За крок до ство­ре­н­ня Вій­сько­вої по­лі­ції

«Ми вже ма­є­мо ін­ше по­ко­лі­н­ня вій­сько­вих пра­во­охо­рон­ців, які зна­ють, що ро­би­ти в бо­йо­вій об­ста­нов­ці, й не бо­я­ться іти на пе­ре­до­ву», — ге­не­рал-ма­йор Ігор КРИШТУН

Den (Ukrainian) - - Подробиці -

Не­що­дав­но Вій­сько­ва слу­жба пра­во­по­ряд­ку Зброй­ни­хсил Укра­ї­ни від­зна­чи­ла своє 16-річ­чя. Ця стру­кту­ра ра­зом із на­шим вій­ськом ба­чи­ла і пе­ре­жи­ва­ла рі­зні часи — як роз­ви­тку, так і за­не­па­ду. Ни­ні, як і вся укра­їн­ська ар­мія, ВСП пе­ре­бу­ває на ета­пі онов­ле­н­ня — при­чо­му до­во­лі гли­бо­ко­го, оскіль­ки йо­го по­тре­бує по­то­чна без­пе­ко­ва си­ту­а­ція, а ще біль­ше — пер­спе­кти­ви та ці­лі, яки­хпра­гне до­ся­гну­ти ре­фор­ма обо­рон­но­го се­кто­ру дер­жа­ви.

НА ДУМ­КУ КА­НАД­СЬКИХ ПАР­ТНЕ­РІВ, ВСП МАЄ ПРОГРЕСИВНУ ПЕР­СПЕ­КТИ­ВУ

Про підсумки ді­яль­но­сті та май­бу­тнє пе­ре­фор­ма­ту­ва­н­ня ВСП у Вій­сько­ву по­лі­цію я мав роз­мо­ву з ке­рів­ни­ком ці­єї слу­жби, ге­не­рал­ма­йо­ром Іго­рем Кри­шту­ном у Ва­силь­ко­ві, що на Ки­їв­щи­ні, де від­бу­ва­ли­ся уро­чи­сто­сті з на­го­ди від­зна­че­н­ня Дня Вій­сько­вої слу­жби пра­во­по­ряд­ку. Са­ме там вру­чи­ли Бо­йо­вий пра­пор 138-му Цен­тру спе­ці­аль­но­го при­зна­че­н­ня ВСП (про­ти­дії ди­вер­сі­ям та те­ро­ри­сти­чним актам) від­по­від­но до рі­ше­н­ня гла­ви дер­жа­ви. Ці­ка­вим ме­ні ви­дав­ся епі­зод з істо­рії під­роз­ді­лу, який роз­по­вів дер­жав­ний се­кре­тар Мі­н­обо­ро­ни, ге­не­рал-пол­ков­ник Оле­ксандр ДУБЛЯН.

Оле­ксандр Во­ло­ди­ми­ро­вич зга­дав, як чо­ти­ри ро­ки то­му з ва­силь­ків­сько­го ае­ро­дро­му на схід від­прав­ля­ли за­гін у скла­ді вій­сько­во­слу­жбов­ців зга­да­но­го цен­тру. Лі­та­ком во­ни ді­ста­ли­ся до Дні­пра, а по­тім вер­то­льо­та­ми — до оку­по­ва­но­го Ар­те­мів­ська. Там во­ни взя­ли під охо­ро­ну ва­жли­ві об’єкти — ба­зи бро­не­тан­ко­во­го май­на (по­над 1 тис. пан­цир­ни­ків) і стрі­ле­цько­го озбро­є­н­ня. До ви­зво­ле­н­ня мі­ста в ли­пні 2014-го спец­при­зна­чен­ці три­ма­ли обо­ро­ну, не дав­ши про­тив­ни­ку жо­дно­го шан­су здій­сни­ти свій під­сту­пний план. Тим ча­сом До­не­цький зо­наль­ний від­діл ВСП, який спо­ча­тку ви­йшов у ра­йон До­не­цько­го ле­то­ви­ща, а по­тім — на опор­ний пункт «Зе­ніт» під Ав­ді­їв­кою, по­стій­но від­би­вав ата­ки ро­сій­ськи­хна­йман­ців. І ли­ше пі­сля звіль­не­н­ня мі­ста від­діл при­сту­пив до ви­ко­на­н­ня зав­дань за при­зна­че­н­ням.

