По­чніть із про­сто­го – і змі­нюй­те світ!

«Вам на­бри­дло ро­би­ти щось ру­ка­ми — то мо­же­те при­ду­ма­ти, як ви­ко­ну­ва­ти це ав­то­ма­ти­чно», — пе­ре­ко­ну­ють ви­на­хі­дни­ки на фе­сти­ва­лі Sikorsky Challenge 2017

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Ма­рія ПРОКОПЕНКО, фото Руслана КАНЮКИ, «День»

Ко­ли ви­хо­джу з квар­ти­ри, май­же зав­жди у лі­фті по­чи­наю хви­лю­ва­ти­ся: чи усю­ди за­кри­ла во­ду, чи ви­мкну­ла сві­тло, чи за­кри­ла две­рі то­що. Мо­жли­во, ко­лись ме­ні до­по­мо­же си­сте­ма «Без­пе­чний бу­ди­нок», яку роз­ро­бив 11-кла­сник Да­ни­їл Фе­до­ров з Кри­во­го Ро­га. З Да­ни­ї­лом ми по­спіл­ку­ва­лись на VІ Фе­сти­ва­лі ін­но­ва­цій­них про­е­ктів Sikorsky Challenge 2017, що три­ває по 13 жов­тня у На­ціо­наль­но­му те­хні­чно­му уні­вер­си­те­ті «КПІ іме­ні Іго­ря Сі­кор­сько­го». Свій про­ект стар­шо­кла­сник пред­ста­вив на кон­кур­сі «Intel-Те­хно Укра­ї­на 2017—2018».

ЗАЛИВ СУ­СІ­ДІВ? СИ­СТЕ­МА ПОПЕРЕДИТЬ

Сво­єю роз­роб­кою Да­ни­їл на­ма­гав­ся вдо­ско­на­ли­ти си­сте­му з кар­тка­ми-клю­ча­ми, яку ви­ко­ри­сто­ву­ють у го­те­лях. «От ви ви­хо­ди­те з но­ме­ра, ви­тя­га­є­те кар­тку з при­йма­ча, і весь еле­ктро­струм у кім­на­ті ви­ми­ка­є­ться. У ме­не ла­зер­на си­сте­ма ав­то­ма­ти­чно роз­пі­знає, скіль­ки лю­дей уві­йшло і ви­йшло з при­мі­ще­н­ня, і на осно­ві цих да­них по­да­є­ться си­гнал на при­йма­чі, які ви­ми­ка­ють еле­ктри­ку. Але ці при­йма­чі ро­зум­ні — не від­клю­ча­ють еле­ктри­ку, на­при­клад, для хо­ло­диль­ни­ка, — роз­по­від­ає хло­пець. — Та­кож ця си­сте­ма мо­же за­фі­ксу­ва­ти те, що во­да про­те­кла на під­ло­гу, — то­ді одра­зу пе­ре­кри­ва­є­ться во­до­по­ста­ча­н­ня, і на те­ле­фон вла­сни­ка жи­тла над­хо­дить дзві­нок з від­по­від­ним по­ві­дом­ле­н­ням. Крім цьо­го, си­сте­ма роз­пі­знає, ко­ли хтось ви­йшов з при­мі­ще­н­ня і впро­довж 15 хви­лин две­рі не за­чи­ни­ли — у вла­сник теж отри­мує по­ві­дом­ле­н­ня на те­ле­фон».

Да­ни­їл Фе­до­ров на­вча­є­ться у Кри­во­різь­ко­му при­ро­дни­чо-на­у­ко­во­му лі­цеї. Ро­бо­то­те­хні­кою за­йма­є­ться зо два ро­ки — сам за­ці­ка­вив­ся і по­чав ви­вча­ти цей на­прям, а лі­цей­ські ви­кла­да­чі ін­ко­ли до­по­ма­га­ють по­ра­да­ми та іде­я­ми.

От і си­сте­му «Без­пе­чний бу­ди­нок» Да­ни­їл ство­рю­вав вдо­ма. На це пі­шло кіль­ка мі­ся­ців, стар­шо­кла­сник чи­тав ма­те­рі­а­ли в ін­тер­не­ті та про­гра­му­вав за до­по­мо­гою Arduino — ни­ні по­пу­ляр­ної апа­ра­тної об­чи­слю­валь­ної пла­тфор­ми для ама­тор­сько­го кон­стру­ю­ва­н­ня.

