На за­са­дах гри

Як пе­да­го­ги го­ту­ю­ться вчи­ти пер­ша­чків Но­вої укра­їн­ської шко­ли

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Ін­на ЛИХОВИД, «День»

Улю­то­му на пла­тфор­мі EdEra роз­по­чав­ся он­лайн-курс для вчи­те­лів по­ча­тко­вої шко­ли. Йо­го не­о­дмін­но ма­ють прой­ти 22 ти­ся­чі пе­да­го­гів, ко­трі вчи­ти­муть 400 ти­сяч пер­шо­кла­сни­ків вже ці­єї осе­ні. На­ра­зі на ди­стан­цій­не на­вча­н­ня за­ре­є­стру­ва­ло­ся аж по­над 50 ти­сяч ба­жа­ю­чих. Що­прав­да, пев­но се­ред них є ба­тьки шко­ля­рів, адже та­ка мо­жли­вість пе­ред­ба­че­на і для них.

Усі хо­чуть зро­зу­мі­ти суть змін, адже на­вча­н­ня у пер­шо­му кла­сі не­за­ба­ром бу­де аб­со­лю­тно ін­шим. Урок на ки­ли­мі по­се­ред шкіль­но­го ко­ри­до­ру або у пар­ку, на­скрі­зні те­ми-про­е­кти, де ді­ти вча­ться ста­ва­ти до­слі­дни­ка­ми, а не зу­брять ін­фор­ма­цію. У шко­лі по­вин­на з’яви­ти­ся ін­ша си­сте­ма на­вча­н­ня, ко­ли ва­жли­ві не оцін­ки, а роз­ви­ток ди­ти­ни за­га­лом. І блиск в її очах до­ро­гою до шко­ли.

«МОЇ УЧНІ СТАЛИ ВІДКРИТИМИ»

Як на­вча­ти мо­лод­ших шко­ля­рів по-но­во­му, до­бре знає Оль­га Мі­ро­шни­ко­ва. Во­на пра­цює вчи­те­лем по­ча­тко­вих кла­сів у ки­їв­ській за­галь­но­осві­тній шко­лі І—ІІІ сту­пе­нів №294, а та­кож є уча­сни­цею Все­укра­їн­сько­го пе­да­го­гі­чно­го екс­пе­ри­мен­ту «По­ча­тко­ва шко­ла: осві­та для жи­т­тя» та тре­не­ром Но­вої укра­їн­ської шко­ли.

На­га­да­є­мо, пі­ло­тний про­ект Но­вої укра­їн­ської шко­ли ни­ні три­ває у ста на­вчаль­них за­кла­дах кра­ї­ни. Пе­да­го­ги та їх учні пер­ши­ми ви­про­бу­ють но­ва­ції, які не­за­ба­ром ста­нуть за­галь­ни­ми. Так, ви­хо­ван­ці Оль­ги у пер­ші ти­жні на­вчаль­но­го ро­ку опа­но­ву­ва­ли те­му «Шко­ла», а за­о­дно — ази гра­мо­ти. Урок у трам­ваї, за­пис ві­део­ін­терв’ю в ба­тьків про їхнє шкіль­не жи­т­тя, ство­ре­н­ня ма­ке­ту шко­ли з кон­стру­кто­ра «Ле­го» — все це скла­до­ві уро­ку та еле­мен­ти пі­зна­н­ня сві­ту. Учні аж ні­як не від­ста­ють від одно­лі­тків, які вча­ться за ста­рою си­сте­мою. Про­сто ра­ху­ва­ти в ме­жах де­ся­ти чи пи­са­ти під ди­ктов­ку ре­че­н­ня на­вчи­ли­ся в ін­ший спо­сіб.