До ре­чі, ни­ні при­бли­зно 500 вій­сько­ви­ків ВСП по­стій­но ви­ко­ну­ють зав­да­н­ня на схо­ді на­шої дер­жа­ви.

— Ці 16 ро­ків, які ми­ну­ли від мо­мен­ту ство­ре­н­ня Вій­сько­вої слу­жби пра­во­по­ряд­ку, бу­ли ча­сом ста­нов­ле­н­ня і по­шу­ку сво­го мі­сця й ро­зу­мі­н­ня ти­хзав­дань, які ми по­вин­ні ви­ко­ну­ва­ти, — го­во­рить на­чаль­ник Го­лов­но­го управ­лі­н­ня ВСПЗброй­них сил Укра­ї­ни, ге­не­рал-ма­йор Ігор КРИШТУН. — Це під­три­ма­н­ня пра­во­по­ряд­ку, про­фі­ла­кти­ка пра­во­по­ру­шень, за­без­пе­че­н­ня без­пе­ре­шко­дно­го пе­ре­су­ва­н­ня ав­то­ко­лон вій­сько­вих, бо­роть­ба з ди­вер­сій­ни­ми гру­па­ми про­тив­ни­ка та ін­ші на­галь­ні за­хо­ди. Не­що­дав­но я пе­ре­бу­вав у зо­ні про­ве­де­н­ня АТО, де мав зу­стрі­чі з гла­ва­ми вій­сько­во-ци­віль­ни­ха­дмі­ні­стра­цій, ком­бри­га­ми, вій­сько­ви­ми про­ку­ро­ра­ми, пред­став­ни­ка­ми На­цпо­лі­ції. І чув від ни­хпе­ре­ва­жно по­зи­тив­ні від­гу­ки про ро­бо­ту мо­ї­хко­лег. Це доказ то­го, що ми на вір­но­му шля­ху. Дя­кую і на­шим ка­над­ським пар­тне­рам, спіль­но з яки­ми ми роз­бу­до­ву­є­мо і транс­фор­му­є­мо слу­жбу у Вій­сько­ву по­лі­цію. Це зав­да­н­ня — одне зі стра­те­гі­чни­хна шля­ху ре­фор­му­ва­н­ня Укра­їн­сько­го вій­ська. Пі­сля ухва­ле­н­ня за­ко­но­про­е­кту про Вій­сько­ву по­лі­цію ми отри­ма­є­мо но­ві пов­но­ва­же­н­ня, за до­по­мо­гою яки­хкра­ще ви­ко­ну­ва­ти­ме­мо по­кла­де­ні на нас фун­кції.

Про роль пар­тнер­ської до­по­мо­ги в під­го­тов­ці вій­сько­ви­хпра­во­охо­рон­ців я за­пи­тав пред­став­ни­ка ка­над­ської вій­сько­вої по­лі­ції ма­йо­ра Ві­кто­ра ЕТЬЄ, який ни­ні з до­рад­чою мі­сі­єю пе­ре­бу­ває у 25-му на­вчаль­но­му цен­трі ВСП у Льво­ві.

