Кі­нець сві­ту: ду­же смі­шно

Den (Ukrainian) - - Тайм-аут - Дми­тро ДЕСЯТЕРИК, «День»

■ Ра­гна­рок — це Апо­ка­лі­псис за дав­ньо­скан­ди­нав­ською мі­фо­ло­гі­єю (го­лов­ні дже­ре­ла — «Стар­ша Ед­да» і «Мо­лод­ша Ед­да», ві­до­мі ще з ХІІ ст.), ду­же опо­се­ред­ко­ва­но ви­ко­ри­сто­ву­ва­ною ав­то­ра­ми ко­мі­ксів іфіль­мів про То­ра, бо­га гро­му, що б’є во­ро­гів або ча­рів­ним мо­ло­том Мьоль­ні­ром, або бли­скав­ка­ми. Ори­гі­наль­ний опис Ра­гна­ро­ку по­вен мо­то­ро­шних і бо­же­віль­них обра­зів, аде­ква­тну пе­ре­да­чу яких важ­ко уяви­ти в кі­ні, орі­єн­то­ва­но­му на ма­со­во­го гля­да­ча: ко­ра­бель з ніг­тів мер­ців, ве­ле­тен­ський вовк, що ков­тає сон­це, кро­во­жер­ли­ва бо­ги­ня смер­ті Хель, би­тва бо­гів без пе­ре­мо­ги й по­раз­ки, ве­ле­тень Суртр, який, щоб за­кін­чи­ти по­бо­ї­ще, ви­па­лює зем­лю.

■ З огля­ду на та­кий сю­жет, про­дю­се­ри зро­би­ли не­спо­ді­ва­ний ви­бір ре­жи­се­ра. 42-рі­чний но­во­зе­лан­дець Тай­ка Вай­ті­ті здо­був сла­ву й ре­кор­дні ка­со­ві збо­ри в се­бе на ба­тьків­щи­ні до­те­пни­ми ко­ме­ді­я­ми про вам­пі­рів «Ре­аль­ні упи­рі» (2014) та про бун­тів­но­го під­лі­тка-ма­о­рі «По­лю­ва­н­ня на ди­ку­нів» (2016). Має він і актор­ський до­свід, зокре­ма в бо­йо­ви­ку «Зе­ле­ні Лі­хта­рі», зня­то­му кон­ку­рен­та­ми « Мар­ве­ла» — ком­па­ні­єю DCComics.

■ Ав­тор­ство Тай­кі­кі від­чу­тне з пер­ших же ка­дрів, де Тор (Кріс Хем­сворт) те­ре­ве­нить спо­ча­тку з люд­ським кі­стя­ком у яко­мусь ве­ле­тен­сько­му ко­ши­ку, а по­тім — з ту­пу­ва­тим і па­те­ти­чним Сур­ту­ром (так сце­на­ри­сти пе­ре­йме­ну­ва­ли Сур­тра), ро­бля­чи пе­ре­р­ви на обер­та­н­ня дов­ко­ла вла­сної осі. Зго­дом у гру вклю­ча­є­ться за­галь­ний улю­бле­нець — брат То­ра, трік­стер Ло­кі (Том Хід­дл­стон), який, згі­дно з очі­ку­ва­н­ня­ми за­лу, за ко­жної на­го­ди вда­є­ться до ша­храйсь-

«Тор: Ра­гна­рок» — мо­жли­во, най­ри­зи­ко­ва­ні­ший про­ект кі­но­ком­па­нії «Мар­вел» з ци­клу блок­ба­сте­рів про То­ра й ко­ман­ди Ме­сни­ків за­га­лом

ких ви­хва­ток, і — до­во­лі ефе­ктно — маг-до­ктор Стрендж(стри­ма­но-іро­ні­чний Бе­не­дикт Кам­бер­бетч), що має у все­сві­ті «Мар­ве­ла» вла­сні кар­ти­ни. Яскра­ва роль та­ко­го со­бі між­зо­ря­но­го олі­гар­ха в роз­кі­шних ла­хах та шльо­пан­цях ді­ста­ла­ся Джеф­фу Гол­дблю­му. На­да­лі кіль­кість рі­зно­го ро­ду ге­гів,ку­ме­дних ре­плік та не­до­рі­ку­ва­тих ге­ро­їв тіль­ки зро­стає. До­да­тко­вою ві­зу­аль­ною при­пра­вою є па­ро­дій­ні алю­зії на есте­ти­ку «Зо­ря­них во­єн» і вза­га­лі жан­ру «ко­смі­чної опе­ри», ще й у му­зи­чно­му су­про­во­ді, сти­лі­зо­ва­но­му під ди­ско 1970-х.

■ Але й те, за що гля­да­чі лю­блять філь­ми «Мар­ве­ла», тут у пов­но- му по­ряд­ку. Спе­це­фе­кти — від зу­бів. По­бо­ї­ща — на будь-який смак. Окре­мий ре­спект — за силь­ні жі­но­чі обра­зи. Хель у ви­ко­нан­ні Кейт Блан­шетт — чі­тке вті­ле­н­ня зло­ві­сної во­йов­ни­чо­сті, а Тес­са Том­псон не про­сто лег­ко, а якось на­віть хва­цько зі­гра­ла Валь­кі­рію — впев­не­ну, спри­тну і не зав­жди тве­ре­зу ру­ба­ку.

■ Вла­сне, на за­пи­та­н­ня — на­що це все? — від­по­відь є ще на по­ча­тку, у во­і­сти­ну го­ме­ри­чно­му епі­зо­ді те­а­траль­ної ви­ста­ви в Ас­гар­ді, в якій ні сі­ло ні впа­ло з’яв­ля­ю­ться Люк Хем­сворт і Метт Дей­мон, що гра­ють акто­рів, які гра­ють То­ра й Ло­кі. Вай­ті­ті до­бре пам’ятає,що сло­во «ко­мікс» є одно­ко­рін­ним з ко­ме­ді­єю. Ко­мі­кси про То­ра ста­ли лег­ко­ва­жним опро­ще­н­ням по­хму­ро­го й кри­ва­во­го епо­су. Вай­ті­ті схо­жи­ми за­со­ба­ми до­ся­гає про­ти­ле­жно­го ре­зуль­та­ту — зну­ща­є­ться вже з са­мої «то­рі­а­ди» і тим са­мим ро­бить її яв­но осми­сле­ні­шою, ніж во­на бу­ла до то­го.

■ Ота­ка бла­зен­ська ін­вер­сія, якщо не ска­за­ти ди­вер­сія.

■ Та й ко­ли ще нам ви­па­де та­ка на­го­да — по­смі­я­ти­ся з кін­ця сві­ту?

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.