Оль­га Мі­ро­шни­ко­ва вже про­йшла пер­ші мо­ду­лі нового он­лайн-кур­су для пе­да­го­гів і охо­че ді­ли­ться з ко­ле­га­ми вра­же­н­ня­ми: «Моя по­ра­да — не тре­ба бо­я­ти­ся та па­ні­ку­ва­ти. Це ду­же зру­чна фор­ма ро­бо­ти. Он­лайн-курс до­сту­пний ці­ло­до­бо­во, ко­жен вчи­тель у будь-яко­му ку­то­чку кра­ї­ни може зай­ти на сайт у зру­чний для ньо­го час. Сьо­го­дні мо­жна ви­вчи­ти ма­те­рі­ал, а зав­тра скла­сти те­сти. Зві­сно, при­су­тня проблема ажі­о­та­жу, у пер­ші дні ве­ли­ка кіль­кість ба­жа­ю­чих хо­че зай­ти на сайт, сер­ве­ри не ви­три­му­ють, то­му ра­джу по­ки не чі­па­ти те­сту­ва­н­ня, а про­сто ви­вча­ти ма­те­рі­а­ли. По­бу­до­ва кур­су теж іде­аль­на, за що по­дя­ка тим, хто за­ймав­ся під­бо­ром ма­те­рі­а­лу. Нав­ча­ю­чись у ме­жах кур­су, є мо­жли­вість ско­ри­ста­ти­ся до­да­тко­ви­ми ма­те­рі­а­ла­ми. Але основ­не зер­но за­кла­де­не у ві­део, що три­ває усьо­го шість хви­лин. Ко­жен ві­део­ма­те­рі­ал має сво­го екс­пер­та, це теж лег­ко спри­йма­є­ться».

Ба­тькам Оль­га Мі­ро­шни­ко­ва ра­дить за­бу­ти про те, як на­вча­ли у шко­лі їх, та до­ві­ри­ти­ся учи­те­лю. «Це ді­ти ін­шо­го сто­лі­т­тя, і на­вча­н­ня бу­де ін­шим, — пе­ре­ко­нує Оль­га. — Чо­мусь існує дум­ка, що ма­лу ди­ти­ну тре­ба за­ді­я­ти у ма­кси­маль­ній кіль­ко­сті гур­тків. Але по­тре­ба ше­сти­рі­чної ди­ти­ни — гра. То­му Но­ва укра­їн­ська шко­ла в усіх її про­я­вах по­бу­до­ва­на на за­са­дах гри. Ми до­зво­ля­є­мо ди­ти­ні по­гра­ти­ся, спіл­ку­ва­ти­ся на уро­ці, ди­на­мі­чно ру­ха­ти­ся, на­віть за­охо­чу­є­мо до то­го, що ди­ти­на може пе­ре­рва­ти свою ро­бо­ту, якщо хо­че від­по­чи­ти. Ре­зуль­тат бу­де тіль­ки то­ді, ко­ли ди­ти­на ро­бить щось із за­до­во­ле­н­ням. Мої учні стали відкритими, не ма­ють стра­ху та обме­жень, лег­ко ді­ля­ться сво­ї­ми на­пра­цю­ва­н­ня­ми з ба­тька­ми, вмі­ють пра­цю­ва­ти у ма­лих гру­пах».

«У НА­ВЧА­Н­НЯ НЕ ВПИСУЄТЬСЯ ФОР­МА»

Хтось по­ста­ви­ться до ре­фор­ми шкіль­ної осві­ти зі ске­пси­сом і не­до­ві­рою. Мов­ляв, до чо­го тут ки­ли­ми та про­зо­рі сті­ни. На­у­ко­вець та член гро­мад­ської ор­га­ні­за­ції «Точка ро­сту: осві­та і на­у­ка» Іри­на Єгор­чен­ко опи­са­ла у «Фейс­бу­ці» до­свід зна­йо­мої вчи­тель­ки: «На по­ча­тку уро­ку з кла­су ви­но­сять ки­ли­ми, вчи­тель­ка має сі­да­ти з ді­тьми на ки­лим і хви­лин 15 уро­ку го­во­ри­ти з ни­ми, що во­ни ви­вча­ти­муть, і про жи­т­тя. Ще хви­лин де­сять йде на по­вер­не­н­ня до кла­су, згор­та­н­ня ки­ли­мів і роз­сад­ку. За­ли­ша­є­ться час ли­ше за­пи­са­ти зав­да­н­ня. По­ру­шу­ва­ти не мо­жна. Якщо вчи­тель­ці фі­зи­чно важ­ко сі­да­ти на під­ло­гу та вста­ва­ти — про­по­зи­ція ди­ре­кто­ра звіль­ня­тись».

З ін­шо­го бо­ку, екс­пе­ри­мент для то­го і за­про­ва­дже­но, щоб вча­сно ви­яви­ти не­до­лі­ки. Та й ста­рі ме­то­ди на­вча­н­ня чо­мусь не пра­цю­ють. Не­що­дав­но акти­ві­сти гро­мад­сько­го об’єд­на­н­ня «Ба­тьки SOS» по­бу­ва­ли у сто­ли­чній шко­лі, де впро­ва­джу­є­ться про­ект НУШ. У них ли­ши­ли­ся при­єм­ні вра­же­н­ня.

