«Ви­прав­да­ний за не­до­ве­де­ні­стю ви­ни»

Ви­па­док кі­ров­сько­го лі­ка­ря Ада­ма Чва­лін­сько­го — «ти­по­ва» істо­рія 1930-х ро­ків з «не­ти­по­вим» за­вер­ше­н­ням

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» - Во­ло­ди­мир ПОЛІЩУК Кро­пив­ни­цький

Оче­твер­тій го­ди­ні но­чі 20 трав­ня 1938 ро­ку до бу­дин­ку №24 по ву­ли­ці Чи­ги­рин­ській у мі­сті Кі­ро­во (ни­ні Кро­пив­ни­цький) під’їхав лег­ко­вий ав­то­мо­біль, з яко­го ви­йшло два мі­лі­ціо­не­ри. За кіль­ка хви­лин во­ни ви­ве­ли на ву­ли­цю 66-рі­чно­го Ада­ма Чва­лін­сько­го, лі­ка­ря ро­бі­тни­чої лі­кар­ні за­во­ду «Чер­во­на зір­ка», і за­штов­ха­ли до са­ло­ну ав­то­мо­бі­ля. Йо­му ви­су­ну­ли зви­ну­ва­че­н­ня за ч. 2 ст. 54-10 Кри­мі­наль­но­го ко­де­ксу УРСР, тоб­то «ан­ти­ра­дян­ську про­па­ган­ду і агі­та­цію». Пе­ре­ва­жно тих, ко­го ого­ло­шу­ва­ли «во­ро­гом тру­дя­щих» за ці­єю стат­тею, роз­стрі­лю­ва­ли. На ди­во, ця сум­на до­ля оми­ну­ла Ада­ма Ан­сель­мо­ви­ча. Мо­жли­во, узя­ли до ува­ги вік лі­ка­ря. Та, швид­ше за все, ко­мусь із пра­во­охо­рон­ців зна­до­би­ли­ся йо­го про­фе­сій­ні по­слу­ги.

■ У ма­те­рі­а­лах слід­чої спра­ви №74436, яка збе­рі­га­є­ться у Дер­жар­хі­ві Кі­ро­во­град­ської обла­сті, чи­та­є­мо: «...є уча­сни­ком поль­ської на­ціо­на­лі­сти­чної ор­га­ні­за­ції м. Кі­ро­во. Про­во­дить актив­ну на­ціо­на­лі­сти­чну контр­ре­во­лю­цій­ну ді­яль­ність. За­йма­є­ться шпи­гун­ством і під­го­тов­кою бо­йо­вих пов­стан­ських ка­дрів на ви­па­док вій­ни в ти­лу Чер­во­ної Ар­мії».

■ Зга­да­ли Ада­му Ан­сель­мо­ви­чу і те, що йо­го ба­тько, який по­мер у 1886 ро­ці, був cпад­ко­вим дво­ря­ни­ном. А от він на­чеб­то є уча­сни­ком поль­ської ор­га­ні­за­ції «ПОВ» і «ви­хва­ляв Поль­щу, її фа­шист­ський лад і Піл­суд­сько­го як вій­сько­во­го спе­ці­а­лі­ста». Під час об­шу­ків у квар­ти­рі на Чи­ги­рин­ській зна­йшли ро­до­ву ша­блю Чва­лін­ських.

■ З сер­пня 1901-го Адам Чва­лін­ський пра­цю­вав зем­ським лі­ка­рем в Оде­сько­му по­ві­ті. 1911-го ра­зом з сім’єю пе­ре­їжджає у се­ло Ти­шків­ку Єли­са­вет­град­сько­го по­ві­ту. А вже на­сту­пно­го ро­ку пра­цює лі­ка­рем у се­лі Пан­че­ве. 1925-го на­у­ко­ве об’єд­на­н­ня лі­ка­рів Зі­нов’єв­ської окру­ги звер­ну­ло ува­гу Хар­ків­сько­го Дер­жви­да­ву на ро­бо­ту лі­ка­ря Чва­лін­сько­го «Си­пний тиф» (епі­де­міо­ло­гі­чний на­рис).

■ 1926-го Адам Ан­сель­мо­вич пе­ре­би­ра­є­ться до Зі­нов’єв­ська. У 1927-му йо­го при­ві­та­ли з 30-рі­чним юві­ле­єм лі­кар­ської пра­ці на 5-му окру­жно­му з’їзді охо­ро­ни здо­ров’я. Чва­лін­ський пра­цює у Зі­нов’єв­ській цен­траль­ній ро­бі­тни­чій по­лі­клі­ні­ці та 1-й ра­дян­ській лі­кар­ні за­во­ду «Чер­во­на зір­ка», одно­ча­сно ви­кла­дає пре­дмет «Ін­фе­кцій­ні хво­ро­би» у Кі­ров­ській фельд­шер­сько­а­ку­шер­ській шко­лі.

■ Як за­зна­че­но у слід­чій спра­ві, про­жи­вав лі­кар у мі­сті Кі­ро­во ра­зом із дру­жи­ною Ан­то­ні­ною Юлі­а­нів­ною, 34-рі­чною донь­кою Со­фі­єю, яка пра­цю­ва­ла лі­ка­рем на са­не­пі­дем­стан­ції, її 16-рі­чною донь­кою Зо­сею і 15-рі­чною Оле­ною, ону­кою бра­та, який по­мер 1933 ро­ку.

