«Вар­шав­ська ме­ло­дія» і «мов­ча­н­ня ягнят»...

Подаль­ша про­по­відь па­ци­фі­зму і не­за­сто­су­ва­н­ня си­ли при­зве­дуть до втра­ти всі­єї Укра­ї­ни

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ігор ЛОСЄВ

Пев­на річ, те­ле­е­фір був пе­ре­пов­не­ний ре­а­кці­я­ми на чер­го­вий «по­двиг» поль­ських по­лі­ти­ків, які на тлі при­ре­че­ної па­сив­но­сті офі­цій­но­го Ки­є­ва штам­пу­ють один ан­ти­укра­їн­ський за­кон за ін­шим. З на­шо­го жбо­ку ли­ше жа­лю­гі­дне бе­ка­н­ня по­лі­то­ло­гів, що бла­га­ють про ком­про­міс. Го­спо­ди, який ком­про­міс? Нам на очах у всьо­го сві­ту плю­ють в облич­чя й ве­дуть про­ти нас пов­но­мас­шта­бну іде­о­ло­гі­чну вій­ну. Ки­їв­ські по­лі­то­ло­ги бо­я­ться будь-яких аде­ква­тних кро­ків у від­по­відь і ля­ка­ють у ра­зі них «від­кри­т­тям дру­го­го фрон­ту». Але цей фронт кже від­кри­тий Поль­щею про­ти Укра­ї­ни. І ще ве­ли­ке пи­та­н­ня: про що вар­шав­ські во­жді мо­жуть за на­шою спи­ною до­мо­ви­ти­ся з Мо­сквою. Остан­ній «перл» поль­сько­го се­йму ого­ло­шує по­за за­ко­ном укра­їн­ський на­ціо­на­лізм, го­лов­ним га­слом яко­го ви­сту­пає: «Укра­їн­ська Са­мо­стій­на Со­бор­на Дер­жа­ва». Від­по­від­но, сейм про­де­мон­стру­вав свою по­зи­цію й що­до на­шої дер­жа­ви. Якщо на­ціо­наль­но-ви­зволь­ний рух на­шо­го на­ро­ду на за­хі­дних зем­лях Укра­ї­ни був не­за­кон­ним, якщо бо­роть­ба за укра­їн­ський ста­тус Га­ли­чи­ни й Во­ли­ні бу­ла зло­чин­ною, то на­сту­пним кро­ком бу­дуть те­ри­то­рі­аль­ні пре­тен­зії Вар­ша­ви на ці зем­лі. Поль­ща пі­де до кін­ця, не на­ра­жа­ю­чись на опір. Ціл­ком ре­аль­но, що спро­бує взя­ти нас за гор­ло, ви­ма­га­ю­чи ре­сти­ту­ції за все, що її гро­ма­дя­ни втра­ти­ли на оку­по­ва­них Поль­щею укра­їн­ських те­ри­то­рі­ях.

■ Пре­зи­дент По­ро­шен­ко й мі­ністр Клім­кін, ще три ро­ки то­му, про­ков­тнув­ши пер­ші ан­ти­укра­їн­ські за­ко­ни, від­кри­ли во­ро­та для поль­ської іде­о­ло­гі­чно-пра­во­вої екс­пан­сії на схід. Це бу­ла ко­ло­саль­на по­мил­ка. Як ска­зав сво­го ча­су Бо­на­пар­ту шеф та­єм­ної по­лі­ції Жо­зеф Фу­ше: «Сер, це гір­ше, ні­жзло­чин, це по­мил­ка». Як­би з са­мо­го по­ча­тку да­ли жорс­тку укра­їн­ську від­по­відь, Поль­ща зу­пи­ни­ла­ся б, во­на зав­жди зу­пи­ня­є­ться, на­ра­зив­шись на від­січ.

■ На те­ле­ка­на­лі «Пря­мий» го­во­ри­ли якраз на цю те­му: Ма­твій Га­на­поль­ський за­про­по­ну­вав від­ре­а­гу­ва­ти на поль­ську за­ко­но­дав­чу агре­сію ухва­ле­н­ням дзер­каль­но­го укра­їн­сько­го за­ко­ну. Тут-та­ки пе­ре­по­ло­хав­ся Ми­ко­ла Ве­ре­сень, мов­ляв, то­ді по­чне­ться екс­пан­сія. Це ти­по­вий зра­зок ма­ло­ро­сій­сько­го ми­сле­н­ня: тер­пі­ти будь-які плюв­ки у пи­ку, спо­ді­ва­ю­чись, що у крив­дни­ка за­кін­чи­ться сли­на. Не за­кін­чи­ться. Еска­ла­ція вже три­ває са­ме вна­слі­док від­су­тно­сті жорс­ткої від­по­віді з бо­ку Укра­ї­ни.

