«Бліц-стри­бок 1995-го»

22 ро­ки то­му Укра­ї­ну уро­чи­сто прийня­ли до Ра­ди Європи. Чо­му втра­ти­ли темп і до­сі не ви­ко­на­ли сво­їх зобов’язань?

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Іван КАПСАМУН, Ва­лен­тин ТОРБА, «День»

Да­ле­кий уже 1995 рік був для Укра­ї­ни ду­же ва­жли­вим і зна­ко­вим. 9 ли­сто­па­да у Страс­бур­зі (Фран­ція), де роз­та­шо­ва­на штаб-квар­ти­ра Ра­ди Європи, від­бу­ла­ся офі­цій­на це­ре­мо­нія всту­пу Укра­ї­ни до ці­єї ор­га­ні­за­ції. Про своє ба­жа­н­ня всту­пи­ти до РЄ Укра­ї­на за­яви­ла ще 14 ли­пня 1992 ро­ку. Пі­сля цьо­го спів­ро­бі­тни­цтво між на­шою державою та РЄ на уря­до­во­му і пар­ла­мент­сько­му рів­нях зна­чно акти­ві­зу­ва­ло­ся. Адже го­лов­ною ста­ту­тною умо­вою для всту­пу кра­їн до Ра­ди Європи є ви­зна­н­ня державою-кан­ди­да­том прин­ци­пу вер­хо­вен­ства пра­ва, її зобов’язання за­без­пе­чи­ти пра­ва та основ­ні сво­бо­ди лю­ди­ни всім осо­бам, які пе­ре­бу­ва­ють під її юрис­ди­кці­єю, й ефе­ктив­но спів­пра­цю­ва­ти з іншими дер­жа­ва­ми за­ра­ди до­ся­гне­н­ня ці­лей РЄ.

Ще до на­бу­т­тя член­ства в РЄ Укра­ї­на ста­ла сто­ро­ною кіль­кох кон­вен­цій ці­єї ор­га­ні­за­ції. Уже 16 ве­ре­сня 1992 ро­ку Вер­хов­ній Ра­ді Укра­ї­ни бу­ло на­да­но ста­тус «спе­ці­аль­но за­про­ше­но­го го­стя» в Пар­ла­мент­ській асам­блеї Ра­ди Європи (ПАРЄ). Да­лі за до­ру­че­н­ням Ко­мі­те­ту мі­ні­стрів РЄ Пар­ла­мент­ська асам­блея мала під­го­ту­ва­ти ви­сно­вок сто­сов­но сту­пе­ня го­тов­но­сті Укра­ї­ни до всту­пу в РЄ. Від­по­від­но Єв­ро­пей­ська ко­мі­сія « За де­мо­кра­тію че­рез пра­во» про­ве­ла пра­во­ву екс­пер­ти­зу про­е­ктів окре­мих ста­тей но­вої Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни, про­е­ктів Сі­мей­но­го та Адмі­ні­стра­тив­но­го ко­де­ксів, про­е­кту За­ко­ну про мі­сце­ві ра­ди на­ро­дних де­пу­та­тів. 15 ве­ре­сня 1995 ро­ку в Ки­є­ві бу­ло від­кри­то Центр ін­фор­ма­ції та до­ку­мен­та­ції РЄ. Із ці­єї на­го­ди в Укра­ї­ні пе­ре­бу­вав ге­не­раль­ний се­кре­тар РЄ Да­ні­ель Тар­шис.

І ось 26 ве­ре­сня 1995 ро­ку, під час ве­ре­сне­вої ча­сти­ни се­сії, ПАРЄ ухва­ли­ла по­зи­тив­ний ви­сно­вок що­до за­яв­ки Укра­ї­ни на вступ до Ра­ди Європи. В Асам­блеї на­шій кра­ї­ні на­да­но 12 місць. За­вер­шаль­ною ста­ді­єю про­це­ду­ри всту­пу Укра­ї­ни до РЄ ста­ло за­сі­да­н­ня Ко­мі­те­ту мі­ні­стрів РЄ, на яко­му одно­стай­но бу­ло ухва­ле­но ре­зо­лю­цію про за­про­ше­н­ня Укра­ї­ни ста­ти 37-м чле­ном ор­га­ні­за­ції й при­єд­на­ти­ся до її Ста­ту­ту. 31 жов­тня 1995 ро­ку Вер­хов­на Ра­да ухва­ли­ла За­кон Укра­ї­ни про при­єд­на­н­ня до Ста­ту­ту РЄ.

