Про ква­зіз’їзд «лже­укра­їн­ської ді­а­спо­ри»

Іри­на Ключковська: «Час за­йма­ти по­зи­цію здо­ро­во­го на­ціо­наль­но­го его­ї­зму»

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Дми­тро ПЛАХТА, «День», Львів

2017 — рік від­зна­че­н­ня 50лі­т­тя Сві­то­во­го Кон­гре­су Укра­їн­ців. Ча­сти­на з ці­лої низ­ки за­хо­дів із цьо­го при­во­ду ни­ні вже від­бу­ла­ся по всьо­му сві­ту. Зокре­ма, на­при­кін­ці лі­та у Льво­ві про­йшли Дні укра­їн­ської ді­а­спо­ри, ор­га­ні­зо­ва­ні за спри­я­н­ня Мі­жна­ро­дно­го ін­сти­ту­ту осві­ти, куль­ту­ри та зв’яз­ків з ді­а­спо­рою На­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту «Львів­ська по­лі­те­хні­ка».

Тим ча­сом цьо­го ти­жня в ро­сій­ських ЗМІпо­ши­ри­ли анонс про те, що не­за­ба­ром у Кри­му від­бу­де­ться так зва­ний з’їзд «укра­їн­ської ді­а­спо­ри». Пер­шою від­ре­а­гу­ва­ла на цю ін­фор­ма­цію кри­ти­чним до­пи­сом у «Фейс­бу­ці» са­ме ди­ре­ктор МІОКу Іри­на КЛЮЧКОВСЬКА. Про цю та ін­ші акту­аль­ні теми «День» по­го­во­рив з Іри­ною Ми­хай­лів­ною.

ТАК ЗВА­НИЙ З’ЇЗД УКРА­ЇН­СЬКОЇ ДІ­А­СПО­РИ В КРИ­МУ — ЧА­СТИ­НА ГІБРИДНОЇ ВІЙ­НИ

— Як по­ясни­ти за­дум із ква­зіз’їздом у Кри­му?

— Це по­ві­дом­ле­н­ня, на яке я ви­пад­ко­во на­тра­пи­ла в ме­ре­жі, ду­же сим­пто­ма­ти­чне. Так зва­ний з’їзд укра­їн­ської ді­а­спо­ри в Кри­му — ча­сти­на гібридної вій­ни, яка за­раз ве­де­ться про­ти Укра­ї­ни. Во­на має мі­сце не ли­ше на те­ри­то­рії на­шої кра­ї­ни, а й у сві­ті — зокре­ма, там, де є силь­ні укра­їн­ські спіль­но­ти. Ми ма­є­мо чи­ма­ло при­кла­дів пря­мо­го та не­пря­мо­го втру­ча­н­ня «рус­ско­го мі­ра» в ді­яль­ність укра­їн­ських гро­мад у Пор­ту­га­лії, Гре­ції, Іта­лії то­що.

Анонс «з’їзду» — це ли­ше пер­ший крок. Га­даю, да­лі слід че­ка­ти за­яви на­чеб­то від іме­ні укра­їн­ської ді­а­спо­ри про «крим­наш» і за­га­лом про під­трим­ку по­лі­ти­ки та агре­сії Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції в Укра­ї­ні.