■ Вар­ша­ва пе­ре­тво­рю­є­ться на єв­ро­пей­ську й на­віть сві­то­ву сто­ли­цю скан­да­лів, при­чо­му ціл­ко­ви­то шту­чних, що ви­ни­ка­ють з ні­чо­го. Окрім нас Поль­ща всти­гла зі­псу­ва­ти від­но­си­ни з Ні­меч­чи­ною, Ли­твою, а те­пер уже з США, Ізра­ї­лем і на­віть Шве­ці­єю, якій те­жщось пред’яви­ли що­до по­дій XVII сто­лі­т­тя. Так мо­жна й до па­лео­лі­ту ді­йти. До ре­чі, Єв­ро­пей­ський Со­юз по­ре­ко­мен­ду­вав поль­ській вла­ді від­хи­ли­ти «ан­ти­бан­де­рів­ський за­кон». Ізра­їль (те­жне­за­до­во­ле­ний юри­ди­чни­ми но­ве­ла­ми у Вар­ша­ві) за­явив про мо­жли­ве від­кли­ка­н­ня сво­го по­сла. Що ж, це гі­дна по­ве­дін­ка дер­жа­ви, що се­бе по­ва­жає. А чо­му Ки­їв до­сі не від­кли­кав сво­го по­сла в Поль­щі Ан­дрія Де­щи­цю хо­ча б для кон­суль­та­цій?

■ Ще раз пе­ре­ко­ну­є­мо­ся, що ни­ні­шня вла­да не зда­тна за­хи­сти­ти Укра­ї­ну. По­ро­шен­ко, Па­ру­бій, Клім­кін обу­рю­ю­ться в ін­тер­не­ті рі­ше­н­ня­ми Поль­щі. Це я мо­жу обу­рю­ва­ти­ся як при­ва­тна осо­ба, а ці па­ни ма­ють вла­ду, яку зо­бов’яза­ні за­сто­со­ву­ва­ти на ко­ристь Укра­ї­ни. Де на­ші за­ко­ни про­ти поль­сько­го шо­ві­ні­зму й ко­ло­ні­а­лі­зму? Де кри­мі­наль­на від­по­від­аль­ність за за­пе­ре­че­н­ня поль­ських дер­жав­них зло­чи­нів про­ти укра­їн­ців?

■ На «112» ге­не­рал Оле­ксандр Ку­зьмук теж­тор­кнув­ся го­строї те­ми. Ви­яви­ло­ся, що він го­лов­ним ви­ну­ва­тцем по­гір­ше­н­ня від­но­син з Поль­щею вва­жає Во­ло­ди­ми­ра В’ятро­ви­ча. Що­прав­да, ко­ли ве­ду­чий на­га­дав ге­не­ра­ло­ві про якусь йо­го участь за ча­сів Яну­ко­ви­ча в пе­ти­ції гру­пи де­пу­та­тів із за­кли­ком ви­зна­ти во­лин­ські по­дії 1943 ро­ку ге­но­ци­дом по­ля­ків з бо­ку укра­їн­ських фор­му­вань, пан Ку­зьмук ухи­лив­ся від обго­во­ре­н­ня цьо­го слизь­ко­го пи­та­н­ня. По­тім пе­ре­йшли на те­му Кри­му, й ге­не­рал ду­же обу­рю­вав­ся тим, що в укра­їн­ській ар­мії не бу­ло те­ри­то­рі­аль­ної ро­та­ції, а вій­сько­ві ча­сти­ни в Кри­му на 80% скла­да­ли­ся з крим­чан. Що­ра­зу на цьо­му мі­сці па­на Ку­зьму­ка під­во­дить пам’ять. Він за­бу­ває, що те­ри­то­рі­аль­ний прин­цип фор­му­ва­н­ня ВСУ був за­про­ва­дже­ний за ча­сів мі­ні­стра обо­ро­ни Ку­зьму­ка й вер­хов­но­го го­лов­но­ко­ман­ду­ва­ча Ку­чми, що й при­зве­ло до то­го, що за­мість єди­ної ар­мії ми отри­ма­ли ар­мії ре­гіо­наль­ні, які пе­ре­бу­ва­ли під ве­ли­ким впли­вом мі­сце­вої вла­ди. 2014 рік по­ка­зав, до чо­го це при­зво­дить... Вір­ний со­ра­тник Ку­чми ви­сло­вив гли­бо­ке не­прийня­т­тя «на­ціо­наль­них дру­жин», у яких одра­зу угле­дів «фа­шизм». При то­му, що там чи­ма­ло лю­дей, які за­хи­ща­ли Укра­ї­ну на схо­ді. Та­ка-от пре­зум­пція ви­ну­ва­то­сті...