«Спе­ці­аль­но не за­па­ко­ву­вав схе­ми у ко­роб­ки — хо­тів, щоб усі ба­чи­ли ме­ха­нізм. Ко­роб­ку роз­дру­ко­ву­ють на 3D-прин­те­рі або за­мов­ля­ють пла­сти­ко­вий ко­роб, ку­ди все це упа­ко­ву­є­ться і вбу­до­ву­є­ться. Ла­зер­на си­сте­ма вбу­до­ву­є­ться у две­рі, — го­во­рить Да­ни­їл. — Та­ку річ мо­жна ви­ро­бля­ти про­сто за­раз, во­на го­то­ва для ви­ко­ри­ста­н­ня. Про­те про­дов­жу роз­роб­ку си­сте­ми. Тро­хи її вдос- ко­на­лю — у ме­не є пев­ні пла­ни — і то­ді про­по­ну­ва­ти­му лю­дям».

ЗАХИСТИ СВОЮ ТЕПЛИЦЮ

Ро­ман Фе­де­вич зі Льво­ва ви­рі­шив по­дба­ти про без­пе­ку те­плиць. Про­ект дев’яти­кла­сни­ка, який на­вча­є­ться у Львів­сько­му те­хно­ло­гі­чно­му лі­цеї, на­зи­ва­є­ться «Без­пе­чна те­пли­ця» і теж ство­ре­ний за до­по­мо­гою пла­тфор­ми Arduino.

«У мо­го ді­ду­ся є те­пли­ця. Її тре­ба про­ві­трю­ва­ти, щоб зни­зи­ти тем­пе­ра­ту­ру. У те­пли­ці, що я роз­ро­бляю, є да­тчик тем­пе­ра­ту­ри. Ви мо­же­те за­да­ти пев­ну тем­пе­ра­ту­ру в про­гра­мі, і те­пли­ця ав­то­ма­ти­чно від­кри­ва­ти­ме­ться і за­кри­ва­ти­ме­ться за­ле­жно від цьо­го по­ка­зни­ка», — по­яснює свою ідею Ро­ман.

По­руч із хло­пцем — ма­лень­ка мо­дель те­пли­ці. Оскіль­ки в при­мі­щен­ні тем­пе­ра­ту­ра не змі­ню­є­ться, те, як во­на пра­цює, Ро­ман де­мон­струє зав­дя­ки по­тен­ці­о­ме­тру.

Ще одна бі­да — ко­ли те­пли­ця від­кри­та, у ра­зі силь­но­го ві­те­ру, ство­рю­є­ться про­тяг, від чо­го ві­кна те­пли­ці або во­на са­ма мо­жуть зла­ма­ти­ся. На да­ху мо­де­лі «Без­пе­чної те­пли­ці» сто­їть да­тчик ві­тру. Як по­яснює Ро­ман, це еле­ктро­дви­гун, до яко­го встав­ле­на тур­бі­на Са­во­ні­у­са — ві­тро­ва тур­бі­на з вер­ти­каль­ною віс­сю, що скла­да­є­ться з двох або трьох змі­ще­них одна від­но­сно одної ча­стин по­ро­жни­сто­го ци­лін­дра. «Ко­ли дме ві­тер, еле­ктро­дви­гун ге­не­рує пев­ну на­пру­гу і пе­ре­дає її на пла­ту. Так отри­му­є­мо ін­фор­ма­цію, що є ві­тер. Як і з тем­пе­ра­ту­рою, ін­фор­ма­цію за по­ка­зни­ка­ми мо­жна вне­сти у на­ла­шту­ва­н­ня. Якщо ві­тер ле­гень­кий, те­пли­ця не за­кри­ва­є­ться. Якщо силь­ні­ший — за­кри­ва­є­ться», — ка­же хло­пець.

Пла­нів у Ро­ма­на ба­га­то. На­при­клад, роз­ро­би­ти си­сте­му ав­то­ма­ти­чно­го по­ли­ву — щоб на пла­ту пе­ре­да­ва­лась ін­фор­ма­ція з ме­тео­сай­та про тем­пе­ра­ту­ру, і від­по­від­но до цих да­них від­бу­вав­ся по­лив. Та­кож є за­дум­ка роз­ро­би­ти про­гра­му для смар­тфо­ну, щоб ке­ру­ва­ти те­пли­цею. Зре­штою, хло­пець хо­че ви­про­бу­ва­ти існу­ю­чу роз­роб­ку на пра­кти­ці.

