Ге­тьма­нат та йо­го роль в істо­рії

Укра­їн­ська дер­жа­ва Пав­ла Ско­ро­пад­сько­го у ві­тчи­зня­но­му дер­жа­во­твор­чо­му про­це­сі

Den (Ukrainian) - - Iсторія Та «я» -

По­ча­ток. Про­дов­же­н­ня чи­тай­те в на­сту­пно­му ви­пу­ску сто­рін­ки «Істо­рія і Я»

■ «День» ого­ло­сив 2018-й рік Ро­ком Пав­ла Ско­ро­пад­сько­го. Вже на­дру­ко­ва­но низ­ку ма­те­рі­а­лів, при­свя­че­них істо­ри­чно­му ді­я­че­ві, ді­яль­ність яко­го в ра­дян­ські ча­си ці­ле­спря­мо­ва­но мар­гі­на­лі­зу­ва­ла­ся. До­хо­ди­ло до фаль­си­фі­ка­ції не­за­пе­ре­чних фа­ктів. Чо­го вар­те пе­ре­су­ва­н­ня на ра­дян­ський час да­ти утво­ре­н­ня за­сно­ва­ної П.Ско­ро­пад­ським На­ціо­наль­ної ака­де­мії на­ук! Юві­лей­ні да­ти НАН Укра­ї­ни в ра­дян­ські ча­си від­зна­ча­ла, від­штов­ху­ю­чись від лю­то­го 1919 ро­ку.

Од­кро­ве­н­ням для ме­не, ра­дян­сько­го про­фе­со­ра, який у бе­ре­зні 1990 ро­ку по­тра­пив на кон­фе­рен­цію «Укра­ї­на під Ста­лі­ним» в То­рон­то (Ка­на­да), був по­да­ро­ва­ний Оре­стом Суб­тель­ним під­ру­чник «Укра­ї­на: істо­рія», в яко­му ге­тьма­нат П.Ско­ро­пад­сько­го ха­ра­кте­ри­зу­вав­ся як один з яскра­вих епі­зо­дів ре­во­лю­цій­ної до­би. То­ді по­да­ру­ва­ли ме­ні та­кож опу­блі­ко­ва­ну в Нью-Йор­ку у 1954 ро­ці кни­гу Дми­тра До­ро­шен­ка «Укра­їн­ська Ге­тьман­ська Дер­жа­ва 1918 ро­ку». Пі­сля по­яви мо­єї ре­цен­зії в ав­то­ри­те­тно­му для ви­дав­ців жур­на­лі «Під пра­по­ром ле­ні­ні­зму» кни­га Суб­тель­но­го бу­ла на­дру­ко­ва­на укра­їн­ською мо­вою у Ки­є­ві і по­ча­ла фор­му­ва­ти но­ві сві­то­гля­дні орі­єн­ти­ри у вчи­те­лів та учнів. У 1991 ро­ці з’явив­ся та­кож про­бний на­вчаль­ний по­сіб- ник для 10 — 11 кла­сів «Істо­рія Укра­ї­ни», під­го­тов­ле­ний про­фе­су­рою Ін­сти­ту­ту істо­рії АН УРСР ( М. Ко­валь, С. Куль­чи­цький, Ю.Кур­но­сов), а на­сту­пно­го ро­ку — «Ма­те­рі­а­ли» до цьо­го під­ру­чни­ка тих же ав­то­рів. За сти­лем ви­кла­ду і об­ся­гом (512 стор.) «Ма­те­рі­а­ли» бу­ли дже­ре­лом до­да­тко­вої ін­фор­ма­ції для вчи­те­лів та учнів. Ве­ли­кий роз­діл «Укра­їн­ська дер­жа­ва Пав­ла Ско­ро­пад­сько­го», фа­кто­ло­гі­чна осно­ва яко­го ґрун­ту­ва­ла­ся на кни­зі Д.До­ро­шен­ка, я одно­ча­сно опу­блі­ку­вав в жур­на­лі для вчи­те­лів «Рі­дна шко­ла», а від­би­тки по­да­ру­вав донь­ці геть­ма­на Оле­ні, ко­ли во­на при­їха­ла в Ки­їв. Їй бу­ло при­єм­но ді­зна­ти­ся, що укра­їн­ські вчи­те­лі та учні в де­та­лях зна­йом­ля­ться з вне­ском П.Ско­ро­пад­сько­го у ві­тчи­зня­ну істо­рію.