Чо­му Ро­сія акти­ві­зу­ва­ла­ся са­ме за­раз? Ду­маю, що це ре­а­кція, зокре­ма, на від­зна­че­н­ня 50-лі­т­тя СКУ, яке цьо­го ро­ку ста­ло по­ді­єю не ли­ше у Льво­ві та Ки­є­ві, ай у всьо­му сві­ті. Сві­то­вий Кон­грес Укра­їн­ців ве­де ва­жли­ву ді­яль­ність, по­ру­шу­ю­чи під час своїх кру­глих сто­лів і кон­фе­рен­цій теми до­лі укра­їн­ських по­літв’язнів, ін­фор­ма­цій­ної без­пе­ки Укра­ї­ни, за­су­дже­н­ня ане­ксії Кри­му. Пре­зи­дент СКУ Єв­ген Чо­лій ре­гу­ляр­но зу­стрі­ча­є­ться з ви­со­ко­по­са­дов­ця­ми усіх кра­їн ЄС, під час яких ло­бі­ює на­ціо­наль­ні ін­те­ре­си Укра­ї­ни та акцен­тує ува­гу на ро­сій­ській агре­сії. Зви­чай­но, Ро­сія не мо­же змов­ча­ти. Во­на на­ма­га­є­ться за­пу­сти­ти ме­ха­нізм, який би змі­шав кар­ти, аби лю­ди у сві­ті не мо­гли ро­зі­бра­ти­ся, на якій по­зи­ції сто­їть укра­їн­ська ді­а­спо­ра.

Ми по­вин­ні бу­ти го­то­ві від­по­від­а­ти на цей тиск. Не­об­хі­дно гра­мо­тно ре­а­гу­ва­ти на всі про­бле­ми, пов’яза­ні з пи­та­н­ням ді­а­спо­ри. 20 міль­йо­нів укра­їн­ців жи­вуть за кор­до­ном, про­те ця ве­ли­ка ін­те­граль­на ча­сти­на на­шої дер­жа­ви за­ли­ша­є­ться за­га­лом terra incognita для Укра­ї­ни.

Кіль­кість укра­їн­ців, які ви­їжджа­ти­муть із кра­ї­ни, зро­ста­ти­ме. Це під­кре­слю­ють ни­ні­шні чі­ткі тен­ден­ції. Наш ін­сти­тут та­кож про­вів до­слі­дже­н­ня мі­гра­цій­них на­стро­їв мо­ло­ді. Отри­ма­ні ре­зуль­та­ти по­вин­ні на­сто­ро­жи­ти. Від­тік лю­дей із кра­ї­ни — це пряма за­гро­за на­ціо­наль­ній без­пе­ці. На­то­мість у нас не­має про­грам для по­вер­не­н­ня укра­їн­ців до­до­му та за­лу­че­н­ня ін­те­ле­кту­аль­но­го ка­пі­та­лу тих, хто ви­їхав. Це до­во­дить від­су­тність гли­бо­ко­го ро­зу­мі­н­ня про­бле­ми. На­ші схі­дні су­сі­ди всі ці ню­ан­си ро­зу­мі­ють. При­га­дай­мо сло­ва мі­ні­стра за­кор­дон­них справ Ро­сії Сер­гія Лав­ро­ва про «огол­те­лую украин­скую ди­а­спо­ру», яка фор­мує по­лі­ти­ку Ка­на­ди. Це на­ле­жна оцін­ка зна­че­н­ня укра­їн­ської ді­а­спо­ри за кор­до­ном у ці­ло­му.

«НЕ ТРЕ­БА БУ­ТИ ЗА­НАД­ТО АЛЬТРУЇСТИЧНИМИ, ЗАБУВАЮЧИ ПРО СЕ­БЕ»

— У сво­їй не­що­дав­ній до­по­віді «Укра­їн­ські спіль­но­ти за кор­до­ном: ін­те­гра­ція vs аси­мі­ля­ція» ви, зокре­ма, за­че­пи­ли те­му ре­а­кції Угор­щи­ни та низ­ки єв­ро­пей­ських дер­жав на ухва­ле­н­ня за­ко­ну «Про осві­ту». Який ваш го­лов­ний ме­седж у цьо­му кон­текс­ті?