9 ли­сто­па­да 1995 ро­ку, під час уро­чи­стої це­ре­мо­нії на пло­щі пе­ред Па­ла­цом Європи, бу­ло під­не­се­но Дер­жав­ний пра­пор Укра­ї­ни. У це­ре­мо­нії взя­ли участь ген­сек РЄ Да­ні­ель Тар­шис і чле­ни укра­їн­ської де­ле­га­ції на чо­лі з прем’єр-мі­ні­стром Єв­ге­ном Мар­чу­ком. Звер­та­ю­чись до уча­сни­ків це­ре­мо­нії, Мар­чук за­явив, що «прийня­т­тя Укра­ї­ни до Ра­ди Європи свід­чить про ви­зна­н­ня про­гре­сив­них пе­ре­тво­рень, які здій­сни­ла на­ша дер­жа­ва за по­рів­няль­но ко­ро­ткий тер­мін, про під­трим­ку з бо­ку Єв­ро­пей­сько­го спів­то­ва­ри­ства де­мо­кра­ти­чних про­це­сів, які від­бу­ва­ю­ться в на­шій кра­ї­ні, а та­кож про те зна­че­н­ня, яке при­ді­ляє Єв­ро­па по­лі­ти­чним та еко­но­мі­чним ре­фор­мам у не­за­ле­жній Укра­ї­ні» (interfax.com.ua).

То­ді­шній прем’єр-мі­ністр на­го­ло­сив, що прийня­т­тя Укра­ї­ни в РЄ сим­во­лі­зує « по­вер­не­н­ня Укра­ї­ни до єв­ро­пей­ської сім’ ї на­ро­дів, ча­сти­ною якої ми зав­жди се­бе вва­жа­ли... Кра­ї­на, яка роз­та­шо­ва­на в гео­гра­фі­чно­му цен­трі кон­ти­нен­ту і яка во­дно­час сто­лі­т­тя­ми бу­ла шту­чно ізо­льо­ва­на від єв­ро­пей­ських справ, на­ре­шті, по­ся­де на­ле­жне мі­сце в єв­ро­пей­сько­му до­мі. Член­ство Укра­ї­ни в РЄ — це га­ран­тія без­пе­ки і су­ве­ре­ні­те­ту Укра­ї­ни, її подаль­шо­го про­су­ва­н­ня шля­хом рин­ко­вих ре­форм і де­мо­кра­ти­чних пе­ре­тво­рень», — на­го­ло­сив Єв­ген Мар­чук.

