Про­бле­ма не в нар­ко­ти­ках?

Чи мо­же вір­мен­ський сце­на­рій по­вто­ри­ти­ся в Гру­зії

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Бо­рис СОКОЛОВ, про­фе­сор, Мо­сква

Не всти­гла змі­ни­ти­ся вла­да у Вір­ме­нії, як сум’ят­тя по­ча­ли­ся в су­сі­дній Гру­зії. Фа­кти­чний пра­ви­тель кра­ї­ни мі­льяр­дер Бі­дзі­на Іва­ні­шві­лі (йо­го ста­тки оці­ню­ю­ться в 4,6 млрд до­ла­рів, а ВВП Гру­зії — для по­рів­ня­н­ня — в 16,5 млрд) ду­же за­не­по­ко­їв­ся що­до мо­жли­во­сті по­вто­ре­н­ня в Гру­зії ре­во­лю­ції за вір­мен­ським зраз­ком. На­га­даю, що Іва­ні­шві­лі був най­ва­жли­ві­шою ча­сти­ною ро­сій­сько­го про­е­кту що­до усу­не­н­ня від вла­ди в Гру­зії Ми­хе­ї­ла Са­а­ка­шві­лі. Всі свої мі­льяр­ди він за­ро­бив у Ро­сії, при­чо­му в ті­сній вза­є­мо­дії з ро­сій­ськи­ми пра­во­охо­рон­ни­ми ор­га­на­ми. До­сить ска­за­ти, що ра­зом із лю­дьми, близь­ки­ми до ко­ли­шньо­го мі­ні­стра вну­трі­шніх справ Ро­сії Во­ло­ди­ми­ра Ру­шай­ла, Іва­ні­шві­лі ще у ча­си пе­ре­бу­ва­н­ня Ру­шай­ла гла­вою мо­сков­сько­го РУБОПа брав участь у ство­рен­ні Фон­ду спри­я­н­ня пра­во­охо­рон­ним ор­га­нам, який офіційно на­зи­вав­ся «Спри­я­н­ня со­ці­аль­но­му за­хи­сту про­фе­сій­них груп під­ви­ще­но­го ри­зи­ку», що фа­кти­чно був мі­лі­цій­ним «об­ща­ком» (фа­хів­ці лег­ко мо­жуть оці­ни­ти ко­ру­пцій­ні мо­жли­во­сті по­ді­бних стру­ктур).

■ За­сно­ва­на Іва­ні­шві­лі пар­тія «Гру­зин­ська мрія» за актив­ної під­трим­ки Ро­сії пе­ре­мо­гла на пар­ла­мент­ських ви­бо­рах 2012 ро­ку, і Іва­ні­шві­лі обійняв по­са­ду прем’єр-мі­ні­стра. Але вже за рік він її за­ли­шив, так са­мо, як і го­ло­ву­ва­н­ня в пар­тії, і ого­ло­сив про свою від­мо­ву від по­лі­ти­ки. На­справ­ді Іва­ні­шві­лі ні­ку­ди з неї не пі­шов, плав­но пе­ре­мі­стив­шись у крі­сло «сі­ро­го кар­ди­на­ла», а прем’єр-мі­ні­стром, пре­зи­ден­том і клю­чо­ви­ми мі­ні­стра­ми зро­бив сво­їх лю­дей. І та­ке ста­но­ви­ще мі­льяр­де­ра до пев­но­го ча­су пов­ні­стю вла­што­ву­ва­ло. Але ре­во­лю­ція у Вір­ме­нії різ­ко змі­ни­ла ре­гіо­наль­ний і вну­трі­шньо­гру­зин­ський «роз­клад». І 11 трав­ня, від­ра­зу пі­сля пе­ре­мо­ги ре­во­лю­ції в Єре­ва­ні, Іва­ні­шві­лі не­спо­ді­ва­но ви­йшов із ті­ні і по­вер­нув­ся на по­са­ду го­ло­ви пар­тії «Гру­зин­ська мрія».

