«Брат», але не со­ю­зник

Бел­град мо­же за­про­по­ну­ва­ти Ки­є­ву ли­ше свій ней­тра­лі­тет

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - На­та­ля ІЩЕНКО

Для ба­га­тьох огля­да­чів ди­пло­ма­ти­чний скан­дал між Укра­ї­ною та Сер­бі­єю, з без­пре­це­ден­тним вза­єм­ним від­кли­ка­н­ням по­слів та над­зви­чай­но різ­ки­ми за­ява­ми пред­став­ни­ків зов­ні­шньо­по­лі­ти­чних ві­домств двох дер­жав, став не­спо­ді­ван­кою. Але ко­лись це ма­ло ста­ти­ся. При­від для кон­флі­кту — на­яв­ність серб­ських на­йман­ців на Дон­ба­сі — є ли­ше епі­зо­дом у про­блем­них дво­сто­рон­ніх від­но­си­нах.

Як ві­до­мо, офі­цій­ний Бел­град не ви­знає ане­ксії Кри­му та за­яв­ляє про під­трим­ку те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті Укра­ї­ни. Але на ді­лі серб­ська вла­да не де­мон­струє одно­зна­чної під­трим­ки Укра­ї­ни в її про­ти­сто­ян­ні ро­сій­ській агре­сії. Не­зва­жа­ю­чи на всі де­кла­ра­ції, Сер­бія від­мов­ля­є­ться від го­ло­су­ва­н­ня на Ге­не­раль­ній асам­блеї ООН за ре­зо­лю­ції, що ма­ють на ме­ті під­трим­ку те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті Укра­ї­ни, та ка­те­го­ри­чно не хо­че вво­ди­ти сан­кцій про­ти РФ. 13 ли­сто­па­да в інтерв’ю ро­сій­ській га­зе­ті «Ізве­стія» мі­ністр за­кор­дон­них справ і ві­це-прем’єр Сер­бії Іві­ца Да­чич у чер­го­вий раз під­твер­див не­змін­ність ни­ні­шньо­го зов­ні­шньо­по­лі­ти­чно­го кур­су Бел­гра­да. «З Ро­сі­єю ми ба­жа­є­мо під­три­му­ва­ти все­ося­жну спів­пра­цю і дру­жні від­но­си­ни в по­лі­ти­чній і еко­но­мі­чній сфе­рах, у на­у­ці, куль­ту­рі, осві­ті, а та­кож у пи­та­н­нях обо­ро­ни, без­пе­ки та вій­сько­вої про­ми­сло­во­сті. ... Сер­бія хо­че в ЄС, але ми ні­ко­ли не пі­де­мо про­ти вла­сних на­ціо­наль­них ін­те­ре­сів і ні­ко­ли не вве­де­мо сан­кції про­ти дру­зів», — за­явив гла­ва серб­сько­го МЗС.

Зда­є­ться, й укра­їн­ські ди­пло­ма­ти, і по­лі­ти­ки, і гро­мад­ськість, че­ка­ли від « бра­тньо­го серб­сько­го на­ро­ду» більш дру­жньої по­лі­ти­ки що­до на­шої кра­ї­ни. Але вже зро­зумі­ло, ма­кси­мум, що сьо­го­дні Бел­град мо­же за­про­по­ну­ва­ти Ки­є­ву, ще ли­ше по­лі­ти­ку ла­ві­ру­ва­н­ня між За­хо­дом і Ро­сі­єю, яку са­мі сер­би вва­жа­ють ней­тра­лі­те­том.

Не всі в Укра­ї­ні по­го­дя­ться, що серб­ські на­йман­ці на Дон­ба­сі, го­ло­су­ва­н­ня про­ти «укра­їн­ської» ре­зо­лю­ції в ООН та по­стій­ні за­пев­не­н­ня Ро­сії в дру­жбі, є озна­кою ней­траль­но­сті. Але сьо­го­дні Сер­бія не про­сто при­мі­ряє на се­бе «ко­стюм» дру­гої Швей­ца­рії — ней­траль­ний ста­тус уже де-фа­кто мо­жна вва­жа­ти за­крі­пле­ним за ці­єю дер­жа­вою на між­на­ро­дно­му рів­ні. Са­ме зав­дя­ки цьо­му Бел­град 13 ли­сто­па­да вже вдру­ге при­ймає Спе­ці­аль­но­го пред­став­ни­ка США в пе­ре­го­во­рах із пи­тань Укра­ї­ни Кур­та Вол­ке­ра та по­мі­чни­ка пре­зи­ден­та РФ Вла­ди­сла­ва Сур­ко­ва, що в чер­го­ве обго­во­рю­ва­ти­муть шля­хи при­пи­не­н­ня вій­ни на Дон­ба­сі.