Звер­ніть ува­гу на сло­ва про « по­вер­не­н­ня Укра­ї­ни до єв­ро­пей­ської сім’ї на­ро­дів». Це бу­ло ска­за­но 1995 ро­ку. І тепер при­га­дай­те, скіль­ки ра­зів по­вто­рю­ва­ти­ме по­тім цю фра­зу на­віть уже ни­ні­шнє ке­рів­ни­цтво остан­ні­ми ро­ка­ми... Це свід­чить про те, що шанс по­вер­ну­ти со­бі на­ле­жне мі­сце в єв­ро­пей­сько­му до­мі Укра­ї­на мала ще в 1990- х рр. Про­те то­ді­шнє ке­рів­ни­цтво на чо­лі з Ле­о­ні­дом Ку­чмою не ду­же пе­ре­йма­ло­ся єв­ро­пей­ською та єв­ро­а­тлан­ти­чною ін­те­гра­ці­єю Укра­ї­ни і хо­ло­дно ста­ви­ло­ся до та­ких про­гре­сив­них кро­ків, як вступ до Ра­ди Європи. Не на за­пис до­во­ди­ло­ся чу­ти від по­лі­ти­ків то­го ча­су, що Ку­чма не ду­же хо­тів, щоб Укра­ї­на всту­па­ла до РЄ, бо це зай­вий мо­ні­то­ринг і пе­ре­вір­ка ста­ну прав лю­ди­ни в на­шій кра­ї­ні. Але по­го­див­ся, бо йо­му це бу­ло по­трі­бно зде­біль­шо­го для то­го, щоб ство­ри­ти пев­ну шир­му, гра­ю­чись у так зва­ну ба­га­то­ве­ктор­ність, за­ра­ди по­бу­до­ви все­ре­ди­ні кра­ї­ни кла­но­во- олі­гар­хі­чної си­сте­ми, де Ку­чма ви­сту­пав тре­тей­ським суд­дею, та­ким чи­ном, утри­му­ю­чу вла­ду і зба­га­чу­ю­чись. Вла­сне, «си­сте­ма Ку­чми» жи­ва й до­ни­ні, бо, як ви­яви­ло­ся, взя­ті на се­бе зобов’ язання під час всту­пу до Ра­ди Європи Укра­ї­на до­сі не ви­ко­на­ла: ні за ча­сів Ку­чми, ні за ча­сів Ющен­ка, ні за ча­сів Яну­ко­ви­ча, ні за ча­сів уже По­ро­шен­ка.

Як Укра­ї­на всту­па­ла до Ра­ди Європи та в чо­му про­бле­ма не­ви­ко­на­н­ня сво­їх зобов’язань?

«ДЛЯ НАС ЦЕ БУ­ЛА ВЕ­ЛИ­КА РА­ДІСТЬ. АЛЕ НЕ ДЛЯ ВСІХ»

Єв­ген МАР­ЧУК, прем’єр-мі­ністр Укра­ї­ни (1995—1996 рр.):

— Я то­ді якраз став прем’єр­мі­ні­стром і ду­же до­бре пам’ятаю, скіль­ки зу­силь до­ве­ло­ся до­кла­сти, щоб ді­йти до зга­да­ної за­вер- шаль­ної про­це­ду­ри. За­яв­ку на член­ство в Ра­ді Європи Укра­ї­на по­да­ла ще 1992 ро­ку. Але пі­сля цьо­го осо­бли­вих зу­силь у цьому пла­ні не до­кла­да­ло­ся. Зро­зумі­ло, щось ро­би­ло­ся, однак по­слі­дов­них та ве­ли­ких зу­силь не бу­ло, бо, на жаль, не всі пра­гну­ли цьо­го член­ства. Ко­ли ж я став прем’єр-мі­ні­стром, ми з то­ді­шнім мі­ні­стром юсти­ції Сер­гі­єм Го­ло­ва­тим до­сить актив­но роз­по­ча­ли ро­бо­ту в цьому на­прям­ку. Го­ло­ва­тий брав до­сить кон­стру­ктив­ну участь у цьому.

На­га­даю, для то­го щоб роз­по­чав­ся про­цес всту­пу до РЄ, тре­ба бу­ло, щоб Пар­ла­мент­ська асам­блея РЄ ухва­ли­ла по­зи­тив­ний ви­сно­вок що­до са­мої за­яв­ки Укра­ї­ни на член­ство. І от на­при­кін­ці ве­ре­сня 1995 ро­ку ПАРЄ та­ки ухва­ли­ла цей по­зи­тив­ний ви­сно­вок. Ві­двер­то ска­жу, для нас це бу­ла ве­ли­ка ра­дість. Але, по­вто­рю­ся, не для всіх, бо при­єд­на­н­ня Укра­ї­ни до Ра­ди Європи озна­ча­ло взя­ти на се­бе ве­ли­че­зні зобов’язання. Цей по­зи­тив­ний ви- сно­вок ба­зу­вав­ся не на аб­стра­ктних ре­чах, а на тій ро­бо­ті, яку Укра­ї­на по­ча­ла про­во­ди­ти. Бу­ли пу­блі­чні пла­ни, ви­да­ва­лись по­ста­но­ви уря­ду. Пе­ре­ва­жна біль­шість із тих, хто ро­зу­мі­є­ться в цьому, зна­ли про сер­йо­зні зобов’язання що­до ре­фор­му­ва­н­ня су­до­вої си­сте­ми та до­три­ма­н­ня прав лю­ди­ни і вер­хо­вен­ство пра­ва. Вер­хов­на Ра­да ухва­ли­ла За­кон «Про при­єд­на­н­ня Укра­ї­ни до Ста­ту­ту Ра­ди Європи. РЄ», у свою чер­гу, ухва­ли­ла ре­зо­лю­ції про за­про­ше­н­ня Укра­ї­ни до всту­пу й ви­зна­чи­ла да­ту уро­чи­стої це­ре­мо­нії — 9 ли­сто­па­да. Да­ту ви­зна­ча­ли во­ни. Нас при­йма­ли одно­ча­сно з Ма­ке­до­ні­єю.

