«Су­спіль­ство тре­ба змі­ню­ва­ти че­рез осві­ту»

Як це ро­би­ти­муть в Укра­ї­ні, по­яснює Лі­лія Гри­не­вич

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Ма­рія ПРОКОПЕНКО, фо­то Ру­сла­на КАНЮКИ, «День»

На 5 жов­тня при­па­дає за­по­ча­тко­ва­ний ЮНЕСКО Все­сві­тній день учи­те­ля, в Укра­ї­ні свя­то від­зна­ча­ють у пер­шу не­ді­лю жов­тня. Хоч би як змі­ню­ва­ла­ся шко­ла, тра­ди­ція ві­та­ти пе­да­го­гів на­вряд ко­лись зни­кне, що ціл­ком спра­ве­дли­во. Ми ро­зу­мі­є­мо, на­скіль­ки силь­но ці лю­ди впли­ва­ють на фор­му­ва­н­ня осо­би­сто­сті, хо­ча не зав­жди це ко­ре­лює з со­ці­аль­ним ста­ту­сом учи­те­ля. Як пе­ре­ко­нує мі­ністр осві­ти і на­у­ки Лі­лія ГРИ­НЕ­ВИЧ, са­ме вчи­тель є го­лов­ною осо­бою в ни­ні­шній шкіль­ній ре­фор­мі. Не­що­дав­но «День» роз­по­від­ав про вра­же­н­ня вчи­те­лів від пер­шо­го мі­ся­ця впро­ва­дже­н­ня «Но­вої укра­їн­ської шко­ли» (ма­те­рі­ал «Ді­тей учать не мен­ше, а по-ін­шо­му», №178 за 3 жов­тня), те­пер що­до «зрад» і «пе­ре­мог» у ре­фор­мі ми роз­пи­та­ли Лі­лію Ми­хай­лів­ну. Та­кож го­во­ри­ли про На­ціо­наль­ний фонд до­слі­джень, пла­гі­ат у ди­сер­та­ці­ях і те, яка осві­та нам вза­га­лі по­трі­бна.

«ЗА ЧА­СІВ НЕ­ЗА­ЛЕ­ЖНО­СТІ ТА­КОЇ ІН­ВЕ­СТИ­ЦІЇ В ПОЧАТКОВУ ШКО­ЛУ НЕ БУ­ЛО»

— Уряд зно­ву пла­нує за­кла­сти в бю­джет на­сту­пно­го ро­ку 1 мі­льярд гри­вень на обла­шту­ва­н­ня осві­тньо­го про­сто­ру по­ча­тко­вої шко­ли в ме­жах НУШ. Цьо­го­річ не все ми­ну­ло до­бре з ви­ко­ри­ста­н­ням цих ко­штів, бу­ли про­бле­ми з про­ве­де­н­ням тен­де­рів, са­мі шко­ли не зав­жди до цьо­го го­то­ві. Які уро­ки ви­не­сло для се­бе МОН із цьо­го­рі­чно­го стар­ту «Но­вої укра­їн­ської шко­ли»?

— Ви зга­да­ли про су­бвен­цію ор­га­нам мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня. Мі­ні­стер­ство осві­ти не мо­же здій­сню­ва­ти жо­дних за­ку­пі­вель, ми від­да­ли ці пов­но­ва­же­н­ня ор­га­нам мі­сце­вої вла­ди як за­снов­ни­кам шкіл, за­ре­зер­ву­ва­ли на це гро­ші дер­жав­но­го бю­дже­ту, а да­лі не­об­хі­дно ці ко­шти ви­ко­ри­ста­ти пра­виль­но. Мі­ні­стер­ство ли­ше ви­пи­са­ло ви­мо­ги — що ми хо­че­мо, щоб бу­ло в шко­лах за та­кі гро­ші. Адже це до­во­лі сер­йо­зні ко­шти, за не­за­ле­жно­сті та­кої ін­ве­сти­ції в початкову шко­лу не бу­ло.

Тут ми зі­ткну­ли­ся з кіль­ко­ма ви­кли­ка­ми. Ра­ні­ше бу­ла одна про­бле­ма — не­має гро­шей. А ко­ли є гро­ші, по­трі­бні пев­ні управ­лін­ські умі­н­ня, щоб ви­ко­ри­ста­ти їх ефе­ктив­но. На жаль, ви­яви­лось, що не всі ор­га­ни мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня одна­ко­во управ­лін­сько­спро­мо­жні. На­при­клад, обла­сті ма­ли вча­сно роз­по­ді­ли­ти ці гро­ші між рі­зни­ми те­ри­то­рі­аль­ни­ми ор­га­на­ми вла­ди, пі­сля то­го на рів­ні мі­сце­вих гро­мад по­вин­ні ого­ло­си­ти тен­де­ри і здій­сни­ти за­ку­пів­лі. Хтось зро­бив це вча­сно, хтось зга­дав, що має зро­би­ти це, у 20-х чи­слах сер­пня.

Управ­лін­ська спро­мо­жність на мі­сцях ще по­тре­бує удо­ско­на­ле­н­ня, бо опе­ру­ва­ти бю­дже­тни­ми гро­ши­ма — ду­же від­по­від­аль­на спра­ва, все має про­во­ди­ти­ся про­зо­ро. На да­ний мо­мент се­ре­дній по­ка­зник ви­ко­ри­ста­н­ня ці­єї су­бвен­ції — 55%. Є ра­йо­ни, які пов­ні­стю ви­ко­ри­ста­ли су­бвен­цію, а є ті, що ви­ко­ри­ста­ли усьо­го 10%. Це при­кро, бо є пев­не роз­ча­ру­ва­н­ня су­спіль­ства. Лю­ди очі­ку­ва­ли, що з та­кою по­ту­жною ін­ве­сти­ці­єю ді­ти при­йдуть до шко­ли, а там у пер­ших кла­сах уже сто­ять но­ві пар­ти, но­ве обла­дна­н­ня то­що. Про­те ці гро­ші не мо­жна від­да­ти ні на що ін­ше, то­му во­ни обов’яз­ко­во на­ді­йдуть до шкіл і бу­дуть ви­ко­ри­ста­ні.