■ Чи змі­ни­ли­ся мої по­гля­ди на Пав­ла Ско­ро­пад­сько­го та йо­го до­бу че­рез чверть сто­лі­т­тя? Ме­ні зав­жди зда­ва­ло­ся і зда­є­ться те­пер, що це — одна з най­сві­тлі­ших по­ста­тей у ві­тчи­зня­ній істо­рії. Що сто­су­є­ться ро­зу­мі­н­ня епо­хи, яка на­кла­ла від­би­ток на ді­яль­ність геть­ма­на, то До­ро­шен­ків фа­кта­жуж е не тя­жіє над мо­ї­ми текс­та­ми. Ду­же сти­сло, але по­ста­ра­юсь ро­зі­бра­ти­ся з рі­зно­го­лос­сям ду­мок, пов’яза­них з ді­яль­ні­стю П.Ско­ро­пад­сько­го.

УНР ЧИ УКРА­ЇН­СЬКА ДЕР­ЖА­ВА?

Утво­ре­на пі­сля па­ді­н­ня са­мо­дер­жав­ства Цен­траль­на Ра­да прийня­ла чо­ти­ри уні­вер­са­ли — за­ко­но­дав­чі акти кон­сти­ту­цій­но­го зна­че­н­ня. Пер­ший Уні­вер­сал про­го­ло­шу­вав ав­то­но­мію Укра­ї­ни і пра­во Все­на­ро­дних Укра­їн­ських збо­рів вста­нов­лю­ва­ти за­са­ди дер­жав­но­го жи­т­тя (23.06.1917). Дру­гий Уні­вер­сал ре­гла­мен­ту­вав пра­ва на­ціо­наль­них мен­шин і фор­му­вав уряд (16.07.1917). Тре­тій Уні­вер­сал про­го­ло­шу­вав Укра­їн­ську На­ро­дну Ре­спу­блі­ку і ви­зна­чав її кор­до­ни у скла­ді дев’яти гу­бер­ній з пе­ре­ва­жно укра­їн­ським на­се­ле­н­ням (20.11.1917). Че­твер­тий Уні­вер­сал про­го­ло­шу­вав не­за­ле­жність УНР і упов­но­ва­жу­вав уряд про­ве­сти пе­ре­го­во­ри з Цен­траль­ни­ми дер­жа­ва­ми з ме­тою ви­хо­ду Укра­ї­ни з вій­ни (22.01.1918).

■ 29 кві­тня 1918 ро­ку Цен­траль­на Ра­да бу­ла усу­ну­та від вла­ди ні­ме­цькою оку­па­цій­ною адмі­ні­стра­ці­єю, УНР ста­ла Укра­їн­ською дер­жа­вою, а в ніч на 14 гру­дня ге­тьман зрі­кся вла­ди вна­слі­док пов­ста­н­ня, очо­лю­ва­но­го Ди­ре­кто­рі­єю, в якій про­від­ну роль ві­ді­гра­ва­ли Во­ло­ди­мир Вин­ни­чен­ко і Си­мон Пе­тлю­ра. Ди­ре­кто­рія від­но­ви­ла УНР, але на­при­кін­ці 1920 ро­ку Укра­ї­ною зре­штою за­во­ло­ді­ли біль­шо­ви­ки.