Пі­сля то­го Укра­ї­на зобов’яза­ла­ся ре­а­лі­зу­ва­ти ве­ли­ку про­гра­му з на­бли­же­н­ня до єв­ро­пей­ських стан­дар­тів че­рез за­ко­но­дав­ство. Це те, що на­зи­ва­є­ться со­ці­аль­но-пра­во­ва дер­жа­ва, якою мала ста­ти Укра­ї­на, де пра­ва лю­ди­ни ма­ють не­у­хиль­но до­три­му­ва­тись. Ми ж ба­чи­мо, як у нас до­сі важ­ко три­ває ре­фор­му­ва­н­ня су­до­вої си­сте­ми. Сьогодні ми вже зви­кли до то­го, що існує Ра­да Європи і ми є її чле­ном. РЄ за­хи­сти­ла сво­ї­ми рі­ше­н­ня­ми й іден­ти­фі­ку­ва­ла РФ як агре­со­ра. За­раз це здається як щось са­мо по со­бі зро­зумі­ле, але до то­го бу­ло про­ве­де­но ко­ло­саль­ну ро­бо­ту. І ба­зо­вим еле­мен­том ці­єї ро­бо­ти бу­ла те­ма прав лю­ди­ни. На пра­кти­ці з цим пи­та­н­ням ми ма­є­мо ба­га­то про­блем, по­чи­на­ю­чи з со­ці­аль­них прав лю­ди­ни. Со­ці­аль­ний аспект ду­же ва­жли­вий — стра­ху­ва­н­ня, осві­та, ме­ди­ци­на то­що, за­вер­шу­ю­чи сво­бо­дою сло­ва. То­го ж Ге­ор­гія Гон­га­дзе вби­ли не за те, що він, ска­жі­мо, ко­мусь за­бор­гу­вав гро­ші, а за те, що пра­гнув ре­а­лі­зу­ва­ти се­бе як жур­на­ліст. Та­ким чи­ном, нам ще до­ве­де­ться ба­га­то чо­го зро­би­ти, тим більше, що Укра­ї­на пе­ре­бу­ває у спе­ци­фі­чній вій­ні з Ро­сі­єю.

«УКРА­Ї­НА ПОВІЛЬНО РУХАЄТЬСЯ НА ШЛЯ­ХУ ВИ­КО­НА­Н­НЯ СВО­ЇХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ПЕ­РЕД РЄ»

Сер­гій ГО­ЛО­ВА­ТИЙ, мі­ністр юсти­ції Укра­ї­ни (1995—1997, 2005—2006 рр.):

— 9 ли­сто­па­да 1995-го ро­ку бу­ло хви­лю­ю­чим днем. Біль­шість, зокре­ма й по­лі­ти­чний клас, не ду­же ро­зу­мів, що та­ке вза­га­лі Ра­да Європи. Але най­го­лов­ні­ше по­ля­га­ло в то­му, що ми вже бу­ли не в Ра­дян­сько­му Со­ю­зі. І Ра­да Європи ва­би­ла тим, що асо­ці­ю­ва­лась із За­хо­дом. Хо­ча не ду­маю, що на той час, ко­ли ми бра­ли на се­бе зобов’язання, всі усві­дом­лю­ва­ли про що йде­ться. Се­ред них бу­ли ре­чі усві­дом­ле­ні і не­у­сві­дом­ле­ні. На­при­клад, якщо бра­ти мов­ну хар­тію, то на той час на­вряд хтось міг зба­гну­ти як це по­зна­чи­ться на на­шій дер­жа­ви, бо в ре­зуль­та­ті це при­зве­ло до ухва­ле­н­ня за­ко­ну Кі­ва­ло­ва — Ко­ле­сні­чен­ка, а зре­штою й ро­сій­ської агре­сії.