Дру­гий ви­клик, яко­го ми не очі­ку­ва­ли, — не­ро­з­ви­не­ність укра­їн­сько­го рин­ку то­ва­рів для осві­ти. Так дав­но не бу­ло сер­йо­зних ін­ве­сти­цій у шко­ли, що цей ри­нок за­не­пав. І сьо­го­дні хо­ро­ші ви­ро­бни­ки ме­блів ма­ють ба­га­то за­мов­лень і про­сто не всти­га­ють усе ви­го­тов­ля­ти, про­сять по­дов­жи­ти тер­мін ви­ко­на­н­ня угод. Ор­га­ни мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня зму­ше­ні на це йти, то­му що кра­ще отри­ма­ти які­сні ме­блі тро­шки пі­зні­ше, ніж ку­пу­ва­ти не­які­сне.

Це но­вий шлях, мо­жуть бу­ти но­ві по­мил­ки і ри­зи­ки, але це тре­ба прой­ти. Спо­ді­ва­юсь, на­сту­пно­го ро­ку в ор­га­нів мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня бу­де біль­ше до­сві­ду. Так са­мо осві­тній ри­нок і ви­ро­бни­ки змо­жуть про­гно­зу­ва­ти біль­ше, на що їм на­ла­што­ву­ва­ти свої ви­ро­бни­чі по­ту­жно­сті.

Цьо­го ро­ку від­був­ся пер­ший ре­аль­ний крок у ре­фор­му. Впер­ше ре­фор­ма діє не ли­ше че­рез те, що ми про­сто змі­ни­ли держ­стан­дарт. Ми пе­ре­пі­дго­ту­ва­ли 40,5 ти­ся­чі учи­те­лів: 22 ти­ся­чі вчи­те­лів по­ча­тко­вої шко­ли, ре­шта — вчи­те­лі іно­зем­них мов, які бе­руть пер­ші кла­си.

Ми ство­рю­є­мо но­ве осві­тнє се­ре­до­ви­ще. Це мас­шта­бна змі­на, в якій за­ді­я­но ба­га­то рів­нів від­по­від­аль­нос- ті — від уря­ду до мі­сце­вої вла­ди, яка про­во­дить тен­де­ри. І цей лан­цюг має під­три­му­ва­ти­ся кон­со­лі­до­ва­ни­ми зу­си­л­ля­ми усіх ор­га­нів вла­ди.

ПРО НА­ВЧА­Н­НЯ ВЧИ­ТЕ­ЛІВ

— Не­за­ба­ром тре­ба бу­де го­ту­ва­ти до НУШ вчи­те­лів ба­зо­вої се­ре­дньої шко­ли, на­вчаль­ні ма­те­рі­а­ли для них. Яку ро­бо­ту в цьо­му аспе­кті вже про­во­дить мі­ні­стер­ство?

— Та­ка мас­шта­бна ре­фор­ма роз­по­ча­лась у по­ча­тко­вій шко­лі, там змі­не­но дер­жав­ний стан­дарт, ми пе­ре­хо­ди­мо на ком­пе­тен­тні­сне на­вча­н­ня, ко­ли шко­ла дає і зна­н­ня, і вмі­н­ня за­сто­со­ву­ва­ти їх на пра­кти­ці для розв’яза­н­ня про­блем­них си­ту­а­цій, ко­ли ство­рю­є­ться цін­ні­сна пла­тфор­ма, на осно­ві якої лю­ди­на вчи­ться оці­ню­ва­ти ре­аль­ність, кри­ти­чно ми­сли­ти. Ми роз­ви­ва­є­мо твор­че ми­сле­н­ня, спів­пра­цю, емо­цій­ний ін­те­лект — те, чо­му ра­ні­ше не при­ді­ля­ли ува­гу в пе­ре­сі­чній укра­їн­ській шко­лі.

Але ва­жли­ви­ми є і ре­шта кла­сів, яких не тор­кну­ла­ся змі­на дер­жав­но­го стан­дар­ту. Там ми вже та­кож за­про­ва­джу­є­мо ком­пе­тен­тні­сні під­хо­ди. На­при­клад, ще ми­ну­ло­го ро­ку ми пе­ре­гля­ну­ли усі про­гра­ми п’ятих­дев’ятих кла­сів і на­да­ли вчи­те­лям в еле­ктрон­но­му ви­гля­ді ма­те­рі­а­ли для рі­зних пре­дме­тів, які до­по­ма­га­ють фор­му­ва­ти ком­пе­тен­тно­сті. Так, фі­нан­со­вій гра­мо­тно­сті і під­при­єм­ни­цтву мо­жна вчи­ти на уро­ках ма­те­ма­ти­ки чи гео­гра­фії. Вчи­тель ма­те­ма­ти­ки мо­же отри­ма­ти та­кі ма­те­рі­а­ли і до­не­сти їх до учня. Але він на­ра­зі не зо­бов’яза­ний це ро­би­ти, на від­мі­ну від вчи­те­ля пер­ших кла­сів.

