Ко­рnус на­дiї

Як у но­вій бу­дів­лі «Охмат­ди­ту» ря­ту­ють ма­лень­ких па­ці­єн­тів

Den (Ukrainian) - - Репортаж - Ін­на ЛИХОВИД, фо­то Ми­ко­ли ТИМЧЕНКА, «День»

Ра­ні­ше ні­ко­ли не бу­ла на те­ри­то­рії На­ціо­наль­ної ди­тя­чої спе­ці­а­лі­зо­ва­ної лі­кар­ні «Охмат­дит». Ба­чи­ти — ба­чи­ла. З-за ви­со­кої бу­дів­лі Мі­ні­стер­ства ін­фра­стру­кту­ри, якщо по­ди­ви­ти­ся на неї з бо­ку про­спе­кту Пе­ре­мо­ги, дав­но ви­со­чіє до­во­лі сим­па­ти­чна сті­на не­до­бу­до­ва­но­го кор­пу­су лі­кар­ні: з мо­за­ї­ка­ми рі­зних ко­льо­рів, схо­жа на ша­хо­ву до­шку.

Пер­ші вра­же­н­ня, ко­ли опи­ня­є­шся на те­ри­то­рії «Охмат­ди­ту», — три­во­га та знер­во­ва­ність. Упам’яті ви­ри­на­ють істо­рії про со­тні ді­тей, яким по­трі­бна до­по­мо­га для до­ро­го­го лі­ку­ва­н­ня, роз­по­віді во­лон­те­рів про збір ко­штів на лі­ки, ро­змо­ви про жа­хли­ві умо­ви у де­яких па­ла­тах, де за­мість сте­риль­но­сті — плі­сня­ва. Тут що­си­ли бо­рю­ться за жи­т­тя.

П’ЯТИРІЧНИЙ КРОС

Бі­ля нового кор­пу­су, ко­трий по­ді­ле­ний на де­кіль­ка бло­ків, че­каю на ди­ре­кто­ра держ­під­при­єм­ства «Укр­мед­про­е­кт­буд» Бо­г­да­на Бо­ру­хов­сько­го. На зу­стріч він при­хо­дить ра­зом із го­лов­ним лі­ка­рем «Охмат­ди­ту» Іри­ною Са­дов’як. Ви, пев­но, чу­ли, що ча­сти­на нового кор­пу­су вве­де­на в екс­плу­а­та­цію, йо­го ін­спе­кцію вже про­ве­ли прем’єр-мі­ністр Во­ло­ди­мир Грой­сман і в. о. мі­ні­стра охо­ро­ни здо­ров’я Уля­на Су­прун. Кіль­ка ти­жнів то­му за­пра­цю­ва­ли п’ять від­ді­лень, де вже ді­а­гно­сту­ють хво­рих ді­ток. На­справ­ді це чу­до­ва но­ви­на, на яку Укра­ї­на че­ка­ла по­над п’ять ро­ків.

Са­ме стіль­ки ча­су пі­шло на бу­дів­ни­цтво кор­пу­су. По­ста­ви­ти кра­пку в бу­ді­вель­ній істо­рії по­стій­но за­ва­жа­ли якісь дрі­бни­ці. То тен­де­ри про­во­ди­ли по кіль­ка ра­зів, що галь­му­ва­ло вча­сну за­ку­пів­лю ма­те­рі­а­лів та обла­дна­н­ня, то ко­штів бра­ку­ва­ло, то за­ці­кав­ле­ні сто­ро­ни на­ма­га­ли­ся зу­пи­ни­ти про­цес бу­дів­ни­цтва че­рез Ан­ти­мо­но­поль­ний ко­мі­тет.

Бо­г­дан Бо­ру­хов­ський зі­зна­є­ться, що про про­бле­ми та не­га­ра­зди він мо­же роз­по­від­а­ти го­ди­на­ми. Але сьо­го­дні — при­від для по­зи­тив­них но­вин. Адже обла­дна­н­ня, з яким за­раз пра­цю­ють лі­ка­рі но­вих від­ді­лень, най­кра­ще, ме­га­по­ту­жне та уні­каль­не.