Го­лов­не, що на той час бу­ло ду­же пам’ятним і зна­чу­щим — це те, що Укра­ї­на ста­ла чле­ном Ра­ди Європи по­пе­ре­ду Росії. Це був ва­жли­вий знак, який став пер­шою від­чу­тною пе­ре­мо­гою у спів­існу­ван­ні Укра­ї­ни та РФ. На­га­даю, що 1995-й рік був юві­лей­ний ро­ком пе­ре­мо­ги в Дру­гій сві­то­вій вій­ні (50 ро­ків). До трав­ня 1995-го існу­вав по­лі­ти­чний кон­сен­сус у са­мі Ра­ді Європи, що РФ при­ймуть до ці­єї ор­га­ні­за­ції. Укра­ї­ни вза­га­лі не бу­ло на по­ряд­ку ден­но­му. Але тра­пи­ла­ся по­дія, яка зня­ла з по­ряд­ку ден­но­го Ро­сію — в сі­чні 1995-го Єль­цин по­чав пер­шу че­чен­ську вій­ну. Єв­ро­па на той час різ­ко не­га­тив­но сприйня­ла цю агре­сію. Жер­тви, ка­ту­ва­н­ня і руй­ну­ва­н­ня в Че­чні ви­кре­сли­ли РФ із пла­нів Ра­ди Європи. Але й Укра­ї­на не бу­ла го­то­ва, то­му що аксі­о­ма­ти­чним для всту­пу до РЄ (клу­бу по­лі­ти­чних лі­бе­раль­них де­мо­кра­тій), є на­яв­ність но­вої пост­то­та­лі­тар­ної Кон­сти­ту­ції. В РФ та­ка кон­сти­ту­ція бу­ла ще з 1993-го ро­ку. В Укра­ї­ні, на жаль, на той час бу­ла ще радянська Кон­сти­ту­ція з за­мі­ною УРСР на сло­во Укра­ї­на і вне­се­н­ням до неї ін­сти­ту­ту пре­зи­дент­ства.

То­ді існу­вав кон­флікт між Ку­чмою, як пре­зи­ден­том, і Мо­ро­зом, як го­ло­вою Вер­хов­ної Ра­ди. В Ку­чми ще не бу­ло вла­сної вер­ти­ка­лі, не бу­ло роз­по­ді­лу гі­лок вла­ди, то­му в пар­ла­мен­ті бу­ла своя вер­ти­каль. Від­по­від­но до Вер­хов­ної Ра­ди бу­ло вне­се­но за­ко­но­про­ект про ор­га­ні­за­цію дер­жав­ної вла­ди і мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня, де з’яви­лась ідея держ­адмі­ні­стра­цій. Але «чер­во­на» Ра­да це від­ки­ну­ла, то­му що во­на кон­тро­лю­ва­ла мі­сце­ві ра­ди і їй не по­трі­бні бу­ли ні­які адмі­ні­стра­ції від Ку­чми. Ку­чма не хо­тів ді­ли­ти­ся вла­дою. То­ді в гру­дні 1994-го ро­ку я ви­су­нув ідею для по­до­ла­н­ня ці­єї кри­зи че­рез Кон­сти­ту­цій­ний до­го­вір між пре­зи­ден­том і пар­ла­мен­том на один рік пе­ре­хі­дно­го періоду. Ми з ві­до­мим кон­сти­ту­ціо­на­лі­стом Ле­о­ні­дом Юзь­ко­вим, який то­ді очо­лю­вав Кон­сти­ту­цій­ний суд, під­го­ту­ва­ли текст Кон­сти­ту­цій­но­го до­го­во­ру і від­пра­ви­ли йо­го до Ве­не­ці­ан­ської ко­мі­сії.