Пи­та­н­ня що­до під­го­тов­ки вчи­те­лів спра­ве­дли­ве. На­справ­ді осно­вою ці­єї ре­фор­ми є учи­тель. Мо­же бу­ти ду­же кра­си­вий стан­дарт і на­вчаль­ні ма­те­рі­а­ли, і на­віть пар­ти пре­кра­сні, але якщо вчи­тель не за­сто­со­вує ме­то­дик актив­но­го, пі­зна­валь­но­го, ді­яль­ні­сно­го на­вча­н­ня, то ці під­хо­ди пе­ре­ста­ють пра­цю­ва­ти.

За­хо­дя­чи в ре­фор­му, ми про­во­ди­мо ши­ро­ко­мас­шта­бну пе­ре­пі­дго­тов­ку вчи­те­лів. Сьо­го­дні в Укра­ї­ні орі­єн­тов­но 440 ти­сяч вчи­те­лів. Для по­ча­тко­вої шко­ли, на­га­даю, бу­ло під­го­тов­ле­но 40,5 ти­сяч. На на­сту­пний рік ми бу­де­мо го­ту­ва­ти вчи­те­лів, які ві­зьмуть но­ві пер­ші кла­си. Як­би в нас бу­ло біль­ше гро­шей, ми мо­гли б по­ча­ти ре­фор­му ще і з п’ятих кла­сів.

Ми пра­цю­є­мо над дер­жав­ним стан­дар­том ба­зо­вої осві­ти, цей про­дукт мі­ні­стер­ство хо­ті­ло б ви­да­ти 2019 ро­ку. То­ді вже бу­де зро­зумі­ле під­грун­тя, на осно­ві яко­го пи­са­ти­му­ться про­гра­ми.

У ба­зо­вій шко­лі, тоб­то в п’ятих­дев’ятих кла­сах, вті­лю­ва­ти ре­фор­му бу­де скла­дні­ше, то­му що шир­ша па­лі­тра пре­дме­тів, і пев­ні ми ін­те­гру­є­мо, ін­ші — ні, та­кож йде­ться про біль­шу кіль­кість учи­те­лів.

«НЕ­С­ПРИЙНЯ­Т­ТЯ ІНКЛЮЗИВНОГО ПІД­ХО­ДУ МИ­НУ­ЛО»

— Ва­жли­ва те­ма у кон­текс­ті «Но­вої укра­їн­ської шко­ли» — ін­клю­зія. Не­за­ба­ром ко­жна укра­їн­ська шко­ла має отри­ма­ти «зір­ко­ву абе­тку» же­сто­вої мо­ви. Во­дно­час влі­тку ав­тор­ка «Дня» Ін­на Лиховид го­ту­ва­ла ма­те­рі­ал про ін­клю­зію в шко­лах і ді­зна­лась, що один із за­кла­дів, де дав­но пра­цю­ють над та­ки­ми ме­то­ди­ка­ми, отри­мав ви­сно­вок від ін­сти­ту­ту На­ціо­наль­ної ака­де­мії пе­да­го­гі­чних на­ук, що на ко­ле­ктив ледь не тре­ба по­да­ва­ти до су­ду за екс­пе­ри­мен­ти над ді­тьми. Який є про­стір для іні­ці­а­тив учи­те­лів у кон­текс­ті ін­клю­зії? І які стан­дар­ти тут ви­ро­бля­ти­му­ться?

— Ме­ні при­кро за зга­да­ний ва­ми ви­па­док. Тре­ба ро­зу­мі­ти, що то­ді ми сто­я­ли на по­ча­тку шля­ху з ін­клю­зив­ною осві­тою. З ра­дян­ських ча­сів усі ді­ти з осо­бли­ви­ми по­тре­ба­ми бу­ли се­гре­го­ва­ні, пе­ре­бу­ва­ли в окре­мих ін­тер­на­тних за­кла­дах і шко­лах, то­му сьо­го­дні ми пе­ре­ко­ну­є­мо все до­ро­сле су­спіль­ство, що якщо спо­від­у­є­мо цін­но­сті гі­дно­сті ко­жної лю­ди­ни, то по­вин­ні на­вчи­ти­ся ро­зу­мі­ти ін­шо­го і спіл­ку­ва­ти­ся з ін­шим. На жаль, не всі це ро­зумі­ли то­ді, ко­ли в Укра­ї­ні по­чи­на­лась ін­клю­зив­на осві­та.

Ко­ли ді­ти з осо­бли­ви­ми по­тре­ба­ми при­йшли в зви­чай­ні шко­ли, бу­ло ба­га­то про­тив­ни­ків цьо­го. На­при­клад, ба­тьки зви­чай­них учнів ка­за­ли, що це за­шко­дить яко­сті осві­ти, або вчи­те­лі бу­ли про­сто не­го­то­ві до ро­бо­ти з ді­тьми з осо­бли­ви­ми по­тре­ба­ми.

Ни­ні це по­сту­по­во змі­ню­є­ться. Тре­тій рік по­спіль ми ма­є­мо, і на 2019-й ми за­кла­ли це зно­ву, пів­мі­льяр­да гри­вень на ін­клю­зив­ну осві­ту. Ця су­бвен­ція йде в ор­га­ни мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня, які зав­дя­ки цим ко­штам під­три­му­ють спе­ці­аль­ні по­слу­ги для ді­тей з осо­бли­ви­ми по­тре­ба­ми.

Ча­си не­с­прийня­т­тя інклюзивного під­хо­ду в ми­ну­ло­му. На­сам­пе­ред це на ко­ристь зви­чай­ним ді­тям. Якщо по­руч із ни­ми на­вча­ти­му­ться ді­ти з осо­бли­ви­ми по­тре­ба­ми, це до­по­мо­же на­вчи­ти­ся ро­зу­мі­ти ін­шу лю­ди­ну.