У ста­т­тях, на­дру­ко­ва­них га­зе­тою «День», по­став­ле­не за­пи­та­н­ня: яку дер­жа­ву слід вва­жа­ти спад­ко­є­ми­цею су­ча­сної дер­жав­но­сті — УНР чи ге­тьма­нат П.Ско­ро­пад­сько­го? Пе­тро Кра­люк фор­му­лює йо­го обе­ре­жно: «чи по­трі­бно іде­а­лі­зу­ва­ти УНР і про­го­ло­шу­ва­ти її як пред­те­чу су­ча­сної Укра­їн­ської дер­жа­ви?» (№ 3—4). Оль­га Ми­хай­ло­ва пе­ре­ко­на­на: «Су­ча­сна Укра­ї­на має бу­ти ви­зна­на спад­ко­є­ми­цею Укра­їн­ської дер­жа­ви Ско­ро­пад­сько­го» (№ 8—9). Юрій Те­ре­щен­ко твер­дить: «Ні Цен­траль­на Ра­да, ні пі­зні­ше Ди­ре­кто­рія не ство­ри­ли жо­дних ста­біль­них стру­ктур, які вла­сти­ві вза­га­лі для існу­ва­н­ня дер­жа­ви» (№ 8—9). Про­ба­чте, Юрію Іл­ла­ріо­но­ви­чу, від УНР ми успад­ку­ва­ли кор­до­ни, яких ра­ні­ше не існу­ва­ло, дер­жав­ну сим­во­лі­ку, ін­сти­тут гро­ма­дян­ства, на­ціо­наль­ні зброй­ні си­ли, ви­хід з ру­бльо­вої зо­ни, за­про­ва­дже­н­ня грив­ні, не­за­ле­жність і на до­да­ток до чо­ти­рьох уні­вер­са­лів — утвер­дже­н­ня Кон­сти­ту­ції в остан­ній день існу­ва­н­ня Цен­траль­ної Ра­ди.

■ Без по се ред ня прив’ яз ка УНР або Укра­їн­ської Дер­жа­ви до су­ча­сної дер­жав­но­сті вза­га­лі не­пра­во­мір­на. Якщо йде­ться про ві­тчи­зня­ну дер­жав­ність як та­ку, то ми є на­щад­ка­ми всіх форм дер­жав­но­сті, по­чи­на­ю­чи від Ки­їв­ської Ру­сі. Якщо йде­ться про су­ча­сну на­ціо­наль­ну дер­жав­ність, то ми є, на жаль, на­щад­ка­ми ра­дян­ської дер­жав­но­сті. До­во­ди­ться ви­ти­ску­ва­ти «сов­ко­вість» кра­пля за кра­плею з на­ших душ і сер­дець, пра­во­вих норм, ін­сти­ту­цій, ме­то­дів управ­лі­н­ня, ор­га­ні­за­ції на­вча­н­ня і охо­ро­ни здо­ров’я то­що.

КОНСТРУКТОРИ ГЕ­ТЬМА­НА­ТУ

Під впли­вом Де­кре­ту про зем­лю, ре­а­лі­за­ція яко­го по­ча­ла біль­шо­ви­зу­ва­ти укра­їн­ське се­лян­ство, Цен­траль­на Ра­да прийня­ла 31 сі­чня 1918 ро­ку зе­мель­ний за­кон, який ска­со­ву­вав при­ва­тну вла­сність на зем­лю. Однак вплив за­мо­жних се­лян в Укра­ї­ні був істо­тно біль­шим, ніж в Ро­сії. Хоч уряд за­бо­ро­нив са­мо­чин­не за­хо­пле­н­ня ор­них зе­мель, на се­лі по­ча­ла­ся бо­роть­ба за зем­лю, яка по­ста­ви­ла під за­гро­зу ве­сня­ну по­сів­ну кам­па­нію. Тим ча­сом 12 лю­то­го, тоб­то бу­кваль­но че­рез кіль­ка днів пі­сля укла­де­н­ня Брест­сько­го ми­ру, Ра­да звер­ну­ла­ся до но­вих со­ю­зни­ків із про­ха­н­ням вве­сти вій­ська, щоб пе­ре­шко­ди­ти за­хо­плен­ню Укра­ї­ни чер­во­ною Ро­сі­єю.