«МИ СПОКІЙНІ ЗА НА­ШИХ ПА­ЦІ­ЄН­ТІВ»

Ще на вхо­ді до бло­ку «Д» з ви­ві­ски мож на ді зна ти ся, що тут пра цює комп’ютер­ний то­мо­граф, обла­дна­н­ня для УЗД, лі­ній­ний при­ско­рю­вач і ма­гні­тно-ре­зо­нан­сний то­мо­граф. Усмі­хне­на Іри­на Са­дов’як роз­по­ві­ла, як на­ла­го­джу­ють ро­бо­ту но­вих від­ді­лень з ці­єю ди­во­апа­ра­ту­рою: «За­раз пра­цю­ють де­кіль­ка ді­а­гно­сти­чних від­ді­лень, УЗД-ка­бі­нет. З мо­мен­ту від­кри­т­тя тут прийня­ли по­над 150 ді­ток, а це по­над 400 об­сте­жень і до­слі­джень. Це ду­же хо­ро­ший апа­рат, яко­го не ви­ста­ча­ло лі­кар­ні. Крім то­го, пра­цює МРТ-ка­бі­нет. От сто­їть по­ряд спо­ру­да, це кар­діо­центр, у них є МРТ, і всі ду­ма­ли, що це наш апа­рат. Хо­ча во­ни нам до­во­лі ча­сто до­по­ма­га­ли, але у та­кій ба­га­то­про­філь­ній лі­кар­ні, як на­ша, МРТ не було. Те­пер ма­є­мо най­су­ча­сні­ший, роз­ра­хо­ва­ний на ді­ток рі­зної ві­ко­вої ка­те­го­рії апа­рат, ми мо­же­мо об­сте­жу­ва­ти на­віть но­во­на­ро­дже­них. Та­ко­го обла­дна­н­ня в ін­ших ди­тя­чих лі­кар­нях не­має».

«Що­до пер­со­на­лу, то на­би­ра­ли пра­ців­ни­ків у но­ві від­ді­ле­н­ня за­но­во. Ра­ні­ше ж не було від­ді­ле­н­ня про­ме­не­вої ді­а­гно­сти­ки та лі­ку­ва­н­ня. При­йшли лю­ди, які ма­ють ве­ли­кий до­свід ро­бо­ти. Ми аб­со­лю­тно спокійні за на­ших па­ці­єн­тів, — па­ні Іри­на опи­сує пер­ші до­ся­гне­н­ня до­ро­гою до цен­траль­но­го вхо­ду в но­вий кор­пус. — За­раз на пе­ре­хі­дно­му ета­пі — центр слу­жби кро­ві, він уком­пле­кто­ва­ний усім не­об­хі­дним. За­пра­цює най­ближ­чим ча­сом. Та­кож тут працюватиме ла­бо­ра­то­рія кро­ві, одна з най­кра­щих в Укра­ї­ні, зав­дя­ки обла­днан­ню та пер­со­на­лу ми то­чно впев­не­ні, що до­нор­ська кров які­сна. Ми про­во­ди­мо ве­ли­ку кіль­кість об­сте­жень на ві­ру­си та мі­кро­ор­га­ні­зми, щоб за­без­пе­чи­ти які­сною кров’ю на­ших па­ці­єн­тів. За рік за­го­тов­ля­є­мо близь­ко дев’яти ти­сяч лі­трів рі­зних ком­по­нен­тів кро­ві, май­же шість ти­сяч до­но­рів про­хо­дять че­рез на­шу лі­кар­ню. Але зав­дя­ки но­вій ла­бо­ра­то­рії ці по­ка­зни­ки зро­стуть».

ІНФОРМАЦІЙНИЙ «ЗВІР»

Пі­сля те­о­рії, як зав­жди, — пра­кти­ка. Тож огля­да­є­мо всі опи­са­ні «ро­дзин­ки». Су­ча­сна ре­це­пція, по­руч пункт по­же­жної дис­пе­тчер­ської, а да­лі — сер­вер­на кім­на­та. «Якщо го­во­ри­ти про сер­вер­ну, то у ра­ді­у­сі трьох ти­сяч кі­ло­ме­трів та­кої сер­вер­ної у лі­кар­нях не­має. Це ме­га­по­ту­жна пла­тфор­ма для за­про­ва­дже­н­ня ін­фор­ма­ти­за­ції усі­єї лі­кар­ні. На­віть ві­зу­аль­но зро­зумі­ло, що це ме­га­по­ту­жна пла­тфор­ма, на яку можна на­ни­зу­ва­ти рі­зні про­грам­ні про­ду­кти, яка бу­де ав­то­ма­ти­зу­ва­ти всю ро­бо­ту, — під гул обла­дна­н­ня роз­по­від­ає Бо­г­дан Бо­ру­хов­ський. — Ось ар­хі­ва­тор, яко­го ви­ста­чить на де­сять ро­ків мі­ні­мум. Окре­мий блок — для лі­ній­но­го при­ско­рю­ва­ча, він «за­кон­та­че­ний» із ви­ро­бни­ком у Ан­глії, во­ни в ре­жи­мі он­лайн сте­жать за апа­ра­том. Якщо ра­птом щось ста­є­ться, во­ни нам по­ві­дом­ля­ють, що щось не так».