■ Йо­го по­вер­не­н­ня від­ра­зу ж озна­ме­ну­ва­ло­ся мас­шта­бною по­лі­цей­ською акці­єю. По­лі­ція про­ве­ла рей­ди у двох ні­чних клу­бах Тбі­лі­сі та за­а­ре­шту­ва­ла ві­сім нар­ко­тор­гов­ців. Що ж, до­бре ві­до­мо, що в ба­га­тьох кра­ї­нах са­ме ні­чні клу­би є одни­ми із цен­трів по­ши­ре­н­ня нар­ко­ти­ків, і Гру­зія тут не ви­ня­ток. Але бі­да в то­му, що вже пі­сля аре­шту нар­ко­тор­гов­ців (то­чні­ше, нар­ко­ди­ле­рів, про арешт ве­ли­ких опто­вих нар­ко­тор­гов­ців, зро­зумі­ло, не йде­ться) по­лі­цей­ський спе­цназ не­аби­як пом’яв від­ві­ду­ва­чів клу­бів, та­кож і тих, хто нар­ко­ти­ка­ми ні­ко­ли не за­бав­ляв­ся, а ще по­ні­ве­чив ме­блі та ін­ше. Це на­штов­хує на дум­ки, що по­лі­цей­ські рей­ди ма­ли не стіль­ки ан­ти­нар­ко­ти­чний, скіль­ки по­лі­ти­чний ха­ра­ктер, і при­зна­че­ні бу­ли на­сам­пе­ред за­ля­ка­ти мо­лодь, що зби­ра­є­ться в ні­чних клу­бах, щоб за­по­біг­ти її ви­хо­ду на ву­ли­цю з ме­тою по­вто­ре­н­ня вір­мен­ських по­дій.

■ Адже не та­єм­ни­ця, що за Іва­ні­шві­лі Гру­зія, як і Вір­ме­нія, і, на­при­клад, Мол­до­ви, пе­ре­тво­ри­ла­ся на своє­рі­дну «ре­спу­блі­ку олі­гар­хів», де основ­на ча­сти­на на­се­ле­н­ня жи­ве в бі­дно­сті, а ко­ру­пція, зда­ва­ло­ся б, пе­ре­мо­же­на при Са­а­ка­шві­лі, зно­ву роз­кві­тну­ла пи­шним цві­том. То­му ві­ро­гі­дність ви­бу­ху, по­ді­бно­го мол­дав­сько­му чи вір­мен­сько­му, ду­же ве­ли­ка, і цьо­му ви­рі­ши­ли за­по­біг­ти. Але все ви­йшло зов­сім нав­па­ки. Обу­ре­на мо­лодь, ді­ждав­шись під­крі­пле­н­ня з про­він­ції, вла­шту­ва­ла де­мон­стра­ції пе­ред бу­дів­лею уря­ду. Во­ни ви­ма­га­ли не ли­ше змі­ни нар­ко­по­лі­ти­ки, яка по­вин­на, на їх дум­ку, ста­ти більш ло­яль­ною що­до лег­ких нар­ко­ти­ків, а й від­став­ки прем’єр­мі­ні­стра й уря­ду та від­сто­ро­не­н­ня від вла­ди пар­тії «Гру­зин­ська мрія».

■ І при­найм­ні час­тко­во­го успі­ху про­те­сту­валь­ни­ки до­мо­гли­ся. Мі­ністр вну­трі­шніх справ ви­ба­чив­ся за дії пра­во­охо­рон­них ор­га­нів, уна­слі­док яких по­стра­жда­ли лю­ди, обі­цяв роз­слі­ду­ва­ти всі скар­ги на по­лі­цей­ських, так са­мо як і обі­цяв лі­де­ро­ві про­те­сту­ю­чих, ке­рів­ни­ко­ві ру­ху «Бі­лий шум» Бе­ка Ци­ка­рі­шві­лі, з яким во­ни ра­зом ви­сту­пи­ли на мі­тин­гу, ре­фор­му­ва­ти нар­ко­по­лі­ти­ку. Про­те­сту­валь­ни­ки ро­зі­йшли­ся, але обі­ця­ли по­вер­ну­ти­ся за ти­ждень, 19 трав­ня, щоб на но­во­му мі­тин­гу роз­гля­ну­ти хід ви­ко­на­н­ня сво­їх ви­мог.

■ Зви­чай­но, акція в Тбі­лі­сі бу­ла да­ле­кою від єре­ван­сько­го роз­ма­ху. За оцін­кою вла­стей, акція «Бі­лий шум» зі­бра­ла 1,5 ти­ся­чі осіб. На­віть якщо ці да­ні за­ни­же­ні, то на­вряд чи більш ніж удві­чі. Одно­ча­сно на про­спе­кті Ру­ста­ве­лі зі­бра­ла­ся май­же та­ка ж за кіль­кі­стю уча­сни­ків де­мон­стра­ція пра­во­ра­ди­каль­них сил, що ви­сту­па­ли, нав­па­ки, за по­си­ле­н­ня нар­ко­по­лі­ти­ки. І во­ни пі­сля при­пи­не­н­ня акції ру­ху «Бі­лий шум» не роз­хо­ди­ли­ся. Про­те на­вряд чи в цих де­мон­стран­тах вар­то ба­чи­ти ана­лог «со­бя­нін­ських ко­за­ків», що на­ма­га­ли­ся ро­зі­гна­ти при­хиль­ни­ків Оле­ксія На­валь­но­го на де­мон­стра­ції 5 трав­ня. Ни­ні­шня гру­зин­ська вла­да са­ма бо­ї­ться не під­кон­троль­них їй пра­вих ра­ди­ка­лів на­віть біль­ше, ніж чле­нів ру­ху «Бі­лий шум», і від їхніх акцій че­кає не мен­ших за­гроз.

