«Це аб­со­лю­тно змі­нює роз­клад»

Чо­го до­сяг Ва­шинг­тон, пе­ре­ні­сши по­соль­ство до Єру­са­ли­ма?

Den (Ukrainian) - - День Планети - На­та­лія ПУШКАРУК, «День»

14трав­ня пре­зи­дент США До­нальд Трамп ви­ко­нав свою пе­ред­ви­бор­чу обі­цян­ку і пе­ре­ніс по­соль­ство сво­єї кра­ї­ни з Тель-Аві­ва до Єру­са­ли­ма, та­ким чи­ном ви­знав­ши це мі­сто сто­ли­цею Ізра­ї­лю. Сам він не брав уча­сті в уро­чи­стій це­ре­мо­нії, про­те звер­нув­ся до уча­сни­ків з екра­нів. Трамп на­го­ло­сив, що Ізра­їль, як і ко­жна кра­ї­на, має пра­во оби­ра­ти свою сто­ли­цю і на­го­ло­сив на ва­жли­во­сті про­дов­же­н­ня діа­ло­гу між Ізра­ї­лем і Па­ле­сти­ною. «США за­ли­ша­ю­ться пов­ні­стю від­да­ни­ми сво­є­му пра­гнен­ню до­ся­гну­ти дов­го­три­ва­лої мир­ної уго­ди», — на­го­ло­сив він. А прем’єр-мі­ністр Ізра­ї­лю Бі­нья­мін Не­та­нья­ху за­явив, що Ізра­їль не має кра­що­го за США дру­га у всьо­му сві­ті та по­дя­ку­вав за під­трим­ку, пе­ре­дає «Го­лос Аме­ри­ки».

В той час як у Єру­са­ли­мі три­ва­ли уро­чи­сто­сті, в Се­кто­рі Га­за в са­мо­му роз­па­лі бу­ли су­ти­чки. Вна­слі­док від­кри­т­тя во­гню ізра­їль­ськи­ми вій­сько­ви­ми по па­ле­стин­цях за­ги­ну­ли 58 лю­дей, по­над 2 тис — отри­ма­ли по­ра­не­н­ня. Кіль­кість за­ги­блих ста­ла най­біль­шою з 2014 ро­ку, по­ві­дом­ляє Бі­Бі-Сі. Гла­ва ізра­їль­сько­го уря­ду за­хи­стив дії вій­сько­вих, на­го­ло­сив­ши: « Ко­жна кра­ї­на має обов’язок за­хи­ща­ти свої кор­до­ни».

Лі­дер Па­ле­сти­ни Ма­хмуд Аб­бас ого­ло­сив три­ден­ну жа­ло­бу за за­ги­бли­ми і на­го­ло­сив, що не ве­сти­ме жо­дних мир­них пе­ре­го­во­рів по мир­но­му вре­гу­лю­ван­ню, на­віть якщо США за­про­по­ну­ють, ци­тує йо­го Euronews.

● РЕАКЦІЯ СВІ­ТУ

Пре­зи­дент Фран­ції Ем­ма­ну­ель Ма­крон за­су­див від­кри­т­тя ізра­їль­ськи­ми вій­сько­ви­ми во­гню про­ти па­ле­стин­ських де­мон­стран­тів. Бри­тан­ський мі­ністр у спра­вах Близь­ко­го Схо­ду Алі­стер Берт за­явив, що ця ситуація ви­кли­кає за­не­по­ко­є­н­ня, по­ві­дом­ляє Reuters. «Ми про­дов­жу­є­мо за­кли­ка­ти Ізра­їль до про­я­ву біль­шої стри­ма­но­сті», — вка­зав він. Мі­ні­стер­ство за­кор­дон­них справ Ні­меч­чи­ни на­га­да­ло Ізра­ї­лю про прин­цип про­пор­цій­но­сті, що озна­чає ви­ко­ри­ста­н­ня боє­при­па­сів тіль­ки якщо ін­ші, менш не­без­пе­чні ме­то­ди стри­ма­н­ня не пра цю ють, ци тує сло ва за яви i24news.tv. Ту­реч­чи­на у від­по­відь на та­кі но­ви­ни від­кли­ка­ла для кон­суль­та­цій сво­їх по­слів зі США та Ізра­ї­лю. «Те, що ро­бить Ізра­їль, — це ге­но­цид. Не ва­жли­во, з яко­го бо­ку це ви­хо­дить — зі США чи Ізра­ї­лю, — я про­кли­наю цю гу­ма­ні­тар­ну дра­му, цей ге­но­цид», — за­явив пре­зи­дент Ту­реч­чи­ни Ре­джеп Та­їп Ер­до­ган, по­ві­дом­ляє DW.

