«Свя­та і бу­дні» в «Му­зеї істо­рії мі­ста Ки­є­ва»

Den (Ukrainian) - - Культура - Ган­на ПАРОВАТКІНА Ілю­стра­ції на­да­ні ор­га­ні­за­то­ра­ми ви­став­ки

Урам­ках про­е­кту Kyїv art school від­бу­ва­є­ться пер­со­наль­на ви­став­ка ху­до­жни­ці Оле­ні При­ду­ва­ло­вої. Хо­че­те від­чу­ти справ­жню ду­шу мі­ста­сто­ли­ці? То­ді — мер­щій ди­ви­ти­ся «Свя­та і бу­дні»!

На­пи­са­ти мі­сто мо­же ко­жен ху­до­жник. Але так, щоб са­ме йо­го кар­ти­ни за­пам’ята­ли­ся се­ред ти­сяч ін­ших? А та­ким чи­ном, аби зав­дя­ки ним уже й са­мо по со­бі мі­сто спри­йма­ло­ся би по-но­во­му? Не­мов жи­во­пис цей — ча­рів­ні оку­ля­ри, що пе­ре­тво­рю­ють бу­дні на свя­та, а сі­рий ко­лір — на ра­ді­сний пе­ре­біг ру­ху?

Ви­на­хі­дни­ком са­ме та­ких « ча­рів­них оку­ля­рів » є ві­до­ма ки­їв­ська ху­до­жни­ця Оле­на При­ду­ва­ло­ва. Все жи­т­тя во­на пи­ше улю­бле­не мі­сто — Ки­їв. Але, якщо ви по­тра­пи­те на одну з її рід­кі­сних пер­со­на­лок ( у ці дні одна з них са­ме три­ває у МВЦ « Му­зей істо­рії мі­ста Ки­є­ва » ) , осо­би­сто пе­ре­ко­на­є­те­ся — « пор­тре

ти » сто­ли­ці та око­лиць у її ви­ко­нан­ні кар­ди­наль­но від­рі­зня­ю­ться і від зви­чних нам «ки­їв­ських» пей­за­жів на­ших кла­си­ків на чо­лі зі Сер­гі­єм Ши­шком та Ми­ко­лою Глу­щен­ком. Іпро­сто — від стан­дар­тних уяв­лень про «пра­виль­не» сприйня­т­тя «Ки­є­ва зо­ло­то­го», до яких нас при­вча­ли з ди­тин­ства. Ки­їв- Мі­сто у ко­рін­ної ки­ян­ки Оле­ни При­ду­ва­ло­вої — це вті­ле­ний джаз. Та­кий, що свін­гує, що, не­мов бі- боп, ра­діє жи­т­тю. Ізав­жди пе­ре­бу­ває в до­ро­зі, не­мов блю­змен, адже для джа­зу так зви­чні ще й хи­мер­ні блю­зо­ві ла­ди і но­ти!

Оле­на і са­ма ду­же лю­бить цю див­ну, най­віль­ні­шу в сві­ті джа­зо­ву му­зи­ку. Під неї, до ре­чі, й пра­цює. Джа­зо­ві у «її» Ки­є­ві — не тіль­ки ма­жор­ний на­стрій, плюс від­чу­тна ди­на­мі­ка ро­біт. Все, від пе­ре­хо­жих на ки­їв­ських ву­ли­цях до транс­пор­ту, до при­мі­ських еле­ктри­чок, тут, на цих кар­ти­нах — у ві­чно­му ру­сі. «Свя­та і бу­дні», з їхні­ми уда­ва­ни­ми по­вто­ре­н­ня­ми сю­же­тів ( ки­їв­ський Єв­баз, люд­ські «ки­їв­ські ти­пи», еле­ктри­чки, ви­ві­ски сто­ли­чної « тор­гів­лі » , як і все ін­ше, тро­хи «муль­тя­шні» ...) — це, на­справ­ді, роз­гор­ну­та джа­зо­ва жи­во­пи­сна ім­про­ві­за­ція. Варто при­ди­ви­ти­ся — « вслу­ха­ти­ся » у кар­ти­ни — і от вже ко­жна ожи­ває. І, хо­ча й пе­ре­дає за­галь­ну те­му, від­обра­жає «дух Ки­є­ва», не схо­жа не ли­шень на су­сі­дні по­ло­тна — на са­му се­бе. Адже при ко­жно­му но­во­му по­гля­ді стіль­ки ви­яв­ля­єш но­вих, ра­ні­ше не по­мі­че­них, де­та­лей.

Але ж хі­ба й сам Ки­їв — не та­кий? Ме­ту­шли­вий, не «па­ра­дний», не пи­ха­то-ба­га­тий. (На від­мі­ну від всіх ко­лег, О.При­ду­ва­ло­ва зов­сім не пи­ше «ту­ри­сти­чний центр» або цер­кви По­до­лу. Її осо­би­сте «мі­сце си­ли» — це ін­ду­стрі­аль­ний і «жи­тло­вої» Єв­баз, тоб­то, ра­йон су­ча­сної пло­щі Пе­ре­мо­ги і вок­за­лу.) Ів той са­мий час на­ше мі­сто — ві­чно свя­тко­ве. Тре­ба про­сто до­бре при­ди­ви­ти­ся. Іво­но за­грає, як ди­кси­ленд. Іста­рий Ки­їв грає всі­ма сво­ї­ми фар­ба­ми — на цих ди­во­ви­жних кар­ти­нах Оле­ни При­ду­ва­ло­вої.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.