— Я пе­ре­бу­ваю тут з тим, щоб до­по­мог­ти ва­шій ар­мії ре­фор­му­ва­ти ВСП у Вій­сько­ву по­лі­цію і зро­би­ти ді­яль­ність на­вчаль­но­го цен­тру більш про­фе­сій­ною. Це наш вне­сок у ви­шкіл май­бу­тні­хпо­ко­лінь укра­їн­ськи­хвій­сько­ви­хпо­лі­цей­ських , — ка­же ка­над­ський офі­цер. — На­пря­ми цьо­го ре­фор­му­ва­н­ня ви­зна­чи­ло за­сі­да­н­ня під­ко­мі­те­ту НАТО з вій­сько­вої по­лі­ції. А ми вже пра­кти­чно до­по­ма­га­є­мо імплементувати но­вий курс на­вча­н­ня, який на­зи­ва­ють кур­сом пе­ре­хі­дно­го пе­рі­о­ду. Ми теж ді­ли­мо­ся сво­ї­ми су­ча­сни­ми роз­роб­ка­ми й ме­то­ди­ка­ми і так по­стій­но вдо­ско­на­лю­є­мо но­вий ба­зо­вий курс під­го­тов­ки вій­сько­ви­хпо­лі­цей­ських . Я спіл­ку­вав­ся як із кур­сан­та­ми, так і офі­це­ра­ми цен­тру. Во­ни за­до­во­ле­ні фор­ма­том на­вча­н­ня, осо­бли­во на­шим пра­гне­н­ням ква­лі­фі­ко­ва­но­го ви­кла­да­н­ня ма­те­рі­а­лу та йо­го за­крі­пле­н­ня. Хо­чу за­ува­жи­ти: 25-й центр — до­сить мо­ло­дий за­клад, за­сно­ва­ний мен­ше ніж рік то­му, але йо­го пер­со­нал до­во­лі про­фе­сій­ний і до­кла­дає ба­га­то зу­силь до роз­ви­тку ці­єї ва­жли­вої ба­зи під­го­тов­ки. Щи­ро пе­ре­ко­на­ний: у ВСП є про­гре­сив­на пер­спе­кти­ва, і я хо­тів би ще раз при­їха­ти за кіль­ка ро­ків на та­ке ж свято, як у Ва­силь­ко­ві, й по­ба­чи­ти, як ця стру­кту­ра мо­дер­ні­зу­ва­ла­ся і на­бу­ла роз­ви­тку. Зві­сно, ре­фор­ма від­бу­ва­є­ться з де­яки­ми тру­дно­ща­ми, але всі ми на­ла­што­ва­ні на ве­ли­кі зру­ше­н­ня в май­бу­тньо­му. Пе­ре­ко­на­ний: гру­па мі­сії «ЮНІФАЄР», до скла­ду якої я вхо­джу, ди­ви­ться у це май­бу­тнє впев­не­но.

Ві­ктор Етьє по­го­джу­є­ться: на ухва­ле­н­ня за­ко­ну «Про Вій­сько­ву по­лі­цію» ду­же че­ка­ють йо­го укра­їн­ські ко­ле­ги, оскіль­ки він є за­по­ру­кою успі­шно­го роз­ви­тку цьо­го ор­га­ну пра­во­по­ряд­ку. Та­кож він ка­же, що на кур­сі пе­ре­хі­дно­го пе­рі­о­ду во­ни ана­лі­зу­ють ма­те­рі­ал та до­свід, пра­цю­ю­чи над укла­да­н­ням ба­зо­во­го ква­лі­фі­ка­цій­но­го рів­ня ви­шко­лу вій­сько­во­го по­лі­цей­сько­го, ку­ди обов’яз­ко­во вклю­ча­ти­муть по­си­ле­ний ком­по­нент ко­му­ні­ка­ції з ци­віль­ним на­се­ле­н­ням. Адже ціл­ком мо­жли­во, що в май­бу­тньо­му укра­їн­ській ВП до­ве­де­ться пра­цю­ва­ти в умо­вах роз­гор­та­н­ня ми­ро­твор­чої мі­сії ООН на схо­ді Укра­ї­ни, і на­ші сол­да­ти по­вер­ну­ться на Дон­бас. І до цьо­го по­трі­бно го­ту­ва­ти­ся вже сьо­го­дні.