— Пи­та­н­ня укра­їн­ських спіль­нот за кор­до­ном і не тіль­ки без­по­се­ре­дньо за­ле­жить від та­ких по­нять, як на­ціо­наль­ний его­їзм і со­лі­дар­ність на­цій. Кра­ї­на по­вин­на за­йма­ти по­зи­цію здо­ро­во­го на­ціо­наль­но­го его­ї­зму, пе­ре­дов­сім, від­сто­ю­ю­чи вла­сні ін­те­ре­си. Іце при­ро­дньо. Ін­ша спра­ва, що кра­ї­на не має від­мов­ля­ти­ся від кон­це­пту со­лі­дар­но­сті на­цій там, де це мо­жли­во. Ва­жли­во со­лі­да­ри­зу­ва­ти­ся з ін­ши­ми дер­жа­ви в рі­зних пло­щи­нах: по­лі­ти­чній, еко­но­мі­чній, куль­тур­ній. Утім, до­мі­нан­тою має бу­ти від­сто­ю­ва­н­ня вла­сно­го на­ціо­наль­но­го ін­те­ре­су. Не тре­ба бу­ти за­над­то альтруїстичними, забуваючи про се­бе, що ча­сто в нас від­бу­ва­є­ться.

Ситуація із за­ко­ном «Про осві­ту» збу­ри­ла су­спіль­ство не тіль­ки в Укра­ї­ні, а й за кор­до­ном. Кра­ї­ни, які ви­сту- пи­ли про­ти цьо­го за­ко­ну, ви­хо­дять ли­ше із позицій вла­сних ін­те­ре­сів. Тре­ба ро­зу­мі­ти, що су­ча­сні на­цмен­ши­ни все­ре­ди­ні на­шої дер­жа­ви є сер­йо­зним бо­ну­сом для кра­їн їхньо­го по­хо­дже­н­ня. Зокре­ма, йде­ться про зга­да­ну Угор­щи­ну, яка має в Укра­ї­ні ре­зерв лю­дей, ко­трі до­бре зна­ють їхню мо­ву, куль­ту­ру, істо­рію. Це, до ре­чі, са­ме ті за­са­ди, на яких ба­зу­є­ться осві­тній про­цес. Ді­ста­ти за не­об­хі­дно­сті го­то­ву ро­бо­чу си­лу, яку не тре­ба пе­ре­учу­ва­ти, — ва­жли­вий еко­но­мі­чний чин­ник. На­ціо­наль­ні мен­ши­ни — ва­го­мий фа­ктор для про­ве­де­н­ня дер­жа­ва­ми сво­єї по­лі­ти­ки.

У пи­тан­ні за­ко­ну «Про осві­ту», до­три­му­ю­чись, зокре­ма, єв­ро­пей­сько­го за­ко­но­дав­ства що­до на­ціо­наль­них мен­шин, ми все-та­ки по­вин­ні ви­хо­ди­ти з позицій вла­сно­го на­ціо­наль­но­го ін­те­ре­су. Це нон­сенс, ко­ли ді­ти на­вча­ю­ться в шко­лі, не зна­ю­чи мо­ви дер­жа­ви, в якій про­жи­ва­ють. Ва­жли­во вмі­ти ска­за­ти своє «ні». Укра­ї­ні тре­ба зайня­ти чі­тку по­зи­цію і не від­сту­па­ти від за­де­кла­ро­ва­но­го рі­ше­н­ня. За­кон ухва­ле­ний пар­ла­мен­том і під­пи­са­ний пре­зи­ден­том. Крок на­зад ста­не озна­кою на­шої слаб­ко­сті. Та­кі пи­та­н­ня, зокре­ма, на­ціо­наль­ної без­пе­ки, по­трі­бно ви­рі­шу­ва­ти з по­зи­ції вну­трі­шньої си­ли. Са­ме по­зи­ція силь­но­го зав­жди вра­хо­ву­є­ться і ша­ну­є­ться.