До ре­чі, про­ект із «зір­ко­вою абе­ткою», що ми ре­а­лі­зо­ву­ва­ли ра­зом із фон­дом «Від­чуй», який очо­лює Ан­дрій Пи­шний, я вва­жаю ду­же вда­лим. Нам ва­жли­во про­су­ну­ти ін­клю­зив­ний під­хід у на­вчаль­ні за­кла­ди. А тут зір­ки де­мон­стру­ють ал­фа­віт для не­чу­ю­чих лю­дей, і ви­яв­ля­є­ться, що ви­вчи­ти же­сто­ву мо­ву не так скла­дно. Це одра­зу бу­дує мо­сти.

«МО­ЇМ ЄДИ­НИМ СО­Ю­ЗНИ­КОМ У ПИ­ТАН­НІ НАСТУПНОСТІ РЕ­ФОР­МИ Є СУ­СПІЛЬ­СТВО»

— «Но­ва укра­їн­ська шко­ла» — мас­шта­бна ре­фор­ма, яка вже вті­лю­є­ться, на яку ви­тра­че­но чи­ма­ло ко­штів. Які га­ран­тії, що ва­ші на­сту­пни­ки впро­ва­джу­ва­ти­муть ці змі­ни да­лі, що ця ре­фор­ма за­ли­ши­ться на дов­гі ро­ки?

— «Но­ва укра­їн­ська шко­ла» — це справ­ді ре­фор­ма на де­ся­ти­лі­т­тя. Ни­ні­шні пер­шо­кла­сни­ки при­йдуть у 12-й клас 2030 ро­ку. Якою бу­де Укра­ї­на 2030 ро­ку? Че­рез цю ре­фор­му ми го­ту­є­мо шко­ля­рів до то­го не­ви­зна­че­но­го май­бу­тньо­го з но­ви­ми те­хно­ло­гі­я­ми, ве­ли­ким швид­ко­стя­ми, по­тре­бою вчи­ти­ся впро­довж жи­т­тя то­що.

Є кра­ї­ни, де в пар­ла­мен­ті під­пи­су­ють до­ку­мен­ти, в яких про­пи­са­но, що хай хто б став вла­дою, а хто — опо­зи­ці­єю, ре­фор­ма осві­ти про­дов­жу­ва­ти­ме­ться так, як во­на роз­по­ча­ла­ся. Во­ни узго­джу­ють рам­ку ре­фор­ми, і во­на йде. Я не впев­не­на, що в укра­їн­сько­му по­лі­ти­ку­мі мо­жна під­пи­са­ти та­ку уго­ду. То­му мо­їм єди­ним со­ю­зни­ком у пи­тан­ні наступності ре­фор­ми є су­спіль­ство. Це ба­тьки ді­тей, вчи­те­лі, жур­на­лі­сти, лю­ди, які тво­рять пу­блі­чну дум­ку про те, чо­го очі­кує су­спіль­ство від шко­ли і ре­фор­ми осві­ти.

Ми зро­би­ли За­кон «Про осві­ту», за­раз вно­си­мо за­кон «Про за­галь­ну се­ре­дню осві­ту». Втім, за­ко­ни все одно мо­жна змі­ню­ва­ти. Але якщо су­спіль­ство ви­ма­га­ти­ме, щоб ре­фор­ма про­дов­жу­ва­ла­ся са­ме так, якщо лю­ди ти­сну­ти­муть на по­лі­ти­ків, яких во­ни при­во­дять до вла­ди, то­ді ре­фор­ма не згор­не­ться. То­му ми на­ма­га­є­мось усе, що сто­су­є­ться ре­фор­ми, ро­би­ти пу­блі­чним. На­при­клад, ма­те­рі­а­ли для пер­шо­го кла­су ми ви­ві­си­ли на сай­ті Мі­ні­стер­ства осві­ти і на­у­ки, щоб ба­тьки, які при­во­дять ді­тей до шко­ли, мо­гли зро­зу­мі­ти рі­зни­цю між тим, як вчи­ли їх, та як ма­ють вчи­ти їхніх ді­тей.

ПРО НА­ЦІО­НАЛЬ­НИЙ ФОНД ДО­СЛІ­ДЖЕНЬ

— На ство­ре­н­ня На­ціо­наль­но­го фон­ду до­слі­джень, який має за­пра­цю­ва­ти на­сту­пно­го ро­ку, че­ка­ло ба­га­то на­у­ков­ців, цю ідею спри­йма­ють по­зи­тив­но. Але ча­сти­ну спіль­но­ти збен­те­жи­ло те, що роз­по­ря­дни­ком ко­штів, а йде­ться про 262 міль­йо­ни гри­вень на 2019 рік, ста­не не сам фонд, а МОН. Як шу­ка­ти­ме­те по­ро­зу­мі­н­ня в цьо­му пи­тан­ні?

— За­ко­но­дав­ство пе­ред­ба­чає, що по­ки не ство­ре­на юри­ди­чна осо­ба, во­на не мо­же бу­ти го­лов­ним роз­по­ря­дни­ком ко­штів. Бю­дже­тний про­цес роз­по­чав­ся, і по­ки ми ще не ма­є­мо юри­ди­чної осо­би — На­ціо­наль­но­го фон­ду до­слі­джень, але вже вда­ло­ся за­ре­зер­ву­ва­ти для ньо­го гро­ші в держ­бю­дже­ті. При цьо­му три­ва­ють усі про­це­ду­ри, пов’яза­ні зі ство­ре­н­ням фон­ду. Як тіль­ки за­вер­ши­ться офі­цій­на юри­ди­чна ре­є­стра­ція, ко­ли ми бу­де­мо ма­ти від­по­від­ний апа­рат, який там пра­цю­ва­ти­ме, то пе­ре­да­мо ко­шти ін­шо­му го­лов­но­му роз­по­ря­дни­ку — вла­сне, На­ціо­наль­но­му фон­ду до­слі­джень, та­ка про­це­ду­ра пе­ред­ба­че­на стат­тею 23 Бю­дже­тно­го ко­де­ксу.