«Одна спра­ва — го­во­ри­ти про зов­ні­шні озна­ки змін, ві­кна чи про­зо­рі сті­ни, ін­ша — змі­ни­ти фі­ло­со­фію на­вча­н­ня. Чи всі хо­чуть її зро­зу­мі­ти, я не знаю, — по­ді­ли­ла­ся з «Днем» Оле­на БОНДАРЕНКО, спів­го­ло­ва ГО «Ба­тьки SOS» . — Ді­ти по­вин­ні зро­зу­мі­ти, що світ нав­ко­ло — це мо­жли­вість для на­вча­н­ня та пі­зна­н­ня. Не­о­бов’яз­ко­во на­вча­ти­ся тіль­ки за пар­тою, то­му ро­блять від­кри­ті про­сто­ри, де ді­ти вча­ться по­се­ред ко­ри­до­ру. Ба­га­то чо­го за­ле­жа­ти­ме від ви­ко­нав­ців, від лю­дей, ко­трі при­ймуть рі­ше­н­ня, чи по­до­ба­є­ться їм но­ва шко­ла. У цей про­цес на­вча­н­ня не вписується шкіль­на фор­ма, бо йде­ться про сво­бо­ду ді­тей. У нас ба­га­то вчи­те­лів і ба­тьків вва­жа­ють, що ре­зуль­тат — це на­пи­са­ти три ряд­ки рів­них па­ли­чок і на­вчи­ти­ся до­да­ва­ти. Але не ба­чать ре­зуль­та­тів у роз­ви­тку ди­ти­ни, бо цьо­го не мо­жна оці­ни­ти. От чи змо­жуть лю­ди сприйня­ти ін­ші ре­зуль­та­ти, які про­яв­ля­ти­му­ться у роз­ви­тку ди­ти­ни, у ро­зу­мін­ні яки­хось зв’яз­ків у сві­ті?».

ДО ШКО­ЛИ — ЗА­ЛЮБ­КИ

У Мі­ні­стер­стві осві­ти і на­у­ки пе­ре­ко­на­ні — все вда­сться. Пе­ре­д­усім тре­ба да­ти вчи­те­лям но­ві зна­н­ня. Для цьо­го, вла­сне, і за­пра­цю­вав он­лайн-курс із пе­ре­пі­дго­тов­ки. На­вча­н­ня три­ва­ти­ме до 1 трав­ня, а по­тім пе­да­го­ги скла­дуть кіль­ка очних се­сій та отри­ма­ють сер­ти­фі­кат, що за­ра­ху­є­ться як під­ви­ще­н­ня ква­лі­фі­ка­ції.

«Курс дає мо­жли­вість озна­йо­ми­ти­ся з но­вим дер­жав­ним стан­дар­том по­ча­тко­вої осві­ти, отри­ма­ти пра­кти­чні на­ви­чки управ­лі­н­ня кла­сом, на­вчи­ти­ся ме­то­ди­кам ком­пе­тен­тні­сно­го та ін­те­гро­ва­но­го на­вча­н­ня, — не­що­дав­но по­ясню­ва­ла пе­да­го­гам мі­ністр осві­ти і на­у­ки Лі­лія ГРИНЕВИЧ. — Ва­жли­вою ча­сти­ною кур­су є роз­ді­ли, при­свя­че­ні ін­клю­зив­ній осві­ті та осно­вам ней­ро­пси­хо­ло­гії, на­у­ці, яка до­зво­ляє зро­зу­мі­ти осо­бли­во­сті фун­кціо­ну­ва­н­ня моз­ку ди­ти­ни, ви­яви­ти при­чи­ни тру­дно­щів у на­вчан­ні й усу­ну­ти їх».

За сло­ва­ми Оль­ги Мі­ро­шни­ко­вої, шко­ля­рі ма­ють іти до шко­ли не вчи­ти­ся, а ді­зна­ва­ти­ся щось но­ве. З її учня­ми са­ме так. Ді­ти на­віть за­сму­чу­ю­ться, ко­ли че­рез хво­ро­бу чи ін­ші при­чи­ни про­пу­ска­ють уро­ки. Це най­кра­щий до­каз, що вчи­те­лю вда­є­ться збе­рег­ти ди­тя­чу жа­гу до знань.

ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.