■ Але не ли­ше ге­не­ра­ло­ві Ку­зьму­ку не по­до­ба­є­ться Ін­сти­тут на­ціо­наль­ної пам’яті і йо­го ди­ре­ктор. На «Пря­мо­му» дня­ми Єв­ге­ній Ки­се­льов зі­брав гру­пу укра­їн­ських жур­на­лі­стів, які ви­сло­ви­ли свою не­по­ва­гу Во­ло­ди­ми­ру В’ятро­ви­чу. Їм хо­че­ться, щоб у во­ю­ю­чій кра­ї­ні не бу­ло обме­жень. Між ін­шим, не так дав­но на «112» ве­ду­ча Ган­на Сте­па­нець скар­жи­ла­ся мо­сков­сько­му лі­бе­ра­ло­ві Ле­о­ні­ду Го­зма­ну на Укра­ї­ну, мов­ляв, во­на опи­ни­ла­ся у спи­ску «Фрі­дом Ха­ус» се­ред ли­ше час­тко­во віль­них кра­їн. Тре­ба від­да­ти на­ле­жне Ле­о­ні­ду Го­зма­ну: він по­пу­ляр­но по­яснив па­ні Сте­па­нець, що під час вій­ни кра­ї­на не мо­же бу­ти пов­ні­стю віль­ною че­рез при­ро­дні й не­об­хі­дні обме­же­н­ня прав і сво­бод. А що, Сте­па­нець са­ма до­ду­ма­ти­ся не мо­гла? Так скла­дно?

Во­ло­ди­мир В’ятро­вич, на мою дум­ку, за всіх пре­тен­зій до ньо­го (ін­ко­ли спра­ве­дли­вих) ро­бить ва­жли­ву й ко­ри­сну для кра­ї­ни спра­ву. І він ви­сту­пає своє­рі­дним ін­ди­ка­то­ром. Якщо йо­го зні­муть з по­са­ди, це свід­чи­ти­ме про те, що вла­да по­вер­та­є­ться до іде­о­ло­гі­чних тра­ди­цій Ку­чми і Яну­ко­ви­ча, до то­таль­ної про­ро­сій­сько­сті, до пла­зу­ва­н­ня пе­ред ім­пе­рі­єю. І те, що кіль­ка те­ле­ка­на­лів по­ча­ли кам­па­нію цьку­ва­н­ня В’ятро­ви­ча, — ду­же по­га­ний сим­птом.

У сту­дії «Ес­пре­со-TV» у Ан­то­на Бор­ков­сько­го про­зву­ча­ло ці­ка­ве ін­терв’ю ро­сій­сько­го адво­ка­та Мар­ка Фей­гі­на, на дум­ку яко­го Укра­ї­на стає сприйня­тли­вою до про­ро­сій­ської про­па­ган­ди, а укра­їн­ська вла­да — слаб­ка. Осо­бли­во вра­же­ний був Фей­гін про­во­ка­ці­єю те­ле­ка­на­лу ZIK з ін­терв’ю ко­ли­шньо­го стов­па ре­жи­му Яну­ко­ви­ча Ан­дрія Пор­тно­ва. Фей­гін вва­жає, що всі жер­тви Май­да­ну бу­ли мар­ни­ми, якщо та­кі, як Пор­тнов, мо­жуть ве­сти пу­блі­чну де­ма­го­гію. Важ­ко не по­го­ди­ти­ся з оцін­кою, яку адво­кат дав на­шій вла­ді: «не­роз­то­ро­пна, не­згра­бна й під­ку­пна».

Що сто­су­є­ться ро­сій­ської про­па­ган­ди в Укра­ї­ні, то тут по­трі­бен від­по­від­ний за­кон про її за­бо­ро­ну. І ді­я­ти тре­ба, як за­зна­чив Фей­гін, жорс­тко, не звер­та­ю­чи ува­ги на кри­ки із За­хо­ду й Схо­ду. Ну, щоб так ді­я­ти, тре­ба ма­ти чи­сту кре­ди­тну істо­рію. Чи є та­ка у на­ших лі­де­рів? Пи­та­н­ня ри­то­ри­чне...

А на «Гро­мад­сько­му ТБ» обго­во­рю­ва­ли пи­та­н­ня, чи вар­то під час вій­ни на­да­ва­ти сло­во тим 10—15% на­ших спів­гро­ма­дян, які хо­чуть, щоб на­шої кра­ї­ни не існу­ва­ло. Для «Гро­мад­сько­го» це пи­та­н­ня, що по­тре­бує дис­ку­сії...

