Ке­рів­ни­цтво НСЖУ впер­то ігно­рує прав­ду

Ще раз — про «віль­не по­ши­ре­н­ня ін­фор­ма­ції» під час вій­ни

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Сер­гій ГРАБОВСЬКИЙ

ли­сто­па­да — в Між­на­ро­дний день бо­роть­би з без­кар­ні­стю за зло­чи­ни про­ти жур­на­лі­стів — го­ло­ва На­ціо­наль­ної спіл­ки жур­на­лі­стів Укра­ї­ни Сер­гій То­мі­лен­ко ви­сту­пив із май­же про­грам­ною стат­тею «Си­стем­на без­кар­ність за зло­чи­ни про­ти жур­на­лі­стів — як із нею бо­ро­ти­ся». З пев­ни­ми за­галь­ни­ка­ми, які мі­стя­ться у стат­ті, мо­жна й по­го­ди­ти­ся, бо дій­сність у сфе­рі жур­на­лі­сти­ки не ра­дує. Ска­жі­мо, То­мі­лен­ко пи­ше: «На жаль, жур­на­лі­стів б’ють так са­мо, як би­ли за по­пе­ре­дньої вла­ди, а на­па­дни­ки так са­мо за­ли­ша­ю­ться без­кар­ни­ми. По­зи­ція пра­во­охо­рон­ців ві­до­ма: не­рід­ко це бай­ду­жість, зво­лі­ка­н­ня, ігно­ру­ва­н­ня, а ча­сом (що осо­бли­во не­без­пе­чно!) — без­по­се­ре­дня участь у про­ти­прав­них по­ся­га­н­нях на пра­во жур­на­лі­стів ви­ко­ну­ва­ти про­фе­сій­ні обов’яз­ки».

■ А от да­лі у стат­ті мі­сти­ться твер­дже­н­ня вель­ми дис­ку­сій­но­го, якщо не ска­за­ти біль­ше, ха­ра­кте­ру: «Вар­то на­га­да­ти, що без­пе­ка жур­на­ліст­ської ді­яль­но­сті охо­плює сво­бо­ду зби­ра­н­ня й по­ши­ре­н­ня ін­фор­ма­ції жур­на­лі­стом, віль­не ви­слов­лю­ва­н­ня сво­їх оці­но­чних су­джень. Це га­ран­тує ста­т­тя 19 «За­галь­ної де­кла­ра­ції прав лю­ди­ни», що ра­ти­фі­ко­ва­на Укра­ї­ною та має си­лу між­на­ро­дно­го до­го­во­ру: «Ко­жна лю­ди­на має пра­во на сво­бо­ду пе­ре­ко­нань i на віль­не їх ви­яв­ле­н­ня; це пра­во вклю­чає сво­бо­ду без­пе­ре­шко­дно до­три­му­ва­ти­ся сво­їх пе­ре­ко­нань та сво­бо­ду шу­ка­ти, одер­жу­ва­ти i по­ши­рю­ва­ти ін­фор­ма­цію та ідеї будь-якими за­со­ба­ми i не­за­ле­жно від дер­жав­них кор­до­нів». На­то­мість в Укра­ї­ні по­ши­рю­є­ться сум­нів­на пра­кти­ка го­нінь жур­на­лі­стів за віль­не ви­слов­лю­ва­н­ня сво­їх по­гля­дів, на­віть із ква­лі­фі­ка­ці­єю та­ких дій за стат­тею 111 Кри­мі­наль­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни (дер­жав­на зра­да)».

■ Так, «За­галь­на де­кла­ра­ція прав лю­ди­ни» справ­ді мі­стить та­ку ста­т­тю. Про­те у ній ска­за­но й ін­ше:

Ста­т­тя 29 1. Ко­жна лю­ди­на має обов’яз­ки пе­ред су­спіль­ством, у яко­му тіль­ки й мо­жли­вий віль­ний i пов­ний роз­ви­ток її осо­би.

2. При здій­снен­ні сво­їх прав i сво­бод ко­жна лю­ди­на по­вин­на за- зна­ва­ти тіль­ки та­ких обме­жень, які вста­нов­ле­ні за­ко­ном ви­клю­чно з ме­тою за­без­пе­че­н­ня на­ле­жно­го ви­зна­н­ня i по­ва­ги прав i сво­бод ін­ших та за­без­пе­че­н­ня спра­ве­дли­вих ви­мог мо­ра­лі, гро­мад­сько­го по­ряд­ку i за­галь­но­го до­бро­бу­ту в де­мо­кра­ти­чно­му су­спіль­стві...