АНОМАЛЬНА РІДИНА ДЛЯ БРОНЕЖИЛЕТА

Чи­ма­ло роз­ро­бок уча­сни­ків «Intel-Те­хно Укра­ї­на» сто­су­ю­ться до­по­мо­ги вій­сько­вим. На­при­клад, Ар­тем Сам­со­нов з Кро­пив­ни­цько­го ви­вчає, чи мо­жна ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти не­нью­то­нів­ську рі­ди­ну як амор­ти­зу­ю­чий еле­мент у бро­не­жи­ле­тах. Хло­пець на­вча­є­ться у Кі­ро­во­град­сько­му обла­сно­му на­вчаль­но-ви­хов­но­му ком­пле­ксі (гім­на­зія-ін­тер­нат — шко­ла ми­стецтв).

Не­нью­то­нів­ська рідина — це ве­ли­кий клас ре­чо­вин, який вклю­чає три ти­пи рі­дин. Ще їх на­зи­ва­ють ано­маль­ни­ми рі­ди­на­ми, їх в’яз­кість за­ле­жить від швид­ко­сті то­ку. Це в’яз­ко-пру­жні се­ре­до­ви­ща, се­ре­до­ви­ща, чия те­ку­чість за­ле­жить від пли­ну ча­су, в’яз­кі се­ре­до­ви­ща. До остан­ніх на­ле­жать рі­зні на­фто­про­ду­кти, ма­сти­ла, смо­ли.

Ар­тем роз­ми­нає у ру­ках жов­тий ма­те­рі­ал, схо­жий на пла­сти­лін, — це і є не­нью­то­нів­ська рідина. «Бу­ла гі­по­те­за, що не­нью­то­нів­ська рідина мо­же по­гли­на­ти енер­гію. Про­во­ди­ли­ся до­слі­ди, щоб це пе­ре­ві­ри­ти.

Так, з пев­ної ви­со­ти від­пу­скав­ся ван­таж з ен­ною ма­сою, і ми ви­зна­ча­ли рі­вень по­гли­на­н­ня енер­гії, — ді­ли­ться Ар­тем. — По­ба­чи­ли, що при влу­чан­ні ку­лі у зви­чай­ний кев­ла­ро­вий або ме­та­ле­вий бро­не­жи­лет, ку­ля про­ги­нає йо­го на чотири сан­ти­ме­три, що мо­же зав­да­ти лю­ди­ні шко­ди. У нас та­ка кон­стру­кція по­гли­на­ти­ме енер­гію у се­бе і про­ги­на­ти­ме­ться мен­ше, ніж на сан­ти­метр». До­слі­ди хло­пець про­во­див у шкіль­них умо­вах, для цьо­го ви­ко­ри­сто­ву­вав 3D-ма­кет.

Во­сьми­кла­сник Дми­тро Про­ко­пець, учень ки­їв­сько­го лі­цею №208, пред­ста­вив про­ект мо­дуль­но­го про­те­зу. «Це про­тез на ро­бо­тах. Оскіль­ки він мо­дуль­ний, мо­жна від­ді­ли­ти чи при­крі­пи­ти пев­ну ча­сти­ну. Мо­ду­лів мо­же бу­ти один або кіль­ка», — ко­мен­тує Дми­тро, по­ка­зу­ю­чи, як про­тез крі­пи­ться до ру­ки. Про­тез зро­бле­ний з пла­сти­ку, на­дру­ко­ва­ний на 3D-прин­те­рі.