На­га­да­є­мо, що Укра­ї­на ви­сло­ви­ла свою по­зи­цію з цьо­го пи­та­н­ня ще в гру­дні 2017 ро­ку. У за­яві МЗС на­го­ло­си­ли, що Ки­їв «ви­сту­пає за пов­не до­три­ма­н­ня норм між­на­ро­дно­го пра­ва та не­об­хі­дність ви­ко­на­н­ня від­по­від­них рі­шень Ра­ди Без­пе­ки ООН що­до ста­ту­су Єру­са­ли­ма і що сві­то­ве спів­то­ва­ри­ство має «спо­ну­ка­ти сто­ро­ни до не­гай­но­го від­нов­ле­н­ня пе­ре­го­вор­но­го про­це­су з близь­ко­схі­дно­го мир­но­го вре­гу­лю­ва­н­ня».

У са­мій Аме­ри­ці та­кож не­о­дно­зна­чно сприйня­ли рі­ше­н­ня пе­ре­не­сти сто­ли­цю в Єру­са­лим. На­прик лад, ди рек тор Counsel of foreign relations на­пи­сав у Twitter: «Ба­га­то лю­дей ка­жуть, що США ма­ли пра­во пе­ре­не­сти по­соль­ство в Єру­са­лим. Зви­чай­но, так. Але ма­ти пра­во ще не озна­чає бу­ти пра­вим. Не­має по­мі­тних здо­бу­тків і зна­чних втрат: США зі­гра­ли ве­ли­кою кар­тою на­мар­но, по­сла­би­ли свою за­яву бу­ти че­сним по­се­ре­дни­ком, до­по­мо­гли роз­па­ли­ти на­си­л­ля».

● «ТЕПЕР ПАЛЕСТИНЦІ ПОСТАВИЛИ ПІД СУМНІВ СТАТУС США ЯК ПОСЕРЕДНИКА У МИР­НИХ ПЕРЕГОВОРАХ»

Си ту а цію « Дню » ко мен тує пре­зи­дент Цен­тру близь­ко­схі­дних до­слі­джень Оле­ксандр БОГОМОЛОВ:

— Це рі­ше­н­ня бу­ло ухва­ле­но Кон­гре­сом США пе­ре­ва­жною біль­ші­стю го­ло­сів по­над 10 ро­ків то­му і всі пре­зи­ден­ти ма­ли пра­во від­кла­да­ти на­бра­н­ня ним чин­но­сті на пів­ро­ку. То­му ко­ли ка­жуть, що Трамп ухва­лив якесь рі­ше­н­ня, це трі­шки пе­ре­біль­ше­н­ня. Хо­ча це бу­ло ча­сти­ною йо­го пе­ред­ви­бор­чої про­гра­ми. Але спра­ва в то­му, що ча­сти­ною про­гра­ми є не зро­би­ти щось аб­со­лю­тно но­ве та не­спо­ді­ва­не, а те, що дав­но очі­ку­ва­ло­ся. Це аме­ри­кан­ська то­чка зо­ру.

З ін­шої то­чки зо­ру, зокре­ма з араб­ської та кон­кре­тно па­ле­стин­ської, шир­шо­го між­на­ро­дно­го кон­сен­су­су нав­ко­ло Па­ле­сти­ни, це рі­ше­н­ня роз­гля­да­є­ться в кон­текс­ті клю­чо­вих кон­стант пе­ре­го­вор­но­го про­це­су з Ізра­ї­лем, де ви­зна­че­н­ня ста­ту­су Єру­са­ли­ма є ду­же ва­жли­вим пун­ктом. Палестинці в рам­ках мир­но­го про­це­су, що по­чав­ся ще за ча­сів Ясі­ра Ара­фа­та, ви­зна­ча­ють сто­ли­цю, як схі­дну ча­сти­ну Єру­са­ли­ма, в той час, як во­ни го­то­ві ви­зна­ти пра­во Ізра­ї­лю на за­хі­дний Єру­са­лим. Ко­ли Трамп пе­ре­но­сить по­соль­ство, він не го­во­рить кон­кре­тно про пи­та­н­ня роз­ді­ле­но­го мі­ста, а пе­ре­но­сить йо­го в прин­ци­пі в Єру­са­лим. Са­ме це є клю­чо­вим мо­мен­том рі­ше­н­ня, яке є най­більш дра­жли­вим в пер­шу чер­гу для па­ле­стин­ців, ара­бів, яке не спри­йма- ється між­на­ро­дним спів­то­ва­ри­ством, в то­му чи­слі єв­ро­пей­ськи­ми кра­ї­на­ми. То­му за ви­ня­тком обме­же­ної кіль­ко­сті кра­їн, це рі­ше­н­ня під­трим­ки не зна­йшло.

За­раз та­кий збіг об­ста­вин, що від­зна­ча­є­ться 70-та рі­чни­ця ви­гна­н­ня па­ле­стин­ців із те­ре­нів ни­ні­шньо­го Ізра­ї­лю — те, що ара­би на­зи­ва­ють «nakba», тоб­то ка­та­стро­фа. Во­ни від­зна­ча­ють її у ви­гля­ді до­ста­тньо по­ту­жних про­те­стних акцій в Се­кто­рі Га­за, де, як ми зна­є­мо, до­ста­тньо ба­га­то за­ги­блих.

— Яко­го пе­ре­бі­гу по­дій очі­ку­ва­ти да­лі?

— Ду­маю, що це не при­зве­де до яко­гось прин­ци­по­во­го за­го­стре­н­ня.

