Про гор­дість та від­по­від­аль­ність

Вра­же­н­ням про но­вий бес­тсе­лер з Бі­бліо­те­ки «Дня» ді­ля­ться чи­та­чки і во­дно­час спів­ав­тор­ки кни­ги

Den (Ukrainian) - - Суспільство -

Ма­рія ЧАДЮК, Лі­тня шко­ла жур­на­лі­сти­ки «Дня»-2016

Кни­га «Ко­ро­на, або Спад­щи­на Ко­ро­лів­ства Ру­сько­го» до­по­мо­же нам го­во­ри­ти із За­хо­дом одні­єю мо­вою. Адже, як ві­до­мо, щоб по­ча­ти діалог, ба­жа­но зна­йти щось спіль­не. Ро­змо­ва про елі­ту — як на ме­не, чу­до­вий ва­рі­ант для­цьо­го, осо­бли­во в ни­ні­шній час.

Та­кі істо­ри­чні по­ста­ті, як Яро­слав Осмо­мисл, Во­ло­ди­мир Ва­силь­ко­вич, не ка­жу­чи вже про ко­ро­ля Да­ни­ла Га­ли­цько­го, — зро­зумі­лі для­Єв­ро­пи по­ста­ті, справ­жні за­хі­дно­єв­ро­пей­ські мо­нар­хи. А кня­зів Острозь­ких мо­жна по­рів­ня­ти зі зна­ним у Єв­ро­пі ти­ту­лом гер­цо­гів. Ясна річ, на­ша істо­рі­я­має ба­га­то спе­ци­фі­чних рис, але від­мін­но­сті, їх прийня­т­тя чи обго­во­ре­н­ня, — це вже дру­гий крок, ко­ли на­ша по­ді­бність вже ста­ла аксі­о­мою.

У М.Зе­ро­ва є ви­слів, що нам не по­трі­бно бу­ло про­ру­бу­ва­ти ві­кно в Європу, бо па­рос­тки єв­ро­пей­ської куль­ту­ри завжди у нас про­ро­ста­ли. «Ко­ро­на, або Спад­щи­на Ко­ро­лів­ства Ру­сько­го» якраз і по­ка­зує ці па­рос­тки, які бу­ли аку­му­льо­ва­ні на­шою елі­тою.

Як на ме­не, зна­че­н­ня но­вин­ки « Дня » , « Ко­ро­на, або Спад­щи­на Ко­ро­лів­ства Ру­сько­го», мо­жна по­рів­ня­ти із вве­де­н­ням без­ві­зу.

Тіль­ки пер­ша ві­ді­грає роль у на­шій сві­до­мо­сті, а від­кри­т­тя­кор­до­нів — у ма­те­рі­аль­ній дій­сно­сті. При­чо­му ці­ка­во те, як во­ни до­пов­ню­ють одне одно­го.

Адже яке зна­че­н­ня має «Ко­ро­на, або Спад­щи­на Ко­ро­лів­ства Ру­сько­го»? Во­на по­ка­зує, що Єв­ро­па, якої ми так пра­гне­мо, не є да­ле­кою ме- тою, во­на на­справ­ді в на­шій кро­ві, ми вже ча­сти­на Єв­ро­пи.

Про­чи­тав­ши кни­гу, уві­йшов­ши у пра­ва вла­сно­сті і взяв­ши від­по­від­аль­ність за своє ми­ну­ле, — ми мо­же­мо їха­ти в Європу зов­сім не як пред­став­ни­ки «мо­ло­дої на­ції». Ми при­їде­мо в ін­ші кра­ї­ни Єв­ро­пи як рів­но­прав­ні її пред­став­ни­ки; укра­їн­ці — це і єв­ро­пей­ці.

А без­віз дає нам змо­гу по­ба­чи­ти за­хі­дну спад­щи­ну і, вже во­ло­ді­ю­чи зна­н­ня­ми про вла­сне ми­ну­ле, зро­би­ти ін­ші ви­снов­ки, ніж ті, що бу­ли до цьо­го. За­хо­плю­ю­чись зам­ка­ми Єв­ро­пи, ми біль­ше не бу­де­мо від­чу­ва­ти по­чу­т­тя­не­пов­но­цін­но­сті , що та­кої спад­щи­ни не ма­є­мо. Для­цьо­го до­ста­тньо зга­да­ти хо­ча б за­мок Лю­бар­та, ку­ди з’їжджа­ли­ся­мо­нар­хи з усі­єї Єв­ро­пи.

На­справ­ді, на мою дум­ку, існує тіль­ки одна сут­тє­ва рі­зни­ця­між єв­ро­пей­ською і укра­їн­ською спад­щи­ною. Якщо єв­ро­пей­ці нею пи­ша­ю­ться, дба­ють і фор­му­ють зав­дя­ки ній свій куль­тур­но-по­лі­ти­чний імідж, ми ж — за­бу- ли і де­що зне­ві­ри­ли­сяв на­шо­му ми­ну­ло­му. На­справ­ді ми не най­кра­щі, але й не най­гір­ші. Ми про­сто са­мо­бу­тні, у нас є спіль­но­сті й від­мін­но­сті, є вла­сні про­бле­ми, але є і пе­ре­ва­ги.

Тож «Ко­ро­на, або Спад­щи­на Ко­ро­лів­ства Ру­сько­го» очи­щує ми­ну­ле від на­ки­ну­тих сте­ре­о­ти­пів, по­ка­зу­ю­чи, ким ми є на­справ­ді. А го­лов­не — тво­рить но­вий на­ра­тив істо­рії на­шої дер­жа­ви — дав­ньої, осві­че­ної, єв­ро­пей­ської Укра­ї­ни.

ТИМЧЕН” ФОТО МИКОЛИ КА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.