— Ча­сто пер­ші мі­ся­ці ро­бо­ти дер­жав­ної уста­но­ви — це ор­га­ні­за­цій­ні про­це­ду­ри. На які ре­зуль­та­ти ро­бо­ти фон­ду вар­то очі­ку­ва­ти на­сту­пно­го ро­ку?

— Так, бу­де ба­га­то ор­га­ні­за­цій­них пи­тань. Це ли­ше за­пуск На­ціо­наль­но­го фон­ду до­слі­джень. Ця стру­кту­ра по­вин­на ви­зна­чи­ти­ся з кри­те­рі­я­ми і про­це­ду­ра­ми ро­бо­ти.

Су­т­тю ство­ре­н­ня фон­ду бу­ло ви­ко­ри­ста­н­ня но­вих під­хо­дів, пов’яза­них з кон­кур­сним фі­нан­су­ва­н­ням на­у­ко­вих про­е­ктів. Во­ни по­вин­ні бу­ти про­зо­ри­ми, та­ки­ми, яким до­ві­ряє на­у­ко­ва спіль­но­та.

На­у­ко­вий ко­мі­тет оби­рав­ся за ду­же чі­тки­ми кри­те­рі­я­ми, йо­го чле­нів но­мі­ну­вав Іден­ти­фі­ка­цій­ний ко­мі­тет з пи­тань на­у­ки. Ці лю­ди, яким до­ві­ряє на­у­ко­ва спіль­но­та, і бу­дуть най­біль­ше впли­ва­ти на пер­ші рі­ше­н­ня що­до фор­му­ва­н­ня На­ціо­наль­но­го фон­ду до­слі­джень. Мі­ні­стер­ство осві­ти і на­у­ки в аспе­кті фон­ду ні­чо­го не ро­бить без На­у­ко­во­го ко­мі­те­ту.

Вза­га­лі цей фонд ви­пи­са­ний у За­ко­ні «Про на­у­ко­ву і на­у­ко­во-те­хні­чну ді­яль­ність» за уча­сті на­у­ко­вої спіль­но­ти, при­чо­му йо­го про­су­ну­тої мо­ло­дої ча­сти­ни — це я ка­жу як то­ді­шня го­ло­ва пар­ла­мент­сько­го ко­мі­те­ту з пи­тань на­у­ки і осві­ти.

ВСЕМОГУТНЄ НАЗЯВО

— Ін­ше ва­жли­ве но­во­вве­де­н­ня — з на­сту­пно­го ро­ку на­ре­шті має за­пра­цю­ва­ти На­ціо­наль­не агент­ство із за­без­пе­че­н­ня яко­сті ви­щої осві­ти. З 1 жов­тня по­чав­ся при­йом до­ку­мен­тів від кан­ди­да­тів у чле­ни НАЗЯВО. Агент­ство, яке хо­ті­ли за­пу­сти­ти ще 2016-го, по­вин­но за­йма­ти­ся акре­ди­та­ці­єю на­вчаль­них за­кла­дів і спе­црад, ате­ста­ці­єю на­у­ко­вих ка­дрів. До яко­сті ви­щої осві­ти і

“Я зав­жди ду­же ці­ну­ва­ла Бі­бліо­те­ку «Дня», зав­жди ре­ко­мен­дую її на­шим шко­лам та уні­вер­си­те­там, осо­бли­во це ва­жли­во для ви­шів або стар­шо­кла­сни­ків, бо це не є ко­ро­ткий ви­клад істо­рії, як у під­руч“ни­ках, — це те, що не­се пев­ні сми­сли. Це ро­бо­та з до­ку­мен­та­ми, фа­кта­ми

на­у­ко­вих ро­біт у остан­ні ро­ки ви­ни­кає ба­га­то за­пи­тань. Як пла­ну­є­те на­до­лу­жу­ва­ти зга­я­ний час?

— Це одне з бо­лю­чих пи­тань, і ме­ні при­кро за цей час. Як­би НАЗЯВО не ста­ло еле­мен­том по­лі­ти­чних пе­ре­тя­гу­вань ка­на­ту, во­но б уже пра­цю­ва­ло. Під час прийня­т­тя За­ко­ну «Про осві­ту» бу­ла зби­та по­прав­ка про­філь­но­го ко­мі­те­ту про те, що НАЗЯВО про­дов­жує пра­цю­ва­ти, ли­ше кон­кре­ти­зу­ва­ли пев­ні ви­мо­ги. На­то­мість по­вер­ну­ли­ся до ста­рої ре­да­кції, до то­го, що тре­ба пов­ні­стю ство­рю­ва­ти агент­ство. Так ми втра­ти­ли два ро­ки.

