Ду­ша Ві­дня

У Ки­є­ві від­кри­ла­ся ви­став­ка ав­стрій­сько­го фо­то­гра­фа Пе­те­ра Ла­гле­ра

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ма­рія ЧАДЮК

Ві­день має дав­ню істо­рію, яка ви­зна­ча­є­ться на­віть не сто­лі­т­тя­ми, а ці­ли­ми епо­ха­ми. Ко­жна з них за­ли­ша­ла свій слід в ар­хі­те­кту­рі мі­ста, за­кар­бо­ву­ю­чи по­дії ми­ну­ло­го. Зокре­ма, у Ві­дні є цер­ква св. Ру­пре­хта, яка бу­ла зве­де­на у VIII—IX ст. у ро­ман­сько­му сти­лі. Її на­віть на­зи­ва­ють ро­ве­сни­цею мі­ста, оскіль­ки це бу­ла пер­ша бу­дів­ля пі­сля ви­хо­ду з ці­єї те­ри­то­рії рим­ських військ, які ли­ши­ли пі­сля се­бе по­пе­ли­ще. І са­ме ця цер­ква, як вва­жа­ють, ста­ла тим цен­тром, нав­ко­ло яко­го ви­ро­сло май­бу­тнє най­біль­ше мі­сто Єв­ро­пи (ста­ном на поч. ХХ ст.). Во­дно­час у Ві­дні є і хма­ро­чо­си, де до­мі­нує ме­тал та скло, фу­ту­ри­сти­чний ди­зайн і не­ти­по­ві кон­стру­кції; во­ни па­ну­ють у До­на­у­сі­ті — ді­ло­во­му цен­трі сто­ли­ці Ав­стрії.

Та­ким рі­зно­ма­ні­тним по­стає мі­сто на ви­став­ці «Ду­ша Ві­дня» Пе­те­ра ЛА­ГЛЕ­РА, про­фе­сій­но­го ав­стрій­сько­го фо­то­гра­фа (а крім цьо­го, ка­пі­та­на від­кри­то­го мо­ря). Йо­го ро­бо­ти ви­став­ля­ють у га­ле­ре­ях Да­нії, Сло­ве­нії, Че­хії, Ні­меч­чи­ни. Те­пер і від­ві­ду­ва­чі На­ціо­наль­но­го за­по­від­ни­ка «Со­фія Ки­їв­ська» мо­жуть на­со­ло­ди­ти­ся гли­би­ною ро­біт ав­стрій­сько­го май­стра. Пе­тер Ла­глер охо­че по­го­див­ся на про­по­зи­цію укра­їн­ської сто­ро­ни: «Я ду­же ра­дий і пи­ша­ю­ся тим, що мо­жу по­ка­за­ти свої фо­то в та­ко­му зна­ме­ни­то­му мі­сці — Со­фії Ки­їв­ській. Я лю­блю Укра­ї­ну, уже два з по­ло­ви­ною ро­ки при­їжджаю сю­ди з рі­зни­ми ви­став­ка­ми. Де­які з них за­раз три­ва­ють в ін­ших мі­стах».

Спо­ча­тку ор­га­ні­за­то­ри пла­ну­ва­ли вла­шту­ва­ти ви­став­ку фо­то­гра­фій Пе­те­ра Ла­гле­ра, на яких було б зо­бра­же­но спо­ру­ди в сти­лі ба­ро­ко, оскіль­ки укра­їн­ська свя­ти­ня теж час­тко­во пред­став­ляє са­ме цей пе­рі­од. Однак фо­то­граф ви­рі­шив узя­ти шир­ший фо­кус і по­ка­за­ти се­ре­до­ви­ще, в яко­му «жи­вуть» пам’ятки ба­ро­ко. Тоб­то він зо­се­ре­див­ся на фо­то­гра­фу­ван­ні не окре­мих спо­руд, а пев­них ло­ка­цій мі­ста, в яких ви­дно ці­лий спектр істо­ри­чних спо­ми­нів, вті­ле­них в ар­хі­те­кту­рі.

Це спів­існу­ва­н­ня рі­зних епох є на­скрі­зною те­мою йо­го ви­став­ки. Са­ме то­му тут є фо­то бу­дин­ку зі скуль­пту­рою ту­ре­цько­го во­ї­на на пло­щі Фрейунг, на за­дньо­му тлі яко­го ви­дні­є­ться хма­ро­чос. Ча­сто це по­єд­на­н­ня двох істо­ри­чних про­сто­рів до­ся­га­є­ться зав­дя­ки ви­ко­ри­стан­ню при­йо­му від­дзер­ка­ле­н­ня, зокре­ма у ві­три­нах крам­ниць, ав­ті­вок чи ав­то­бу­сів. На­при­клад, є фо­то­гра­фія, як у ві­кнах су­ча­сних бу­дин­ків від­обра­жа­є­ться со­бор ХVII ст. Та­кий при­йом дає змо­гу, як за­зна­ча­ють фа­хів­ці, ство­ри­ти ба­га­то­ша­ро­вий, ко­ла­жний, ча­сом сюр­ре­а­лі­сти­чний образ мі­ста. «Ін­ко­ли та­ке по­єд­на­н­ня вті­лень епох гар­мо­ній­не, ін­ко­ли не­гар­мо­ній­не. Але за­раз ХХІ ст., і во­ни ма­ють бу­ти ін­кор­по­ро­ва­ні», — ко­мен­тує Пе­тер Ла­глер.