Чи мо­же в подаль­шо­му став­ле­н­ня Сер­бії до Укра­ї­ни, до ро­сій­сько-укра­їн­сько­го кон­флі­кту, змі­ни­ти­ся? Сьо­го­дні мо­жна ска­за­ти тіль­ки одне: че­ка­ти сут­тє­вих змін на ко­ристь Укра­ї­ни не до­во­ди­ться. Бел­град не хо­че і не бу­де сва­ри­ти­ся з Мо­сквою і під­три­му­ва­ти­ме Укра­ї­ну, але в та­кий спо­сіб, щоб не на­шко­ди­ти Ро­сії.

Те­о­ре­ти­чно, впли­ну­ти на серб­сько-укра­їн­ські від­но­си­ни мав би на­тяк на мо­жли­вість ви­зна­н­ня Укра­ї­ною Ко­со­ва. На­пев­но, для Сер­бії це ста­ло б ва­жли­вою по­ді­єю. Але на­скіль­ки б на­ля­ка­ла Бел­град та­ка пер­спе­кти­ва?

На сьо­го­дні і без нас Ре­спу­блі­ку Ко­со­во ви­зна­ло 113 кра­їн сві­ту, зокре­ма й 25 із 29 (86%) дер­жав-чле­нів НАТО, 23 із 28 ( 82%) дер­жав- чле­нів Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу та 110 із 193 (57%) дер­жав-чле­нів Ор­га­ні­за­ції Об’ єд­на­них На­цій. До­лу­че­н­ня Укра­ї­ни до остан­ньо­го спи­ску, оче­ви­дно, не при­ве­де до гран­діо­зних гео­по­лі­ти­чних на­слід­ків. Усе одно укра­їн­ська дер­жа­ва не є чле­ном Ра­ди Без­пе­ки ООН, от­же, не мо­же кар­ди­наль­но впли­ну­ти на до­лю Ко­со­ва ( і, від­по­від­но, Сер­бії). Це раз. А два — це те, що ані ни­ні­шня, ані на­сту­пна укра­їн­ська вла­да не збу­рю­ва­ти­ме цю те­му — жо­дна по­лі­ти­чна си­ла в Укра­ї­ні не під­три­мує не­за­ле­жність Ко­со­ва, і це факт.

Є й ін­ший ва­рі­ант по­кра­ще­н­ня від­но­син із Сер­бі­єю. Як влу­чно ска­зав ме­ні вчо­ра серб­ський та укра­їн­ський жур­на­ліст Бо­рис Вар­ґа, «у Сер­бії під­три­му­є­ться укра­їн­ське брат­ство з Ро­сі­єю, а не хор­ват­ська мо­дель не­за­ле­жно­сті Укра­ї­ни » . Від­по­від­но, для то­го, щоб сер­би при­ста­ли на про­укра­їн­ську по­зи­цію, укра­їн­цям тре­ба... по­ми­ри­ти­ся з Ро­сі­єю і від­но­ви­ти ті­сні зв’яз­ки з РФ по всіх на­пря­мах. А до­по­ки цьо­го не­має — і мі­цної дру­жби з Сер­бі­єю че­ка­ти не вар­то.

У цих умо­вах, зда­є­ться, Ки­є­ву за­ли­ша­є­ться тіль­ки один шлях: від­ки­ну­ти та­ку по­пу­ляр­ну ідею про « бра­тер­ську дру­жбу » , по­гля­ну­ти прав­ді в очі і зро­би­ти все мо­жли­ве, щоб серб­ська по­лі­ти­ка що­до ро­сій­сько- укра­їн­сько­го кон­флі­кту бу­ла по- справ­жньо­му ней­траль­ною.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.