НАЗЯВО має ба­га­то пов­но­ва­жень що­до за­без­пе­че­н­ня яко­сті ви­щої осві­ти. За­кон «Про ви­щу осві­ту» пе­ред­ба­чив не­за­ле­жні цен­три оцін­ки яко­сті ви­щої осві­ти. Але акре­ди­тує ці цен­три НАЗЯВО. Не­має НАЗЯВО — не­має та­ких цен­трів. Та­кі цен­три — це гро­мад­ські ор­га­ні­за­ції, аб­со­лю­тно не­за­ле­жні, які спе­ці­а­лі­зу­ю­ться на пев­но­му ви­ді ви­щої осві­ти і ро­блять мо­ні­то­ринг то­го, як пра­цю­ють за­кла­ди за да­ним спе­ктром спе­ці­аль­но­стей — ме­ди­чні, пе­да­го­гі­чні, те­хні­чні. Це не­за­ле­жна дум­ка, по­трі­бна абі­ту­рі­єн­там, нам. Ми хо­че­мо за­лу­чи­ти біль­ше гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства, ма­ти йо­го екс­пер­ти­зу. Але ці ін­стру­мен­ти по­став­ле­ні в за­ле­жність від НАЗЯВО.

Ко­ли агент­ства не­має, утво­рю­є­ться та­ка ве­ли­ка про­га­ли­на. На­при­клад, з пла­гі­а­том. Сьо­го­дні ми ба­га­то пра­цю­є­мо над тим, щоб ви­яв­ля­ти пла­гі­ат у ро­бо­тах, які йдуть на Ате­ста­цій­ну ко­ле­гію, де ми під­твер­джу­є­мо ви­сно­вок спе­ці­а­лі­зо­ва­них уче­них рад і ухва­лю­є­мо оста­то­чне рі­ше­н­ня про при­су­дже­н­ня на­у­ко­во­го сту­пе­ня чи при­сво­є­н­ня уче­но­го зва­н­ня. Ми не ма­є­мо пов­но­ва­жень, щоб ска­со­ву­ва­ти на­у­ко­ві сту­пе­ні, при­су­дже­ні ра­ні­ше, ска­жі­мо, п’ять ро­ків то­му. Але це змо­же ро­би­ти ко­мі­тет із пи­тань ети­ки НАЗЯВО.

Не­що­дав­но ми вне­сли в за­ко­но­дав­ство нор­му, що пе­ред за­хи­стом ко­жна ро­бо­та опри­лю­дню­є­ться в еле­ктрон­но­му ви­гля­ді. Це дає мо­жли­вість ко­жно­му охо­чо­му — екс­пер­там, уче­ним та ін­шим — пе­ре­ві­ри­ти ро­бо­ту на на­у­ко­ву но­ви­зну і пла­гі­ат. Крім то­го, спе­ці­а­лі­зо­ва­на уче­на ра­да зо­бов’яза­на пе­ре­ві­ри­ти ро­бо­ту на пла­гі­ат і ви­зна­чи­ти її якість за ін­ши­ми кри­те­рі­я­ми. То­ді спе­цра­да ухва­лює рі­ше­н­ня і при­си­лає ди­сер­та­цію в мі­ні­стер­ство, для Ате­ста­цій­ної ко­ле­гії, щоб ми під­твер­ди­ли цей ви­сно­вок. Фа­кти­чно, мі­ні­стер­ство за фор­маль­ни­ми по­ка­зни­ка­ми — що є рі­ше­н­ня спе­цра­ди, про­це­ду­ри до­три­ма­ні — при­ймає рі­ше­н­ня про при­су­дже­н­ня на­у­ко­во­го сту­пе­ня.

По­при кіль­ка ста­дій пе­ре­вір­ки, тра­пля­ю­ться си­ту­а­ції, ко­ли ро­бо­ту вже ви­но­сять на ко­ле­гію, і тут над­хо­дить лист-скар­га, що в ди­сер­та­ції є пла­гі­ат. Не зро­зумі­ло, чо­му ці лю­ди не ка­за­ли про це до за­сі­да­н­ня спе­цра­ди, до то­го, як це при­сла­ли в Мі­ні­стер­ство осві­ти. І є ви­пад­ки, ко­ли ми да­є­мо та­кі ро­бо­ти на­шим пра­ців­ни­кам, не зо­бов’яза­ним за­йма­ти­ся пе­ре­вір­кою на пла­гі­ат, на по­втор­ну екс­пер­ти­зу, і ви­яв­ля­є­мо пла­гі­ат. Бу­ва­ють си­ту­а­ції, ко­ли ми від­хи­ля­є­мо рі­ше­н­ня спе­црад, то­му що во­ни пропу­сти­ли ро­бо­ти з пла­гі­а­том.

Тож по­вер­та­ю­чись до НАЗЯВО, нам ду­же по­трі­бна ця ор­га­ні­за­ція, бо во­на має ве­ли­че­зну кіль­кість фун­кцій, пов’яза­них із за­без­пе­че­н­ням яко­сті ви­щої осві­ти і до­бро­че­сно­сті в на­у­ці.

«ТРЕ­БА ЧІ­ТКО ВИ­ЗНА­ЧИ­ТИ, ЩО ТА­КЕ АКА­ДЕ­МІ­ЧНИЙ ПЛА­ГІ­АТ»

— Остан­нім ча­сом по­ча­сті­ша­ли скан­да­ли, пов’яза­ні з те­мою пла­гі­а­ту в на­у­ко­вих ро­бо­тах, зокре­ма на ви­со­ких ща­блях, є гро­мад­ські ор­га­ні­за­ції, які бу­кваль­но про­во­дять роз­слі­ду­ва­н­ня що­до пев­них ви­пад­ків і ар­гу­мен­то­ва­но їх до­во­дять. Але за­га­лом важ­ко при­га­да­ти си­ту­а­ції, ко­ли той, хто за­ймав­ся пла­гі­а­том, від­чув якісь на­слід­ки. ми за­бо­ро­ня­є­мо чле­нам не­до­бро­че­сних спе­црад вза­га­лі пра­цю­ва­ти з ате­ста­ці­єю на­у­ко­вих ка­дрів.

