«Фен­те­зі обра­ло ме­не..»

У трав­ні ви­хо­дять дру­ком одра­зу два тво­ри На­та­лії Ма­то­лі­нець

Den (Ukrainian) - - Українці – Читайте! -

«ЖАНР ДАВ­НО ВИ­ЙШОВ ЗА МЕ­ЖІ ОДНИХ ЛИ­ШЕ ЕПІЧНИХ ІСТОРІЙ ПРО ЕЛЬФІВ І ДРАКОНІВ»

— Чо­му ви обра­ли пи­са­ти са­ме в жан­рі фен­те­зі і са­ме для під­лі­тків? Чи ви­ста­чає, на ва­шу дум­ку, в цьо­му жан­рі які­сних тво­рів укра­їн­ських ав­то­рів?

— Не мо­жу ска­за­ти, що са­ме я обра­ла цей жанр — це ви­йшло при­ро­дно. Пи­шу те, що лю­блю чи­та­ти са­ма, — так ме­ні гар­но пра­цю­є­ться. До то­го ж, фен­те­зі дає ши­ро­кі мо­жли­во­сті і для тво­ре­н­ня вла­сних сві­тів, і для вті­ле­н­ня най­ша­ле­ні­ших ідей, і для екс­пе­ри­мен­тів зі сти­лем. Ме­ні зав­жди хо­ті­ло­ся роз­по­від­а­ти істо­рії — а ці істо­рії, ко­трі сну­ють в мо­їх дум­ках, оби­ра­ють со­бі фен­те­зій­не обрам­ле­н­ня. Що­до кни­жок для під­лі­тків — та- ке рі­ше­н­ня прийня­ли ви­дав­ці, з яки­ми я спів­пра­цюю. І пер­ший, і дру­гий ви­рі­ши­ли, що мої книж­ки ви­йдуть дру­ком у під­лі­тко­вих се­рі­ях.

Тво­рів укра­їн­ської жан­ро­вої лі­те­ра­ту­ри по­ки що не ви­ста­чає за­га­лом. Адже до­не­дав­на біль­шість ви­дав­ців на­сто­ро­же­но ста­ви­ли­ся до та­ких кни­жок, хоч на За­хо­ді фен­те­зі ма­ють ко­ло­саль­ний успіх. Про­бле­ма по­ля­гає в то­му, що ба­га­то ви­дав­ців, та й чи­та­чів теж, не ду­же зна­ю­ться на то­му, що це та­ке, а зраз­ків в укра­їн­ській лі­те­ра­ту­рі ще не до­сить. То­му по­трі­бно нев­си­пу­ще по­ясню­ва­ти, що жанр дав­но ви­йшов за ме­жі одних ли­ше епічних історій про ельфів і драконів. Су­ча­сне фен­те­зі над­зви­чай­но ди­на­мі­чне, роз­ма­ї­те й ці­ка­ве. І йо­го ау­ди­то­рія до­во­лі ши­ро­ка зав­дя­ки рі­зно­ма­ні­т­тю піджан­рів. Тож ві­рю, що в Укра­ї­ні ця ні­ша бу­де за­пов­ню­ва­ти­ся — вре­шті, змі­ни вже є. І я від­чу­ла ці змі­ни на со­бі, адже за один рік по­ча­ла пра­цю­ва­ти з дво­ма ви­дав­ця­ми, які за­ці­ка­ви­ли­ся фен­те­зій­ни­ми ро­ма­на­ми.

МА­ТЕ­РІ­АЛ ДЛЯ РОЗ­ДУ­МІВ І НЕ­О­ЧІ­КУ­ВА­НІ ЛОКАЦІЇ ЛЬВОВА

— Дія в одно­му з ва­ших ро­ма­нів від­бу­ва­є­ться в Єв­ро­пі на по­ча­тку ХХ сто­лі­т­тя, в ін­шо­му — в су­ча­сно­му Льво­ві. Про що ваш «львів­ський» ро­ман «Вар­та у Грі», і чи ці­ка­во бу­де йо­го чи­та­ти не львів’янам?

— Якщо тро­хи роз­кри­ти гру слів у на­зві, то це істо­рія про дів­чи­ну на ім’я Вар­та, якій до­ве­ло­ся бра­ти участь у Грі. Книж­ка за­ну­рює в су­ча­сний світ, у яко­му се­ред лю­дей жи­вуть ча­рів­ни­ки, відьми й ал­хі­мі­ки. У них є своя по­лі­ти­ка та іє­рар­хія, ін­три­ги й су­ти­чки між сві­тли­ми і тем­ни­ми, які на­справ­ді не та­кі від­мін­ні між со­бою. А раз на сто­лі­т­тя від­бу­ва­є­ться ви­рі­шаль­на Гра, на ко­ну в якій — роз­по­діл вла­ди. За сю­же­том, но­ва Гра по- чи­на­є­ться в сьо­го­ден­но­му Льво­ві, і, за її пра­ви­ла­ми, на ча­ро­дій­ну молодь че­кає го­стре й тяж­ке про­ти­сто­я­н­ня, де за ла­штун­ка­ми роз­гор­та­є­ться ку­ди біль­ше всьо­го, ніж у рам­ках пра­вил. Го­лов­ній ге­ро­ї­ні, тем­ній ча­клун­ці Вар­ті, не вда­є­ться уни­кну­ти уча­сті у Грі, а зго­дом ви­яв­ля­є­ться, що все, зви­чай­но ж, не так про­сто...

