При­на­ди й пас­тки пам’яті

Як істо­ри­чно фор­му­ва­ло­ся уяв­ле­н­ня укра­їн­ців про су­сі­дів

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» - Ро­ман НОВОСАД, сту­дент Ки­їв­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту іме­ні Та­ра­са Шев­чен­ка

Ста­нов­ле­н­ня Укра­ї­ни як дер­жа­ви ти­ся­чо­лі­т­тя­ми за­ле­жа­ло від її су­сі­дів. І сьо­го­дні, й сто ро­ків то­му са­ме де­які су­сі­ди на­шої дер­жа­ви на­ма­га­ю­ться втру­ти­ти­ся в її вну­трі­шнє жи­т­тя, нав’яза­ти нам свою прав­ду. Де­хто ро­бить це від­кри­то, ін­ші — по­сту­по­во, ще хтось три­має ней­тра­лі­тет... Щоб ви­сто­я­ти в скла­дні ча­си, тре­ба не ли­ше до­бре зна­ти ви­то­ки між­на­ціо­наль­них кон­флі­ктів, а й шу­ка­ти шля­хи до при­ми­ре­н­ня.

На­у­ко­вий се­мі­нар «Обра­зи «су­сі­дів» на при­кор­дон­ні Укра­ї­ни, Поль­щі й Бі­ло­ру­сі: кон­флі­ктні істо­ри­чні ди­скур­си про ми­ну­ле та мо­де­лі при­ми­ре­н­ня», що від­був­ся в Мі­ні­стер­стві осві­ти та на­у­ки Укра­ї­ни, зі­брав ви­зна­них на­у­ков­ців і тих, хто щой­но сів за уні­вер­си­тет­ську ла­ву, — сту­ден­ті­вправ­ни­ків. Цей за­хід ор­га­ні­зу­вав Дер­жав­ний фонд фун­да­мен­таль­них до­слі­джень, який осо­бли­во спри­яє ви­вчен­ню між­на­ціо­наль­них від­но­син укра­їн­ців із су­сі­да­ми. Із на­у­ко­вою до­по­від­дю ви­сту­пив про­фе­сор ка­фе­дри істо­рії Укра­ї­ни Чер­ка­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту іме­ні Бо­г­да­на Хмель­ни­цько­го, до­ктор істо­ри­чних на­ук Ві­та­лій Ма­снен­ко, який пред­ста­вив ко­ле­ктив­не до­слі­дже­н­ня на­у­ков­ців, при­свя­че­не від­но­си­нам укра­їн­ців із по­ля­ка­ми й бі­ло­ру­са­ми.

Ви­бір та­кої те­ми був не­ви­пад­ко­вим, адже, по­при кон­флікт із «стар­шим бра­том» на пер­шо­му пла­ні, бі­да мо­же при­йти, як ка­жуть, зов­сім не звід­ти, звід­ки її очі­ку­ва­ли. І якщо в кон­текс­ті укра­їн­сько-бі­ло­ру­ських від­но­син та­кий ви­сно­вок ви­да­є­ться по­спі­шним, то, про­ана­лі­зу­вав­ши від­но­си­ни із по­ля­ка­ми, мо­жна зу­стрі­ти чи­ма­ло мо­мен­тів, що від­кри­то про­во­ку­ють між­на­ціо­наль­ний кон­флікт. При­кла­да­ми мо­жуть ста­ти рі­ше­н­ня Се­йму про ви­зна­н­ня Во­лин­ської тра­ге­дії етно­ци­дом по­ля­ків, став­ле­н­ня до Ко­лі­їв­щи­ни або ж про­сто ре­а­кція на від­кри­т­тя пам’ятни­ка Іва­но­ві Гон­ті в Ума­ні... Ме­тою на­у­ков­ців був по­шук спіль­ної пла­тфор­ми у ви­рі­шен­ні скла­дних пи­тань ми­нув­ши­ни та фор­му­ва­н­ня екс­пер­тних ре­ко­мен­да­цій для Мі­ні­стер­ства за­кор­дон­них справ та ін­ших про­філь­них ін­сти­ту­цій.

Най­пер­ше ва­жли­во, який образ укра­їн­ців склав­ся у сві­до­мо­сті су­сі­да. «Кон­флі­ктні си­ту­а­ції» ча­сто ім­план­ту­ю­ться ни­ми в більш скла­дні кон­стру­кції — на­ціо­наль­ні іде­о­ло­гії, мі­фи, на­ціо­наль­ну сві­до­мість, а зго­дом — і в істо­ри­чну пам’ять. Са­ме то­му де­мі­фо­ло­гі­за­ція не­га­тив­них уяв­лень про су­сі­дів є пер­шим кро­ком до до­ся­гне­н­ня між­на­ціо­наль­но­го при­ми­ре­н­ня.