■ Чи мо­жуть у най­ближ­чо­му май­бу­тньо­му в Гру­зії ни­ні­шні де­мон­стра­ції, що по­ча­ли­ся з су­то при­ва­тно­го при­во­ду, пе­ре­ро­сти в ма­со­вий про­те­стний рух, на зра­зок то­го, що пе­ре­мі­гу Вір­ме­нії, та об’єд­на­ти дов­ко­ла ньо­го рі­зні по­лі­ти­чні си­ли? Роз­ви­ток та­ких по­дій не вар­то від­ки­да­ти, але є два чин­ни­ки, які пе­ре­шко­джа­ють та­ко­му сце­на­рію. По-пер­ше, в Гру­зії за­ли­ша­є­ться фі­гу­ра Ми­хе­ї­ла Са­а­ка­шві­лі. В’їзд до кра­ї­ни йо­му за­кри­тий, але він усе ще по­пу­ляр­ний се­ред зна­чної ча­сти­ни опо­зи­ції, і це ба­га­то в чо­му за­ва­жає по­яві аль­тер­на­тив­но­го лі­де­ра про­те­стів. По-дру­ге, Бе­ка Ци­ка­рі­шві­лі, на від­мі­ну від Ні­ко­ла Па­ши­ня­на, не є лі­де­ром по­лі­ти­чної пар­тії, і йо­му не під­вла­дні стру­кту­ри, що зда­тні ор­га­ні­зу­ва­ти про­тест на мі­сцях. Та й со­ці­аль­на ба­за де­мон­стра­цій по­ки ду­же вузь­ка. Це — при­хиль­ни­ки су­ча­сної мо­ло­ді­жної куль­ту­ри, і при­від для де­мон­стра­цій ва­жли­вий пе­ре­ва­жно ли­ше для них. Не­да­рем­но їхні су­про­тив­ни­ки зне­ва­жли­во на­зи­ва­ють їх про­те­сти «ре­во­лю­ці­єю «ту­сов­щи­ков».

■ У Вір­ме­нії бу­ло іна­кше. Там на­мір Сер­жа Сарг­ся­на пе­ре­тво­ри­ти­ся на до­ві­чно­го пра­ви­те­ля ско­ли­хнув усю на­цію. Про­те не­згра­бні дії гру­зин­ських вла­стей, що не ду­же уяв­ля­ють, що їм ро­би­ти з про­те­сту­ю­чи­ми, мо­жуть до­ве­сти гра­дус не­за­до­во­ле­но­сті до вір­мен­сько­го рів­ня. От­же, по­че­ка­є­мо 19 трав­ня.

■ І ще одна ва­жли­ва від­мін­ність Гру­зії від Вір­ме­нії. Тут не­має ні ро­сій­ських вій­сько­вих баз, ні зна­чних ро­сій­ських еко­но­мі­чних акти­вів. Єди­ний сер­йо­зний кон­флікт Гру­зія має са­ме з Ро­сі­єю, а не з якою-не­будь ін­шою кра­ї­ною, як це у Вір­ме­нії. У Гру­зії до­бре пам’ята­ють про ро­сій­ську агре­сію 2008 ро­ку та від­тор­гне­н­ня Аб­ха­зії і Пів­ден­ної Осе­тії, і жо­дних сим­па­тій до Ро­сії не від­чу­ва­ють. Хо­ча Іва­ні­шві­лі і про­во­дить про­ро­сій­ську по­лі­ти­ку, він ні в яко­му ра­зі не мо­же за­яв­ля­ти про це від­кри­то. Ни­ні­шній гру­зин­ський уряд — єди­ний про­від­ник ро­сій­сько­го впли­ву. І в ра­зі ски­не­н­ня ре­жи­му Іва­ні­шві­лі, у Ро­сії не бу­де за­со­бів для про­ти­дії йо­го су­про­тив­ни­кам. То­ді бу­де ве­ли­ка ві­ро­гі­дність то­го, що ста­не­ться пов­ний роз­во­рот Гру­зії у бік За­хо­ду.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.