Іду­чи до лі­фтів, пан Бо­г­дан звер­тає на­шу ува­гу на ло­гі­сти­ку в лі­кар­ні: «Лі­кар­ня ви­рі­ши­ла за­хо­ди­ти че­рез блок «Д», а усьо­го є сім бло­ків і п’ять вхо­дів. Ло­гі­сти­ка до­сить ці­ка­ва, лю­ди­на на ре­це­пції отри­мує кар­то­чку і одра­зу ба­чить, ку­ди і на який по­верх тре­ба йти. Ло­гі­сти­ка від­рі­зня­є­ться від стан­дар­тних лі­ка­рень, тут до­во­лі зру­чно орі­єн­ту­ва­ти­ся».

Це дій­сно так. Яскра­ві вка­зів­ни­ки під­ка­жуть від­ві­ду­ва­чам, ку­ди йти. Бо на пер­ший по­гляд все зда­є­ться одна­ко­вим, ко­ри­до­ри — як ла­бі­рин­ти, а се­ред одно­ма­ні­тних сі­рих стін про­сто за­блу­ка­ти. Ли­ше де­ін­де сті­ни при­кра­ша­ють сві­тли­ни із зо­бра­же­н­ня­ми тва­рин або ма­люн­ки з каз­ко­ви­ми пер­со­на­жа­ми. Це до­лу­ча­ю­ться до оздо­бле­н­ня «Охмат­ди­ту» во­лон­те­ри, адже окре­мої стат­ті ви­трат на де­ко­ру­ва­н­ня не пе­ред­ба­ча­є­ться.

ЄДИ­НА В ЄВ­РО­ПІ ЛА­БО­РА­ТО­РІЯ

На­сту­пним огля­да­є­мо від­ді­ле­н­ня про­ме­не­вої те­ра­пії. Йо­го за­ві­ду­ва­чка Лю­дми­ла Він­це­вич при­йшла сю­ди з ін­шої про­від­ної лі­кар­ні кра­ї­ни — он­ко­ло­гі­чної. На­ра­зі від­то­чує з ко­ле­га­ми умі­н­ня ря­ту­ва­ти ді­ток на аб­со­лю­тно ін­шо­му обла­днан­ні, ніж те, на яко­му пра­цю­ва­ла ра­ні­ше.

«У кві­тні до нас при­їзди­ли бри­тан­ські спе­ці­а­лі­сти, ко­трі на­вча­ли лі­ка­рів і спіль­но го­ту­ва­ли­ся до про­це­ду­ри з ма­лень­ким па­ці­єн­том, — до­дає па­ні Лю­дми­ла. — На­ра­зі від­пра­цьо­ву­є­мо на фан­то­мах усі ме­то­ди­ки, вчи­мо­ся ска­ну­ва­ти і лі­ку­ва­ти. Мо­же­мо лі­ку­ва­ти як пу­хлин­ні, так і не­пу­хлин­ні за­хво­рю­ва­н­ня. Та на­ма­га­є­мо­ся ма­кси­маль­но збе­рег­ти здо­ро­ві клі­ти­ни. Для нас ва­жли­ва якість жи­т­тя на­ших па­ці­єн­тів».

Да­лі одя­га­є­мо ба­хі­ли та йде­мо ту­ди, де не­вдов­зі па­ну­ва­ти­ме іде­аль­на сте­риль­ність. Ось тіль­ки на­ла­шту­ють остан­нє обла­дна­н­ня — і на пов­ну за­пра­цює ла­бо­ра­то­рія. Ган­на Бон­да­рен­ко, за­ві­ду­ва­чка від­ді­ле­н­ня ла­бо­ра­тор­но­го об­сте­же­н­ня та кон­тро­лю яко­сті кро­ві, по­ка­за­ла єди­ну в Єв­ро­пі ав­то­ма­ти­чну си­сте­му для ви­зна­че­н­ня груп кро­ві, ре­зус-при­на­ле­жно­сті, ан­ти­тіл то­що.

