню­ва­ти на свій бій обра­же­них. Зі сво­го бо­ку, Укра­ї­на так і не на­ве­ла ла­ду на кор­до­ні з РФ. На укра­їн­ській ми­тни­ці з усіх стя­гу­ють по 50 грн. Пі­сля цьо­го — фор­маль­ний огляд ван­та­жу. В прин­ци­пі, мо­жна про­вез­ти що зав­го­дно, і для цьо­го не обов’яз­ко­во бу­ти чи не бу­ти чи­нов­ни­ком. На ро­сій­ській ми­тни­ці все на­ла­го­дже­но зов­сім іна­кше, і там на­ма­га­ю­ться бу­ти ма­кси­маль­но при­ві­тни­ми. Скла­да­є­ться вра­же­н­ня, що українська сто­ро­на про­сто не­хтує вла­сни­ми гро­ма­дя­на­ми і не­має чіткої про­гра­ми повернення. Адже пи­та­н­ня, перш за все, не в території, а у сві­до­мо­сті. Ро­сія ж, во­че­видь, хо­че ма­кси­маль­но за­ли­ши­ти Дон­ба­су сфе­рі сво­го впли­ву. Рів між ОРДЛО та віль­ною Укра­ї­ною для неї ду­же ви­гі­дний. Більш то­го, ска­жу, що чи­нов­ни­ки все одно бу­дуть їзди­ти че­рез РФ, але ко­шту­ва­ти це те­пер для них бу­де до­рож­че. Ко­жна за­бо­ро­на в умо­вах без­ла­ду ли­ше під­си­лює ко­ру­пцій­ну скла­до­ву, а не під­ви­щує си­сте­му без­пе­ки».

■ Пи­та­н­ня ко­ру­пції на кор­до­ні вкрай на­галь­не та бо­лю­че, адже, перш за все, ні­ве­лює за­со­би без­пе­ки. До чо­го то­ді всі ці спи­ски з не­ба­жа­ни­ми пер­со­на­ми, якщо бу­дья­ка баб­ця може за 50 гри­вень пе­ре­вез­ти че­рез кор­дон в Укра­ї­ну все, що за­ма­не­ться? От­же, будь-які обме­же­н­ня в ни­ні­шній си­ту­а­ції ма­ють бу­ти узго­дже­ні із за­галь­ним пла­ном за­хи­сту прав гро­ма­дян. По­ки ж ба­чи­мо без­ліч за­яв про го­тов­ність звіль­ни­ти території, при цьо­му са­мі жи­те­лі оку­по­ва­них територій не від­чу­ва­ють ім­пуль­сів до та­кої го­тов­но­сті з бо­ку Ки­є­ва. Во­ни про­сто по­то­па­ють у по­то­ку не­зрід­ка по­пу­ліст­ських за­яв та де­кла­ра­цій. Дми­тро Ярош вза­га­лі не­що­дав­но на­звав то­чну да­ту звіль­не­н­ня До­не­цька, яку прив’язав до да­ти ство­ре­н­ня «Пра­во­го се­кто­ру» 2014 ро­ку, і при цьо­му за­явив, що бу­де про­во­ди­ти там «за­чис­тки». Чи­нов­ни­ки з про­філь­но­го мі­ні­стер­ства ще на по­ча­тку ро­ку обі­ця­ли звіль­ни­ти Дон­бас уже за­раз. На­то­мість ли­ше на че­твер­то­му ро­ці вій­ни Пре­зи­дент та пар­ла­мен­та­рі на­ва­жи­ли­ся під­сту­пи­тись до то­го, щоб хо­ча б час­тко­во на­зва­ти ре­чі сво­ї­ми іме­на­ми.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.