Спіль­ною мо­вою

Як жур­на­лі­сти «Дня» пи­са­ли XVII Ра­діо­ди­ктант на­ціо­наль­ної єд­но­сті

Den (Ukrainian) - - День України - Ма­рія ПРОКОПЕНКО, «День»

«Йдіть за вка­зів­ни­ка­ми з порт­ре­том Та­ра­са Шев­чен­ка!», — під­ка­зу­ють нам з Іго­рем Сюн­дю­ко­вим, ре­да­кто­ром від­ді­лу «Істо­рі­яі Я», на вхо­ді до Чер­во­но­го кор­пу­су Ки­їв­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту іме­ні Шев­чен­ка. Ми про­сту­є­мо ко­ри­до­ра­ми, роз­див­ля­ю­чись порт­ре­ти зна­ме­ни­тих ви­пу­скни­ків ви­шу. На­ша ме­та — ау­ди­то­рі­яі­ме­ні Ми­хай­ла Ма­кси­мо­ви­ча, де за пів­го­ди­ни пи­са­ти­муть XVII Ра­діо­ди­ктант на­ціо­наль­ної єд­но­сті. Тра­ди­цій­но за­хід ор­га­ні­зо­вує Укра­їн­ське ра­діо.

«На­ла­што­вуй­тесь на ро­бо­чий лад!» — про­сить уча­сни­ків пи­сьмен­ник Пав­ло Воль­вач, який був ве­ду­чим ло­ка­ції. Ди­ктант пи­са­ли в усіх обла­стях Укра­ї­ни і за кор­до­ном, на­при­клад, у Ки­таї і Та­ї­лан­ді. В ау­ди­то­рії іме­ні Ма­кси­мо­ви­ча зі­бра­лось кіль­ка­сот лю­дей. Се­ред них — пи­сьмен­ник Ва­силь Шкляр, актри­си На­та­лі­я­та Оль­га Сум­ські, ві­це-прем’єр-мі­ністр В’яче­слав Ки­ри­лен­ко, по­сол Ка­на­ди в Укра­ї­ні Ро­ман Ва­щук. По­руч — кур­сан­ти, шко­ля­рі та ба­га­то жур­на­лі­стів. Мо­жна ска­за­ти, ма­те­рі­а­лі­зу­є­ться де­віз ра­діо­ди­ктан­ту: «Нас ба­га­то. Ми рі­зні. Але нас об’єд­нує спіль­на ме­та».

О два­над­ця­тій у ре­жи­мі те­ле­мо­сту ре­гіо­ни роз­по­від­а­ють про те, як пи­са­ти­муть ди­ктант. В ау­ди­то­рії га­мір­но, то­му май­же ні­чо­го не чу­тно. Про­те ближ­че до 12.30 все сти­хає, лю­ди від­кла­да­ють те­ле­фо­ни і бе­руть ру­чки. Ди­ктант чи­тає до­цент Ки­їв­сько­го уні­вер­си­те­ту іме­ні Бо­ри­са Грін­чен­ка, ав­тор під­ру­чни­ків із укра­їн­ської мо­ви Оле­ксандр Ав­ра­мен­ко. Він і є ав­то­ром текс­ту, що на­зи­ва­є­ться«На­ші пі­сні». З йо­го змі­сту ба­га­то ко­го, пев­но, вра­зив факт, що пер­шою пі­снею, яка про­лу­на­ла у ко­смо­сі, бу­ла укра­їн­ська «Див­люсь яна не­бо» Ми­хай­ла Пе­трен­ка. За­спі­вав її укра­ї­нець — Пав­ло По­по­вич.

Пів­го­ди­ни хви­лю­ва­н­ня, і ми зда­є­мо ар­ку­ші. Про­тя­гом мі­ся­ця спе­ці­аль­на ко­мі­сі­я­пе­ре­ві­ря ти­ме ти­ся­чі ро­біт. Най­більш гра­мо­тні отри­ма­ють при­зи, але тут дій­сно го­лов­не — участь.

Пі­сля­ди­ктан­ту від­чу­ва­єш ей­фо­рію, бо до­лу­чив­ся­до хо­ро­шої акції. «Пи­сав ра­діо­ди­ктант впер­ше. Ці­ка­во пе­ре­ві­ри­ти свої зна­н­ня­укра­їн­ської. Я шко­лу за­кін­чив 13 ро­ків то­му, востан­нє пи­сав більш-менш ва­жли­вий ди­ктант по­над де­сять ро­ків то­му. Бу­ло при­єм­но тро­хи зга­да­ти шкіль­ну ла­ву, — ді­ли­ться вра­же­н­ня­ми сер­жант Оле­ксандр ПОГРЕБНИЙ, кур­сант Вій­сько­во­го ін­сти­ту­ту КНУ іме­ні Та­ра­са Шев­чен­ка. — Вза­га­лі це ду­же ва­жли­вий за­хід для­на­шо­го на­ро­ду. Тре­ба під­три­му­ва­ти, роз­ви­ва­ти та по­пу­ля­ри­зу­ва­ти укра­їн­ську мо­ву, бо, на жаль, у нас во­на зна­хо­ди­ться­на не ду­же ви­со­ко­му мі­сці».

«Емо­ції над­зви­чай­ні! — го­во­рить Окса­на БЄЛКІНА, ди­ре­ктор­ка ки­їв­ської спе­ці­а­лі­зо­ва­ної шко­ли №207. На по­дію во­на при­йшла з уче­ни­ця­ми шо­сто­го, дев’ято­го та оди­над­ця­то­го кла­сів. — Є від­чу­т­тя­єд­но­сті Укра­ї­ни. Єди­не, ау­ди­то­рі­яв­же за­ма­ла для­та­кої кіль­ко­сті ба­жа­ю­чих взя­ти участь. Мо­жли­во, це вже має бу­ти па­лац «Укра­ї­на» чи якесь ін­ше мі­сце».

Атмо­сфе­ра під час ра­діо­ди­ктан­ту вра­жає. Де ще зна­йдеш та­ке по­єд­на­н­ня: ве­ли­ка ко­ле­ктив­на дія з по­зи­тив­ним ре­зуль­та­том, плюс за­ну­ре­н­няу шкіль­ні спо­га­ди. Ну, і більш со­ці­аль­не. На ди­ктан­ті спа­дає на дум­ку: пе­ред пра­ви­ла­ми гра­ма­ти­ки рів­ні усі. І во­ни, ці пра­ви­ла, справ­ді усіх об’єд­ну­ють.

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.