«Одно­ча­сно можна за­ван­та­жи­ти 50 пер­вин­них про­бі­рок, і че­рез 15 хви­лин апа­рат ви­дає ре­зуль­тат, — роз­по­від­ає па­ні Ган­на. — Можна за­да­ва­ти близь­ко 200 рі­зних те­стів. У при­мі­щен­ні ще не­має клі­мат-кон­тро­лю. Як тіль­ки йо­го уві­мкнуть, бу­де­мо на­ла­што­ву­ва­ти при­стрій. Усі при­ла­ди ви­ді­ля­ють те­пло, то у нас бу­де спе­ка, а по­трі­бно до­три­му­ва­ти­ся тем­пе­ра­ту­ри +22 гра­ду­си, щоб ре- аген­ти не псу­ва­ли­ся. По­ки ла­бо­ра­то­рія пра­цює в ін­шо­му кор­пу­сі. Зго­дом ми від­окре­ми­мо­ся і бу­де­мо пра­цю­ва­ти тіль­ки для до­но­рів, а ста­ра ла­бо­ра­то­рія про­во­ди­ти­ме до­слі­дже­н­ня для клі­ні­ки, так во­ни змо­жуть роз­ши­ри­ти спектр сво­єї ро­бо­ти».

За­га­лом го­тов­ність до ро­бо­ти у від­кри­тих від­ді­ле­н­нях — ма­кси­маль­на. Пер­ші спро­би пра­цю­ва­ти бу­ли у су­час них опе ра цій них для за бо ру до - нор­ської кро­ві. Ме­ди­ки по­ка­за­ли нам свя­теє свя­тих ла­бо­ра­то­рії, умов­но на­звав­ши апа­рат цен­три­фу­гою, яка роз­ді­ляє ціль­ну кров одра­зу на три ком­по­нен­ти: лей­ко­ци­ти, пла­зму та тром­бо­ци­ти.

«НА­ША МЕ­ТА — ЗДАТИ ВСЕ ЗА ПІВ­ТО­РА РО­КУ»

На­о­ста­нок за­зи­ра­є­мо до ка­бі­не­ту, де про­во­дя­ться уль­тра­зву­ко­ві до­слі­дже­н­ня. Тут в очі­ку­ван­ні об­сте­же­н­ня — ма­ма з та­том і ма­лень­кою до­нею, про­сять не за­три­му­ва­ти дов­ги­ми роз­мо­ва­ми лі­ка­ря, бо дів­чин­ка вже змо­ри­ла­ся та хо­че їсти. То­му лі­кар ко­ро­тко ка­же, що ка­бі­нет пра­цює ти­жнів зо три, до нового апа­ра­ту зви­кла, про­дов­жує за­сво­ю­ва­ти йо­го но­ві фун­кції. І у та­ко­му ша­ле­но­му ри­тмі тут пра­цю­ють, ма­буть, усі. Го­лов­ний лі­кар Іри­на Са­дов’як не змо­гла бу­ти з на­ми на всій екс­кур­сії, по­спі­ша­ла на чер­го­ву на­ра­ду. Бо­г­дан Бо­ру­хов­ський ще з те­ле­фон­них роз­мов ви­дав­ся ви­сна­же­ним і за­кло­по­та­ним. Во­ни ра­ді­ють пер­шим ре­зуль­та­там і во­дно­час шу­ка­ють но­ві ре­сур­си до за­пу­ску в ро­бо­ту усьо­го кор­пу­су. Обі­ця­ють зро­би­ти це до кін­ця 2019 ро­ку.

