Iн­те­ле­кту­аль­ні ман­дрів­ки по-сло­бо­жан­ськи

Як за­хо­пле­н­ня хар­ків’ян­ки Оле­ни Кра­си­лі «ви­ли­лось» у но­ві ту­ри­сти­чні мар­шру­ти

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Лю­дми­ла ЛУТИЦЬКА, Хар­ків

Для ме­не ду­же ва­жли­во, щоб ми ді­зна­ли­ся істо­ри­чну прав­ду, хоч якою б во­на бу­ла. І са­мі ро­би­ли з то­го ви­снов­ки, щоб не бу­ло нав’язу­вань осо­ба­ми будь-яко­го по­лі­ти­чно­го спря­му­ва­н­ня», — ка­же про своє за­хо­пле­н­ня ту­ри­сти­чни­ми ман­дрів­ка­ми, які на­зи­ває ін­те­ле­кту­аль­ни­ми, хар­ків’ ян­ка Оле­на Кра­си­ля. За осві­тою во­на фар­ма­цевт та вчи­тель мо­лод­ших кла­сів. Про­те ду­ша, за­хо­пле­н­ня етно­гра­фі­єю та ар­хе­о­ло­гі­єю кли­чуть її пі­зна­ва­ти світ. То­му вже три ро­ки па­ні Оле­на ви­вчає істо­рію, іні­ці­ює та про­во­дить ін­те­ле­кту­аль­ні по­до­ро­жі Сло­бо­жан­щи­ною.

СТАРТУВАЛА З БІЛЬСЬКОГО ГОРОДИЩА

Пер­ша ман­дрів­ка, ор­га­ні­зо­ва­на Оле­ною Кра­си­лею, бу­ла до Більського городища на Пол­тав­щи­ні, а вже по­тім «Ман­дрів­ка з при­сма­ком Па­ри­жа. Че­рез сто­ли­цю Скі­фії — Ге­лон», «Ді­до­ве лі­то на Кра­сно­ку­тчи­ні», «Свя­то пе­че­ної кар­то­плі»... Ман­дрів­ки, іні­ці­йо­ва­ні Оле­ною Кра­си­лею, ма­ють ро­ман­ти­чні, но­сталь­гій­ні на­зви. Про­те якщо по­ці­ка­ви­ти­ся про­гра­мою, то стає зро­зумі­ло — від­ві­да­ні істо­ри­чні мі­сця і зна­йом­ство з уні­каль­ни­ми лю­дьми із гли­бин­ки від­кри­ють Сло­бо­жан­щи­ну по-но­во­му, на­штов­хнуть на роз­ду­ми, на­ди­хнуть на ви­вче­н­ня істо­рії. На пи­та­н­ня, як при­ду­му­ю­ться мар­шру­ти, Оле­на від­по­від­ає, що во­ни пе­ред­усім ма­ють за­хо­пи­ти її. Для тих, хто ні­ко­ли не був у Хар­ко­ві, має свої по­ра­ди.

