«За­гар­то­ва­ні без­смер­тям»

11 жов­тня від­кри­ва­є­ться ви­став­ка, при­свя­че­на 100-річ­чю ство­ре­н­ня ар­мії УНР та до Дня за­хи­сни­ка Укра­ї­ни

Den (Ukrainian) - - Культура - Алі­са АНТОНЕНКО

Ек­спо­зи­ція пред­став­ле­на у Ки­їв­сько­му мі­сько­му бу­дин­ку учи­те­ля ( ви­став­ка « За­гар­то­ва­ні без­смер­тям» під­го­тов­ле­на Цен­траль­ним дер­жав­ним ар­хі­вом за­ру­бі­жної укра­ї­ні­ки).

Ор­га­ні­за­то­ри за­хо­ду на­го­ло­шу­ють, сьо­го­дні, в умо­вах ро­сій­ської агре­сії на схо­ді Укра­ї­ни, пред­став­ле­ні на ви­став­ці до­ку­мен­ти зву­чать ду­же акту­аль­но, не­зва­жа­ю­чи на сто ро­ків, які від­ді­ля­ють нас від по­дій по­ча­тку ХХ сто­лі­т­тя. 1917 ро­ку пра­гне­н­ня укра­їн­ців за­яви­ти про се­бе як на­цію та ство­ри­ти вла­сну дер­жа­ву зі­ткну­ло­ся з ціл­ко­ви­тим не­прийня­т­тям ідеї не­за­ле­жної Укра­ї­ни Ро­сі­єю — і так зва­ною де­мо­кра­ти­чною, пред­став­ле­ною Тим­ча­со­вим уря­дом, і, зго­дом, — бі­ло­гвар­дій­ською та біль­шо­ви­цькою. Сут­тє­вою про­бле­мою бу­ло і те, що кер­ма­ни­чі но­во­го укра­їн­сько­го уря­ду із за­пі­зне­н­ням усві­до­ми­ли ва­жли­вість ство­ре­н­ня на­ціо­наль­ної ар­мії та як з’ясу­ва­ло­ся бу­ли не го­то­ви­ми до зброй­но­го про­ти­сто­я­н­ня з біль­шо­ви­цькою Ро­сі­єю.

За­знав­ши по­раз­ки, на по­ча­тку 1920-х ча­сти­на уча­сни­ків укра­їн­сько-ро­сій­ської вій­ни за­ли­ши­ли оку­по­ва­ну біль­шо­ви­ка­ми Укра­ї­ну та за­сну­ва­ли на чу­жи­ні низ­ку то­ва­риств ко­ли­шніх во­я­ків ар­мій УНР та ЗУНР. Де­які з цих ор­га­ні­за­цій ма­ли вла­сні дру­ко­ва­ні ви­да­н­ня чи на­да­ва­ли мо­жли­вість сво­їм чле­нам пу­блі­ку­ва­ти­ся на шпаль­тах ін­ших укра­їн­ських емі­гра­цій­них ви­дань. Са­ме ці до­ку­мен­ти по­кла­де­но в осно­ву ви­став­ки по­ві­дом­ляє prostir.museum.

Най­кра­ще ідею екс­по­зи­ції пе­ре­да­ють сло­ва Го­ло­ви Ди­ре­кто­рії та Го­лов­но­го Ота­ма­на ар­мії УНР Си­мо­на Пе­тлю­ри («Три­зуб», 15 жов­тня 1925 р.): «Ло­гі­ка роз­ви­тку на­ціо­наль­но­го ру­ху на Укра­ї­ні ве­де до по­вто­ре­н­ня вій­сько­вих по­дій 1918—1920 рр. Ми хотіли би, що­би не­ми­ну­чість їх бу­ла за­сво­є­на шир­ши­ми кру­га­ми гро­ма­дян­ства, як і той факт, що цей кон­флікт ма­ти­ме мі­сце не­за­ле­жно від фор­ми вла­ди в Ро­сії. Всі во­ни для нас ма­ють одна­ко­ву ва­гу, бо одна­ко­во не ми­ря­ться з існу­ва­н­ням дер­жав­ної не­за­ле­жно­сті Укра­ї­ни і одна­ко­во бу­дуть бо­ро­ти­ся про­ти неї і з нею, як по­лі­ти­чни­ми, так і мі­лі­тар­ни­ми за­со­ба­ми»...

До­пов­ню­ють ви­став­ку ори­гі­наль­ні ма­те­рі­а­ли до­би ви­зволь­них зма­гань, на­да­ні Фун­да­ці­єю іме­ні Оле­га Оль­жи­ча. Ві­дві­ду­ва­чі за­хо­ду ді­зна­ю­ться про істо­рію укра­їн­ських вій­сько­вих сил у 1917— 1921 рр., про іні­ці­а­то­рів ство­ре­н­ня укра­їн­ської ар­мії, про лю­дей — від ге­не­ра­лів і стар­шин до про­стих во­я­ків, — які сві­до­мо сту­пи­ли у не­рів­ну бо­роть­бу, але ві­ри­ли у пе­ре­мо­гу, про ві­до­мі та не­ві­до­мі би­тви ті­єї вій­ни, пам’ять про які збе­рі­га­ла­ся на чу­жи­ні про­тя­гом де­ся­ти­літь і сьо­го­дні по­вер­та­є­ться до Укра­ї­ни.

ІЛЮСТРАЦІЯ З САЙТА MEMORY.GOV.UA

Ко­зак Ді­є­вої ар­мії Укра­їн­ської На­ро­дної Ре­спу­блі­ки, 1919 р.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.