Про­бле­ма в ін­шо­му. Ко­ли ми по­збав­ля­є­мо лю­ди­ну на­у­ко­во­го сту­пе­ня че­рез ви­яв­ле­н­ня пла­гі­а­ту, то по­тім мо­же­мо отри­ма­ти рі­ше­н­ня су­ду, яке зо­бов’язує ме­не як мі­ні­стра ви­да­ти ди­плом кан­ди­да­та на­ук. І в мо­їй пра­кти­ці вже є ди­пло­ми кан­ди­да­та на­ук, які ви­да­ні не за рі­ше­н­ням спе­цра­ди, а за рі­ше­н­ням су­ду. Ар­гу­мен­ти мо­жуть бу­ти рі­зні, на­при­клад, що ми пе­ре­ви­щи­ли пов­но­ва­же­н­ня. Але в будь-яко­му ра­зі є рі­ше­н­ня су­ду, яке ми зо­бов’яза­ні ви­ко­на­ти.

— Чи мо­жна якось змі­ни­ти цей ме­ха­нізм, щоб су­д­дя, по су­ті, не оці­ню­вав на­у­ко­ву ро­бо­ту?

— Ду­маю, це пи­та­н­ня до­бро­че­сно­сті суд­дів. А та­кож — до­бро­че­сно­сті за­га­лом і до­ві­ри в на­у­ко­вій спіль­но­ті.

Що ще ва­жли­во — нам тре­ба чі­тко ви­зна­чи­ти, що та­ке ака­де­мі­чний пла­гі­ат. Є ду­же рі­зні тра­кту­ва­н­ня. Ці­єю про­бле­мою має зайня­ти­ся ко­мі­тет з пи­тань ети­ки НАЗЯВО. В на­шо­му за­ко­но­дав­стві ви­пи­са­ний один абзац про те, що та­ке ака­де­мі­чний пла­гі­ат. А як ква­лі­фі­ку­ва­ти ака­де­мі­чний пла­гі­ат? На­при­клад, за скіль­ки від­со­тків не­пра­виль­но­го ци­ту­ва­н­ня по­збав­ля­ти на­у­ко­во­го сту­пе­ня? Тре­ба ро­зі­бра­ти­ся в цих пи­та­н­нях, бо та­ких кри­те­рі­їв не існує.

Це пи­та­н­ня на­слід­ків, ко­ли ду­же ба­га­то ро­ків ні­хто в кра­ї­ні не при­ді­ляв та­кій те­мі ува­ги. Сьо­го­дні ми її про­су­ва­є­мо, спо­ну­ка­є­мо спе­цра­ди уні­вер­си­те­тів обов’яз­ко­во ко­ри­сту­ва­ти­ся ба­за­ми да­них, що до- зво­ля­ють ма­ти до­ступ­до шир­шо­го ко­ла на­у­ко­вих ро­біт. Це про­цес до­зрі­ва­н­ня і на­у­ко­вої спіль­но­ти, і су­спіль­ства за­га­лом, про­цес фор­му­ва­н­ня ін­стру­мен­тів, які до­по­ма­га­ють ви­яв­ля­ти пла­гі­ат, щоб ака­де­мі­чна до­бро­че­сність ста­ла ва­жли­вою для ака­де­мі­чних спіль­нот.

ПРО БА­ЛАНС ТВЕРДИХ І М’ЯКИХНАВИЧОК

— Не­що­дав­но в ін­терв’ю «Дню» на­у­ко­вець Юрій Ко­стю­чен­ко за­зна­чив, що осві­та є ва­жли­вим чин­ни­ком со­ці­аль­ної без­пе­ки, а рі­вень осві­ти пов’яза­ний із рів­нем бан­ди­ти­зму. Що, на ва­шу дум­ку, сьо­го­дні яв­ляє укра­їн­ська осві­та? І чо­го нам тре­ба пра­гну­ти?

— Я пе­ре­ко­на­на, що су­спіль­ство тре­ба змі­ню­ва­ти че­рез осві­ту. Є ба­га­то до­слі­джень, які по­ка­зу­ють, що рі­вень осві­ти гро­ма­дян ко­ре­лює, на­при­клад, із ін­но­ва­цій­ним роз­ви­тком та еко­но­мі­чним зро­ста­н­ням кра­ї­ни. Ду­маю, з рів­нем зло­чин­но­сті так са­мо. То­му на­ша ко­ман­да ство­ри­ла для се­бе кон­цепт су­спіль­ства осві­че­но­го за­га­лу. Якщо взя­ти су­спіль­ства з ви­со­ким рів­нем жи­т­тя, то там є та­ка тен­ден­ція, що в осві­тніх си­сте­мах не­має ша­ле­но­го роз­ри­ву між най­кра­щи­ми і най­гір­ши­ми, а го­лов­не, біль­шість лю­дей ма­ють осві­ту ви­со­кої яко­сті.

Ві­зьму до при­кла­ду ре­зуль­та­ти між­на­ро­дно­го по­рів­няль­но­го до­слі­дже­н­ня PISA. Ось Фін­лян­дія — усі зна­ють, що там хо­ро­ша си­сте­ма шкіль­ної та уні­вер­си­тет­ської осві­ти, а та­кож ви­со­кий рі­вень жи­т­тя. І там біль­шість тя­жіє до кра­що­го ре­зуль­та­ту. Якщо взя­ти ре­зуль­та­ти Ро­сії, то там є лю­ди з ду­же по­га­ним рів­нем осві­ти, є з бли­ску­чим рів­нем, і біль­шість тя­жіє до низь­ко­го.