Один із іде­о­ло­гів укра­їн­ської дер­жав­но­сті ХХ сто­лі­т­тя В’яче­слав Ли­пин­ський де­який час роз­гля­дав Укра­ї­ну як при­кор­дон­ну те­ри­то­рію між За­хо­дом і Схо­дом. На дум­ку на­у­ков­ців, вар­то де­що змі­ни­ти уяв­ле­н­ня про при­кор­до­н­ня. Пе­ред­усім — ві­ді­йти від ро­сій­ської кон­це­пції «един­ства» слов’ян, «рус­ско­го ми­ра», чі­тко усві­до­ми­ти на­ціо­наль­ну роз­рі­зне­ність укра­їн­ців та ін­ших на­ро­дів. Да­лі — зна­йти шля­хи при­ми­ре­н­ня й ра­зом про­ти­сто­я­ти ро­сій­сько­му ім­пе­рі­а­лі­змо­ві.

У кон­текс­ті укра­їн­сько-бі­ло­ру­ських від­но­син вар­то від­зна­чи­ти, що во­ни ма­ють не­ве­ли­ку кіль­кість про­блем­них пи­тань. Ін­ша спра­ва — офі­цій­ний курс ни­ні­шньої бі­ло­ру­ської вла­ди, яка не­охо­че шу­кає до­ся­гне­н­ня пов­но­го по­ро­зу­мі­н­ня з укра­їн­ця­ми. А та­кож те, що ці два на­ро­ди, які ма­ють чи­ма­лий до­свід спіль­но­го істо­ри­чно­го бу­т­тя, ни­ні опи­ни­ли­ся в не­схо­жих умо­вах роз­ви­тку істо­ри­чної на­у­ки та фор­му­ва­н­ня істо­ри­чної пам’яті.

Якщо го­во­ри­ти про укра­їн­сько-поль­ські від­но­си­ни, то во­ни ба­га­то в чо­му за­ле­жать від офі­цій­но­го кур­су вла­ди. Зо­кре- ма, по­ля­ки ствер­джу­ють, що укра­їн­ці з Бан­де­рою до Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу не всту­плять. А як бу­ти із Піл­суд­ським, Гал­ле­ром та ін­ши­ми поль­ськи­ми на­ціо­на­лі­ста­ми? Во­ни не ста­ли їм на за­ва­ді для всту­пу до єв­ро­пей­ської спіль­но­ти...

Про­фе­сор КНУ іме­ні Та­ра­са Шев­чен­ка, істо­рик Во­ло­ди­мир Сер­гій­чик, за­зна­чив: «У істо­рії є зав­да­н­ня — по­шук істи­ни. Ці по­шу­ки ма­ють бу­ти рів­но­зна­чни­ми. Ні про які по­сту­пки ко­мусь тут не йде­ться. У по­лі­ти­чній та ін­ших сфе­рах все зов­сім іна­кше. За­раз по­ля­ки від­кри­то ігно­ру­ють укра­їн­ську істо­ри­чну по­зи­цію, по­чи­на­ю­чи із спіль­ної за­яви 2003-го й за­кін­чу­ю­чи ре­зо­нан­сним рі­ше­н­ням Се­йму про Во­лин­ську тра­ге­дію 2016-го».

На­у­ков­ці ЧНУ іме­ні Бо­г­да­на Хмель­ни­цько­го вже пре­зен­ту­ва­ли своє до­слі­дже­н­ня в Поль­щі та Бі­ло­ру­сі, зокре­ма й на ІV Між­на­ро­дно­му кон­гре­сі до­слі­дни­ків Бі­ло­ру­сі у Вар­ша­ві у ве­ре­сні 2017 ро­ку. За ре­зуль­та­та­ми до­слі­джень ви­да­ли книж­ки: «При­на­ди і пас­тки су­сід­ської пам’ яті: ре­це­пція істо­ри­чно­го про­сто­ру «Укра­ї­на—Бі­ло­русь» та «Образ Бі­ло­ру­сі в істо­рі­о­гра­фії та істо­ри­чній пам’ яті укра­їн­ців » , до­слі­дже­н­ня три­ва­ють і на­да­лі.

У хо­ді обго­во­ре­н­ня се­мі­на­ру сту­ден­ти ма­ли мо­жли­вість по­ста­ви­ти за­пи­та­н­ня, які їх ці­кав­лять, з ці­єї те­ми. Вре­шті всі ді­йшли ви­снов­ку — на про­па­ган­ду по­трі­бно від­по­від­а­ти про­сві­тни­цькою ро­бо­тою, укра­їн­ці по­вин­ні шу­ка­ти шля­хи при­ми­ре­н­ня із су­сі­да­ми, але при цьо­му втра­та на­ціо­наль­ної іден­ти­чно­сті є вкрай не­при­пу­сти­мою.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.