Хло­пець за­хо­пив­ся про­е­ктом сам. Ка­же, що пе­ре­жи­ває за дру­га, який слу­жить на Дон­ба­сі, а та­ка роз­роб­ка мо­же до­по­мог­ти вій­сько­вим. До­по­ма­гав пра­цю­ва­ти над про­те­зом на­у­ко­вий ке­рів­ник Іван Се­ле­зньов. «Від зви­чай­них про­те­зів цей від­рі­зня­є­ться ці­ною, — го­во­рить Дми­тро. — Зви­чай­ний ко­сме­то­ло­гі­чний про­тез об­хо­ди­ться в 11 ти­сяч гри­вень. А со­бі­вар­тість та­ко­го — пів­то­ри ти­ся­чі гри­вень. Це за умо­ви, що вже є 3D-прин­тер. По­ки я роз­ро­бив про­то­тип. По­тім бу­де­мо ро­би­ти йо­го гар­ні­шим, щоб мав при­ро­дні­ший ви­гляд».

ДІТЯМ ПО­ТРІ­БНІ НАСТАВНИКИ

За­га­лом на трьох кон­кур­сах, що від­бу­ва­ю­ться у ме­жах фе­сти­ва­лю Sikorsky Challenge 2017, пред­ста­ви­ли 308 роз­ро­бок. Май­дан­чи­ки для зма­гань — зга­да­ний «Intel-Те­хно Укра­ї­на», що про­во­ди­ться вже вде­ся­те, кон­курс стар­та­пів Sikorsky Challenge, ви­став­ка-кон­курс Ма­лої ака­де­мії на­ук «Май­бу­тнє Укра­ї­ни». Ді­ти, які пред­став­ля­ють свої роз­роб­ки, по су­ті, при­йма­ють еста­фе­ту в ле­ген­дар­но­го авіа­кон­стру­кто­ра Іго­ря Сі­кор­сько­го, ко­лись сту­ден­та Ки­їв­ської по­лі­те­хні­ки.

Най­біль­ше про­е­ктів, 225, оці­нює жу­рі «Intel-Те­хно Укра­ї­на». Лю­дми­ла Бу­ли­гі­на, яка є чле­ном орг­ко­мі­те­ту цьо­го кон­кур­су і ви­кла­дає у КПІ про­гра­му­ва­н­ня, ді­ли­ться вра­же­н­ня­ми: «Тре­тій рік роз­ви­ва­є­ться ро­бо­то­те­хні­ка, і та­ких про­е­ктів чи­ма­ло. Ді­тей по­ча­ла ці­ка­ви­ти ін­же­не­рія. Ста­ло тро­хи мен­ше про­е­ктів з фі­зи­ки, але біль­ше — з ма­те­ма­ти­ки».

За спо­сте­ре­же­н­ня­ми Лю­дми­ли, умов­но про­е­кти мо­жна роз­ді­ли­ти на два ти­пи: ди­тя­чі іні­ці­а­ти­ви, щоб по­ка­за­ти: «Я це зро­бив!», та роз­роб­ки, які мо­жуть бу­ти «су­пе­ро­ви­ми», але по­ки не ви­ста­чає або гро­шей, або те­хно­ло­гій, або ла­бо­ра­то­рії для до­слі­джень.

Зві­сно, біль­шість про­е­ктів за­ли­ша­ться на рів­ні ди­тя­чих екс­пе­ри­мен­тів. Що, до ре­чі, не змен­шує їхньої ва­жли­во­сті, адже з ма­ло­го по­чи­на­є­ться ве­ли­ке. А де­які про­е­кти, які ко­лись по­да­ва­ли на «Intel-Те­хно Укра­ї­на», вже впро­ва­ди­ли у жи­т­тя. «Роз­роб­ка на­шо­го фі­на­лі­ста Ми­хай­ла Ли­тов­чен­ка має про­ми­сло­ве ви­ко­ри­ста­н­ня (йде­ться про мо­дуль­ну пла­ву­чу еле­ктро­стан­цію. — Авт.). Є ду­же ці­ка­ва роз­роб­ка Ан­дрія Ко­но­ва­лен­ка та Іва­на Се­ле­зньо­ва. У ко­жно­го є стар­тап, який уже роз­ви­ва­є­ться. На­при­клад, роз­роб­ка Ан­дрія впро­ва­джу­є­ться в де­яких шко­лах Дні­пра — це ком­плекс, що мо­же пе­ре­тво­ри­ти будь-яку по­верх­ню на ін­те­р­актив­ну, до­во­лі де­ше­вий. Про­ект Іва­на пов’яза­ний з до­по­мо­гою не­зря­чим, зокре­ма дітям з осо­бли­ви­ми по­тре­ба­ми (це еле­ктрон­ний по­во­дир. — Авт.). Що ці­ка­во, Ан­дрій та Іван, пі­сля по­їзд­ки до Аме­ри­ки в рам­ках кон­кур­су Intel ISEF, об’єд­на­лись і вті­ли­ли у КМДА ще один хо­ро­ший стар­тап — ма­я­чки для лю­дей зі слаб­ким зо­ром», — пе­ре­ра­хо­вує Лю­дми­ла Бу­ли­гі­на.