ДОМІНАНТА ІДЕЇ В СУ­ЧА­СНО­МУ МИ­СТЕ­ЦТВІ

Та­ке пра­гне­н­ня фо­то­гра­фа є не тіль­ки йо­го ін­ди­ві­ду­аль­ним за­ду­мом, а й во­дно­час від­обра­же­н­ням на­шої епо­хи. «Це кон­це­пту­аль­но, то­му що су­ча­сне ми­сте­цтво зно­ву по­вер­ну­ло­ся до до­мі­нан­ти ідеї», — по­яснив

укра­їн­ський ху­до­жник Ві­ктор ХОМЕНКО.

За йо­го сло­ва­ми, в радянські часи ми­сте­цтво було пов­ні­стю за­і­де­о­ло­гі­зо­ва­не, за­ан­га­жо­ва­не. Фор­ма­лізм як де­кла­ра­ція чи­сто­го ми­сте­цтва, фор­ми, ко­льо­ру вва­жав­ся най­гір­шим тав­ром. Ни­ні ж си­ту­а­ція змі­ни­ла­ся. «Те­пер уже фор­ма­лізм вва­жа­є­ться ру­ти­ною, а до­мі­нує ідея. У су­ча­сних мо­ло­дих ху­до­жни­ків на­віть є та­ка па­ра­ди­гма, що ма­те­рі­ал не має зна­че­н­ня. Тоб­то не­ва­жли­во, чи це по- ло­тно, фо­то­гра­фія, ін­ста­ля­ція, ау­діо­ін­ста­ля­ція то­що... І в цьо­му ра­зі по­єд­на­н­ня ідеї, фор­ми, про­фе­сіо­на­лі­зму Пе­те­ра Ла­гле­ра ду­же успі­шне», — за­зна­чив ху­до­жник.

Кон­це­пту­аль­ним є на­віть роз­та­шу­ва­н­ня фо­то­гра­фій. На­при­клад, по­руч зі сві­тли­ною уже зга­ду­ва­ної цер­кви св. Ру­пре­хта роз­мі­сти­ло­ся фо­то су­ча­сно­го мо­сту Асперн, на яко­му ви­дні­є­ться без­ліч гра­фі­ті. Їх роз­ді­ляє більш ніж ти­ся­ча ро­ків, во­дно­час є і те, що їх по­єд­нує, — Ві­день. Тіль­ки ра­зом во­ни фор­му­ють йо­го істо­рію, істин­ну суть мі­ста. «Ці фо­то — ду­ша Ві­дня. Це мі­сти­чне і ду­хов­не, кла­си­чне і су­ча­сне мі­сто», — по­ді­лив­ся Пе­тер Ла­глер.

ШАНС ЗАДУМАТИСЯ, ЯКОЮ Є ДУ­ША РІ­ДНО­ГО МІ­СТА

Крім то­го, твор­чість ав­стрій­сько­го фо­то­гра­фа ва­жли­ва для Укра­ї­ни ще з кіль­кох при­чин. «Пе­тер Ла­глер — ці­ка­ве яви­ще на укра­їн­ський арт-сце­ні. По-пер­ше, то­му що він має не­за­му­ле­не, сві­же око. По-дру­ге, він не­се ту тра­ди­цію, яку нам так і не вда­ло­ся від­но­ви­ти. Адже в Укра­ї­ні бо­роть­ба з фо­то­гра­фі­єю по­ча­ла­ся одра­зу пі­сля ре­во­лю­ції. У 1920-х рр. бу­кваль­но мо­гли роз­стрі­ля­ти за не­за­ре­є­стро­ва­ну фо­то­ка­ме­ру. Фо­то­гра­фу­ва­ти до­зво­ля­ли ли­ше з до­від­кою НКВС. І з то­го ча­су фо­то­гра­фія, ма­буть, мен­таль­но не від­ро­ди­ла­ся. Во­на від­су­тня в нас на арт-рин­ку, — роз­по­від­ає Ві­ктор Хоменко. — Те, що Пе­тер Ла­глер пред­став­ляє, — кре­а­тив­не, есте­ти­чне, на­стро­є­ве. Це те, чо­го нам не ви­ста­чає як про­він­ції. То­му що про­він­ція зав­жди ди­ви­ться нав­ко­ло — що там, де і як. Во­на мен­ше шу­кає в со­бі, біль­ше ре­фле­ксує зов­ні­шні над­хо­дже­н­ня».

На ща­стя, традиція укра­їн­ської фо­то­гра­фії по­сту­по­во від­ро­джу­є­ться. Однак з чим то­чно можна по­го­ди­ти­ся — це те, що ро­бо­ти Пе­те­ра Ла­гле­ра вла­сною щи­рі­стю, гли­би­ною, не­ор­ди­нар­ні­стю і на­пов­не­ні­стю сми­сла­ми спо­ну­ка­ють до роз­ду­мів «про се­бе»: скіль­ки куль­тур­них та істо­ри­чних ко­дів до­сі за­ли­ша­ю­ться не­при­мі­тни­ми, не­про­го­во­ре­ни­ми в укра­їн­сько­му су­спіль­стві. І чи не то­му так лег­ко руй­ну­ю­ться пам’ятки, бо «своє» до­сі не ста­ло пре­дме­том ува­ги й по­ва­ги.

Тож ви­став­ка, по-пер­ше, по­ка­же Ві­день, яко­го не по­ба­чиш у ту­ри­сти­чних до­від­ни­ках, де всі ві­до­мі спо­ру­ди «роз­сор­то­ва­ні» по ні­шах епох. У Пе­те­ра Ла­гле­ра во­ни, так би мовити, за­фі­ксо­ва­ні у при­ро­дно­му се­ре­до­ви­щі — се­ред бу­ді­вель ін­ших пе­рі­о­дів. А крім то­го — це чу­до­вий шанс задуматися, якою є ду­ша рі­дно­го мі­ста.

ФО­ТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

ФО­ТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.