Ва­жли­вим на­слід­ком за­раз є те, що палестинці поставили під сумнів статус США, як посередника у мир­них переговорах між па­ле­стин­ця­ми та Ізра­ї­лем, який во­ни ма­ли. Остан­ні де­ся­ти­лі­т­тя єди­ним іні­ці­а­то­ром про­дов­же­н­ня від­нов­ле­н­ня мир­но­го про­це­су ви­сту­па­ли США. За­раз, ко­ли палестинці ду­же су­во­ро поставили це під сумнів, фа­кти­чно, від­мо­вив­шись ви­зна­ча­ти та­кий їхній статус, ситуація є ду­же під­ва­же­ною. Це ста­вить під сумнів вза­га­лі ва­жли­вість до­ся­гне­н­ня вре­гу­лю­ва­н­ня між Ізра­ї­лем і Па­ле­сти­ною.

— Ту­реч­чи­на від­кли­ка­ла для кон­суль­та­цій сво­їх по­слів із Ва­шинг­то­на і Тель-Аві­ва. Про що це го­во­рить?

— Їхня по­зи­ція жорс­тка про­па­ле­стин­ська, і це кон­тра­стує з істо­рі­єю мі­цних від­но­син Ту­реч­чи­ни та Ізра­ї­лю про­тя­гом ба­га­тьох ро­ків, що пе­ре­ду­ва­ли при­хо­ду до вла­ди AKP (Пар­тія спра­ве­дли­во­сті і роз­ви­тку. — Ред.).

— Що мо­же за­спо­ко­ї­ти за­го­стре­н­ня?

— За­го­стре­н­ня — це про­сто реакція. Чи ста­не це при­во­дом для ра­ди­ка­лі­за­ції, те­ро­ри­сти­чних актів? Так, оче­ви­дно, що ор­га­ні­за­ції які цим за­йма­ю­ться, бу­дуть да­лі це ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти як ар­гу­мент у зброй­ній бо­роть­бі. На це, зві­сно, вар­то звер­та­ти ува­гу.

Але біль­ше ува­ги за­слу­го­вує змі­на ре­а­лій нав­ко­ло кон­флі­кту. Фа­кти­чно, це аб­со­лю­тно змі­нює роз­клад. Мо­жли­во, США не змо­жуть ви­сту­па­ти в яко­сті клю­чо­во­го пе­ре­го­вір­ни­ка, дви­гу­на мир­но­го про­це­су, хо­ча де-фа­кто він і так зу­пи­нив­ся. Про­сто не зро­зумі­ло, чи бу­де він по­нов­ле­ний і як. То­ді вже бу­дуть ін­ші шти­би за­го­стре­н­ня, це бу­де по­слі­дов­ний, без­про­сві­тний, кон­флікт низь­кої ін­тен­сив­но­сті. Ситуація стає без­пер­спе­ктив­ною. Втім тре­ба ви­зна­ти, що во­на та­кою і ви­гля­да­ла остан­нім ча­сом. І той мир­ний про­цес, пе­ре­го­во­ри, що по­нов­лю­ва­ли­ся за іні­ці­а­ти­вою США і, зокре­ма, Адмі­ні­стра­ції пре­зи­ден­та Оба­ми та­кож бу­ли ри­ту­аль­ни­ми та без­змі­стов­ни­ми, ні до чо­го не при­зво­ди­ли. Але для пев­ної ча­сти­ни су­спіль­ства це все ж сим­во­лі­зу­ва­ло мо­жли­вість зна­хо­дже­н­ня мир­но­го рі­ше­н­ня.

— Хто міг зайня­ти мі­сце США в яко­сті посередника?

— Ма­буть, бу­дуть спро­би до­лу­чи­ти до ці­єї ро­лі ЄС або кра­ї­ни-лі­де­ри ЄС са­мі про­яв­лять іні­ці­а­ти­ву. Ймо­вір­но, Ма­крон мо­же за­ці­ка­ви­ти­ся цим пи­та­н­ням. Фран­ція тра­ди­цій­но не бай­ду­жа до Близь­ко­го Схо­ду, як ко­ли­шня ко­ло­ні­аль­на по­ту­га.

Мо­жли­во, й Ро­сія бу­де ви­сту­па­ти з яки­мись іні­ці­а­ти­ва­ми. За­раз та­кий мо­мент, яким во­ни спро­бу­ють ско­ри­ста­ти­ся. Во­ни на­ла­што­ва­ні на те, щоб ко­ри­сту­ва­ти­ся про­ва­ла­ми ін­ших, та­ка по­зи­ція на зи ва єть ся опор ту ніз мом. Це ста­ло­ся в Си­рії, ко­ли Оба­мів­ська адмі­ні­стра­ція фа­кти­чно від­мо­ви­ла­ся від ці­єї те­ми. То­му, мо­жли­во, бу­де якась акти­ві­за­ція Мо­скви в цьо­му на­прям­ку. Тим біль­ше, що палестинці зав­жди бу­ли на­ла­што­ва­ні про­ро­сій­ськи.

Оле­ксандр Богомолов

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.