«За­галь­на пло­ща об’єкту 67 ти­сяч ква­дра­тних ме­трів, а від­кри­то 23,5 ти­ся­чі ква­дра­тних ме­трів. За пло­щею це тре­ти­на, але ду­же ве­ли­ка кіль­кість площ те­хні­чно­го при­зна­че­н­ня, які для про­це­су лі­ку­ва­н­ня не ві­ді­гра­ють ро­лі. Це під­зем­ний пар­кінг на по­над дві ти­ся­чі ква­дра­тних ме­трів, транс­порт­ний хол на всю ви­со­ту, лі­фто­ва та схо­до­ва гру­пи, плюс два те­хні­чні по­вер­хи, де зна­хо­дя­ться лі­ку­валь­ні га­зи, га­зо­ва ко­тель­ня, вен­ти­ля­цій­не обла­дна­н­ня то­що, — пе­ре­ра­хо­вує Бо­г­дан Бо­ру­хов­ський. — План та­кий: ми по­ча­ли актив­не бу­дів­ни­цтво на­при­кін­ці 2016 ро­ку, за рік збу­ду­ва­ли кор­пус і вве­ли йо­го в екс­плу­а­та­цію, про­тя­гом трьох мі­ся­ців за­йма­ли­ся за­пу­ском обла­дна­н­ня. На­ша ме­та — до кін­ця на­сту­пно­го ро­ку за­вер­ши­ти ро­бо­ти на 100%. Від­по­від­но, про­цес бу­дів­ни­цтва дру­го­го пу­ско­во­го ком­пле­ксу під­пи­са­ний три ти­жні то­му, був про­ве­де­ний тен­дер, ген­пі­дря­дник за­ли­ша­є­ться той са­мий, до­го­вір з ним укла­де­но, на цей рік є фі­нан­су­ва­н­ня на 930 міль­йо­нів гри­вень».

«ПРО­ЕКТ МО­ГО ЖИ­Т­ТЯ»

На­сту­пно­го ро­ку пла­ну­є­ться отри­ма­ти з бю­дже­ту 1 мі­льярд 100 міль­йо­нів гри­вень для за­ку­пів­лі ре­шти не­об­хі­дно­го обла­дна­н­ня та за­вер­ше­н­ня бу­ді­вель­них ро­біт. Чи вда­сться до­ве­сти про­ект до фі­на­лу без збою? Бо­г­дан Бо­ру­хов­ський пе­ре­ко­на­ний — усе іде за пла­ном.

«Є ко­ло­саль­на підтримка від Володимира Грой­сма­на та Уля­ни Су­прун. Во­ни побачили, що ми ви­ко­ну­є­мо обі­цян­ки, від­по­від­но, збіль­ши­ли фі­нан­су­ва­н­ня в цьо­му ро­ці. Усі за­до­во­ле­ні, бо ба­чать ре­зуль­тат, — го­во­рить пан Бо­г­дан. — Та­ко­го со­ці­аль­но зна­чи­мо­го та скла­дно­го за ін­же­не­рі­єю про­е­кту в ме­не не було. Одно­зна­чно — це про­ект мо­го жи­т­тя. Укра­ї­на у най­ближ­чі де­сять ро­ків нічого по­ді­бно­го не збу­дує. На­при­клад, якщо у тор­го­вель­но­му цен­трі близь­ко 12 ін­же­нер­них ме­реж, то тут їх близь­ко 40. На ві­рі тіль­ки й три­ма­ли­ся — че­рез той не­га­тив, що був дов­ко­ла цьо­го про­е­кту остан­ні п’ять ро­ків. Ми гор­ди­мо­ся, що при­дба­ли над­по­ту­жний апа­рат МРТ за ці­ну, ниж­чу, ніж на ко­мер­цій­но­му рин­ку, а са­ме — за 37 міль­йо­нів гри­вень. І все на­ше обла­дна­н­ня — уні­каль­не».

За від­чи­не­ни­ми ві­кна­ми нового кор­пу­су іно­ді по­мі­тно, як ме­ту­ша­ться бу­ді­вель­ни­ки. Ро­бо­ти ще ба­га­то, бо за ві­кна­ми хо­ва­ю­ться зов­сім по­ро­жні сті­ни. Во­ни, як чи­стий ар­куш, ко­трий слід на­пов­ни­ти жи­т­тям. Зві­сно, во­но ви­рує дов­ко­ла. На не­ве­ли­чких клум­бах між кор­пу­са­ми кві­тнуть пів­ни­ки. Бі­ля них пор­па­є­ться те­хпра­ців­ни­ця, ко­мусь обі­цяє вла­дна­ти усі спра­ви, по­прав­ля­ю­чи го­лів­ки кві­тів і про­га­ня­ю­чи від кві­тни­ка на­до­ку­чли­во­го со­ба­ку. Бо­г­дан Бо­ру­хов­ський за­про­шує нас при­йти сю­ди че­рез рік. За­про­ше­н­ня при­йма­є­мо. Те­ри­то­рію лі­кар­ні я за­ли­шаю з від­чу­т­тям на­дії.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.