В Укра­ї­ні, фа­кти­чно, не­має ін­ку­ба­то­рів та аксе­ле­ра­то­рів для ди­тя­чих про­е­ктів, тож не­рід­ко ви­на­хі­дни­цтво за­кін­чу­є­ться уча­стю в яко­мусь кон­кур­сі і ви­на­го­ро­дою. «Ми хо­че­мо впро­ва­ди­ти мен­тор­ство, ко­ли про­ект ди­ти­ни по­тім хтось су­про­во­джує, — акцен­тує Лю­дми­ла Бу­ли­гі­на. — В ін­ших кра­ї­нах ситуація не та­ка, як в Укра­ї­ні. На­при­клад, є ці­ка­ва ла­бо­ра­то­рія або під­при­єм­ство, і во­ни за­про­шу­ють ди­ти­ну до се­бе. У нас та­ко­го май­же не­має. ІТ-ком­па­ні­ям, на­при­клад, ді­ти не ці­ка­ві. Під­трим­ка мо­же бу­ти на рів­ні при­зів, але щоб взя­ти ко­гось і по­вчи­ти — це по­оди­но­кі ви­пад­ки. Ба­чи­мо тут лю­дей, які при­хо­дять, а по­тім під­три­му­ють і су­про­во­джу­ють про­е­кти. Але це має бу­ти ма­со­во».

Ми по­про­си­ли Лю­дми­лу Ві­кто­рів­ну да­ти по­ра­ду шко­ля­ру, яко­го за­ці­ка­ви­ло ви­на­хі­дни­цтво. «Тре­ба по­чи­на­ти з про­стих ре­чей, — го­во­рить во­на. — По-пер­ше, ви­зна­чи­ти, що ці­ка­во. Чи це комп’ютер­ний на­прям, чи це ін­же­не­рія, чи має це ру­ха­тись ме­ха­ні­чно, чи на еле­ктро­ні­ці. Якщо ме­ха­ні­чно — шу­ка­ти фі­зи­ка, ді­зна­ва­тись, що по­трі­бно. Якщо еле­ктро­ні­ка — ни­ні ду­же по­пу­ляр­на пла­тфор­ма Arduino й усі мі­кро­кон­тро­ле­ри. Ду­же ре­ко­мен­ду­є­мо та­ке дітям — це хо­ро­ший по­ча­ток, за 30 хви­лин у те­бе по­чи­нає пра­цю­ва­ти пер­ший ма­лень­кий про­ект. Ро­бо­то­те­хні­ка так са­мо. Во­на вже не по­тре­бує ве­ли­ких вкла­день. Ра­ні­ше ми орі­єн­ту­ва­лись на кон­стру­кто­ри Lego, а це до­ро­го. А ко­ли орі­єн­ту- ємось, зокре­ма, на Arduino — це де­ше­во, і ми мо­же­мо з цим пра­цю­ва­ти».

«Ство­рю­ва­ти щось но­ве — ці­ка­во! — пе­ре­ко­на­ний Ро­ман Фе­де­вич зі Льво­ва. — Ди­ві­ться: ви оби­ра­є­те те­му, яка вас тур­бує. На­при­клад, це сто­су­є­ться то­го, що вам на­бри­дло ро­би­ти ру­ка­ми. І ви мо­же­те ви­рі­ши­ти свою про­бле­му і ро­би­ти це ав­то­ма­ти­чно. Роз­роб­ки ство­рю­ю­ться так, щоб це бу­ло прив’яза­но до жи­т­тя».

Мо­жли­во, якийсь юний ви­на­хі­дник уже при­ду­мав як розв’яза­ти про­бле­му, яка що­дня дра­тує вас у по­бу­ті. Зна­йом­те­ся з ци­ми ді­тьми і під­три­муй­те їх!

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.