■ 7 кві­тня в Лу­бнах від­був­ся з’їзд Укра­їн­ської хлі­бо­роб­сько-де­мо­кра­ти­чної пар­тії, який по­ста­вив пе­ред Цен­траль­ною Ра­дою ви­мо­гу від­но­ви­ти при­ва­тну вла­сність на зем­лю. Не до­бив­шись ба­жа­но­го, хлі­бо­ро­би-де­мо­кра­ти ра­зом з по­мі­щи­цьким Со­ю­зом зе­мель­них вла­сни­ків ви­рі­ши­ли скли­ка­ти 29 кві­тня Кон­грес хлі­бо­ро­бів. В осо­бі ні­ме­цької оку­па­цій­ної адмі­ні­стра­ції во­ни зу­стрі­ли со­ю­зни­ка. Уклав­ши «хлі­бний мир», який мав уря­ту­ва­ти Цен­траль­ні дер­жа­ви від про­до­воль­чої ка­та­стро­фи, нім­ці ви­рі­ши­ли усу­ну­ти від вла­ди Цен­траль­ну Ра­ду. Ке­рів­ни­ки Со­ю­зу зе­мель­них вла­сни­ків звер­ну­ли­ся до них з про­по­зи­ці­єю пе­ре­тво­ри­ти кра­ї­ну на ге­не­рал-гу­бер­на­тор­ство Дру­го­го рай­ху, але не ді­ста­ли зго­ди. Та­кий ва­рі­ант га­ран­ту­вав ви­віз з УНР на­яв­но­го про­до­воль­ства, але не йо­го від­тво­ре­н­ня у но­во­му ви­ро­бни­чо­му ци­клі. Нім­ці по­ча­ли пе­ре­мо­ви­ни з ав­то­ри­те­тни­ми в су­спіль­стві ді­я­ча­ми (Є.Чи­ка­лен­ком, І.Лу­цен­ком, І.Пол­тав­цем-Остря­ни­цею), але 11 кві­тня зу­пи­ни­ли­ся на П.Ско­ро­пад­сько­му, яко­го С.Пе­тлю­ра усу­нув від ко­ман­ду­ва­н­ня 1-м Укра­їн­ським кор­пу­сом без жо­дних під­став. Ге­тьман­ський ро­до­від Ско­ро­пад­сько­го на­пе­ред ви­зна­чив фор­му дер­жав­но­сті, яка му­си­ла за­мі­ни­ти УНР. В очах бер­лін­ських вла­стей, які пра­гну­ли на­да­ти оку­по­ва­ній Укра­ї­ні ви­гляд су­ве­рен­ної дер­жа­ви, ге­тьма­нат на­бу­вав істо­ри­чну ле­гі­тим­ність. На Кон­гре­сі хлі­бо­ро­бів П.Ско­ро­пад­сько­го обра­ли геть­ма­ном Укра­їн­ської дер­жа­ви.

Ска­за­не ви­ще ве­ли­кий укра­їн­ський ми­сли­тель Іван Ли­сяк-Ру­дни­цький сфор­му­лю­вав одним ре­че­н­ням: «Ге­тьма­нат, без сум­ні­ву, зав­дя­чу­вав сво­їм існу­ва­н­ням ні­ме­цькій оку­па­ції, про­те він мав та­кож під­трим­ку не­вдо­во­ле­них ра­ди­ка­лі­змом Цен­траль­ної Ра­ди кон­се­рва­тив­них та по­мір­ко­ва­них верств укра­їн­сько­го су­спіль­ства».