«Ра­ні­ше ма­ло хто пра­цю­вав з ар­хі­ва­ми, то­му про Хар­ків хо­ди­ло і хо­дить ба­га­то ле­генд, які по­ши­рю­ють на­віть екс­кур­со­во­ди, на­да­ю­чи цим істо­рії мі­ста біль­ше при­мі­ти­ві­зму, ні­жгор­до­сті. По­чи­на­ти зна­йом­ство з мі­стом варто з мі­сця за­сну­ва­н­ня Хар­ків­ської фор­те­ці, по­бли­зу рі­чок Хар­ків і Ло­пань. Не­о­дмін­но від­ві­да­ти По­кров­ський со­бор, пам’ятку укра­їн­ської ар­хі­те­кту­ри дру­гої по­ло­ви­ни XVII сто­лі­т­тя. Для то­го, щоб пов­ні­стю зро­зу­мі­ти Хар­ків, ра­джу від­ві­да­ти мі­сто Чу­гу­їв, яке май­же 400 ро­ків бу­ло вій­сько­вим мі­сте­чком. Мо­жна спро­бу­ва­ти по­ба­чи­ти Хар­ків як мі­сто ку­пців. До по­їзд­ки варто під­го­ту­ва­ти­ся, по­чи­тав­ши, на­при­клад, стат­ті кра­є­знав­ця Ан­дрія Па­ра­мо­но­ва, за­снов­ни­ка Хар­ків­сько­го при­ва­тно­го му­зею мі­ської са­ди­би. Оста­н­ня йо­го пра­ця при­свя­че­на ро­ду мо­во­знав­ця, гро­мад­сько­го ді­я­ча і пи­сьмен­ни­ка Бо­ри­са Грін­чен­ка. Він зі Сло­бо­жан­щи­ни, але тут і до­сі не­ма жодного йо­го пам’ятни­ка», — роз­по­від­ає Оле­на Кра­си­ля. Про­те, варто від­зна­чи­ти, що сфе­ра її за­ці­кав­лень — це ра­йон­ні цен­три, ту­ри­сти­чні об’єкти, до яких ді­ста­ти­ся, як ви­яви­ло­ся, не так вже й лег­ко. За­пи­тую па­ні Оле­ну, що її най­біль­ше зди­ву­ва­ло, ко­ли во­на по­ча­ла за­йма­ти­ся ман­дрів­ка­ми по обла­сті? Від­по­відь ви­яви­лась не­о­чі­ку­ва­ною:

«Від­су­тність до­ріг до ва­жли­вих істо­ри­чних місць Хар­ків­щи­ни. При­хо­ва­ні та­єм­ни­ці, які й до­сі не по­ка­зу­ють ту­ри­стам. І, най­го­лов­ні­ше — від­су­тність на­ле­жної охо­ро­ни пам`яток. На­при­клад, під­зем­ний мо­на­стир у Вал­ків­сько­му ра­йо­ні, який має три по­вер­хи, ко­ло­ни все­ре­ди­ні, уні­каль­ну гли­ня­ну іко­ну, з ко­жним ро­ком все біль­ше руй­ну­є­ться, оси­па­є­ться, «пе­ре­ко­пу­є­ться» чор­ни­ми ар­хе­о­ло­га­ми».

ЯКИЙ СЕРВІС У ГЛИБИНЦІ?

Оле­на Кра­си­ля ка­же, що у ман­дрів­ки з нею від­прав­ля­ю­ться ін­те­ле­кту­а­ли, се­ред них бі­бліо­те­ка­рі, сту­ден­ти, кра­є­знав­ці, жур­на­лі­сти, вчителі, фо­то­гра­фи. Ча­сто це ті са­мі лю­ди, які вже тре­тій рік по­спіль пі­зна­ють з нею Сло­бо­жан­щи­ну. Я за­пи­тую: чи го­то­ва во­на бра­ти у ці ін­те­ле­кту­аль­ні по­до­ро­жі іно­зем­ців?

«Моя мрія, щоб біль­ше іно­зем­ців при­їзди­ли до Укра­ї­ни і зна­йо­ми­ли­ся з нею. Але, на пре­ве­ли­кий жаль, по­ді­бні гру­пи ми не ско­ро по­ба­чи­мо, при­їздять оди­ни­ці. В пер­шу чер­гу че­рез не­ста­біль­ність в кра­ї­ні. Але, як ме­ні ска­зав один зна­йо­мий фран­цуз, — як­би в нас не бу­ло про­блем з які­стю до­ріг, ко­ру­пці­єю, і ми га­ран­ту­ва­ли без­пе­ку ко­жно­му іно­зем­но­му ту­ри­сту не тіль­ки до­ку­мен­таль­но, то це бу­ло б пер­шим кро­ком до ма­со­во­го від­ві­ду­ва­н­ня Укра­ї­ни. Бо нам є чим ди­ву­ва­ти. Ва­жли­во, що на­ші лю­ди по­сту­по­во починають ро­зу­мі­ти, що та­ке які­сний сервіс для ту­ри­стів, з’яв­ля­ю­ться еко-са­ди­би, від­ро­джу­ю­ться за­по­від­ни­ки. При­єм­но вра­зив НПП «Сло­бо­жан­ський». Ось йо­го стеж­ки мо­жна з гі­дні­стю пре­зен­ту­ва­ти іно­зем­цям. Но­вень­кі су­ча­сні стен­ди, мі­сця для від­по­чин­ку на еко­ло­гі­чно­му мар­шру­ті — ви­дно від­ра­зу, як мо­ло­ді на­у­ко­ві спів­ро­бі­тни­ки за­охо­чу­ють ту­ри­стів, пра­цю­ю­чи фа­кти­чно на ен­ту­зі­а­змі. Ду­маю, щой­но ми пе­ре­ста­не­мо обго­во­рю­ва­ти «су­сі­дів» і по­чне­мо «ви­мі­та­ти смі­т­тя» з вла­сної ха­ти, то­ді й при­йде­мо до ро­зу­мі­н­ня єв­ро­пей­сько­го ту­ри­сти­чно­го сер­ві­су», — пе­ре­ко­на­на Оле­на.