Зре­штою в черв­ні Ве­не­ці­ан­ська ко­мі­сія да­ла ви­сно­вок, що та­кий Кон­сти­ту­цій­ний до­го­вір мо­же роз­гля­да­тись як мі­ні-кон­сти­ту­ція на пе­ре­хі­дний період, то­му що в ній за­про­ва­джу­вав­ся впер­ше в Укра­ї­ні роз­по­діл вла­ди. Вся ви­ко­на­вча вла­да за цим до­го­во­ром належала Ку­чмі як пре­зи­ден­ту. Окрім то­го, він отри­мав пра­во ви­да­ва­ти де­кре­ти чи ука­зи з пи­тань еко­но­мі­чної ре­фор­ми. Цей до­го­вір бу­ло укла­де­но 6 черв­ня 1995-го ро­ку. Але в ньо­му ні­чо­го не бу­ло ска­за­но про пра­ва лю­ди­ни, що є клю­чо­вою за­са­дою для єв­ро­пей­сько­го за­ко­но­дав­ства, то­му і бу­ло ви­зна­че­но, що за рік має бу­ти прийня­то пов­но­цін­ну Кон­сти­ту­цію. Зав­дя­ки цьому ПАРЄ 26 ве­ре­сня 1995-го ро­ку по­ре­ко­мен­ду­ва­ла Укра­ї­ну до на­бу­т­тя член­ства в Ра­ді Європи. Укра­ї­на бу­ла уні­каль­на в то­му, що це єди­на кра­ї­на, яка всту­па­ла до Ра­ди Європи не ма­ю­чі но­вої де­мо­кра­ти­чної Кон­сти­ту­ції. Во­ни по­ба­чи­ли наш рух упе­ред, наш по­тен­ці­ал і на осно­ві на­яв­но­сті ли­ше Кон­сти­ту­цій­но­го до­го­во­ру ре­ко­мен­ду­ва­ли прийня­ти Укра­ї­ну.

Те, що сьогодні Укра­ї­на до­сі пе­ре­бу­ває в ста­ні мо­ні­то­рин­гу Ра­ди Європи, озна­чає, що кра­ї­на рухається до­сить повільно на шля­ху ви­ко­на­н­ня зобов’язань. І це при то­му, що то­ді в 1995-му ми зро­би­ли бліц-стри­бок. Сьогодні ми в та­ко­му са­мо­му ста­ні, як Ро­сія, Гру­зія, Мол­до­ва, Азер­бай-

джан.., тоб­то ті кра­ї­ни, які до­сі не впо­ра­лись із зобов’яза­н­ня­ми, ви­зна­че­ни­ми ви­снов­ка­ми №190 від 26 ве­ре­сня 1995 ро­ку. Мі­ні­стер­ство юсти­ції — це го­лов­ний ін­сти­тут у си­сте­мі вла­ди, який від­по­від­ає за по­лі­ти­ку ви­ко­на­н­ня на­ших зобов’язань. У свій час ми ство­ри­ли спе­ці­аль­ний між­ві­дом­чий ко­мі­тет: я зби­рав мі­ні­стрів і їхніх за­сту­пни­ків, щоб швид­ше про­су­ва­тись у цьому пи­тан­ні. Пі­зні­ше ука­зом Ющен­ка та­кож бу­ло ство­ре­но Ко­ор­ди­на­цій­ну ра­ду з пи­тань ви­ко­на­н­ня зобов’язань пе­ред РЄ. Тоб­то про­во­ди­ла­ся по­слі­дов­на ро­бо­та. Остан­нім ча­сом це пи­та­н­ня за­ли­ша­є­ться про­блем­ним, і не ду­маю, що сьогодні хтось цен­тра­лі­зо­ва­но йо­го кон­тро­лює.

