Слі­по­та три­ває...

або Ко­ли укра­їн­ські ма­сме­діа по­чнуть по­мі­ча­ти ва­жли­ві для осми­сле­н­ня істо­ри­чні да­ти?

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ігор СЮНДЮКОВ, «День»

Те, як ви­сві­тлю­ють со­ті ро­ко­ви­ни жов­тне­во­го пе­ре­во­ро­ту на­ші ЗМІ, на­о­чно де­мон­струє їхню олі­гар­хі­чну при­ро­ду і той факт, на­скіль­ки вла­сни­ки ме­діа да­ле­кі від су­спіль­но зна­чу­щих про­блем. Але про­бле­ма на­віть не ли­ше в цьо­му, а в ре­да­кцій­ній по­лі­ти­ці й, у свою чер­гу, ро­зу­мін­ні жур­на­лі­ста­ми ва­жли­во­сті про­бле­ми. Хі­ба тре­ба бу­ти гли­бо­ким фа­хів­цем-істо­ри­ком, щоб зба­гну­ти: зна­чна ча­сти­на на­ших про­блем сьо­го­де­н­ня бе­ре по­ча­ток і ся­гає сво­їм ко­рі­н­ням са­ме в тра­ге­дію жов­тня 1917 ро­ку. Яка є аж ні­як не тіль­ки вну­трі­шньо­ро­сій­ською бі­дою — а по­ши­ри­ла­ся на всі кра­ї­ни пост­ра­дян­сько­го про­сто­ру. Мо­жли­во, на­шим ма­сме­діа вар­то при­свя­чу­ва­ти про­гра­ми і сто­рін­ки не ли­ше що­ден­ним ава­рі­ям і «ми­ско­бор­ству», а бо­дай глиб­ше за­ми­сли­ти­ся? За­про­си­ти у сту­дію кіль­ка істо­ри­ків, як-от Ста­ні­сла­ва Куль­чи­цько­го, змо­де­лю­ва­ти сер­йо­зну роз­мо­ву, в чо­му бу­ли при­чи­ни жов­тне­во­го пе­ре­во­ро­ту і що нам ро­би­ти зі згу­бни­ми трен­да­ми, зокре­ма по­пу­лі­зму, який бе­ре свій по­ча­ток са­ме у 1917 ро­ці. Осо­би­сто я до сло­ва «по­пу­лізм» став­лю­ся обе­ре­жно, але не мо­жна за­пе­ре­чи­ти фа­кту, що са­ме Ле­нін як ні­хто був злим ге­ні­єм ці­єї те­хно­ло­гії. Нев­же ми не мо­же­мо по­ста­ви­ти пе­ред су­спіль­ством за­пи­та­н­ня: що нам ро­би­ти сьо­го­дні з усім цим?

На­скіль­ки я по­ба­чив, 7 ли­сто­па­да у про­грам­ній сі­тці укра­їн­сько­го те­ле­ба­че­н­ня ли­ше «Пер­ший На­ціо­наль­ний ка­нал » по­ка­зав фільм «Моя ба­бу­ся Фа­ні Ка­план». Мо­же, хтось вва­жає, що цьо­го до­сить, але сум­нів­но. Все ж та­ки цей фільм зро­бле­ний за ле­ка­ла­ми су­ча­сно­го по­пу­ляр­но­го кі­но — з усі­ма плю­са­ми, але й мі­ну­са­ми та­ко­го під­хо­ду. І крім цьо­го філь­му, пе­ре­ми­ка­ю­чи ка­на­ли 7 ли­сто­па­да, я зна­йшов... аж ні­чо­го. Жур­на­лі­сти і вла­сни­ки на­ших те­ле­ка­на­лів вва­жа­ють те­му чер­во­ної контр­ре­во­лю­ції не вар­тою ува­ги? Якщо су­спіль­ство сприйме та­кий під­хід, на нас че­кає ду­же сум­не май­бу­тнє. Йде­ться про де­гра­да­цію су­спіль­ної сві­до­мо­сті й слі­по­ту що­до на­шо­го ми­ну­ло­го, яке ви­зна­чає і сьо­го­де­н­ня, і май­бу­тнє.

«День» та де­які ін­ші сер­йо­зні дру­ко­ва­ні ор­га­ни вже пи­са­ли про про­бле­му «слі­по­ти» укра­їн­сько­го ме­ді­а­рин­ку, але віз і ни­ні пе­ре­бу­ває там же: не ака­де­мі­чні на­у­ко­ві дис­ку­сії, які апрі­о­рі роз­ра­хо­ва­ні на вузь­ке ко­ло при­че­тних, а по­трі­бен по­пу­ляр­ний фор­мат, але ви­ко­ри­ста­ти йо­го для сер­йо­зної роз­мо­ви. З істо­ри­ка­ми, гро­мад­ськи­ми ді­я­ча­ми, мі­ні­му­мом по­лі­ти­ків — це не тіль­ки мо­жли­во, а й по­трі­бно бу­ло зро­би­ти. На­то­мість ба­чи­мо ви­крив­ле­н­ня су­спіль­ної сві­до­мо­сті. Вра­хо­ву­ю­чи, що 70% на­ших спів­гро­ма­дян «спо­жи­ває» ін­фор­ма­цію, на жаль, із те­ле­ба­че­н­ня, а не га­зет чи ін­тер­не­ту, ситуація стає за­гроз­ли­вою.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.