Ана­ло­гі­чну ви­ва­же­ну по­зи­цію Укра­ї­на має зайня­ти і в пи­тан­ні за­хи­сту своїх лю­дей за кор­до­ном. Із ці­єї си­ту­а­ції нам та­кож не­об­хі­дно ви­не­сти свій урок. Ко­жен укра­ї­нець або гро­ма­дя­нин ін­шої кра­ї­ни, який іден­ти­фі­кує се­бе з Укра­ї­ною, по­вин­ні зна­ти, що во­ни бу­дуть за­хи­ще­ні з бо­ку Укра­ї­ни, яка має від­по­від­но ре­а­гу­ва­ти на ті чи ін­ші ви­кли­ки та об­сто­ю­ва­ти пра­ва цих громадян.

«КО­РО­НА» ДО­ПО­МА­ГАЄ ЗНАЙТИ ТО­ЧКИ ОПОРИ

— МІОК і «День» уже дав­но плі­дно спів­пра­цю­ють. Не мо­же­мо не за­пи­та­ти про ва­ші вра­же­н­ня від остан­ньої книж­ки із Бі­блі­о­те­ки га­зе­ти...

— «Ко­ро­на, або Спад­щи­на Ко­ро­лів­ства Ру­сько­го» вже ста­ла мо­єю на­стіль­ною кни­гою. Цю книж­ку та усю Бі­блі­о­те­ку га­зе­ти «День» я на­зи­ваю до­ро­гою до се­бе. Ім­по­нує те, що книж­ки «Дня» — це не ра­зо­ві акції. Ко­жна но­ва кни­га впи­су­є­ться в ціль­ну си­сте­му, яку роз­ви­ває ви­да­н­ня. Крок за кро­ком че­рез свої кни­ги «День» вті­лює свої основ­ні кон­це­пти.

«День» — це про­сві­тни­цький про­ект, який вклю­чає в се­бе і га­зе­ту, й книж­ки, і фо­то­ви­став­ку, та ін­ші іні­ці­а­ти­ви. За­раз у нас ре­фор­му­є­ться осві­тня га­лузь: змі­ню­є­ться кон­тент, під­хід — і сам учи­тель. Впев­не­на, що ра­но чи пі­зно ін­те­ле­кту­аль­ні на­пра­цю­ва­н­ня «Дня» та­кож бу­дуть ін­те­гро­ва­ні в осві­тній про­цес. Це ва­жли­во то­му, що ми по­вин­ні да­ти мо­ло­дим по­ко­лі­н­ням, які тво­ри­ти­муть на­да­лі на­шу дер­жа­ву, основ­не зна­ря­д­дя — ін­те­ле­кту­аль­ний ка­пі­тал. Са­ме ці зна­н­ня до­по­мо­жуть усві­до­ми­ти не­об­хі­дність тво­ре­н­ня вла­сної на­ціо­наль­ної елі­ти, яку ми не мо­же­мо від­тво­ри­ти за за­хі­дни­ми чи схі­дни­ми мо­де­ля­ми. Тре­ба ви­ро­би­ти свою пла­тфор­му, на якій ми бу­де­мо фор­му­ва­ти на­ціо­наль­ну елі­ту. Зро­би­ти це бу­де не­мо­жли­во, якщо ми не за­зир­не­мо в ми­ну­ле. Га­зе­та «День» за­дає цей ве­ктор ру­ху — щоб ми, зав­дя­ки ви­вчен­ню уро­ків ми­ну­ло­го, сфор­му­ва­ли май­бу­тнє.

Пу­блі­ка­ції у кни­зі та на шпаль­тах га­зе­ти фор­му­ють в укра­їн­ців від­чу­т­тя ве­ли­чі. Це не­об­хі­дно усві­до­ми­ти всім, зокре­ма, дітям і мо­ло­ді. Адже ми не без­ба­тчен­ки і без­ха­тчен­ки — за на­ми сто­ять гран­діо­зні люд­ські стов­пи, на яких по­трі­бно ви­бу­до­ву­ва­ти свою вну­трі­шню по­лі­ти­ку та фор­му­ва­ти на­ціо­наль­ну елі­ту. «Ко­ро­на» — це книж­ка, як го­во­рить Ла­ри­са Оле­ксі­їв­на, для чи­та­н­ня з олів­цем. Тре­ба сі­да­ти, чи­та­ти та осми­слю­ва­ти. Вчи­тель, який при­йде до но­вої шко­ли, по­ви­нен ро­зу­мі­ти, що мо­ло­ді по­ко­лі­н­ня тре­ба ви­хо­ву­ва­ти не ли­ше на ана­лі­зі по­ми­лок ми­ну­ло­го, а й на істо­рії ве­ли­чі та пе­ре­мог. На цьо­му на­го­ло­шує «День» на сто­рін­ках га­зе­ти та своїх кни­жок.