Ре­зуль­та­тів по Укра­ї­ні ще не­має — цьо­го ро­ку ми впер­ше бе­ре­мо участь у PISA, і за рік це по­ба­чи­мо. Ду­же ці­ка­во по­ди­ви­ти­ся на кар­тин­ку в нас, на те, як ми спо­зи­ціо­но­ва­ні між ін­ши­ми кра­ї­на­ми.

Елі­та, без сум­ні­ву, по­вин­на бу­ти, але на­ша ідея — да­ти які­сну осві­ту біль­шо­сті.

— У кон­текс­ті гу­ма­ні­тар­ної осві­ти вар­то зга­да­ти про­е­кти «Дня», зокре­ма, на­шу Бі­бліо­те­ку, яка має за­пов­ню­ва­ти про­га­ли­ни в істо­ри­чно­му знан­ні і до­по­ма­га­ти в ро­зу­мін­ні су­ча­сних про­блем. Але не зав­жди є впев­не­ність, що су­спіль­ство усві­дом­лює ва­жли­вість та­ких знань.

— Гу­ма­ні­тар­ні зна­н­ня — це і про те, щоб роз­ви­ва­ти свою кра­ї­ну, від­чу­ва­ти вла­сну на­ціо­наль­ну іден­ти­чність. Ко­ли ти ро­биш ви­бір, чи по­вер­та­ти­ся у свою кра­ї­ну пі­сля ста­жу­ва­н­ня або на­вча­н­ня за кор­до­ном, існу­ють чин­ни­ки, які, хай як би це па­те­ти­чно зву­ча­ло, не ви­мі­рю­ю­ться ли­ше гро­ши­ма. І ко­ли лю­ди­на ви­пи­сує для се­бе та­кий ба­ланс плю­сів і мі­ну­сів, ін­ко­ли ва­жли­ву роль ві­ді­гра­ють кри­те­рії, сфор­мо­ва­ні її від­чу­т­тям на­ціо­наль­ної іден­ти­чно­сті, при­на­ле­жно­сті до ці­єї кра­ї­ни, до тво­ре­н­ня сво­єї дер­жа­ви. Це теж фор­му­є­ться че­рез осві­ту, че­рез істо­ри­чні сми­сли, які ми до­но­си­мо че­рез осві­ту. То­му я зав­жди ду­же ці­ну­ва­ла Бі­бліо­те­ку «Дня», зав­жди ре­ко­мен­дую її на­шим шко­лам та уні­вер­си­те­там, осо­бли­во це ва­жли­во для ви­шів або стар­шо­кла­сни­ків, бо це не є ко­ро­ткий ви­клад істо­рії, як у під­ру­чни­ках, — це те, що не­се пев­ні сми­сли. Це ро­бо­та з до­ку­мен­та­ми, фа­кта­ми. Для цьо­го тре­ба ма­ти пев­ний рі­вень під­го­тов­ки і кри­ти­чне ми­сле­н­ня, і це мо­же до­пов­ню­ва­ти осві­тній ком­по­нент, зокре­ма в роз­рі­зі гу­ма­ні­тар­ної осві­ти.

Але ба­зо­во на­ша ме­та — щоб ко­жна лю­ди­на, за­хо­дя­чи у си­сте­му осві­ти, не­зва­жа­ю­чи на її со­ці­аль­ний ста­тус, стан здо­ров’я, та­лан­ти то­що, ма­ла шанс на те, що її та­лант бу­де від­кри­тий, а її мо­жли­во­сті обов’яз­ко­во бу­дуть роз­кри­ті, щоб во­на змо­гла вчи­ти­ся впро­довж жи­т­тя і ви­рі­шу­ва­ти пра­кти­чні, осо­би­сті і про­фе­сій­ні про­бле­ми. Хтось за­хо­дить у си­сте­му осві­ти і стає ви­да­тним тан­цю­ри­стом. Ва­жли­во зро­зу­мі­ти, що в лю­ди­ни є цей та­лант, і на­вчи­ти її кри­ти­чно­му ми­слен­ню, під­при­єм­ни­цтву, вмін­ню спіл­ку­ва­ти­ся з ін­ши­ми, пра­цю­ва­ти в ко­ман­ді, тоб­то гну­чким на­ви­чкам — це по­трі­бно для будь-якої про­фе­сії, жи­т­тя в ро­ди­ні то­що.

Ра­ні­ше на­ша шко­ла під­три­му­ва­ла на­сам­пе­ред тих, хто має ака­де­мі­чний та­лант. Але но­ва си­сте­ма та­кож мо­же ви­яви­ти то­го, хто ста­не та­ла­но­ви­тим то­ка­рем. По­ка­же йо­му, що мо­же да­ва­ти на­со­ло­ду в ро­бо­ті, хоч і без ви­щої осві­ти. А ко­мусь із ма­лень­ко­го се­ла тре­ба да­ти шанс на ви­щу осві­ту.

Ми всі пра­цю­є­мо са­ме на це. Для цьо­го по­трі­бні осо­бли­ві ме­то­ди­ки, ми по­вин­ні за­ве­сти в шко­лу фор­му­ва­н­ня не ли­ше твердих на­ви­чок, пов’яза­них зі зна­н­ня­ми та вмі­н­ня­ми, але і м’яких. До ре­чі, за до­слі­дже­н­ня­ми Гар­вард­сько­го уні­вер­си­те­ту та Стен­форд­сько­го ін­сти­ту­ту, успі­шну кар’єру лю­ди­ни в будь-якій про­фе­сії бу­кваль­но за кіль­ка ро­ків ви­зна­ча­ти­муть ли­ше на 15% твер­ді на­ви­чки, і на 85% — м’які. Тож ми по­вин­ні на­вчи­ти цьо­му в шко­лі.

ФО­ТО РУ­СЛА­НА КАНЮКИ / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.