Ста­т­тя 30 Ні­що у цій Де­кла­ра­ції не мо­же бу­ти ви­тлу­ма­че­но як на­да­н­ня будь-якій дер­жа­ві, гру­пі осіб або окре­мим осо­бам пра­ва за­йма­ти­ся будь-якою ді­яль­ні­стю або вчи­ня­ти дії, спря­мо­ва­ні на зни­ще­н­ня прав i сво­бод, ви­кла­де­них у цій Де­кла­ра­ції».

■ Що це все озна­чає в кон­кре­тних укра­їн­ських умо­вах? То­чи­ться вій­на, не­хай і «гі­бри­дна», на якій за­ги­ну­ли ти­ся­чі укра­їн­ських вій­сько­ви­ків — до­бро­воль­ців, ар­мій­ців, нац­гвар­дій­ців, при­кор­дон­ни­ків, мор­ських пі­хо­тин­ців. Вій­на ця ста­ла на­слід­ком ор­га­ні­зо­ва­ної з- за « по­ре­бри­ка » , тоб­то Крем­лем і Луб’ян­кою, «рус­ской ве­сны» 2014 ро­ку та втор­гне­н­ня ре­гу­ляр­них вій­сько­вих фор­му­вань РФ і рі­зно­го ґа­тун­ку «до­бро­воль­чих за­го­нів» і «під­роз­ді­лів вій­сько­вих ком­па­ній», тоб­то — на­йман­ців. Під час ці­єї « ве­сны » бу­ло про­го­ло­ше­но кіль­ка «на­ро­дних ре­спу­блік», які ма­ли на ме­ті об’єд­на­ти­ся в «Но­во­ро­сію»; з них за­ли­ши­ли­ся «ДНР» і « ЛНР » , які пе­ре­бу­ва­ють на ро­сій­сько­му утри­ман­ні. Ні для ко­го у сві­ті (крім тих, хто пе­ре­бу­ває на слу­жбі у Пу­ті­на та «ко­ри­сних ідіо­тів»), усе це не є та­єм­ни­цею — в до­бу су­пу­тни­ко­во­го спо­сте­ре­же­н­ня та комп’ютер­них те­хно­ло­гій не­важ­ко від­сте­жи­ти все, що ру­ха­є­ться з РФ до «ЛДНР» і нав­па­ки (ска­жі­мо, «ван­таж 200»), вклю­чно з тим сум­но­зві­сним «Бу­ком», з яко­го бу­ло зби­то ма­лай­зій­ський па­са­жир­ський лі­так.

■ Крім то­го, як ві­до­мо, Ро­сія оку­пу­ва­ла Крим, а по­тім ро­зі­гра­ла там ко­ме­дію «ре­фе­рен­ду­му» та «по­вер­не­н­ня спо­кон­ві­чної ро­сій­ської зем­лі». Ця ане­ксія не ви­зна­на ні­ким, крім На­у­ру і ще ко­гось із то­го ж ря­ду, на­віть Бі­ло­рус­сю, жо­дною по­ва­жною між­на­ро­дною ор­га­ні­за­ці­єю. І за­ува­жмо те, що за­свід­че­но са­ми­ми ро­сій­ськи­ми офі­цій­ни­ми ін­сти­ту­ці­я­ми: опе­ра­ція ця роз­по­ча­ла­ся ще 20 лю­то­го 2014 ро­ку, ко­ли в Ки­є­ві на Бан­ко­вій іще си­дів Яну­ко­вич. Сьо­го­дні з оку­по­ва­них те­ри­то­рій Кри­му та Дон­ба­су за­хо­дять, зокре­ма й у Ки­їв, ди­вер­сій­ні гру­пи, жер­тва­ми те­ро­ру яких ста­ють не тіль­ки по­лі­ти­ки та ті, хто во­ю­вав із ро­сі­я­на­ми та їхні­ми са­те­лі­та­ми, а й ци­віль­ні лю­ди, ви­пад­ко­ві пе­ре­хо­жі. Крім то­го, укра­їн­ських гро­ма­дян ро­сій­ські спец­слу­жби ви­кра­да­ють на те­ри­то­рії Укра­ї­ни і ви­во­зять у РФ. Це теж за­галь­но­ві­до­мі фа­кти.