«Ко­ро­на» від­кри­ває ва­жли­ві сто­рін­ки на­шо­го бу­т­тя, до­по­ма­гає знайти то­чки опори. Ім­по­нує, що осо­бли­ва ува­га в кни­зі при­свя­че­на В’яче­сла­ву Ли­пин­сько­му. Як від­зна­чає істо­рик Ігор Ги­рич, який дав ін­терв’ю для стат­ті в кни­зі: «Пра­ці Липинського — це тре­тя укра­їн­ська «Бі­блія», пі­сля «Ко­бза­ря» та «Істо­рії Укра­ї­ни-Ру­си» Гру­шев­сько­го». Крім то­го, ця кни­га спо­ну­кає до ці­ка­вих роз­ду­мів у ча­сти­ні пи­та­н­ня про мо­нар­хію.

Чи­та­ю­чи га­зе­ту «День», я зав­жди вчу­ся. Тут ми не тіль­ки чер­па­є­мо ін­фор­ма­цію. Та­кож по­зи­ча­є­мо і на­слі­ду­є­мо ті фор­ми та ме­то­ди, які ви­ко­ри­сто­вує «День». Ме­ні зав­жди бу­ли до впо­до­би про­сві­тни­цькі ман­дрів­ки «Дня» Укра­ї­ною ра­зом зі сво­єю фо­то­ви­став­кою. До 50-річ­чя Сві­то­во­го Кон­гре­су Укра­їн­ців ми та­кож під­го­ту­ва­ли ве­ли­ку ви­став­ку. Ви­рі­ши­ли, що най­кра­щим про­сві­тни­цьким кро­ком бу­де ман­дрів­ка Укра­ї­ною, де рі­зним се­ре­до­ви­щам роз­по­від­а­ти­ме­мо про СКУ. Стар­ту­є­мо 17 жов­тня від­кри­т­тям ви­став­ки у Вер­хов­ній Ра­ді. Чо­му тут? Нам ва­жли­во, щоб бу­ли вдо­ско­на­ле­ні за­ко­ни, які сто­су­ю­ться укра­їн­ської ді­а­спо­ри, вне­се­ні змі­ни до за­ко­ну «Про за­кор­дон­них укра­їн­ців». Да­лі ви­став­ка від­пра­ви­ться до Пол­та­ви, Дні­пра та За­по­ріж­жя. На дру­го­му ета­пі пла­ну­є­мо по­ман­дру­ва­ти мі­сте­чка­ми Львів­щи­ни. А на тре­тьо­му і че­твер­то­му ета­пі пла­ну­є­мо охо­пи­ти Схі­дну та Пів­ден­ну Укра­ї­ну.

Ми по­вин­ні пі­зна­ти се­бе: яки­ми ми є там — за кор­до­ном — і тут. Ман­дру­ю­чи Укра­ї­ною, ми го­во­ри­ти­ме­мо про ді­яль­ність Сві­то­во­го Кон­гре­су Укра­їн­ців. Однак я обов’яз­ко­во ві­зьму з со­бою «Ко­ро­ну» і бу­ду роз­по­від­а­ти про неї та­кож. Адже «Ко­ро­на» — це стри­жень, за який нам усім не­об­хі­дно три­ма­ти­ся.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.