НО­ВІ АКЦЕНТИ ВИ­ШКО­ЛУ

— Ни­ні Вій­сько­ва слу­жба пра­во­по­ряд­ку пе­ре­бу­ває на по­ро­зі на­бу­т­тя но­вої яко­сті, — роз­по­від­ає ге­не­рал-ма­йор Ігор Криштун. — Пе­ред вій­ною нас за­ли­ша­ло­ся тро­хи біль­ше ніж одна ти­ся­ча, і по­ста­ло пи­та­н­ня що­до подаль­шо­го ско­ро­че­н­ня, зокре­ма й ва­жли­во­го для слу­жби 138-го цен­тру. З пер­ших­днів АТО ми актив­но по­ча­ли бра­ти в ній участь — як від­по­від­но до сво­го фун­кціо­на­лу, так і ви­хо­дя­чи за йо­го ме­жі. При­мі­ром, ме­ні одно­му з пер­ши­ху кві­тні 2014-го до­ру­чи­ли ство­рю­ва­ти штаб АТО — ра­зом із ни­ні по­кій­ним ге­не­рал-пол­ков­ни­ком Ген­на­ді­єм Во­ро­б­йо­вим. 15 кві­тня я був у Ізю­мі, де ми по­ча­ли фор­му­ва­ти під­роз­ді­ли й во­ю­ва­ти. А 2 трав­ня по­ча­ли­ся втра­ти — під час ви­став­ле­н­ня блок­по­стів нав­ко­ло Слов’ян­ська ми на­ра­зи­ли­ся на пер­ші ку­лі, під­ри­ви й пер­ші зни­ще­ні на­ші вер­то­льо­ти.

...АТО ста­ла для ге­не­ра­ла Кри­шту­на че­твер­тою бо­йо­вою ка­ден­ці­єю — до­ти бу­ли Вір­ме­нія, Азер­бай­джан та Мол­до­ва. На жаль, до­ве­ло­ся той до­свід за­сто­со­ву­ва­ти вдо­ма, де він ду­же до­по­міг. Ще на­при­кін­ці 1980-хвін зро­зу­мів: якщо не бра­ти­ме­шся за ва­жли­ві спра­ви сам, ні­хто їх за те­бе не зро­бить. Цьо­го на­вчає і під­ле­глих.

— Зго­дом фа­кти­чно в ко­жно­му ба­таль­йо­ні з’яви­ли­ся на­ші пред­став­ни­ки, які спіль­но з ко­ман­ди­ра­ми, зокре­ма в до­бро­ба­тах, ви­ко­ну­ва­ли по­став­ле­ні зав­да­н­ня, — зга­дує спів­ро­змов­ник. — Уже ма­є­мо ін­ше по­ко­лі­н­ня вій­сько­ви­хпра­во­ох орон­ців, які зна­ють, що ро­би­ти в бо­йо­вій об­ста­нов­ці, й не бо­я­ться йти на пе­ре­до­ву. У зо­ні про­ве­де­н­ня Опе­ра­ції Об’єд­на­ни­хсил ді­ють 15 ко­мен­да­тур ВСП. Із ни­хча­сти­на пе­ре­бу­ва­ють на пе­ре­дньо­му краї. На­ші хло­пці ви­хо­дять, якщо тре­ба, і на «ну­лі» й пра­цю­ють над усі­ма ви­пад­ка­ми за­ги­бе­лі вій­сько­во­слу­жбов­ців, зни­ще­н­ня бо­йо­вої те­хні­ки та ін­ши­ми ін­ци­ден­та­ми...

— Які но­ві акценти з’яви­ли­ся в їхній під­го­тов­ці? — ці­кав­лю­ся в Іго­ря Кри­шту­на.