Жур­на­ліст ка­на­лу пан Сай­чук по­від­ав про ці­ка­вий ви­па­док: у Кру­тах під час від­кри­т­тя пам’ятни­ка ге­ро­ям че­рез стан­цію Кру­ти про­їхав по­тяг з ем­бле­мою РЖД — «Рос­сий­ские же­ле­зные до­ро­ги». Це сим­вол на­шої ни­ні­шньої вла­ди: па­трі­о­ти­чна ри­то­ри­ка й да­ле­ко не па­трі­о­ти­чні вчин­ки. Схо­же на те, що Укра­ї­на вра­зли­ва пе­ред агре­со­ром, як і 100 ро­ків то­му.

А на «112» нар­деп Юрій Лев­чен­ко по­ві­до­мив, що за рік ім­порт з Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції до Укра­ї­ни збіль­шив­ся на 40%. Це так на­ша вла­да во­ює з агре­со­ром? Са­бо­таж. При­чо­му ім­пор­ту­ють з РФ не ли­ше газ і ядер­не па­ли­во, а й ка­ву (це від­ко­ли в Ро­сії ви­ро­щу­ють ка­ву?) і пи­во. А ми ви­су­ва­є­мо пре­тен­зії За­хо­ду за не­до­ста­тні сан­кції. За­хід усе чу­до­во ба­чить і яв­но ду­же для нас не ста­ра­ти­ме­ться. На­ві­що? Якщо ро­сій­ський бі­знес пре­чу­до­во по­чу­ва­є­ться в Укра­ї­ні й зна­чною мі­рою кон­тро­лює на­шу еко­но­мі­ку. «Елі­та» в Укра­ї­ні спо­ді­ва­є­ться, що За­хід за неї ви­грає цю вій­ну. Та­ко­го не бу­де. А та­кти­ка без­ко­не­чно­го си­ді­н­ня в око­пах без рі­шу­чих дій се­бе не ви­прав­дає. У ру­хо­мо­му ряд­ку на одно­му з ка­на­лів про­чи­тав за­яву нар­де­па й гла­ви Ме­джлі­су крим­сько­та­тар­сько­го на­ро­ду Ре­фа­та Чу­ба­ро­ва: «Без за­сто­су­ва­н­ня си­ли Крим не по­вер­ну­ти». Це прав­да. Усі ка­зо­чки про ди­пло­ма­ти­чну й еко­но­мі­чну ді­яль­ність, за до­по­мо­гою якої бу­де від­нов­ле­на те­ри­то­рі­аль­на ці­лі­сність, є ви­гад­ка­ми тих, хто ні­чо­го по­вер­та­ти не зби­ра­є­ться. А до чо­го при­зво­дить не­за­сто­су­ва­н­ня си­ли, ми вже ба­чи­ли: у Кри­му 2014-го це при­зве­ло до втра­ти пів­остро­ва, в До­не­цьку й Лу­ган­ську до втра­ти цих міст і ОРДЛО.

Подаль­ша про­по­відь па­ци­фі­зму й не­за­сто­су­ва­н­ня си­ли при­зве­дуть до втра­ти всі­єї Укра­ї­ни.

А Сте­пан Хма­ра у сту­дії Сер­гія Ру­ден­ка на «Ес­пре­со-TV» на­рі­кав, що до­сі не ро­зір­ва­ні уго­ди про спів­пра­цю між­СБУ і ФСБ РФ, між­МВС Укра­ї­ни і МВС РФ. Зву­чить, зві­сно, при­го­лом­шли­во, але важ­ко ба­га­то чо­го з то­го, що у нас від­бу­ва­є­ться, по­ясни­ти чи­мось ін­шим. На дум­ку па­на Хма­ри, сьо­го­дні при вла­ді в Укра­ї­ні не дер­жав­ни­ки, а ген­для­рі. А УПЦ МП — це п’ята ко­ло­на Мо­скви, де «смо­тря­щим» є нар­деп Но­він­ський (так оці­нив йо­го в пу­блі­чно­му ви­сту­пі й іє­рарх Ки­їв­сько­го па­трі­ар­ха­ту Ев­стра­тій Зо­ря). Сте­пан Хма­ра пе­ре­ко­на­ний, що пре­зи­ден­том Укра­ї­ни має ста­ти па­трі­от, який ду­має про кра­ї­ну, а не про свої осо­би­сті ін­те­ре­си, не про своє са­мо­збе­ре­же­н­ня... Де жта­ко­го узя­ти? На на­шо­му по­лі­ти­чно­му по­лі, ви­па­ле­но­му до­тла олі­гар­хі­чною про­па­ган­дою...

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.