У цій істо­рії зна­йдуть ба­га­то ці­ка­во­го по­ці­но­ву­ва­чі іро­нії, ди­на­мі­чних сю­же­тів та ін­триг. По­при до­во­лі жорс­ткий сю­жет, не обі­йде­ться без вкра­плень ро­ман­ти­ки, до якої ма­ги схиль­ні не мен­ше, ніж зви­чай­ні лю­ди. А ще чер­во­ною ни­ткою йде­ться про не­тер­пи­мість і не­с­прийня­т­тя тих, хто від­рі­зня­є­ться від те­бе. Ма­те­рі­ал для роз­ду­мів — при­су­тній. Книж­ка ви­йде в під­лі­тко­вій се­рії, але я схиль­на вва­жа­ти, що во­на за­ці­ка­вить ку­ди шир­ше ко­ло чи­та­чів і зна­йде сво­їх при­хиль­ни­ків у до­ро­сло­му се­гмен­ті теж.

Львів — моє рі­дне мі­сто. То­му, зви­чай­но, во­но для ме­не осо­бли­ве. Улю­бле­не з-поміж усіх, які я від­ві­да­ла в Украї- ні. Лю­блю йо­го ста­ро­вин­ну ар­хі­те­кту­ру й хо­ро­шу ка­ву, за­хо­плю­ю­ся на­дба­н­ням по­пе­ре­дніх епох, про­те по­мі­чаю й ту­те­шні про­бле­ми і смі­ю­ся зі сте­ре­о­ти­пів про га­ли­чан. Ме­ні зда­є­ться, що Львів — мі­сто за­ти­шне, тут ду­же гар­но тво­ри­ти.

Львів у ро­ма­ні все ж рад­ше є тлом. Бо книж­ка — це, пе­ред­усім, істо­рія пер­со­на­жів. Очі­ку­ва­ти істо­ри­чних екс­кур­сів чи роз­ло­гих опи­сів ар­хі­те­ктур­них пам’яток не вар­то. Я про­ве­ла у Льво­ві все жи­т­тя, не­по­га­но знаю йо­го істо­рію, а та­кож не­ту­ри­сти­чні сто­ро­ни. То­му чи­тач «Вар­ти у Грі» не по­ба­чить у цій книж­ці ти­по­во­го обра­зу мі­ста Ле­ва на кшталт «ка­ва-трам­вай-пло­ща Ри­нок». На­то­мість бу­де кіль­ка ці­ка­вих і не­спо­ді­ва­них ло­ка­цій.

— За раз по пу ляр ні іс то рії з про - дов жен ням. Чи бу де про дов жен ня « Вар ти... » ?

— Що­до про­дов­же­н­ня, то тут до­во­лі ці­ка­ва си­ту­а­ція. Я вже пи­са­ла ци­кли (во­ни на­ра­зі не опу­блі­ко­ва­ні). Ко­ли роз­по­чи­на­ла ро­бо­ту, то за­зви­чай роз­би­ва­ла мас­шта­бні ідеї на кіль­ка ча­стин. У ви­пад­ку з «Вар­тою...» ма­ла на дум­ці на­пи­са­ти щось ко­ро­тке, яскра­ве та ди­на­мі­чне. На­пи­са­ла — і зро­зумі­ла, що ці пер­со­на­жі та їхній світ ма­ють пре­кра­сний по­тен­ці­ал що­най­мен­ше для ще одні­єї книж­ки. То­му, вла­сне, взя­ла­ся за про­дов­же­н­ня май­же одра­зу. Не роз­кри­ва­ти­му та­єм­ниць сю­же­ту, але да­лі істо­рія за­ве­де пер­со­на­жів (і чи­та­чів) у За­хі­дну Єв­ро­пу, ди­на­мі­ки не по­мен­шає, а по­лі­ти­чні ін­три­ги ви­йдуть на пер­ший план. І без та­єм­ниць ми­ну­ло­го, які зі­гра­ли ва­жли­ву роль у пер­шій книж­ці, теж не обі­йде­ться. Про пу­блі­ка­цію про­дов­же­н­ня ще за­ра­но го­во­ри­ти, про­те чи­та­чів, які осте­рі­га­ю­ться ци­клів че­рез «обір­ва­ні» кін­ців­ки ча­стин, мо­жу за­пев­ни­ти, що «Вар­та у Грі» та­ких сюр­при­зів не го­тує.

Юлія ІЛЮХА, укра­їн­ська пи­сьмен­ни­ця

Цьо­го ро­ку в жит­ті львів­ської ав­тор­ки На­та­лії Ма­то­лі­нець від­бу­ла­ся не­пе­ре­сі­чна по­дія — у трав­ні ви­хо­дять дру­ком одра­зу два її фен­те­зій­ні ро­ма­ни: «Гес­сі», за який во­на одер­жа­ла Дру­гу пре­мію кон­кур­су «Ко­ро­на­ція сло­ва»-2017, та «Вар­та у Грі», який здо­був спец­від­зна­ку Все­укра­їн­сько­го лі­те­ра­тур­но­го кон­кур­су ру­ко­пи­сів про­зи «Кри­ла­тий лев»-2017. Про те, чи існує які­сне укра­їн­ське фен­те­зі, про ро­ман, дія яко­го від­бу­ва­є­ться в су­ча­сно­му

Льво­ві, та ро­бо­ту пи­сьмен­ни­ка — на­ша з нею ро­змо­ва.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.