«У ВІДНОСИНАХ ІЗ РЄ БУ­ЛИ РІ­ЗНІ СИ­ТУ­А­ЦІЇ, АЛЕ ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ПЕ­РЕ­ТВО­РЕ­Н­НЯ В УКРА­Ї­НІ ВІДБУЛИСЬ»

Дмитро КУЛЕБА,

По­стій­ний пред­став­ник Укра­ї­ни при Ра­ді Європи:

— Справ­ді, під час всту­пу до Ра­ди Європи ко­жна дер­жа­ва бе­ре на се­бе від­по­від­ні зобов’язання що­до змі­цне­н­ня де­мо­кра­тії, вер­хо­вен­ства пра­ва та за­хи­сту прав лю­ди­ни. В на­ших відносинах із Ра­дою Європи бу­ли рі­зні си­ту­а­ції, але мо­жна ска­за­ти, що фундаментальні пе­ре­тво­ре­н­ня в Укра­ї­ні від­бу­ли­ся в ті­сній вза­є­мо­дії з ці­єю ін­сти­ту­ці­єю й у від­по­від­но­сті до її стан­дар­тів. Бе­зу­мов­но, ще існу­ють пев­ні пи­та­н­ня, але нам вда­ло­ся сер­йо­зно про­су­ну­ти­ся впе­ред. І Ра­да Європи це ви­знає. Має, зокре­ма, за­вер­ши­ти­ся ре­фор­ма про­ку­ра­ту­ри. Але не мо­жна одно­го дня ска­за­ти, що ми ви­ко­на­ли всі зобов’язання і по­чи­на­є­мо но­ве жи­т­тя. Дер­жа­ва — це жи­вий ор­га­нізм. У ній по­стій­но щось від­бу­ва­є­ться. То­му ми по­тре­бу­є­мо пе­рі­о­ди­чно­го за­лу­че­н­ня Ра­ди Європи як екс­пер­тно­го ор­га­ну для то­го, щоб ухва­лю­ва­ти за­ко­но­дав­ство від­по­від­не до єв­ро­пей­ських стан­дар­тів. Ді­а­лог із РЄ без­пе­рерв­ний. І це не то­му, що в нас є про­бле­ми, а то­му, що ми пра­гне­мо, щоб наш ве­ктор роз­ви­тку від­по­від­ав єв­ро­пей­ським стан­дар­там.

Є два клю­чо­ві пи­та­н­ня над яки­ми Ра­да Європи має си­стем­но працювати. Пер­ше — це пра­ва укра­їн­ських по­лі­ти­чних в’язнів, яких РФ три­має в оку­по­ва­но­му Дон­ба­сі, Кри­му та у се­бе в РФ. Дру­ге — це по­стій­не вдо­ско­на­ле­н­ня внутрішніх укра­їн­ських ме­ха­ні­змів за­хи­сту прав лю­ди­ни, які за­сто­со­ву­ю­ться на кон­тро­льо­ва­них українським уря­дом те­ри­то­рі­ях. Якщо з дру­го­го пи­та­н­ня у нас є ефе­ктив­ний ді­а­лог і ре­зуль­та­тив­не спів­ро­бі­тни­цтво з РЄ, то що­до пер­шо­го пи­та­н­ня є то­таль­не не­ба­жа­н­ня Росії роз­гля­да­ти це пи­та­н­ня. Та­кож, на жаль, не­ба­жа­н­ня за­йма­ти­ся ці­єю про­бле­ма­ти­кою є і в де­яких ор­га­нах Ра­ди Європи. Ро­сія жи­ве в сво­є­му все­сві­ті, в яко­му для них Укра­ї­на є пе­клом на зем­лі. То­му ко­ли РЄ від­зна­чає по­зи­тив­ні змі­ни в Укра­ї­ні, ро­сій­ська ди­пло­ма­тія роз­по­від­ає, що у нас не­має успі­хів. Але зав­дя­ки спіль­ній ро­бо­ті з на­ши­ми єв­ро­пей­ськи­ми пар­тне­ра­ми нам усе ж та­ки вда­є­ться ці пе­ре­шко­ди до­ла­ти.

ФО­ТО УКРІНФОРМ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.