«Три С» як но­вий фор­мат

Об’єд­на­ти Ско­ри­ка, Стан­ко­ви­ча і Cиль­ве­стро­ва в одно­му про­е­кті — бу­ло не­аби­якою смі­ли­ві­стю, на­віть пев­ною про­во­ка­ці­єю

Den (Ukrainian) - - Культура - Іри­на СІКОРСЬКА, му­зи­ко­зна­вець; фото Руслана КАНЮКИ, «День»

Ле­ген­дар­ні ком­по­зи­то­ри — Ми­ро­слав Ско­рик, Єв­ген Стан­ко­ви­чі Ва­лен­тин Силь­ве­стров ни­ні є гор­ді­стю не ли­ше укра­їн­ської, а й сві­то­вої куль­ту­ри! Ко­жен із ма­е­стро — са­мо­бу­тній, не­по­втор­ний, ге­ні­аль­ний, увін­ча­ний най­ви­щи­ми зва­н­ня­ми й на­го­ро­да­ми. Об’єд­на­ти цих трьох аб­со­лю­тно рі­зних ми­тців в одно­му про­е­кті — бу­ло не­аби­якою смі­ли­ві­стю, на­віть пев­ною про­во­ка­ці­єю. Во­дно­час це був і ду­же вда­лий пі­ар-хід, під­крі­пле­ний гра­мо­тною та ефе­ктив­ною ре­клам­ною кам­па­ні­єю.

Цей арт-про­ект про­хо­див без жо­дної дер­жав­ної під­трим­ки, зокре­ма мін­куль­ту Укра­ї­ни, — так і в за­лі — жо­дно­го йо­го пред­став­ни­ка!

На­га­да­є­мо, «Три С»: Ско­рик — Стан­ко­вич— Cиль­ве­стров» — це аб­со­лю­тно но­вий фор­мат про­су­ва­н­ня кра­щих до­ся­гнень су­ча­сно­го укра­їн­сько­го му­зи­чно­го ми­сте­цтва, що вра­жав сво­їм мас­шта­бом (кон­цер­ти від­бу­ва­ли­ся впро­довж 2016—2017 рр. по рі­зним ре­гіо­нам Укра­ї­ни). Мо­жна з впев­не­ні­стю го­во­ри­ти про­те, що на­ша на­ціо­наль­на му­зи­чна кла­си­ка отри­ма­ла ду­же ши­ро­ку ау­ди­то­рію. І, що по­ка­зо­во — це не су­то ко­мер­цій­ний, а, перш за все, со­ці­аль­но спря­мо­ва­ний про­ект з чі­тко орі­єн­то­ва­ним му­зи­чно-про­сві­тни­цьким ме­се­джем і про­гра­мою. Оскіль­ки, пре­зен­та­ція му­зи­ки ви­да­тних ві­тчи­зня­них ком­по­зи­то­рів в Укра­ї­ні — це і фор­му­ва­н­ня но­вої слу­ха­цької ау­ди­то­рії, і роз­ши­ре­н­ня гео­гра­фії ша­ну­валь­ни­ків укра­їн­ської кла­си­ки, і фор­му­ва­н­ня гар­но­го сма­ку.

« Хо­ча цей арт- про­ект про­хо­див без жо­дної дер­жав­ної під­трим­ки, зокре­ма мін­куль­ту Укра­ї­ни, — так і в за­лі — жо­дно­го йо­го пред­став­ни­ка! Зви­чай­но, по­за­вчо­ра був юві­лей Опе­ри, і всі чи­нов­ни­ки бу­ли там. «На­род ста­ви­ться з ро­зу­мі­н­ням» до то­го, що че­рез день хо­ди­ти в Опе­ру, хоч і на зов­сім ін­шу про­гра­му, мін­куль­тів­цям не під си­лу. Тим, біль­ше, що во­ни вва­жа­ють цей про­ект ко­мер­цій­ним, адже одним з ва­жли­вих і зна­ко­вих йо­го до­ся­гнень є під­трим­ка з бо­ку ме­це­на­тів і со­ці­аль­но-від­по­від­аль­но­го бі­зне­су, які по­при від­су­тність За­ко­ну про ме­це­нат­ство (пря­мий обов’язок ство­ре­н­ня та прийня­т­тя яко­го ле­жить на Мін­куль­ті) про­дов­жу­ють/на­ма­га­ю­ться під­три­му­ва­ти НАЦІОНАЛЬНУ куль­ту­ру та її ве­ле­тнів. У да­но­му ви­пад­ку — Ско­ри­ка, Стан­ко­ви­ча, Силь­ве­стро­ва та му­зи­ку.