ВСТИГНУТИ ЗА­ЛИ­ШИ­ТИ ПАМ’ЯТКИ У ПАМ’ЯТІ

Ман­дру­ю­чи Хар­ків­щи­ною, Оле­на Кра­си­ля ра­дить не­о­дмін­но від­ві­да­ти Пи­са­рів­ський етно­гра­фі­чний му­зей під від­кри­тим не­бом «Укра­їн­ська Сло­бо­да», Ша­рів­ський за­мок, са­ди­бу «На­та­лі­їв­ка», Пар­хо­мів­ський істо­ри­ко-ху­до­жній му­зей, який має в ко­ле­кції кар­ти­ни Пі­кас­со, Бе­нуа, Шев­чен­ка, Рє­пі­на, Ре­ну­а­ра, Кан­дін­сько­го, Ши­шкі­на, Ве­ре­ща­гі­на. Осо­бли­вим мі­сцем вва­жає один із най­ста­рі­ших ден­дро­пар­ків Укра­ї­ни — Кра­сно­кут­ський, який був ство­ре­ний зав­дя­ки ме­це­на­там Ка­ра­зі­ним. Та­кож, пе­ре­бу­ва­ю­чи на Сло­бо­жан­щи­ні, варто від­чу­ти осо­бли­ву атмо­сфе­ру в уні­каль­ній пам’ятці са­до­во-пар­ко­вої ар­хі­те­кту­ри кін­ця ХІХ сто­лі­т­тя — «Спі­во­чі те­ра­си». Ка­жуть, сво­го ча­су тут спів­ав Фе­дір Ша­ля­пін, від­бу­ва­ли­ся кон­цер­ти кла­си­чної му­зи­ки.

«На жаль, біль­шість са­диб у жа­хли­во­му ста­ні. За остан­ній рік у Хар­ко­ві бу­ло зни­ще­но де­кіль­ка ста­ро­вин­них бу­дин­ків з ці­ка­вою істо­рі­єю. Шко­да, що ві­до­мий Ша­рів­ський ар­хі­те­ктур­но пар­ко­вий ан­самбль про­сто на очах руй­ну­є­ться, са­ди­ба Ши­длов­ських, яка роз­та­шо­ва­на по­бли­зу Ста­ро­го Мер­чи­ка вже май­же втра­че­на», — з при­крі­стю го­во­рить Оле­на Кра­си­ля. Щоб встигнути за­ли­ши­ти ці пам’ятки у сво­їй пам’яті, ін­те­ле­кту­а­ли об’єд­ну­ю­ться і ви­ру­ша­ють у ман­дрів­ки — не про­сто по­слу­ха­ти екс­кур­со­во­да, а й са­мо­му щось роз­по­ві­сти. «Най­ва­жли­ві­ша ман­дрів­ка, на­зва якої «Слі­да­ми Мо­зо­лев­сько­го. До­ли­на скіф­ських ца­рів», по­пе­ре­ду», — ка­же Оле­на Кра­си­ля. Ко­ли во­на бу­де, по­ки не знає, бо за­раз актив­но бу­дує істо­ри­чний «міст» між Сло­бо­жан­щи­ною і Дні­пром. Але це вже ін­ша ці­ка­ва істо­рія.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.