■ Ра­зом з ними про­жи­ва­ла і дру­жи­на си­на Вла­ди­сла­ва — Іо­лан­та з три­мі­ся­чним си­ном Ві­толь­дом. 27-рі­чний по­ляк Вла­ди­слав Ада­мо­вич Чва­лін­ський та 19-рі­чна іта­лій­ка Іо­лан­та Ге­кто­рів­на Ма­рі­а­ні одру­жи­ли­ся в ли­сто­па­ді 1933 ро­ку. Вла­ди­слав пра­цю­вав ху­до­жни­ком-по­ста­нов­ни­ком те­а­тру ім. Зань­ко­ве­цької, що то­ді пе­ре­бу­вав у За­по­ріж­жі. В йо­го до­роб­ку було усьо­го шість спе­кта­клів. За­а­ре­што­ва­ний 28 ве­ре­сня 1937 ро­ку за зви­ну­ва­че­н­ням: «контр­ре­во­лю­цій­на ді­яль­ність, агі­та­ція про­ти ра­дян­ської вла­ди і ро­бо­та на ко­ристь поль­ської кон­тр­ро­звід­ки». При­пу­ска­є­мо, що остан­нє обви­ну­ва­че­н­ня з’яви­ло­ся то­му, що в про­то­ко­лах до­пи­тів НКВС у гра­фі «на­ці- ональ­ність» сам ми­тець за­зна­чив: по­ляк. 3 сі­чня 1938 ро­ку Вла­ди­сла­ва роз­стрі­ля­ли. У За­по­ріж­жі про­жи­ва­ли та­кож брат Вла­ди­сла­ва — Юлій ра­зом з дру­жи­ною Ма­ню­сею.

■ Не­віс­тка Іо­лан­та — під­да­на Іта­лії. Але ні во­на, ні її ма­тір ні­ко­ли не бу­ли у цій кра­ї­ні, а на­ро­ди­ли­ся в Єли­са­вет­гра­ді. З Апен­нін до Єли­са­вет­гра­да пе­ре­брав­ся ще її дід. Іо­лан­та ра­но оси­ро­ті­ла, про­жи­ва­ла з ті­тка­ми. Оче­ви­дно, во­на ма­ла від­но­ше­н­ня до тих Ма­рі­а­ні, які во­ло­ді­ли три­по­вер­хо­вим бу­дин­ком на ро­зі Двор­цо­вої та Мир­го­род­ської ву­лиць в Єли­са­вет­гра­ді, у яко­му від­кри­ли один із пер­ших у мі­сті кі­но­те­атр та у яко­му бу­ли ма­га­зи­ни і го­тель, а по­тім квар­ти­ру­ва­ло 1-ше ко­мер­цій­не учи­ли­ще. У мі­сті бу­ла та­кож і апте­ка Ма­рі­а­ні. Пі­сля роз­стрі­лу чо­ло­ві­ка Іо­лан­ту ра­зом із ма­лень­кою ди­ти­ною ви­сла­ли з Ра­дян­сько­го Со­ю­зу до Іта­лії. Там во­на, хво­ра на ту­бер­ку­льоз, не­вдов­зі по­мер­ла. Ві­толь­да уси­но­ви­ло без­ді­тне іта­лій­ське по­друж­жя. У 80-ті ро­ки ми­ну­ло­го сто­лі­т­тя він при­їздив у го­сті до ті­тки у Кі­ро­во­град.

■ ...Спо­ча­тку на до­пи­ті Адам Чва­лін­ський зі­знав­ся, що він був за­вер­бо­ва­ний 1926 ро­ку. А роз­по­чав за­йма­ти­ся на­ціо­на­лі­сти­чною ді­яль­ні­стю ще сту­ден­том ме­ди­чно­го фа­куль­те­ту Ки­їв­сько­го уні­вер­си­те­ту 1896-го. Вхо­див до ор­га­ні­за­ції поль­сько­го зем­ля­цтва у Ки­є­ві. У поль­сько­му мі­сті Конськ про­жи­вав то­ва­риш по на­вчан­ню у гім­на­зії. У 1935-му, пі­сля смер­ті бра­та, не­ле­галь­но уте­кла до Поль­щі йо­го дру­жи­на Ка­те­ри­на Пе­трів­на Чва­лін­ська. Та зго­дом лі­кар за­явив, що обмо­вив се­бе під ти­ском слід­чо­го.

■ 4 сі­чня 1939 ро­ку Кі­ров­ський МВ НКВС звіль­няє Ада­ма Чва­лін­сько­го з-під вар­ти на під­пи­ску про не­ви­їзд. А 25 жов­тня то­го ро­ку Судова ко­ле­гія у кри­мі­наль­них спра­вах Вер­хов­но­го Су­ду УРСР ді­йшла ви­снов­ку, що «зло­чин не до­ве­де­ний» і в по­ряд­ку ч.1 ст.302 КК УРСР ви­пра­вда­ла Ада­ма Ан­сель­мо­ви­ча, а йо­го спра­ву за­кри­ли...

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.