— Спіль­но з ка­над­ця­ми то­рік ми від­кри­ли нав­чаль­ний центр ВСП, ви­ко­ри­ста­ли та­кож до­свід Поль­щі, Іта­лії та ін­ши­хкра­їн. У львів­сько­му цен­трі фа­кти­чно ство­ре­но ін­тер­на­ціо­наль­ний ви­кла­да­цький склад — там ра­зом пра­цю­ють ка­над­ські, дан­ські, ли­тов­ські та бри­тан­ські ін­стру­кто­ри. Не­за­ба­ром їхня « сім’ я » по­пов­ни­ться. В Да­нії я зу­стрі­ча­ти­му­ся з очіль­ни­ка­ми вій­сько­ви­хпо­лі­цій скан­ди­нав­ськи­хкра­їн. Імо­вір­но, швед­ські фа­хів­ці теж при­єд­на­ю­ться до між­на­ро­дної ко­ман­ди, яка до­по­ма­гає нам роз­бу­ду­ва­ти вла­сну вій­сько­ву по­лі­цію. Сво­ї­хфах ів­ців ми вчи­мо пе­ред­усім ме­то­дів за­по­бі­га­н­ня зло­чи­нам і пра­во­по­ру­ше­н­ням. Нав­ча­є­мо та­кож, як на­да­ва­ти пер­шу мед­до­по­мо­гу. 30 на­ши­хфа­хів­ців із та­кти­чної ме­ди­ци­ни го­ту­є­мо на Яво­рів­сько­му по­лі­го­ні ра­зом з ка­над­ця­ми. Во­ни тут здо­бу­ва­ють дру­гу про­філь­ну спе­ці­аль­ність. 20 пред­став­ни­ків ВСП про­йшли ви­шкіл з мін­ної без­пе­ки в Кам’ян­ці-По­діль­сько­му. А в трав­ні ще трид­цять вій­сько­ви­хпра­во­охо­рон­ців ра­зом із бри­тан­ця­ми осво­ю­ва­ти­муть та­кі ці­ка­ві те­ми, як бо­йо­ві дії в мі­ськи­ху­мо­ва­хта мін­на без­пе­ка. Від­кри­ли ми і та­кий акту­аль­ний на­пря­мок під­го­тов­ки, як за­хист вій­сько­во­слу­жбов­ців. Ми де­да­лі біль­ше пра­цю­є­мо з адво­кат­ськи­ми та пра­во­за­хи­сни­ми ор­га­ні­за­ці­я­ми за­ра­ди на­да­н­ня вій­сько­во­слу­жбов­цям які­сної пра­во­вої до­по­мо­ги.

ВІЙ­СЬКО­ВІ ПРА­ВО­ОХО­РОН­ЦІ ПО­ЧИ­НА­ЮТЬ ПІД­ГО­ТОВ­КУ ДО ЙМОВІРНОЇ МИ­РО­ТВОР­ЧОЇ ОПЕ­РА­ЦІЇ

Ігор Криштун за­ува­жує, що за­галь­но­дер­жав­на про­бле­ма нар­ко­ти­за­ції пев­ним чи­ном має мі­сце і в ар­мії, яка є ча­сти­ною су­спіль­ства. ВСП актив­но до­лу­чи­ла­ся до про­ти­дії цьо­му злу. Уже ство­ре­но спец­гру­пу з бо­роть­би з по­ши­ре­н­ням нар­ко­ти­ків у Зброй­ни­хси­лах . Пер­ші чо­ти­ри спе­ці­а­лі­зо­ва­ні кі­но­ло­гі­чні роз­ра­хун­ки ВСП уже го­ту­ють до ці­єї ро­бо­ти у Ве­ли­ки­хМо­ста­хна ба­зі на­вчаль­но­го цен­тру Держ­при­кор­дон­слу­жби. У ли­пні ці фа­хів­ці ви­йдуть на пов­но­цін­ну ро­бо­ту.

Але най­біль­ше ВСП по­тре­бує до­по­мо­ги Вер­хов­ної Ра­ди — щоб пар­ла­мент та­ки ухва­лив за­кон про Вій­сько­ву по­лі­цію, який уже кіль­ка ро­ків че­кає на та­ке рі­ше­н­ня.

— По­над чо­ти­ри ро­ки ми за­без­пе­чу­є­мо пра­во­по­ря­док у пра­во­во­му ва­ку­у­мі, — з гір­ко­тою кон­ста­тує ке­рів­ник ГУ ВСП. — Нам бра­кує сер­йо­зни­хва­же­лів, що­би впли­ну­ти на си­ту­а­цію: ми не мо­же­мо за­три­му­ва­ти, утри­му­ва­ти осіб, про­во­ди­ти слід­чі дії. Про­філь­ний за­кон пе­ре­бу­ває на чер­го­во­му роз­гля­ді в РНБОУ. Спо­ді­ва­ю­ся, най­ближ­чим ча­сом йо­го на­прав­лять у Вер­хов­ну Ра­ду від Пре­зи­ден­та як не­від­кла­дний.