РОСІЙСЬКА І УКРА­ЇН­СЬКА РЕ­ВО­ЛЮ­ЦІЇ

Юрій Те­ре­щен­ко у зга­да­ній стат­ті в га­зе­ті «День» зро­бив та­ку ра­ди­каль­ну за­яву: «Сьо­го­дні від­бу­ва­є­ться без­під­став­на гло­ри­фі­ка­ція так зва­ної Укра­їнсь кої ре­во­лю­ції, яка при­зве­ла до па­ді­н­ня на­ціо­наль­ної дер­жав­но­сті» (№ 8—9). Мова йде про по­ва­ле­н­ня Укра­їн­ської дер­жа­ви Ди­ре­кто­рі­єю.

■ От­же, тре­ба ро­зі­бра­ти­ся в су­ті Ро­сій­ської і Укра­їн­ської ре­во­лю­цій, їхній по­ді­бно­сті та рі­зни­ці між ни­ми. Ро­зі­бра­ти­ся тре­ба і в хро­но­ло­гі­чних рам­ках обох ре­во­лю­цій. Оль­га Ми­хай­ло­ва ка­же, що у нас при­ще­пи­ла­ся на­зва «Укра­їн­ська на­ціо­наль­на ре­во­лю­ція 1917 — 1921 рр.», хоч во­на не ста­ла за­галь­но­вжи­ва­ною (№ 8—9). Ме­ні зда­є­ться, що во­на та­ки ста­ла за­галь­но­вжи­ва­ною, у то­му чи­слі на офі­цій­но­му рів­ні, але що­до цьо­го мо­жна ви­сло­ви­ти тіль­ки жаль. Маю кни­ги з істо­рії Ро­сій­ської ре­во­лю­ції, маю ви­зрі­лі дум­ки що­до істо­рії Укра­їн­ської ре­во­лю­ції, які го­то­ві вкла­сти­ся в кни­гу, але в га­зе­тно­му фор­ма­ті тре­ба обме­жи­ти­ся ко­ро­тки­ми те­за­ми.

По­діл Ро­сій­ської ре­во­лю­ції на Лю­тне­ву бур­жу­а­зно-де­мо­кра­ти­чну і Жов­тне­ву со­ці­а­лі­сти­чну зро­би­ли лю­ди, які ві­ри­ли в ко­му­ні­сти­чну пер­спе­кти­ву. Як­би не ві­ри­ли, то не ви­ни­кло б по­ді­лу на дві окре­мі ре­во­лю­ції. Ка­де­ти, на­при­клад, ба­чи­ли у 1917 ро­ці ли­ше одну ре­во­лю­цію. До­сить взя­ти в ру­ки кни­гу ро­сій­сько­го істо­ри­ка і за су­мі­сни­цтвом — лі­де­ра пар­тії ка­де­тів Петра Мі­лю­ко­ва «Исто­рия вто­рой рус­ской ре­во­лю­ции» з опи­сом по­дій від по­ва­ле­н­ня са­мо­дер­жав­ства до за­хо­пле­н­ня вла­ди біль­шо­ви­ка­ми в Пе­тро­гра­ді й Мо­скві — пер­шою, як ві­до­мо, бу­ла ре­во­лю­ція 1905 — 1907 рр. Чи не на­спі­ла по­ра пе­ре­йти на по­зи­цію ка­де­тів — з ті­єю по­прав­кою, що дру­га ре­во­лю­ція три­ва­ла до роз­го­ну біль­шо­ви­ка­ми Уста­нов­чих збо­рів у се­ре­ди­ні сі­чня 1918 ро­ку?

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Текст зна­ме­ни­то­го Че­твер­то­го Уні­вер­са­лу Цен­траль­ної Ра­ди — осно­во­по­ло­жно­го до­ку­мен­та в істо­рії укра­їн­ської дер­жав­но­сті ХХ сто­лі­т­тя

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.