По­при все — про­ект існує. Ре­спект усім, хто над ним пра­цю­вав: іні­ці­а­тор-про­дю­сер і ві­о­лон­че­ліст Оле­ксандр Пі­рі­єв і ко­ман­да ( див. фо­то­ре­пор­таж « Стиль­но і су­ча­сно » від га­зе­ти « День » — по­стій­но­го й на­дій­но­го ме­діа-пар­тне­ра про­е­кту)», — на­пи­са­ла на сво­їй сто­рін­ці у Facebook Оль­га СТЕЛЬМАШЕВСЬКА.

У На­ціо­наль­ній опе­рі Укра­ї­ни був ан­шлаг. Пу­блі­ка зі­бра­ла­ся най­рі­зно­ма­ні­тні­ша: ві­до­мі ді­я­чі куль­ту­ри, ди­пло­ма­ти, бі­зне­сме­ни... Утім, роз­ча­ро­ва­них не бу­ло: ко­жен твір ви­кли­кав шквал опле­сків і справ­жню бу­рю ова­цій. Про­те й це до пев­ної мі­ри бу­ло про­гно­зо­ва­ним: пер­шо­кла­сні му­зи­кан­ти гра­ли тво­ри, не раз апро­бо­ва­ні ви­ко­нав­ця­ми й пу­блі­кою: ком­по­зи­ції Ми­ро­сла­ва Ско­ри­ка і Єв­ге­на Стан­ко­ви­ча в же зву­ча­ли в рам­ках фе­сти­валь­них ім­през. Тво­ри Ва­лен­ти­на Силь­ве­стро­ва та­кож ви­ко­ну­ва­ли­ся під час не­дав­ніх юві­лей­них уро­чи­сто­стей (до 80-річ­чя май­стра). Но­ме­ри чер­гу­ва­ли­ся за прин­ци­пом кон­тра­сту, про­те цей ка­лей­до­скоп ди­во­ви­жним чи­ном ви­струн­чив­ся у єди­не дра­ма­тур­гі­чне ці­ле.

Від­кри­ла ве­чір ду­же ефе­ктна, свя­тко­ва сим­фо­ні­чна мі­ні­а­тю­ра Є. Сан­ко­ви­ча «Ха­ну­ка», зі­гра­на Сим­фо­ні­чним ор­ке­стром На­ціо­наль­ної ра­діо­ком­па­нії під ору­дою Во­ло­ди­ми­ра Шей­ка — це бу­ло про­зо­ро, де­лі­ка­тно, з па­лі­трою «чи­стих тем­брів».

Два Ка­при­си з одно­ймен­но­го ци­клу М. Ско­ри­ка в йо­го до­те­пній ор­ке­стров­ці спри­йма­ли­ся на ди­во по-су­ча­сно­му, як ка­дри кі­но­хро­ні­ки. А ось Кон­церт № 2 для скри­пки з ор­ке­стром Дми­тро Тка­чен­ко (цьо­му ви­да­тно­му вір­ту­о­зу твір при­свя­че­но) зі­грав йо­го про­сто «на роз­рив міз­ків» — так тра­гі­чно, на­дрив­но про­мов­ля­ла йо­го скри­пка, що го­ді бу­ло втри­ма­ти сльо­зи..

У дру­го­му від­ді­лі на аван­сце­ну ви­йшов сла­ве­тний ка­мер­ний хор «Ки­їв» (ке­рів­ник Ми­ко­ла Го­бдич). У їх ви­ко­нан­ні про­зву­ча­ли фра­гмен­ти з ци­клу В. Силь­ве­стро­ва «Май­дан-2014» і два хо­ри Є. Стан­ко­ви­ча: фі­ло­соф­ський пса­лом «Які лю­бі осе­лі Твої» та за­паль­ний «Та­нок» — справ­жнє те­а­тра­лі­зо­ва­не за­паль­не дій­ство. Ви­шу­ка­на «Ти­ха му­зи­ка» В. Силь­ве­стро­ва — про­зора й ме­лан­хо­лій­на — за­ча­ру­ва­ла де­лі­ка­тною ме­ло­дій­ні­стю й ви­тон­че­ні­стю. Увін­чав про­гра­му ди­на­мі­чний, спов­не­ний впі­зна­ва­них ін­то­на­цій Кон­церт № 2 для ві­о­лон­че­лі , на­тхнен­но зі­гра­ний Оле­ксан­дром Пі­рі­є­вим (йо­му цей твір при­свя­че­но).

За­хо­плен­ню слу­ха­чів не бу­ло меж, му­зи­кан­тів ві­та­ли сто­я­чи. Тож шля­гер­на «Ме­ло­дія» М. Ско­ри­ка, зі­гра­на О. Пі­рі­є­вим на «біс», ста­ла пе­ре­кон­ли­вим зна­ком окли­ку ці­єї ви­да­тної му­зи­чної по­дії, що ціл­ком за­слу­же­но пре­тен­ду­ва­ти­ме на зва­н­ня зна­ко­вої і ста­не окра­сою фон­до­вих за­пи­сів На­ціо­наль­но­го ра­діо!

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.