Ре­фор­ма пра­во­охо­рон­ної си­сте­ми 2012 ро­ку ві­ді­бра­ла у нас пра­кти­чно весь на­бір ва­же­лів, які ВСП мо­гла ви­ко­ну­ва­ти, і з пра­во­охо­рон­но­го фор­му­ва­н­ня во­на фа­кти­чно пе­ре­тво­ри­ла­ся на зви­чай­ний під­роз­діл ЗСУ. 2014 ро­ку, ко­ли різ­ко зро­сла кіль­кість зло­чи­нів у зо­ні про­ве­де­н­ня АТО, нам важ­ко було щось цьо­му про­ти­ста­ви­ти. Вій­сько­ву про­ку­ра­ту­ру то­ді ще не ство­ри­ли, по­лі­ція пе­ре­бу­ва­ла на стар­ті ре­фор­ми, а ми ча­сто бу­ли єди­ни­ми, хто на­ма­гав­ся і щось ро­бив для про­ти­дії та­кій зло­чин­но­сті. 2016-го нам до­да­ли прав, і ми по­ча­ли скла­да­ти адмін­про­то­ко­ли що­до вій­сько­вих, які вжи­ва­ли спир­тні на­пої, нар­ко­ти­чні ре­чо­ви­ни чи по­ру­шу­ва­ли гро­мад­ський порядок. Вій­сько­ва про­ку­ра­ту­ра сьо­го­дні не мо­же про­ва­ди­ти до­су­до­ве роз­слі­ду­ва­н­ня й усі ма­те­рі­а­ли пе­ре­дає в На­цпо­лі­цію. Чи зда­тна оста­н­ня пов­но­цін­но роз­слі­ду­ва­ти зло­чи­ни, які сто­су­ю­ться вій­сько­вих, — пи­та­н­ня ри­то­ри­чне. Є пев­на ло­гі­ка в то­му, щоб та­ке слід­ство ве­ло Дер­жав­не бю­ро роз­слі­ду­вань, але йо­го ли­ше фор­му­ють. А нам тим ча­сом по­трі­бно розв’язувати кон­кре­тні про­бле­ми. При­мі­ром, за са­мо­віль­не за­ли­ше­н­ня ча­сти­ни на тер­мін більш ніж де­сять діб вій­сько­во­го мо­жуть при­тя­гну­ти до кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті. Але ВСП не має пра­ва ні по­ру­шу­ва­ти кри­мі­наль­не про­ва­дже­н­ня, ні роз­слі­ду­ва­ти йо­го. Ми го­ту­є­мо спіль­но з ко­ман­ди­ра­ми ча­стин до­ку­мен­ти на та­ки­хвій­сько­во­слу­жбов­ців, пе­ре­да­є­мо їху про­ку­ра­ту­ру, а во­на у свою чер­гу — в На­цпо­лі­цію, яка і про­во­дить до­су­до­ве роз­слі­ду­ва­н­ня. А це за­тя­гує час роз­слі­ду­ва­н­ня. Во­дно­час вій­сько­ва по­лі­ція у кра­ї­на­хНАТО про­во­дить до­су­до­ві роз­слі­ду­ва­н­ня і пе­ре­дає спра­ви до су­ду. Сло­вом, у нас по­пе­ре­ду ще ба­га­то ці­ка­вої та ва­жли­вої ро­бо­ти.

— Чи го­ту­є­те­ся до ймо­вір­но­го про­ве­де­н­ня ми­ро­твор­чої опе­ра­ції в Укра­ї­ні?

— Якщо про­ана­лі­зу­ва­ти ми­ро­твор­чі опе­ра­ції, які від­бу­ва­ли­ся в рі­зни­хкра­ї­на­хсві­ту, ви по­ба­чи­те, що услід за пе­ре­до­ви­ми вій­ська­ми, ми­ро­твор­чи­ми си­ла­ми за­хо­ди­ли та­кож вій­сько­ві по­лі­цей­ські. У будь-яко­му ра­зі, у Дон­бас та­кож зай­де Вій­сько­ва по­лі­ція. І ми вже по­чи­на­є­мо до цьо­го го­ту­ва­ти­ся. Ген­на­дій КАРПЮК, вій­сько­вий жур­на­ліст

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.