■ Чи ста­нов­лять усі ці ре­чі за­гро­зу «зни­ще­н­ня прав i сво­бод» в Укра­ї­ні, і не ли­ше в ній? Без­за­пе­ре­чно. До­сить бо­дай по­бі­жно пе­ре­гля­ну­ти по­ві­дом­ле­н­ня з «ЛДНР» і з Кри­му, щоб пе­ре­ко­на­ти­ся в цьо­му. Ді­йшло до то­го, що 7 ли­сто­па­да у Се­ва­сто­по­лі ма­ні­фе­стан­ти ви­йшли з пла­ка­та­ми, на яких бу­ло від­вер­то на­пи­са­но про мо­сков­ську оку­па­цію та про те, що в Укра­ї­ні їхні пра­ва за­хи­ща­ли­ся кра­ще. А та­ка са­ма до­ля го­ту­ва­ла­ся й усім ін­шим, хто по­тра­пив би під омо­фор Крем­ля — чи в то «Но­во­ро­сії», чи то в усій Укра­ї­ні. Тоб­то Укра­ї­на про­ти­сто­їть Ро­сії та її са­те­лі­там та на­йман­цям у «гі­бри­дній вій­ні», щоб не до­зво­ли­ти Крем­лю пе­ре­тво­ри­ти пра­ва і сво­бо­ди, за­фі­ксо­ва­ні в «Де­кла­ра­ції», на мо­тлох, як ни­ні це ро­би­ться у са­мій РФ. А то­му жур­на­лі­сти Укра­ї­ни ма­ють ви­ко­ну­ва­ти свій обов’язок пе­ред су­спіль­ством, не ді­я­ти на шко­ду міль­йо­нам сво­їх спів­гро­ма­дян, став­ля­чи під ре­аль­ну за­гро­зу їхні пра­ва на сво­бо­ду та на са­ме жи­т­тя. Та­ким чи­ном «віль­не по­ши­ре­н­ня ін­фор­ма­ції» під час вій­ни, ко­ли жур­на­ліст ігно­рує свої обов’яз­ки пе­ред су­спіль­ством, мо­же в ба­га­тьох ви­пад­ках ко­шту­ва­ти жи­т­тя не ли­ше вій­сько­ви­кам, а й ци­віль­ним гро­ма­дя­нам, і в та­ко­му ра­зі ціл­ком за­ко­но­мір­но мо­же ква­лі­фі­ку­ва­ти­ся як дер­жав­на зра­да. Я вже не ка­жу про від­вер­ту агі­та­цію, спря­мо­ва­ну на роз­вал фрон­ту й ти­лу, про від­вер­ту бре­хню, якою хи­зу­ю­ться де­які жур­на­лі­сти...

■ Але... У стат­ті па­на То­мі­лен­ка вза­га­лі не­має слів «вій­на» й «оку­па­ція», не­має на­віть «по­лі­тко­ре­ктної» згад­ки про «кон­флікт на Дон­ба­сі». Ра­зом із тим за­су­джу­є­ться вла­да за те, що не дає мо­жли­во­сті об’єктив­но ви­сві­тлю­ва­ти си­ту­а­цію в Укра­ї­ні та го­во­ри­ться про те, що в об’єктив­ній ін­фор­ма­ції за­ці­кав­ле­ні пар­тне­ри Укра­ї­ни. За­пи­та­н­ня май­же ри­то­ри­чне: чи ма­ють бо­дай най­мен­ше мо­раль­не пра­во зга­ду­ва­ти про « пе­ре­слі­ду­ва­н­ня » й «об’єктив­ну ін­фор­ма­цію» ті, хто від­вер­то не­хтує сво­їм жур­на­ліст­ським обов’яз­ком хоч якось зга­ду­ва­ти про те, що Укра­ї­на є жер­твою агре­сії з бо­ку не­о­то­та­лі­тар­ної Ро­сії? Про­сті­ше ка­жу­чи, ті, хто ігно­рує прав­ду за­ра­ди яки­хось «ла­комств»?

■ Та го­ді. Хо­чу ли­ше на­га­да­ти всім бор­цям за без­ме­жні сво­бо­ду по­ши­ре­н­ня ін­фор­ма­ції та віль­не пу­блі­чне ви­слов­ле­н­ня будь-яких ду­мок, що по вій­ні за ви­ро­ка­ми Нюрн­берзь­ких про­це­сів («ве­ли­ко­го» і «ма­ло­го») Юлі­у­са Штрай­хе­ра за йо­го жур­на­ліст­ську ді­яль­ність по­ві­си­ли, а От­то Ді­трі­ха за­су­ди­ли на сім ро­ків. Одно­ча­сно бри­тан­ці стра­ти­ли Ві­лья­ма Джой­са («лор­да Га­у­Гау»), ве­ду­чо­го ан­гло­мов­них пе­ре­дач ні­ме­цько­го ра­діо, який усьо­го ли­ше «ви­слов­лю­вав свою по­зи­цію». Де­ся­тки ко­ла­бо­ра­ціо­ні­стів­жур­на­лі­стів у ро­ки вій­ни бу­ло су­во­ро по­ка­ра­но, не­рід­ко на гор­ло, бій­ця­ми Ру­ху Опо­ру.

■ І це бу­ло не «пе­ре­слі­ду­ва­н­ня жур­на­лі­стів», а за­без­пе­че­н­ня пе­ред­умов для віль­ної жур­на­ліст­ської ді­яль­но­сті, для за­без­пе­че­н­ня люд­ських прав і сво­бод.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.